Для боротьби з підпільниками ОУН(б) і УПА співробітниками МДБ застосовувались спеціальні засоби. Одним з них був засіб «Нептун-47» - хімічний препарат, який непомітно підсипався у їжу і майже був позбавлений запаху та смаку. Звісно, що підпільники, яким підсипали такі засоби у їжу, навіть не здогадувалися про їх наявність. Після вживання отрути людина втрачала здатність пересуватися і протягом 6-8 годин (або і більше) перебувала у сплячому та безсилому стані.
Типовим прикладом використання засобу «Нептун» є чекістська операція з захоплення керівника Луцького окружного проводу ОУН(б) Олександра Савири – «Яроша».
Чекісти знали про діяльність одного з найважливіших керівників підпілля на Волині О. Яроша ще з 1945 р., однак незважаючи на всі вжиті заходи тривалий час не могли виявити місце його перебування.
У 1953 р. співробітники органів держбезпеки УРСР залучили до співпраці мешканців одного з сіл Теремнівського району Волинської області, який раніше мав контакт з підпільниками ОУН(б) і УПА та надавав їм матеріальну допомогу (зважаючи на чинне законодавство України, яке досі забороняє оприлюднення справжніх імен та псевдонімів агентури МДБ УРСР, назвемо його просто «А»). Він особисто знав оточення О. Савири, і тому чекісти сподівалися, що рано чи пізно підпільники звернуться до нього за допомогою.
13 травня 1953 р. «А» повідомив Теремнівський райвідділ МДБ, що підпільники О. Савира - «Ярош» та «Василь» перебувають у нього в господарстві в сараї. Підпільники прийшли несподівано вночі та залишилися днювати на даху сараю, не повідомивши про це господаря. Приблизно в 19.00 їх випадково виявила дружина «А», яка полізла на дах за сіном.
Будучи виявленими, «Ярош» та «Василь» покликали до себе «А» та відкрилися перед ним. Вони запропонували йому поновити підтримку підпільників і тісніше співробітничати з ОУН(б). Господар приспав їх пильність обіцянкою співпрацювати з підпіллям, а сам порадився з рідними та доніс про появу підпільників в Теремнівський райвідділ МДБ.
Оскільки чекісти хотіли захопити О. Савиру живим щоб отримати від нього свідчення про діяльність підпілля та місця перебування його учасників, то вирішили застосувати для цього спеціальний засіб «Нептун-47».
Для захоплення «Яроша» та «Василя» господарю будинку, де вони перебували, був конспіративно вручений «Нептун-47» з завданням застосувати його, розтворивши у молоці і віддати підпільникам, як тільки стане темно. Для уникнення розправи підпільників над господарем у разі виявлення спеціального засобу, неподалік від будинку була прихована чекістсько-військова група, яка повинна була обеззброїти та доставити в УМДБ захоплених учасників ОУН(б) у випадку якщо вони після вживання «Нептуна»залишились би в будинку.
Дружина «А» влила спеціальний препарат «Нептун» в молоко, і попробувавши його, виявила що молоко гірчить. Незважаючи на це, вона розлила молоко в дві півлітрові кружки та віднесла у сарай підпільникам.
Перевіривши сарай через півгодини, дружина господаря виявила, що підпільники випили молоко (в одній кружці залишалось менше стакана) і зникли. Судячи з усього, «Ярош» і «Василь» помітили щось підозріле, і намагалися пошвидше і якнайдалі втекти з місця події. При цьому їх відхід залишився непоміченим як господарями будинку, так і чекістсько-військовою групою, яка перебувала неподалік.
Хоча в документах цього не відзначено, але не виключено також, що господар будинку, вимушений під тиском обставин співпрацювати з органами МДБ, переживав про долю своєї родини і тому просто не захотів своєчасно повідомляти їх про застосування препарату, щоб не втрапити у перестрілку між отруєними підпільниками та чекістами.
Через 20 хвилин, коли за розрахунками підпільники вже повинні були знаходитись під дією «Нептуна», за їх слідами були пущені дві службово-розшукові собаки. Однак жодна з них не змогла взяти слід.
У зв’язку з цим чекістами на місце подій було викинуто військовий підрозділ для очеплення місця ймовірного знаходження втікачів. При цьому враховувалось, що підпільники, будучи під впливом «Нептуна», могли пройти півтора – два кілометра, після чого обов’язково повинні були впасти і знаходитися в безпомічному стані 5-6 годин. Це дозволило б співробітникам МДБ виявити їх до світанку.
Близько 6 години ранку 14 травня 1953 р. обидва підпільники ОУН(б) були виявлені лежачими на полі в двох кілометрах від будинку, де їх отруїли. При підході до них молодшого сержанта Воркова підпільники піднялись та спробували втікати, при чому один з них відкрив вогонь по солдатах. (ГДА СБ України. – Ф. 65. – Спр. С-9112. – Т. 4. – Арк. 308.)
Підпілля ОУН(б) і УПА добре знало про те, що чекісти розробили спеціальні отруйні засоби, які вручають своїм інформаторам та агентам з завданням отруювати підпільників і захоплювати їх живими. У зв’язку з цим Служба безпеки ОУН(б) розробила спеціальну інструкцію «Про снодійні засоби» щодо запобігання отруєнню підпільників Інструкція датована серпнем 1951 р. Вона доводилася до відома підпільників для впровадження в життя всіма членами організації. Автором інструкції був підпільник «Т-48». (ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 90. – Арк. 133-138.)
У документі вказувалося, що з часу приходу більшовиків в Західну Україну самим серйозним для них є питання щодо ліквідації ОУН(Б). На думку «Т-48», у 1951 р., коли світ був охоплений психозом «холодної війни», це питання стало ще гостріше і тому воно є основним у всіх заходах радянської каральної системи.
Автор інструкції відзначив, що оскільки у чесній та відкритій боротьбі більшовики повної ліквідації українського підпільного руху добитися не в змозі, то вони не соромляться найбільш підлих та віроломних засобів аби лише добитися своєї цілі. Не маючи успіхів з застосуванням старих методів, вони почали використовувати хімію, доручаючи своїм вченим створювати снодійні засоби без запаху та смаку, які можна було б підмішувати в рідкі та сухі продукти, напої, тютюн.
«Т-48» відзначав, що такі засоби чекісти видавали своїй агентурі разом із радіосигнальними апаратами, через які можна повідомити оперативному працівнику про отруєння підпільників. Завдяки застосуванню таких методів в полон неодноразово потрапляли живими навіть найбільш ідейні підпільники, які в іншій обстановці ніколи б не здалися живи ворогу. (ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 90. – Арк. 133.)
Світлина: Військово-історичний Клуб "Повстанець"
