Профиль

Yukka

Yukka

Украина, Львов

Рейтинг в разделе:

Свежие фотографии

Сонце у дощ

  • 14.12.13, 11:27

Сонце у дощ пробивалося кволе,
Надто раптово ти звівся з-за столу.

Я не спитала ні слова безсила,
Тільки відчула, як падали крила.

Груди стискала глуха невагомість,
Душу пекла красномовна безмовність.

Тепле проміння у всі закапелки…
Сонце у дощ… Отже, буде веселка!

2013 р.

© Катерина Ільїна

Сонце у дощ

Сонце у дощ пробивалося кволе,
Надто раптово ти звівся з-за столу.

Я не спитала ні слова безсила,
Тільки відчула, як падали крила.

Груди стискала глуха невагомість,
Душу пекла красномовна безмовність.

Тепле проміння у всі закапелки…
Сонце у дощ… Отже, буде веселка!

2013 р.

© Катерина Ільїна

Сонце у дощ

Сонце у дощ пробивалося кволе,
Надто раптово ти звівся з-за столу.

Я не спитала ні слова безсила,
Тільки відчула, як падали крила.

Груди стискала глуха невагомість,
Душу пекла красномовна безмовність.

Тепле проміння у всі закапелки…
Сонце у дощ… Отже, буде веселка!

2013 р.

© Катерина Ільїна

Ностальгія

Налилося жито в полі –
Спогад юних давніх днів.
Час людські розкидав долі
Поміж різних берегів.

Розійшлися, розбрелися,
Погубилися шляхи.
Тільки кличуть: «Повернися...» -
Призабуті береги.

І буває мимоволі
Нагорнуться почуття –
Відкидаємо ми ролі,
Надиктовані життям.

Повертаємось додому.
Хоч на днину в рідний край.
Бо лиш тут зникає втома,
Бо лиш тут таїться рай.

© Катерина Ільїна

Ностальгія

Налилося жито в полі –
Спогад юних давніх днів.
Час людські розкидав долі
Поміж різних берегів.

Розійшлися, розбрелися,
Погубилися шляхи.
Тільки кличуть: «Повернися...» -
Призабуті береги.

І буває мимоволі
Нагорнуться почуття –
Відкидаємо ми ролі,
Надиктовані життям.

Повертаємось додому.
Хоч на днину в рідний край.
Бо лиш тут зникає втома,
Бо лиш тут таїться рай.
© Катерина Ільїна

Бурштинова осінь

Вогненними барвами листя рясніє,
На краплі-уламки розбилося небо.
І вересень тягне, як стяг, ностальгію,
Із вічно сумним позолоченим гербом.

А осінь іде чарівна, бурштинова –
Захоплює місто без бою і зброї,
Упавши дощем попелистим раптово,
Запавши у душі легкою журбою.

А може вона... не загарбниця зовсім –
Сердешна царівна із мідним волоссям.
Приїхала волі супроти і досі
Безсило рида на чужому порозі.


2012р.

© Катерина Ільїна

Бурштинова осінь

Вогненними барвами листя рясніє,
На краплі-уламки розбилося небо.
І вересень тягне, як стяг, ностальгію,
Із вічно сумним позолоченим гербом.

А осінь іде чарівна, бурштинова –
Захоплює місто без бою і зброї,
Упавши дощем попелистим раптово,
Запавши у душі легкою журбою.

А може вона... не загарбниця зовсім –
Сердешна царівна із мідним волоссям.
Приїхала волі супроти і досі
Безсило рида на чужому порозі.

2012р.

© Катерина Ільїна

***

Здається, що часу ще вдосталь,
Багато ще встигнеш … от-от…
Життя ж наздогнати так просто –
Зостався один поворот…

Від вічно відкладених вчинків
Лишається немічна тлінь.
І навіть знайдеться причина,
Що докори глушить сумлінь.

А потім досяжне далеким
Стає. І від мрій – сіра тінь
Та пилом затрушені теки
Із намірів, планів, хотінь.


2013

© Катерина Ільїна

***

Здається, що часу ще вдосталь,
Багато ще встигнеш … от-от…
Життя ж наздогнати так просто –
Зостався один поворот…

Від вічно відкладених вчинків
Лишається немічна тлінь.
І навіть знайдеться причина,
Що докори глушить сумлінь.

А потім досяжне далеким
Стає. І від мрій – сіра тінь
Та пилом затрушені теки
Із намірів, планів, хотінь.

 2013

© Катерина Ільїна

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
12
предыдущая
следующая