Вразило...

Коханка.

До моїх майже тридцяти років ми з нею чули одне про одного, але пересікались буквально пару разів, випадково.

Вперше зустрілись поглядами влітку чотирнадцятого, але так, мімольотно.

Ближче познайомились в пятнадцятому. Тоді романтік продовжувався приблизно рік, було багато пристрасті та хвилювань.

І здавалось що це – максимум, верхня межа почуттів та відвертості.

Потім ненадовго розійшлись, але знов були разом з сімнадцятого і до минулої зими.

Трохи вже прохолодніше, правда. Не так часто зустрічались, не так драйвово було.

З роками, безумовно, відносини втратили той запал перших побачень… але все змінилось в минулому році.

Ми знов зійшлись і, цього разу, із дуже серйозними намірами.

Не розлучаємось з тих днів, фактично.

Були і палкі обійми в зелених посадках, і короткі побачення в підвалах та фермах.

Були перегони між селами та балками та в розбитих «торгових центрах» ПГТшного масштабу.

Були шалені обійми між торохтінням стрілкотні та гучними ляпанням кабанів.

В спеку та під дощем, в тумані та в лютий мороз…рік. Майже рік.

Я вдихав її запах кожного разу, зістрибуючи з броні чи відповзаючи по кущах.

Я вітався з нею завжди, заходячи в черговий недорозбитий будинок чи бліндаж.

Страшний, але чудовий роман довжиною в девять років.

Навряд ми обоє знайдемо в собі сили завершити ці відносини. Принаймні, не зараз.

Максимум – трошки поставимо на паузу, бо за рік(майже рік) трохи утомілі одне одного, а потім все понесеться по новій.

Імя моєї коханки – Смерть.

І, якщо розібратись, вона страшна, але дуже зваблива стерво.

Люблю її.

Радіо Трек: НОВИНИ. Джерело: https://radiotrek.rv.ua/news/voyin-chesno-napisav-pro-svoyu-kohanku-na-viyni-zrobiv-ce-korotko-ta-silno-foto_306181.html