Це тобі записала віршами, замріяла снами,Ніжна осінь лягає на лід,Залишаючись нібито статуї нами, Кимось іншим лишаючи слід.То від тебе я маю свої океани, Свої виходи в простір душі,Розрахунок на раз, два, три - танець, не плани,І мовчання є відповідь, отже мовчи.Твоя сповідь мов заговір без порятунку,Від себе не втечеш, не біжи.Вже колись божу кару віддали цілунком,То лише якщо знаєш кажи.Я, як двері, що вітром відкрило, об стіну товчуся,Є надія, що вмерла в тюрмі,Що шукаєш ...
Читати далі...