Червоні ружі - спраглі поцілунки,Що колють пальці, спричиняють біль,Ні, не рахую, марні ті рахунки,То з'їсть іржа, поглине жаль та цвіль.Як дикий скіф пильнуючи худобу,Намацує дощами осінь лаз,І проти сонця вітер, і свободуВидмухує розгублено на нас.І десь за хмарами народжується думка,У досконалім світі бога та ідей,А хтось висмикує ті тонкі соломинки,Спасаючи потроху світ людей.І в ритмі сальси пасмурними днями,Нас часом зустрічають диваки,Що відбиваясь віддзеркалюються нами,І тим, що є ідеї, ...
Читати далі...