Привіт всім форумчанам. Ось текст статті яку швиденько видалили з нету -

 Рабочая поездка президента Украины Виктора Януковича в Херсонскую область 10 февраля не обошлась без очередного курьеза от главы державы.

Президент, выступая на расширенном заседании Комитета по экономическим реформам, сравнил своих предшественников со «шлепперами». Об этом президент заявил, говоря о необходимости реалистичного планирования проектов развития региона и о потребности затянуть туже пояса. „Чтоб когда мы планируем что-то или говорим, главное — чтоб мы шлепперами не стали, как кое-кто из наших предшественников“, — сообщил президент, и спросил присутствовавших, согласны они с ним, или нет. В то же время он не уточнил, кого именно он имел в виду из украинских политических деятелей. Большинство присутствовавших на заседании чиновников встретили словесный пассаж главы державы тихим смехом, думая, что президент неизвестным словом подчеркнул популизм предыдущей власти.

Однако, как потом выяснили местные журналисты, заглянув в словарь криминального сленга, у произнесенного первым лицом Украины слова есть четкое понятие — слово „шлеппер“ в криминальной среде означает «вагонный вор».

Все ж таки, минуле не пройшло даремно для нашого президента. Просто так від осадів у  підсвідомості не позбутися.  

29 січня 2009 р. президент Російської Федерації Дмітрій Мєдвєдєв заявив: «В ряде соседних государств сохранялась нестабильная социально-политическая обстановка, не прекращались попытки расширения НАТО, в том числе и за счёт так называемого ускоренного вступления в альянс Грузии и Украины. Всё это, разумеется, потребовало чёткой и слаженной работы всех специальных силовых структур, правоохранительных органов и весьма высокого уровня координации их деятельности. Должен сразу сказать, что Федеральная служба безопасности в целом успешно выполнила поставленные перед ней задачи».

Відомий російський журналіст, редактор газети «Завтра» Алєксандр Проханов, друг Путіна, заявив: «Мы добились вот этого кризиса на Украине». А першорядне завдання, яке він сьогодні бачить - це «нейтрализовать Ющенко».

Що ж, ФСБ працює на совість. Чого не можна сказати про нашу СБУ. За моєї молодості КГБ знав усе, про що ми розмовляли на кухні, а сьогодні СБУ не бачить навіть того, на що увагу звертає преса. Десятки газет по всій Україні займаються оббріхуванням усього, що може у якійсь мірі зашкодити російсько-українському єднанню, вдаючись до відвертої фальсифікації. Так „Газета 2000” опублікувала фото польських дітей, обмотаних колючим дротом, представляючи їх жертвами УПА. Правда, діти ці якось дивно виглядали, надто бідно вбрані й зарослі, як цигани.

Але от бульбашка луснула. Польська газета «Rzeczpospolita» нарешті з'ясувала, звідки насправді походить фотографія. Вперше це страхіття приписав українцям у 1992 р. вроцлавський журнал «Na rubiey», твердячи, що тут зображені польські діти, замордовані підрозділом УПА в селі Козові на Тернопільщині. Звідси сенсація поширилася на книжки, присвячені воєнним подіям. Політики і журналісти, історики і письменники з радісним піднесенням використовували ефектну ілюстрацію українських звірств. Правда, при цьому бурхлива уява авторів публікацій та книг зашкалювала і вони додавали все нові й нові подробиці походження фотографії. Проникла вона і в інтернет, де так само обросла легендами, які заперечують одна одну. І саме цю фотографію взяв за основу польський скульптор, працюючи над пам’ятником жертвам УПА.

Але, як виявила «Rzeczpospolita», українці до неї мають такий самий стосунок, як китайці до Ейфелевої вежі. Фотку зроблено не у 1943 р., а в 1923-му. І саме тоді її вперше опублікувала тогочасна преса. Отже, сенсація ще й тим цікава, що фотографія не тільки не стосується українців, але й не стосується поляків.

На фото – циганські діти, які стали жертвами побутового злочину. І фотографій з цієї події є кілька. Причому те, що скидається на колючий дріт, насправді згини на самій фотографії, бо на інших знімках нічого навіть схожого нема. «Сталося це в ніч на 12 грудня 1923 р., – пише газета. – Чотири жертви – циганські діти, яких убила їхня божевільна мати. Цю подію детально описано у публікаціях із судової медицини 1928 р. та в тогочасній пресі».

Найцікавіше, що скульптор після того, як розвіявся міф довкола фальшивки, навіть не збирається вносити якісь зміни до проекту свого пам’ятника. Марно також чекати вибачення від брехливої газети «2000». Але у той час, як поляки бодай мають совість, щоб самим викрити фальшивку, ФСБ і проросійська преса до цього ніколи не опускаються.

Одна з найпопулярніших тем, над якими посилено працює ФСБ, це причетність українських націоналістів до єврейських погромів та голокосту. Першою жертвою тривалий час був Петлюра. І дарма, що ідеолог сіонізму і політичний діяч Володимир Жаботинський усе це заперечив у нью-йоркському The Jewish Morning Journal: „Hi Петлюра, ні Винниченко, ні решта видатних членів цього українського уряду ніколи не були тими, як їх називають, "погромниками".

То й що? 28 травня 2009 р. російський сенатор і голова «Всемирного конгресса русскоязычного еврейства» Боріс Шпіґєль, зустрівшись з прем’єр-міністром Ізраїлю Біньяміном Нетаніягу, застеріг: в Україні «відроджують старих національних героїв», що чинили злочини проти євреїв, і «переписують історію, вибілюючи цих людей». І при цьому назвав Симона Петлюру.

Антисемітизм намагалися приписати Ющенкові, витягнувши фальшивку про його батька, який буцімто був табірним поліцаєм. Булька теж луснула. Але привид українського неонанацизму „являющийся квазиофициальной идеологией «оранжевого» режима Ющенко” пішов гуляти по російських і українських проросійських ЗМІ.

Нещодавно „главный раввин России Берл Лазар выразил глубокую озабоченность в связи с возрождением нацизма на Украине и в Прибалтике. Он рассказал о присуждении награды героя Украины палачу СС Шухевичу. Главный раввин подчеркнул, что следует предотвратить вступление Украины в ЕС и иные международные организации, он призвал гостей воспользоваться своими связями и своим авторитетом в борьбе с реставрацией нацизма”. Постійний представник Російської Федерації при ООН Віталій Чуркін на прес-конференції 28 жовтня 2008 р. сказав: „Президент Украины в приказе о награждении назвал героем одного из одиозных членов украинского нацистского движения господина Шухевича, который был нацистом... Вы припоминаете, что на территории Киева были убиты тысячи евреев? Большинство из этих людей, которые убивали евреев в Бабьем Яру, были украинские нацисты».

Роман Шухевич – зараз найпопулярніший герой російських фальшивок. Не втомлюються сипати на нього громи і наші депутати. Один заявляє, що Шухевич був «капітаном СС», хоча такого звання взагалі не існувало, другий – що був «оберштурмфюрером», хоча до «СС» приймали лише арійців, третій – що Роман Шухевич отримав військову нагороду з рук Гітлера, хоча Шухевич ніколи не отримав жодної німецької нагороди і це підтвердили німецькі архіви. Але ФСБ продовжує працювати у поті чола. Про українських націоналістів невтомно глаголить російське телебачення. Про загрозу націоналізму пише й наша преса.

Але все це така сама бульбашка, як і всі решта. Націоналістів в Україні нема. Марші зі смолоскипами, викидання правиць вгору і скандування гасел, які нам демонструє російське телебачення – це дитячі забави. До війни в Галичині оунівці маршами не ходили, – а робили конкретну справу. Організовували бойкот польських крамниць і польських товарів, виганяли корчмарів із сіл, влаштовували гучні політичні замахи і вбивства. Згадаймо вбивство російського консула у Львові як протест проти голодомору.

А що бачимо зараз? Відбитий ніс у Леніна? Хлопці замість того, щоб тихенько зрізати йому голову пилкою і кинути у Дніпро, взялися „лупати сю скалу” молотом. Уявіть собі, що який-небудь іспанський чиновник раптом заявив би, що баскська мова – це пародія і заперечив саме право на існування баскської мови. Як ви гадаєте, чи дожив би цей чиновник до найближчого вікенду? А от регіонал Нікалай Лєвчєнка, який те саме заявив про українську мову, живий, здоровий, постійний гість розмаїтих шоу. І дай йому Бог здоров'я, хай живе і мучиться від хронічного опромінення українською мовою. Як і футболіст Мілєвскій, який перестав ходити у кіно, „коли почали показувати фільми українською мовою”. І при цьому щиро дивується „як можна дивитися серйозні фільми нею. Це смішно».

 

За матеріалами: Юрій Винничук

Після ліквідації нацистами Українського Державного Правління, прихильники заарештованого німцями, Провідника ОУН Степана Бандери, остаточно зрозуміли, що співпраця з нацистами не принесе користі справі визволення України. Значна частина активу Організації була або репресована окупантами, або направлена на Схід України для творення адміністрації, а після ліквідації УДП та репресій – творення підпільної мережі. Тому починати треба було все майже з нуля. Щоб уберегти свої кадри, ОУН переходить у глибоке підпілля, а частина її активу – засилається у якості подвійних агентів до окупаційної адміністрації та поліції. Перед тим, як перейти до діяльності ОУН цього періоду, слід згадати тих, хто зложив голови у боротьбі за Волю України. Микола Лемик – член ОУН, що виконав атентат на О.Майлова, учасник похідної групи ОУН, що прямувала до Харкова. У жовтні 1941р був розстріляний німецькою жандармерією у Миргороді. Останні його слова перед смертю були: «Я – український революціонер-самостійник, гину за Самостійну Українську Державу». Дмитро Мирон-Орлик – провідник ОУН на Київщині. Вбитий гестапо на вулицях Києва 25 липня 1942 року. Свідомі кияни помстилися за його смерть вбивством двох чинів з гестапо через кілька тижнів. Анна Максимець – член ОУН, родом з Бродівщини. Займалась підпільною роботою в Кривому Розі. Загинула від куль гестапо разом з мешканцем Кривого Рогу Сергієм Шерсюком у квітні 1942 року. Іван Климів – крайовий провідник ОУН Львівщини (1939-1941рр.), член Революційного Проводу. Закатований в катівні гестапо 4 грудня 1942 року. Єдине, що він сказав під час допиту: «Звуся Іван Климів-Легенда, член ОУН, більше з вами говорити не буду». Юліан Петречко – організатор українського робітництва. Закатований у тюрмі на Лонцького у Львові у 1942 році. Іван Равлик – організатор української поліції, гине у тюрмі на Лонцького після кількамісячних вишуканих тортур у 1942 році. Його заарештували в грудні 1941р. разом з дружиною, тещею й сестрою та ще трьома родичами. Їх всіх розстріляло гестапо ще до його смерті. Батька і сестру дружини, а також батьків самого І.Равлика вивезли в Сибір більшовики ще у 1940р. Сотні оунівців загинули від рук німецьких окупантів. Серед них також брати Провідника Степана Бандери – Олекса та Василь, Яців – член УДП, Богдан П’ясецький – міністр лісництва УДП, Володимир Федак – організатор підпілля серед вивезених у Німеччину українських робітників, Любак, Бардахівський і Ванькович – три побратими, закатовані гестапо у Джанкої (Крим), Андрій Марченко – один з провідних діячів ОУН, знищений у тюрмі на Лонцького у Львові. Братська могила 52 українських націоналістів-самостійників – політв’язнів, розстріляних німцями 27 листопада 1942 року на полі між Чортковом та Старою Ягольницею. Могила була висипана за одну ніч, на другий день її зруйнували нацисти. Наступної ночі місцеві селяни знову її відновили. Вічна пам’ять героям. ОУН переходить у глибоке підпілля. Функції Провідника, після арешту Степана Бандери, виконує Микола Лебідь. Це документальне підтвердження ворожнечі між нацистами та ОУН. Розшук. Бюра кримінальної поліції Рейху. Тільки для службового вжитку. Цілком секретно! Зображену на фото особу – Миколу Лебедя або Лебідя, народженого 11 ХІІ 1909 року в Стрілиськах Нових, який користується багатьма фальшивими документами, доручається заарештувати. Увага, він озброєний! Лебедь часто подорожує легкою автомашиною (темним лімузином марки Мерседес) з номерами Ost 50150. Згідно з цим наказом вести контроль транспортного руху та робити розшуки за цією автомашиною: заарештувати пасажирів, а машину – сконфіскувати. Звітувати до: Спеціальної комісії при командирові Поліції безпеки та СД Дистрикту Галичини у Львові – 4. Х 1941. Восени 1942 року Остап Качинський організовує першу сотню УПА, яка була сформована з українців, які покинули службу у поліції і перейшли на нелегальне становище, прихопивши з собою зброю та боєприпаси. В грудні 1942 року Провід ОУН дає наказ тереновому Проводу Волині реорганізувати існуючі дрібні військові загони ОУН. Так з’являється сотня В.Перегійняка-«Коробки». Охоронний батальйон №201, що перебував в Білорусі (зложений з бійців Українського Легіону), після другої відмови продовжувати боротьбу на боці Німеччини, був розпущений. Його бійцям було наказано зголошуватись добровольцями (!) до поліції, а старшин – заарештовано. З старшин вдалось уникнути арешту Роману Шухевичу, який утік з вокзалу у Львові і перебував на нелегальному становищі. Побачивши, що бійці не зголошуються до поліції, окупанти випустили на волю заарештованих старшин з метою переконати про дружні наміри нацистів. Проте, після звільнення старшин, курінь майже в повному складі перейшов на нелегальне становище, приєднавшись до повстанців. Як реакція на терор з боку окупаційної влади населення Волині та Полісся під керівництвом ОУН почало формувати збройні загони. Кількість осіб, готових взяти участь у визвольній боротьбі виявилась доволі великою, але багатьом було відмовлено через брак зброї та відсутність необхідної кількості командирів. У лютому 1943 року націоналісти переходять до відкритої партизанської війни проти нацистів та червоних партизан. Керівництво всіх збройних відділів бере в руки Головний Військовий Штаб, який очолив Василь Івахів (загинув у бою з нацистами при обороні повстанського шпиталю у 1943 році). Також було введено посаду Головного Командира, яку обійняв полковник Дмитро Клячківський. У березні-квітні УПА захоплює міста й містечка: Володимирець (у бою за це місто загинув В.Перегійняк), Топоровиці, Людвипіль, Деражне, Олика, Цумань, Горохів і ін. В містах Крем’янець, Дубно, Ковель, Луцьк, Рівне, Ківерці здійснено напади на тюрми і звільнено в’язнів, яких тримали нацисти. Повністю висвітлити тут діяльність УПА не вдасться, оскільки цей процес займе надзвичайно багато часу. Тому подаю тут лише свідчення радянських партизан. За даними командира червоних партизан Шитова УПА здійснила напад на місто Рівне (ЦДАГОУ Ф. 62. Оп. 1. Спр. 251. Арк. 27). «Нам відомо, що ви боретеся збройним шляхом з німецьким окупантом». Зі звернення до вояків УПА генерала РСЧА Баландіна. (ЦДАВОВУ: Ф. 3833. Оп. 1. Спр. 197. Арк. 181). «3а даними на 5.6.43 р., Кременецька округа (Кременець — 60 км на півн. від Тернополя) у квітні 43 р. була оголошена на надзвичайному становищі через те, що німці в цій окрузі зазнали нападу українських націоналістів-„бандерівців". Німці з багатьох населених пунктів були витіснені, і їм вдалося відновити становище за допомогою великих каральних загонів». розвідувальне зведення Українського штабу партизанського руху (УШПР) ч. 57 від 12 червня 1943 року (ЦДАВОВУ: Ф. 1. Оп. 22. Спр. 41. Арк. 25). Бегма повідомляв 27 липня 1943 року, що в містечко Олика Волинської области прибули 2500 гітлерівців, знятих зі східнього фронту для боротьби з націоналістами. (ЦДАВОВУ : Ф. 62. Оп. 1. Спр. 253. Арк. 115). Тож кому була вигідна діяльність УПА до 1944 року? Відповідь: РСЧА. В щоденнику комісара партизанського з’єднання Ковпака Сємьона Руднєва є досить чіткий наголос: українські націоналісти воюють з німцями (ЦДАВОВУ: Ф. 62. Оп. 1. Спр. 85. Арк. 30). «Гітлерівські ґарнізони Дубно (180 осіб), Олики (1 500), Клесово (180) спеціально призначені для боротьби з націоналістами» генерал-майор Бегма. (ЦДАГОУ: Ф. 62. Оп. 1. Спр. 254. Арк. 2,4). Загалом пропоную всім, хто шукає об’єктивної істини, переглянути цю інформацію: http://zustrich.quebec-ukraine.com/lib/nasha_krov_3.html Ставлю питання до ворогів України: Як бандерівці могли співпрацювати з нацистами, якщо останні мали наказ бандерівців заарештовувати і таємно страчувати як грабіжників? ДОКУМЕНТ № 106 НАКАЗ ПРО СТРАТУ БЕЗ СУДУ ЧЛЕНІВ ОУН БАНДЕРИ ОН, 25 листопада 1941 року. Айнзацкоманда С/5 поліції безпеки і СД. На зовнішні пости: Київ, Дніпропетровськ, Миколаїв, Рівне, Житомир, Вінниця. Об'єкт: ОУН (Рух Бандери). Незаперечне встановлено, що Рух Бандери готує повстання у Рейхскомісаріаті (Україна), мета якого - створення незалежної України. Всіх активістів руху Бандери треба негайно арештувати і, після ґрунтовного допиту, таємно знищити як грабіжників. Протоколи допитів мають бути послані айнзацкоманді С/ 5. Цей лист має знищити командофюрер негайно після прочитання. Оберштурмбанфюрер СС

http://files.ukraine.ck.ua/Ukrayinika/%D0%94%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%20%D1%84%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BC%D0%B8/%D0%86%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F/%D0%A3%D0%9F%D0%90/Library/oun-upa.org.ua/bandera/documents.html

Це лише частинка з цілої історії боротьби УПА за незалежність нашої держави. 

Слово — на слово — так певно, стають до бою — слово — за слово... Безглуздий та звичний ґвалт... Вже не злічити усіх бойових пробоїн, хоч і набої поки що — лише слова. Наші з не нашими — мастять списи в отруті, із кольоровими сірі на бійку йдуть. Є полонені і зброя, в бою здобуті — як тут не кинути бомбу в чужий редут! Наче на розстріл, я вийду під хмарне небо, стану під кулями тими на повний зріст: хто мені скаже, кому і навіщо треба, щоби позаду палав учорашній міст? Хто язики і навіщо у дзвонів видер — ті вже убиті, а решта — не розберуть. Хто мені скаже, на біса під цей гармидер чисті знамена втоптано в кров та бруд? Стій та дивуйся на друзів, що в тебе цілять з кожної, зрадою взятої, висоти... Щось помінялось: на вічне упали ціни.

Що ж ти стоїш, мій милий? Стріляй і ти.

  автор: Лариса Вировець

Предатели в России

На фоне последних событий с присвоением награды Степану Бандере, вся пророссийски и проеврейски настроенная пресса, просто разразилась криками о фашизме и предательстве. Ну с первым все понятно, выводы о принадлежности УПА к фашизму сделал нюрнбергский процесс, на решение которого что жидам что россиянам насрать. Потому что если бы было хоть какое то доказательство, оно бы обязательно фигурировало на Нюрнберге, и военный преступник был бы осужден. А вот о втором давайте поподробнее. Что бы стать предателем, Бандера должен был дать присягу СССР или Гитлеру, а затем обязательно нарушить её. Но естественно такой присяги он не давал, зато он дал присягу Украине и Украинскому народу, и эту присягу он выполнил, и именно за это он и заслужил награду. И просто таки мифическим образом в средствах российских СМИ рядом с фигурой Бандеры появляется Мазепа, который как всеобъемлющее доказательство того что все хохлы — предатели, постоянно вдалбливается в головы ура настроенной патриотически заряжаемой российской публики. Если Бандера всего лишь фобия среднестатистического россиянина, то с Мазепой вопрос более сложный. Анафеме он был предан вопреки церковным канонам, а только лишь по политическим мотивам, что в церкви недопустимо. Он действительно предал Петра Кровавого, в ответ на предательство самого Петра, отказавшего ему в военной помощи, согласно договора, в благодарность за долгую и правдивую службу.
"ЕСЛИ СЮЗЕРЕН ОТКАЗАЛ ВАСАЛУ, Васал свободен в своих действиях и больше не имеет обязанностей перед сюзереном
— это ФЕОДАЛЬНОЕ ПРАВО ТОГО ВРЕМЕНИ! Но Российское правительство так старательно пытается найти предателей в лице Украинцев, что совершенно забывает о своих.


ДМИТРИЙ ДОНЦОВ
(Канонизированный РПЦ святой), собиратель земель русских, победитель в Куликовской битве. Человек дважды дававший на евангелии присягу золотой Орде, и каждый раз её нарушавший. Сдавший Москву практически без боя Тохтамышу, и предательски сбежавший. Кроме побед над татарами известен еще и победами над своим народом, подавлением восстания против Золотой Орды в Казани, вешавший о резавший своих соотечественников. Кроме того клятвопреступник был предан анафеме в 1378 году, как раз за два года до Куликовской битвы, и в отличии от Мазепы как раз за антицерковную деятельность, и согласно канонов. Так что в Куликовской Битве Донской участвовал как князь — нехристь, и соответственно ни о каком благословении Сергея Радонежского не могло быть и речи. Тем не менее в 1988 году несмотря на анафему он помесным собором РПЦ был прославлен в лике святых.




--------------------------------------------


АЛЕКСАНДР НЕВСКИЙ
(Имя России). Наместник хана Батыя, своего сына назвавшего отца предателем отдал на растерзание монголам. Жестоко подавлял все восстания против Золотой Орды «оному носа урезаша, а иному очи выимаша». По указанию А. Невского и митрополита Кирилла II, при ставке хана в Сарае была учреждена Сарская епархия, дабы молится за здравие хана и процветание Золотой Орды. Кроме того Александр Ярославович предал брата своего, противостоявшего Орде Андрея Ярославовича, в результате чего последний был убит, а Невский получил ярлык на княжеский Владимирский престол. Великий полководец знаменитый нам тем, что героически побеждал небольшие отряды немцев, в общей сложности истребивший меньше двух десятков рыцарей, кроме того произвел перепись населения о обрек весь свой народ платить дань орде на многие поколения. Разве не символично что именем России стал главный её предатель?

------------------------------------------------



РАМЗАН КАДЫРОВ
(Герой России). Человек ранее защищавший свою землю, предал братьев по оружию и переметнулся в стан врага, чем заслужил небывалое уважение у россиян. Они с радостью приняли в объятия предателя, ибо предающий Россию — предатель, а предающий во благо России — ГЕРОЙ, и Иуде тут же был жалован орден Героя России. Кстати подобно другому предателю России Невскому, он тоже получил благодарность за схожее деяние, и получил медаль «За заслуги в проведении Всероссийской переписи населения». Так вооруженный до зубов трус постоянно охраняемый десятками охранников, по мнению российского политолога Сергея Маркова, «Рамзан Кадыров пользуется непререкаемым авторитетом у населения Чечни», хотя он по всей видимости имеет ввиду тех русских, которых он резал до того, как переметнуться в ласковые объятия Путина.

----------------

Эти трое, лишь первые в чреде почитаемых в России предателей, а есть множество других перечислять которых можно крайне долго: князь Мстиславский, князь Воротынский, князь Трубецкой, князь Лыков, князь Голицын,, боярин Романов (Иван Никитич), боярин Шереметев. Кутузов, оставивший на поле боя несколько тысяч раненых и бросивший умирать своих солдат во время бородинского сражения, Курбский Андрей предавший свою родину и семью. Маршал Жуков, приказавший оставить укрепленный и почти не разрушенный Киев, приказавший выжигать в Подмосковье все дома, что бы враг не мог согреться, и единственная его успешная операция — это жестокое подавление Тамбовского восстания против Коммунистического режима. Кстати именно Россия по количеству «предателей» во второй Мировой войне может по праву занять первое место. Если например в Украине немцами было создано лишь одно подразделение СС «Галичина» и не из граждан СССР, то в России их было аж 10:

• СС «Русланд»
• СС «Дружина»
• СС «Варяг»
• РОНА
• РОА
• Русский корпус на Балканах
• Вооруженные силы КОНР
• 1-я Русская Национальная Армия
• 15 казачий кавалерийский корпус
• Кавказское ваффен-формирование СС.

------------------------------------------

Перессорившаяся со всеми без исключения соседями Россия, в прошлом тоже великий предатель. Как пример приведу пару предательств по отношению лишь к Украине
.
Гайдамаки (Коліївщина). Восстание в Украине против Польского без предела, посланный Россией генерал Кречетников, предлагает вести общую войну против ляхов, и встреченные украинскими козаками как братья, русские ночью после последней устроенной ими пьянки во Славу Екатерины вяжут тысячи повстанцев, одних казнят на месте, других сдают католикам Полякам.

Переяславська Рада. Вопреки пропаганде это не было объединение братских народов, а скорее военный союз против общего врага, который менее чем через два года был нарушен Москвой, заключивший Андрусевский договор с Польшей. И в то же время от Московского царя козакам приходит такой ультиматум: «оружием защищать Польщу как бы и собственное отечество».

Вопрос не столько в предательстве, сколько обвинение других в этом. Предательство действие постыдное, но именно в России оно возведено в ранг культа, где враги интересов России — предатели, а предатели во благо государственности России, её герои. Обвинение в предательстве Бандеры и Мазепы не выдерживают даже самой слабой критики, но находят отклик в душе зомбированного ПутиноВизором населения, и классическое применение двойных стандартов по отношению к себе и другим, именно в Росии является нормой, да такой что эту норму должны уважать все без исключения её соседи.