Хочу викласти деякі тези зі статті "День Європи" Ю.Тимошенко.
Може якісь гарячі голови прочитають та дещо охолонуть.
...В безсмертній праці Бертрана Рассела «Історія західної філософії» він писав, що коли зникають моральні обмеження, виникає тимчасова ейфорія звільнення від пут, яка призводить до збудження енергії, але анархія та зрада, які невідворотно слідують за падінням моралі, знесилюють націю, і вона потрапляє під панування інших, можливо менш цивілізованих націй, ніж вона сама, але не в такій трагічній формі позбавлених моралі. Мені здається, що за останні три роки ми стрімко ввійшли саме в таку якість історичного буття. Ми і є, на жаль, його творцями.
В святковий День Європи не персонально Янукович, а ми – українці - покірно, від страху, рабської покори або за гроші йшли на «антифашистські» мітинги по всій Україні. Це ми – українці - гордо перекривали ввечері після «антифашистського» мітингу траси, коли нам вчасно не заплатили обіцяні «тридцять срібників» за участь у продажних мітингах. Це ми – українці - били журналістів та один одного, і це знову ж таки ми байдуже спостерігали з краю за цим насиллям через скло шоломів «Беркуту» та «ОМОНу». Це не Янукович, не Захарченко, не Азаров, а ми 18 травня і всі інші дні годуємо своє суспільство фальшивою напівправдою через чисельні ЗМІ та замовні політичні ток-шоу, в яких намагаємося прикрасити мішурою та гучними салютами бруд, в якому ми живемо. Це ми – українці, патріоти та інтелектуали - публічно збиваємо ногами залишки знекровленої, напівживої політичної опозиції та з іронією, зверхньо, як на блаженних, дивимося на активістів громадянського суспільства, яких ми – українці - виховуємо міліцейськими кийками та травимо отрутними газами в автозаках.
«Чорна смуга» починається зараз, бо «антифашистські» мітинги – це не просто політична антитеза, інформаційна тактична протидія акції «Вставай, Україно!», це зовсім інше. Антифашизм «по-українськи» - це початок стратегічної політичної технології тривалого використання. На першому етапі – це дискредитація руху «Вставай, Україно!», на другому етапі – це поділ країни на «фашистів» та «антифашистів» під час обрання в 2015 році головного «антифашиста» на другий президентський термін, на третьому етапі – це стійке закріплення в свідомості українців асоціації, що патріотизм, українізм – це і є фашизм, й останній етап – це укорінення в душах українців ненависті до власної державності, її повне відторгнення. Я не вірю, що ця ідеологія народилася в примітивному мозку вітчизняних «антифашистів», вони самі не розуміють, яку біду впускають у власну оселю. При всій неповазі до правлячої партії, мені важко повірити, що вони готові примусити всю націю рити окопи холодної громадянської війни на святих могилах героїв, які загинули під час Другої Світової Війни та на полях бою за українську незалежність.
Представники українського провладного «олімпу» в День Європи пред’явили світу свою ампутовану совість. Крім поділу народу України на «фашистів» і «антифашистів» вони в сотні голосів пояснили через свої канали телебачення та маріонеточні ток-шоу, що опозиція та журналісти що хочуть - те й витворяють. З їх слів виявляється, що Олександр Турчинов «нахабно» їде на мітинг на воєнному БТРі, за водія в нього цілий підполковник міліції, певно, заручник. А сили правопорядку не те що зупинити цю наругу не можуть, а навпаки - їдуть за ним безпорадно з мигалками та віддають йому честь. Країна почула від сумнівних представників влади цілком серйозно, що для захисту свого мітингу «зухвала» опозиція найняла відвертих бойовиків (в просторіччі гопників), підступно одягла на них бейджі Партії регіонів, а потім їх же й побила.
Стало очевидним, що силовики Януковича та «гопники» - це одне й те саме. Вони просто міняються мундирами та спортивними костюмами «Adidas» між собою. На свята силовики вдягають спортивні костюми та беруть у руки кастети, а в будні гопники вдягають мундири. Прибирати їх можливо лише гуртом та під тиском народу.
решта тут http://lb.ua/news/2013/05/29/202377_den_ievropi.html
