Кіно про середньовіччя
- 09.12.09, 22:10
На днях закінчив читати історичний роман Гюго "Собор Паризької Богоматері" (українською мовою, виданий у 1980-му році).
Початок йшов дуже важко, бувало тиждень не торкався книжки. Там багато досить монотонних описів та монологів автора, але, можливо саме через них мені захотілося поїхати в Париж, нехай і не середньовічний, а все ж таки... Хоча жити у середньовічному Парижі, та і в інших населених пунктах 14-17 століття, я б не хотів
. У ті часи панувала інквізиція, і була велика можливість бути безпідставно звинуваченим та повішеним за один косий погляд чи "неправильне вбрання", а ще це були часи бруду, антисанітарії, епідемій, пожеж та заколотів 
. І це їм ще пощастило, що до них не дійшли татаро-монголи... 
Я б краще побував у 11-12 столітті, тоді у архітектурі переважали замки-фортеці з кам"яних брил 
, які мені подобаються більше, і навіть руїни яких виглядають більш романтично, ніж покинуті палаци знаті, побудовані пізніше.
Якби мені довелося знімати кіно по цьому роману, то я б скоріш за все зняв би його у чорно-білому варіанті, яскраво-оранжевим би виділив тільки вогні смолоскипів та темно-червоним кров (як було знято "Місто Гріха"), хіба що Есмеральду, як символ незрозумілої любові, краси та жаги до життя та щастя, теж виділив би кольорами, але приглушеними... І навряд чи мені самому захотілося б переглянути цей фільм вдруге...
А ще я помітив, що книги, які прийнято вважати класикою і які написані у 17-19 столітті, написані якось більш повільно, чи що... Можливо вони більше підходять як сценарії для безкінечних серіалів, ніж для пригодницьких блокбастерів...
При прочитанні історичних романів, я часто звертаю увагу на соціальне становище та спосіб мислення сучасників героїв роману та провожу паралелі між ними та нами...
Так от, хоч соціальне становище людини дещо покращилося з того часу, але прірва між знаттю та простолюдином практично так само неосяжна. І ще, люди, у своїй переважній масі, нічому не навчилися хоч за 300 років, хоч за 700 років. Це все таке ж стадо, яке можна примусити виконувати будь-які забаганки маніпуляторів. Людство, ще з тих часів ніяк не второпає 
, що найголовніше, це життя кожної окремої людини, яке є єдине і безцінне, та навколишнє середовище в якому живемо ми і хотілося б щоб тут вистачило місця для і нащадків. Окрім життя і сприятливого середовища ми мусимо передати нащадкам ті культурно-мистецькі та архітектурні витвори, які зробили ми і які дійшли до наших часів з сивої давнини... Не треба нічого перекроювати, руйнувати та перероблювати... Просто підтримувати ці шедеври у первозданному варіанті, це ж так просто...
Безперечно у романі висвітлюються і інші грані людських поглядів та взаємовідносин. Це і безмежна любов Матері до дитини, і кохання до чарівної жінки у різних її проявах, і безроссудливість дівочого кохання... Цікавим і показовим є образ скупого короля-самодура Людовіка ХІ, що бажає економити на всьому, окрім знаряддя для тортур... А чи не такі люди зараз?
Початок йшов дуже важко, бувало тиждень не торкався книжки. Там багато досить монотонних описів та монологів автора, але, можливо саме через них мені захотілося поїхати в Париж, нехай і не середньовічний, а все ж таки... Хоча жити у середньовічному Парижі, та і в інших населених пунктах 14-17 століття, я б не хотів
. У ті часи панувала інквізиція, і була велика можливість бути безпідставно звинуваченим та повішеним за один косий погляд чи "неправильне вбрання", а ще це були часи бруду, антисанітарії, епідемій, пожеж та заколотів . І це їм ще пощастило, що до них не дійшли татаро-монголи... Я б краще побував у 11-12 столітті, тоді у архітектурі переважали замки-фортеці з кам"яних брил , які мені подобаються більше, і навіть руїни яких виглядають більш романтично, ніж покинуті палаци знаті, побудовані пізніше. Якби мені довелося знімати кіно по цьому роману, то я б скоріш за все зняв би його у чорно-білому варіанті, яскраво-оранжевим би виділив тільки вогні смолоскипів та темно-червоним кров (як було знято "Місто Гріха"), хіба що Есмеральду, як символ незрозумілої любові, краси та жаги до життя та щастя, теж виділив би кольорами, але приглушеними... І навряд чи мені самому захотілося б переглянути цей фільм вдруге...
А ще я помітив, що книги, які прийнято вважати класикою і які написані у 17-19 столітті, написані якось більш повільно, чи що... Можливо вони більше підходять як сценарії для безкінечних серіалів, ніж для пригодницьких блокбастерів...
При прочитанні історичних романів, я часто звертаю увагу на соціальне становище та спосіб мислення сучасників героїв роману та провожу паралелі між ними та нами...
Так от, хоч соціальне становище людини дещо покращилося з того часу, але прірва між знаттю та простолюдином практично так само неосяжна. І ще, люди, у своїй переважній масі, нічому не навчилися хоч за 300 років, хоч за 700 років. Це все таке ж стадо, яке можна примусити виконувати будь-які забаганки маніпуляторів. Людство, ще з тих часів ніяк не второпає , що найголовніше, це життя кожної окремої людини, яке є єдине і безцінне, та навколишнє середовище в якому живемо ми і хотілося б щоб тут вистачило місця для і нащадків. Окрім життя і сприятливого середовища ми мусимо передати нащадкам ті культурно-мистецькі та архітектурні витвори, які зробили ми і які дійшли до наших часів з сивої давнини... Не треба нічого перекроювати, руйнувати та перероблювати... Просто підтримувати ці шедеври у первозданному варіанті, це ж так просто...Безперечно у романі висвітлюються і інші грані людських поглядів та взаємовідносин. Це і безмежна любов Матері до дитини, і кохання до чарівної жінки у різних її проявах, і безроссудливість дівочого кохання... Цікавим і показовим є образ скупого короля-самодура Людовіка ХІ, що бажає економити на всьому, окрім знаряддя для тортур... А чи не такі люди зараз?
6
Коментарі
Гість: Крайтос
19.12.09, 22:20
Вы правы - человек не меняется. Способ политической организации, формы мировоззрения, организация общества и производства... А вот натура человеческая. суть его - все та же. Те же страсти, пороки и добродетели.
И вот это выделение цветом факелов, крови и Эсмеральды... 
А вот идея черно-белого "Собора..." хороша
Neuromaniac
29.12.09, 22:31
ага) а еще недавно был стереотип, шо французы знатные трахали и пездатые кухари
и шо если в париже ты не с бабой а с пацаном - палюбому гей))))
кароче идиоты они
и кстате у меня с Уцелевшим таже херня - первые главы читались безинтересна, чуть ле не на три месяца растянул
а как у этого Тендера мутки начались, так за вечер 3 главы одним махом осилил
riannon
39.12.09, 22:52
Це книга з тих, що треба перечитувати - тоді відкриваєш щось нове, знов і знов. Роки зо два тому читала вдруге (вперше - в дитинстві) і була в ще більшому захваті, прочитала дні за три і почуттів та думок було безліч. Есмеральду ніколи не любила та і виписана вона погано - немов невагомий привид кохання, щось, що дає поштовх усьому навколо, а сама десь осторонь... А от Фролло цього разу вразив у самісіньке серце. Великий роман, чудові образи, неперевершений стиль!
P.S. а короля, доречі, звали Людовік. Карлів у Франції усього-то 10 було
Соняшний
49.12.09, 23:03Відповідь на 1 від Гість: Крайтос
Дякую за коментар і підримку!
Соняшний
59.12.09, 23:06Відповідь на 3 від riannon
Не знаю коли знову візьмуся за цю книжку, але це не виключено. Про образ Есмеральди вірно підмічено
Дякую за виправлення помилки. 
N 47-ий
69.12.09, 23:50
Соняшний
710.12.09, 01:13Відповідь на 6 від N 47-ий
У побутовому плані, то точно. Але середньовіччя якось асоціюється з романтикою, лицарями та дамами серця...
KZIRKA
811.12.09, 11:39
Цитата: Це все таке ж стадо, яке можна примусити виконувати будь-які забаганки маніпуляторів.
Paul Joseph Goebbels: "Натовп, це стадо баранів... Від нас залежить, куди це стадо спрямувати".
Соняшний
911.12.09, 23:12Відповідь на 8 від KZIRKA
Гість: cheremshyna
1011.12.09, 23:20
А як я хочу до Парижу!!!!! Тільки зовсім не Середньовічного, а сучасного: з душем, парфумами, круасанами і шаликами
, про побут того часу читала, на практиці випробовувати не хочеться!!!! 
А людей, на жаль, ні історія. ні досвід попередніх поколінь нічого не навчили! А то яки б ми були "правильні", аж уявити страшно! 
Мені здається, що люди взагалі тоді жили "повільніше"..Можливо тому, що меньше... А от потрапити до Середньовіччя чи то Паризського, чи то Київського, чи то Львівського -