Голі дерева та сірі небеса, Легкий сніг припорошив асфальт, Сумні та безрадісні лиця людей - Зима... Та проходить декілька днів І виходить Сонце ясне На блакитний парус небес. Веселішають люди Від звуків пісні пташиної. Зеленіють трава і дерева, Розпускаються квітки чудові Щоб стати букетами казковими. І закохані пари, Що всюди сидять Ощасливлюють серце моє - Весна!!! Так живи на повну силу У цей період казковий, Бо промайне він - Ти й не помітиш…

Дві людини в різних містах. Два серця на відстані великій. Дві душі що у супереч усьому Залишилися одним цілим... Відстань і час - Ніщо перед справжнім почуттям, Перед тим що може дати крила, Що змушує людей літати Серед кам’яних ідолів Та сірих будівель буття... Знайди свою справжню душу, Спробуй це ПОЧУТТЯ. І ти зрозумієш, Що крім цього, На Землі більше нічого нема...

Гучні промови, раціоналність та сенс. Я знаю все це правильно й вірно, Та є в житті ще інша грань: Честь, совість, щедріть і віра. Я бачив людей та знаю їх мало, Неможу судити їх по собі. Та знав людей, лиш, розумом живших, Багато жило почуттям. Ти вибрав розумом чи почуттям, Це твій вибір і ти маєш так жити. Але незнайшовши балансу в собі, Лиш розхитаеш світ навкруги.

Зима - початок, чистий листок життя. Відчуття - кожне слово грае веселкою: радість і сміх, любов і дружба - горять нестримним сяйвом на кожній сторінці. Лише злість та журба залишать пусті місця.... Та чим більше слів - тим прекраснішим стае життя: іноді сумним, іноді веселим - Та завжди воно буде повним та щасливим....

Весна - час радості і свята, Час природної краси... Земля одягне зелене плаття, Бруньки квітками зацвітуть. Сонце зігріє любов чиюсь першу, Птахи їм пісню присвятять - Від цього посмішка природи Відтінком щясття загорить. А дощ весняний прийшовши, Очистить від пилу траву і квітки. І людям він душі очистить, Щоб яскравіше блищали вони.

Блуждающий свет - Солнечный зайчик или отблеск яркой души, первый красивый и яркий, Второй же теплый как поцелуй первой любви. Зайчик прыгает и скачет, Он независим и счастлив в беззаботной жизни своей, Душа бывает несчастной, Но пережив несчастье, загорит еще сильней...

Це реальність чи казка??? Я тримаю руку її, Вона щаслива і прекрасна, Та, в яку закоханий я. А навкруги весна, все зеленіє, Дніпро і Київ відкривають нам свою красу, А зорі й Місяць наче теж радіють, Яскравим світлом душу окрилля. Та це все казка, це нереально, Не може бути поруч Вона... Вона щаслива - це я точно знаю, Отже бачу я просто СОН.

Ніч, туман.... Ти йдеш по темній вулиці. І небо зорями не світить, А зверху світять ліхтарі. Білий туман... І не видно будівель що поряд, І не чути зовсім людей. Туман закутав усе. Шепіт.... Тихий, невпевнений, Роздався наче звідусіль, Знайомим, рідним голосом. Крик душі... Нестримний порив, Розгонить туман навкруги І побачиш ти стежку вперед. Кохана людина... Ти побачиш її, Навіть якщо навкруги лиш туман, Ти незплутаєш її нізким... Та навкруги, ще досі лиш ТУМАН...

Ти сидиш чи лежиш І дивишся на стелю, Ти нічого не чуєш, Нікого не бачиш, Бо чути нікого тобі - Це самотність і пустота. Вони з’їдають людину, Витягують з неї життя, Залишають лиш темряву та сірий смуток... А на вулиці ніч, І лиш горять ліхтарі, Вони самотньо стоять, Бо нема ні душі. Та прийшов світанок І веселий промінь сонця Радісно мигнув на стіні. Розправ плечі, Вдихни на всі легені, Відкрилася нова сторінка - Почався новий день.....

Сядь і очі закрий, Навкруги нічого не чути... І лиш музика звучить, Океан почуттів і емоцій. Ось все стихло І знову почалось, Сльози і злість, смуток і любов, Все ця музика в себе ввібрала, А ти не сидиш, Ти летиш в чистім небі, Ти пірнаєш в глибини морські... Нова хвиля музики і ти в пустоті, І лиш емоції навкруги, Вони для всіх: Для тих кого ти любиш І кого кохаєш, Та навіть для тих кого назнаєш Вони для всіх... Та музика стихає І очі твої бачать, Світ де грає музика...

Читати далі...