ВІТЕР /зредаговано/

Чудовий той травневий вечір
Зірками небо рясно засівав.
Хилив вітер берізоньку за плечі
У бліді щічки ніжно цілував

Залицявсь, косички гладив,
До грудей могутніх пригортав її,
А про кохання і його принади
Заливались голосисті солов”ї

І всі пташки подібно солов”ю,
Ще гучніш акордами вторили
А вітер шепотів про любов свою
Та птахи той шепіт заглушилиІ

ось вже вітер над широким ставом
Кохається з плакучою вербою
Колише пишним її ставом
Обнімає листя над водою

Ніжно, як берізоньку цілує,
Колише і гілками її грає,
Радіє, що ніхто його не чує,
Тож вже ніхто не помішає

Та недовго він кохався і гравсь,
Дмухнув і подався до калини,
Та йому вся віддалась,
А він повіявсь до рябини

Не дуй вітре, не дуй щоднини,
Будь не злим, тихеньким.
Бува так в хлопця і в дівчини,
Поки юні, молоденькі

Provisnuk