<![CDATA[serg020777 - BLOG.I.UA]]> http://blog.i.ua/user/3066720/ //i.i.ua/avatar/0/2/3066720_254263435.gif <![CDATA[serg020777 - BLOG.I.UA]]> http://blog.i.ua/user/3066720/ <![CDATA[Історія звичайного села]]> http://blog.i.ua/user/3066720/1052639/ http://blog.i.ua/user/3066720/1052639/ Є на Поділлі село. Свого часу досить велике і багатолюдне. І є у того села своя маленька таємниця про панський скарб, який нібито був схований, коли пан тікав від більшовицької навали. Подейкують, що батько того пана свого часу був піратом та на старості літ викупив те село у збанкрутілої панянки. Коли старий пірат помер, син його забальзамував та поховав у підвалі дзвіниці поруч з церквою. Між дзвіницею, церквою та панським маєтком був прокладений підземний хід з потаємним виходом десь аж за межами села. За свідченнями старих людей, почивальня старого пана мала дуже багате оздоблення золотом, сріблом та дорогоцінним камінням. Але з приходом більшовиків церкву перетворили на склад для буряків та картоплі, дзвіницю пограбували та зруйнували, а тіло старого пана просто зникло. Залишки руїн дзвіниці хазяйновиті люди розтягли по домівках. Сьогодні ніхто вже й не скаже, де точно стояла та дзвіниця. Але, кажуть, що у кого в хаті чи на подвір’ї є хоча б камінчик зі дзвіниці, то, час від часу, можна почути запах дорогих чоловічих парфумів, яких сьогодні не роблять. Той запах, наче вітерець, промайнув поруч і зник, ніби повз тебе старий пан пройшов, обходячи свої володіння.
А скарб і досі не знайдено. Совіти, свого часу, перекопали все село, але так нічого й не знайшли.
Комментировать
]]> Wed, 15 Aug 2012 12:35:00 +0300 <![CDATA[Московсько-Українська війна.]]> http://blog.i.ua/user/3066720/1007142/ http://blog.i.ua/user/3066720/1007142/ http://www.day.kiev.ua/229647
Те, що ми у стані війни з Московією, я зрозумів вже давно. Наразі це війна інформаційна та на віртуальних теренах мережі, але завтра все може змінитись. Замість інтернет-тролів в мережі, ми побачимо російських нацистів на наших вулицях... Розплющіть очі, отямтеся та готуйтесь захищати свою Батьківщину.
Слава Україні!!! Смерть ворогам!!!
Комментировать
]]> Wed, 13 Jun 2012 16:26:00 +0300 <![CDATA[Чому нам не можна те, що можна їм?!]]> http://blog.i.ua/user/3066720/990771/ http://blog.i.ua/user/3066720/990771/ ТСН прочитав новину про закриття Об'єднання українців Росії і у мене виникло цілком природнє запитання: «Чому нам не можна те, що можна їм?!»
А й справді, Московія не соромиться принижувати та цькувати національні меншини на своїй території (це стосується не лише українців Московії) і, в той же час, з піною біля рота розпинається, як важко жити московітам на теренах України. Через своїх резидентів в Україні та відвертих зрадників Московія відверто пропагує шовінізм та російський фашизм. І це, чомусь, їм можна.
Сьогодні, під час обідньої кави у кав'ярні, до мене звернувся не надто тверезий один з відвідувачів з проханням підказати, як знайти готель. Цей відвідувач говорив російською, а я відповів йому українською. Вгадайте, яка була його реакція? Реакція була така:
- Я рускій, с Волгі прієхал… Ти что нє можеш отвєтіть мнє нормальним язиком?
- Я українець, а не москаль, тому можеш їхати назад.
У мене було дуже велике бажання натовкти йому пику. Чому не натовк? Мені раптом стало його відверто шкода.
Як згодом з'ясувалось, цей "гість" вже років 30 (якщо не більше) живе в Україні. Для чого воно шукало готель, на жаль, залишилось невідомо.
Комментировать
]]> Fri, 18 May 2012 15:48:00 +0300 <![CDATA[Сепаратиста визнали винним лише трішечки]]> http://blog.i.ua/user/3066720/944704/ http://blog.i.ua/user/3066720/944704/ "Суд приговорил протоиерея Украинской православной церкви Московского патриархата Димитрия Сидора к трем годам лишения свободы с отсрочкой приговора на два года.

Такое решение сегодня огласил Ужгородский городской суд по уголовному делу № 499 по ч. 1 ст. 110 УК Украины «посягательство на территориальную целостность и неприкосновенность Украины», возбужденному против Сидора следственным отдел УСБУ в Закарпатской области еще 5 декабря 2008 года.

Судья Стан огласил приговор - три года лишения свободы с отсрочкой исполнения приговора на 2 года. Именно столько, сколько требовал прокурор. Также Сидора обязан уплатить штраф в сумме 1840 гривен.

В ходе судебного заседания произошел ряд инцидентов. В частности, за препятствование работе суда из зала насильно вывели представителя русинского движения Юрия Чори, а затем милиционерам пришлось защищать корреспондента газеты «Зеркало недели. Украина» Ярослава Галаса от других русинов, которые набросились на него, когда тот попытался сфотографировать подсудимого.

Напомним, 25 октября 2008 года в Мукачево прошел второй Европейский конгресс прикарпатских русинов, где было принято решение о русинской государственности. СБУ 5 декабря предъявила обвинения гражданину Украины Дмитрию Сидору в осуществлении преступления, предусмотренного ч.1 ст.110 УК. Наказание за такое преступление установлено в виде ограничения свободы на срок от 3 лет до лишения свободы на такой же срок. Сидор привлечен как обвиняемый в уголовном деле, возбужденном по факту совершения ним призывов к изменению территории и государственной границы Украины вопреки порядку, установленному Конституцией.

9 декабря 2008 года Сойм Подкарпатских русинов обратился в Государственную думу Российской Федерации, к премьер-министру России Владимиру Путину и президенту России Дмитрию Медведеву с просьбой признать независимость русинской республики."

Мене дивує позиція чиновників, які за сепаратизм ледве не погладили Сидора по головці, замість впаяти йому "по саме нехочу", щоб іншим не кортіло.


Присоединенное голосование (голосовать):
  • Вирок суду вважаю справедливим: 15%, 4 голоса
  • За таке потрібно довічно саджати: 70%, 19 голосов
  • Свій варіант у коментарі: 15%, 4 голоса
Комментировать
]]> Tue, 20 Mar 2012 13:42:00 +0200 <![CDATA[Свято звичайних героїв (25 лютого).]]> http://blog.i.ua/user/3066720/925877/ http://blog.i.ua/user/3066720/925877/


Ну кого ж не захоплювало видовище злітаючого літака або складні фігури пілотажу. Такий знайомий типаж бравого пілота, який діловито залазить у кабіну літака. Для більшості людей саме ці моменти асоціюються з авіацією і більшість впевнена, що на цьому, власне, про авіацію додати нічого.
Але є та частина авіації, яка майже ніколи не потрапляє у фотоспалахи папараці, про яку не пишуть і майже не співають. Мова йде про інженерно-авіаційну службу, про людей, без яких неможливий жоден політ, і які щоденно роблять реальністю саме існування авіації. Адже саме інженер проводжає літак у політ, нервово палить в очікувані та зустрічає літак з польоту. На справді, саме після зарулювання літака на стоянку починається приховане від пересічної людини життя і робота. Саме тоді, коли пілот покидає кабіну, літак знову повертається до свого справжнього господаря – інженера. Іноді може здатись, що якби металевий птах заговорив, то у свої друзі він обрав би не пілота, а саме інженера, який доглядає за ним, ремонтує, а інколи дає ім'я. Робота інженера не припиняється ні на розпеченому сонцем металі, ні тоді, коли руки примерзають до металевих агрегатів. Їхня щоденна кропітка праця робить можливим подвиг у небі.
Зі святом Вас, звичайні герої незвичайної професії!
Комментировать
]]> Sun, 26 Feb 2012 11:21:00 +0200 <![CDATA[23 лютого – правда, про яку мовчать комуняки.]]> http://blog.i.ua/user/3066720/914034/ http://blog.i.ua/user/3066720/914034/
Олександр Палій, історик.
Присоединенное голосование (голосовать):
  • Для мене день чоловіків - 23 лютого: 30%, 9 голосов
  • Для мене день чоловіків - 14 жовтня: 70%, 21 голос
Комментировать
]]> Sat, 11 Feb 2012 12:52:00 +0200 <![CDATA[Справжнє лице угорського націоналізму]]> http://blog.i.ua/user/3066720/893487/ http://blog.i.ua/user/3066720/893487/ "Вперше за 18 років між Україною та Угорщиною не було підписано протокол щодо прав національних меншин. Це сталося через вимогу угорців створити на Закарпатті Притисянський адміністративний район з компактним проживанням угорців, пише "Дзеркало тижня". На засіданні змішаної угорсько-української міжурядової комісії з питань забезпечення прав національних меншин Україна відмовилась виконувати ультиматум. У матеріалі йдеться, що першого дня засідання тривало до другої години ночі. Українська сторона постійно відчувала на собі пресинг угорців. Представник України попередив, що коли питання не обговорюватимуться зважено, українська делегація залишить залу засідань. "Ми пояснили, що Закарпаття - багатонаціональний край, тому ставлення влади буде однаковим до всіх представлених у ньому меншин, без жодних преференцій. На жаль, цих позицій не поділяють наші угорські колеги, компромісу досягнуто не було", - заявив заступник голови Закарпатської ОДА Іван Качур, який брав участь у міжурядовій комісії." Джерело ТСН.ua

Не дивлячись на все нахабство ситуації і на те, що закарпатська земля не є їхньою батьківщиною, а є лише місцем компактного проживання, нашим націоналістам варто було б брати з угорців приклад.

Комментировать
]]> Sun, 22 Jan 2012 12:14:00 +0200 <![CDATA[Роздуми до Дня Соборності України]]> http://blog.i.ua/user/3066720/892819/ http://blog.i.ua/user/3066720/892819/ Чинна влада є окупаційною та діє, ніби за підручником для окупанта. Міліція, на жаль, теж стала окупаційним каральним органом. У її застінках, так само як у гестапівських та НКВС-івських, гинуть від тортур люди. Міліція із задоволенням розганяє мирні протести, не гребуючи, при цьому, застосуванням фізичної сили (дякуємо, панове міліціянти, що ще не розстрілюєте мирні протести). СБУ теж, на жаль, перетворилась на репресивно-каральний орган. Даючи карт-бланш сепаратистам, дії яких відкрито спрямовані на знищення української державності, СБУ із садиським задоволенням рапортує про переслідування українських патріотичних організацій та окремих патріотично налаштованих громадян. При чому, переслідування патріотів афішується так, щоб іншим не хотілось заявляти про свій український патріотизм або чинити якісь рішучі дії для захисту своєї Батьківщини.
Сподіватись на залишки деморалізованих та дезорієнтованих збройних сил просто не має сенсу. Армія вже давно перестала бути вагомою силою в Україні.
То що ж ми будемо завтра святкувати, панове Українці?!
Присоединенное голосование (голосовать):
  • День колишньої слави наших прадідів: 6%, 1 голос
  • День мовчазних баранів: 6%, 1 голос
  • День, який не дає нам забути про те, що ми Українці: 76%, 13 голосов
  • Свій варіант у коментарі: 12%, 2 голоса
Комментировать
]]> Sat, 21 Jan 2012 10:27:00 +0200 <![CDATA[Довідник для українського блогера]]> http://blog.i.ua/user/3066720/719372/ http://blog.i.ua/user/3066720/719372/ Прошу всі штампи кремлівського агітпропу надсилати на мою електронну скриньку serg020777@i.ua

 про інвалідів
http://rusistka.livejournal.com/123460.html

 про радянських солдат підчас окупації Німеччини
http://starog1.blogspot.com/2011/05/blog-post_1904.html?spref=fb

про НКВД
http://maidan.org.ua/lviv/news/1304929423.html

цікава біографія
http://www.istpravda.com.ua/articles/2011/05/18/38982/
Комментировать
]]> Tue, 31 May 2011 09:55:00 +0300 <![CDATA[Лумшори – правильне купання у чанах.]]> http://blog.i.ua/community/3270/717400/ http://blog.i.ua/community/3270/717400/ Лумшори – населений пункт Перечинського району Закарпатської області.
Подолавши далеко не найкращу дорогу від Ужгорода до Лумшор (приблизно 50 км), ви потрапляєте у чарівний світ чистого повітря, шуму невеличких водоспадів та шепоту лісу. Води місцевої річки Туриця (Турічка) багаті на вміст сірководню, який має лікувальні властивості. Оскільки я не маю жодного наміру рекламувати місцеві турбази, тому жодних назв згадувати не буду (навіть не просіть).
Тепер щодо купання у чанах. У двох словах, все це дійство може здатись на картинку з біблійського пекла. Величезний казан над вогнем, запах сірки, у казані варяться люди. Моторошно? Але на справді все не так жахливо. Поруч швидкий потічок Туриці з крижаною водою. Посидівши хвилин 15 у чані та добре прогрівшись (температура води в чані 36-40°), ви швиденько йдете до річки й занурюєтесь у крижану воду. З власного досвіду знаю, що перші рази вам буде потрібний «дідько», який вас занурить у крижану воду і при цьому не образиться, коли ви його будете крити матом та називати гестапівцем. Після першого кола ви ще не розумієте та не відчуваєте задоволення, але вже жалкуєте про свій візит сюди. Пройшовши третє коло – гарячий чан-крижана Туриця – у вас вже з'являться перші відчуття втоми та гордість за самостійне занурення у крижану воду з головою. Тепер вам варто перепочити. Замовте холодного пива та посидьте за столом або полежіть на тапчані. Після відпочинку (5-15 хвилин, у кого яке здоров'я) вас очікують ще три кола гарячого та холодного пекла. Хоча ви починаєте помічати, що не така вже й гаряча у чані вода та й не така вже й холодна вода у потічку. На сьомому колі вам захочеться знову охолодитись в річці, але цього робити не варто, оскільки ви змиєте всі корисні мінерали зі своєї шкіри. Ось і все, так непомітно збігла година часу.
В барі замовте щось перекусити та чачу, або сливовицю, або ж бороцківку – ви це заслужили. Легка втома та хмільна голова дадуть вам можливість практично відключитись, ледве ви торкнетеся подушки.
Забув вас попередити. Не плануйте нічого особливого на наступний день. Чому? Та тому що, наступного дня вам захочеться просто відпочити, відсторонившись від всього світу. Скажіть всьому світу, щоб він не зачіпав вас у цей день. Це один з головних ефектів чанів.
Комментировать
]]> Sat, 28 May 2011 12:36:00 +0300 <![CDATA[У випадку надзвичайного положення у вас будуть відбирати майно.]]> http://blog.i.ua/user/3066720/681175/ http://blog.i.ua/user/3066720/681175/
За данное решение проголосовали 258 из 399 народных депутатов, зарегистрированных в сессионном зале.

Законопроект определяет механизм передачи, принудительного отчуждения или изъятия имущества у юридических и физических лиц. Определено, что принудительное отчуждение имущества в условиях правового режима военного или чрезвычайного положения может осуществляться с предварительным полным возмещением его стоимости. В случае недостаточности средств для предварительного полного возмещения за принудительно отчужденное имущество такое имущество принудительно отчуждается с последующим полным возмещением его стоимости.

Принудительное изъятие имущества в условиях правового режима военного или чрезвычайного положения осуществляется без возмещения стоимости такого имущества. Также предусмотрено, что принудительное отчуждение или изъятие имущества в связи с введением и выполнением мер правового режима военного положения осуществляется по решению военного командования, согласованному соответственно с Советом министров Крыма, областными, районными, Киевской или Севастопольской городскими госадминистрациями или исполнительным органом соответствующего местного совета.

Отмечается, что в местностях, где ведутся боевые действия, принудительное отчуждение или изъятие имущества осуществляется по решению военного командования. Принудительное отчуждение, изъятие и передача имущества в условиях правового режима военного положения с целью исполнения военно-транспортной обязанности планируется в мирное время в порядке, который определяется Кабинетом министров.

Предусмотрено, что принудительное отчуждение или изъятие имущества, необходимого для предупреждения или ликвидации ситуаций, которые стали причиной введения правового режима чрезвычайного положения, осуществляется по решению органа исполнительной власти, Совета министров Крыма, военного командования, органа местного самоуправления, на которых в соответствии с указом Президента о введении правового режима чрезвычайного положения возложено осуществление мер правового режима чрезвычайного положения.

Законопроектом предусмотрено, что право на возмещение стоимости имущества, то есть компенсация, в случае его принудительного отчуждения в условиях правового режима военного или чрезвычайного положения имеют юридические лица коммунальной и частной формы собственности и физические лица, у которых отчуждены здания, сооружения, транспортные средства и другое имущество для нужд государства в условиях правового режима военного положения или для предупреждения или ликвидации ситуаций, которые стали причиной введения правового режима чрезвычайного положения, и их правопреемники и наследники.

Компенсация за принудительно отчужденное имущество в условиях правового режима военного или чрезвычайного положения с последующим полным возмещением его стоимости осуществляется в течение следующих бюджетных периодов после отмены правового режима военного или чрезвычайного положения за счет средств государственного бюджета. Законопроектом определяется порядок получения компенсации за принудительно отчужденное имущество. Также определяется порядок возвращения принудительно отчужденного имущества, которое сохранилось.
Присоединенное голосование (голосовать):
  • Правильний закон, підтримую.: 0%, 0 голосов
  • За своє майно буду стояти до останього: 24%, 14 голосов
  • Влада готує підгрунтя для введення надзвичайного положення: 74%, 43 голоса
  • Мені байдуже. Нехай забирають хоч все: 2%, 1 голос
Комментировать
]]> Fri, 08 Apr 2011 12:38:00 +0300 <![CDATA[Для УКРАЇНЦІВ.]]> http://blog.i.ua/user/3066720/539242/ http://blog.i.ua/user/3066720/539242/      Українець! Для когось це звучить гордо, а

для когось ледве не образа. Більшість з нас ненавидить свою батьківщину і самих себе. І це не дивно. Нам стільки років розповідали, що української нації не існує, що українці це лише етнічна група росіян, що українська культура така ж як і російська і що, по суті, ми скоріш за все на пів росіяни, на пів поляки. Нам стільки впарювали всі ці байки, що ми і самі почали вірити у власну неповноцінність.

     Людей, які пропагують українське і

говорять, що українці повинні пишатися своєю нацією, називають націоналістами у самому поганому сенсі цього слова, ледве не фашистами. Ми єдина нація у світі, яка так ставиться до власних патріотів. Саме ми з вами не знаємо власної історії, досі живучи байками радянських часів. Багато хто і досі вірить, що при союзі було добре, забувши як нас з вами обікрали і якими бідними ми тоді були. Ті хто вірить у все це забули, що при союзі люди не купляли, а діставали по блату.

     Наша країна єдина у світі, у якій

чиновники від самого мілкого до самих великих можуть не володіти державною мовою. Наша держава єдина, де політики з майданів можуть робити антиукраїнські і антидержавні заклики, і при цьому залишатись у своїх м’яких кріслах абсолютно безкарними. Лише ми, українці, можемо так презирливо ставитись до самих себе. Лише у нас народні депутати відчувають себе не слугами народу, який їх обрав, а панами над цим народом.

     Ми єдина держава, у книгарнях якої

більшість літератури на іноземній мові. Ми єдина держава, де національні меншини можуть вимагати зробити їхню мову другою державною. Ми з вами вже зовсім забули, що наш Київ майже на триста років старший за Москву. І це ми для росіян старші брати, а не вони нам.

     Чому ж ми так себе ненавидимо? Чому ми не хочемо визнати історичну правду, підтверджену документально, про власних героїв, які поклали життя за Україну? Чому ми досі продовжуємо жити радянськими міфами і наклепами? Я у вас, українці, запитую.      Нас не поважають ні в Росії ні в Європі, а ми і далі, розколюючись навпіл, продовжуємо набиватися до них у друзі. Нам весь час кортить знову потрапити хоч у якийсь союз.     Українці, може досить?      Давайте нарешті почнемо поважати самих себе і один одного. Давайте з гордістю називати себе українцями, а не опускати сором’язливо очі, називаючи власну національність. Адже, якщо ви поважаєте себе самі, то вас поважають оточуючі.
Комментировать
]]> Sat, 18 Sep 2010 20:31:00 +0300