Всім привіт! Потрібна Ваша думка!

  • 02.04.15, 11:24
Плануємо запускати новий проект, в першу чергу у Львові і дуже потрібно знати думку львів'ян!

Будемо дуже вдячні за заповнення невеликої анкети!


Ти варта...

  • 14.04.12, 16:19
Ти варта такого чоловіка, який би любив тебе всім серцем, який би думав тільки про тебе, який би щодня, щохвилини турбувався про те, де ти, з ким ти, як ти і що ти робиш. Тобі потрібен хтось, хто поміг би досягти мети, здійснити мрії, захистити від сумнівів і небезпек. Тобі потрібен хтось, хто ставився б до тебе з повагою, любив би в тобі все, особливо твої недоліки. З тобою поруч має бути хтось, хто міг би зробити тебе щасливою, безмежно щасливою, з ким би ти опинилась на сьомому небі від щастя. Хтось, хто мав би багато років тому використати свій шанс бути з тобою, а не боятись зробити хоч якийсь крок.

С. Ахерн "Де закінчується райдуга"


Три метри над небом...

  • 14.04.12, 16:11
Завжди є момент, коли дороги розходяться. Кожен вибирає свій шлях в надії, що їх дороги знову зійдуться. І раптом ти усвідомлюєш, що все закінчилося. Насправді. Ти не можеш повернути минуле, на жаль, і у цей момент ти розумієш, що деякі речі трапляються всього один раз в житті. І неважливо, як сильно ти намагатимешся відчувати це знову, ти більше ніколи не піднімешся на 3 метри над небом. 
к/ф "Три метри над небом"


Легше?

  • 14.04.12, 16:01
...ні не легше, але менш важко, напевно. Ці думки постійно зі мною, всякий раз, коли я засинаю і просинаюсь. Але біль потихеньку починає, як би це вам сказати....ні, не зникати.... Вона здається розпорошується і висить в повітрі, оточуючи мене, завжди готова пролитися в цей момент, коли я найменше цього чекаю. А ще, коли біль відступає, її місце займає злість, а коли злість стихає, запановує самотність. Такий круговоріт почуттів: варто одному з них ослабнути, і наступне зразу ж приймає естафету...

"Там, де ти", С. Ахерн


Безсилля...

  • 14.04.12, 15:55
Іноді ми безсильні перед долею, бажаннями чи поривами, і це болісно, часто нестерпно. Таке відчуття буде переслідувати тебе все життя, іноді забуваючись, а іноді перетворюючись в повінь. Мистецтво жити часто залежить від нашої здатності перевершувати власне безсилля. Це важко, бо безсилля породжує страх. Воно зводить нанівець наші сили, розум, здоровий глузд і відкриває дорогу слабості. 
"Між небом і землею", М. Леві

...

  • 14.04.12, 15:48
Здається, що прочитавши книгу раз дуже уважно - значить ти все побачив, все зрозумів. Але тільки перечитуючи її знову і знову ти помічаєш речі, які приховані від першого погляду, ти знаходиш те, що шукав і не знайшов. Бо книги - це унікальні речі. Вони по-своєму живі. Вони розказують нам життя, намагаються вберегти від помилок. І тільки від нас залежить чи принесуть вони нам ту мудрість і досвід, якого ми так потребуємо.


Трошки про мрії...

  • 05.01.12, 18:58
Нам часто здається, що якщо не збулась якась мрія, то вже не варто продовжувати мріяти. Хіба це правильно? Можливо, ви обрали не ту мрію? Можливо, життя вам готує набагато більший сюрприз? Який ви собі навіть не уявляєте? Видумки? Е, ні. Коли закриваються одні двері, відкриваються двоє інших. Ми самі здійснюємо свої мрії! Все в наших руках! Тому так важливо їх ніколи не опускати. Придивіться до своїх мрій: чи від їх здійснення ви справді станете щасливими? Можливо, це просто бажання? Бажання, здійснивши які ти отримаєш свою порцію радості, але не це не щастя, яке приходить із здійсненням мрій. Не бійтесь мріяти! Не бійтесь фантазувати! Наше життя настільки сіре і безбарвне, що мрії стають пензлем і палітрою, щоб його розмалювати. І ми маємо вибирати, яке ми хочемо життя. Не можна пускати все на самохід. Мрійте! Радійте! Живіть!

Просто потік думок...

  • 05.01.12, 18:50
Ми так часто просто відкидаємо людей, яких любимо. Через страх. Саме через нього. Не через обставини як нам може здаватись. Чому? Для чого? Ми хочемо бути ідеальними. Для кого? Більшу частину життя ми тратимо лише для того, щоб сподобатись іншим. Але якщо це справді "твоя людина", то чи потрібні всі ці викрутаси і витребеньки? Адже тебе хочуть бачити справжнім! Таким, яким ти є насправді. Тільки тоді можна будувати відносини. Інакше вони будуть фальшивими. Будь собою, попри все. Усміхайся - життя не таке жахливе і жорстоке як здається на перший погляд. Сумніваєшся? Вийди на вулицю, піди на будь-яку дитячу площадку і скажи, що діти - це не щастя. Якщо маєш маленьких братика чи сестричку - дозволь їм прибігти з радісною усмішкою і обняти тебе. Бо саме такі обійми найщиріші і найприємніші. Не відкидай їх навіть коли тобі погано. Вони в цьому не винні. Навіть навпаки, вони ж все відчувають і хочуть допомогти. По-своєму, по-дитячому. Вона такі безпосередні. Не бійся жити, говорити правду. Якщо весь час боятись - може пройти твоє життя. Можливо твоя правда стане вирішальною. Так чи інакше, це твоє життя. Якщо так трапилось - значить так і мало бути. Навіть якщо сталось щось жахливе. Через якийсь час ти це зрозумієш, хоч зараз це усвідомити дуже важко. Нема нічого такого, чого ти не зміг перебороти. Не зміг - не приклав достатньо зусиль. Господь не посилає нам випробувань, які ми не зможемо витримати. Навчись радіти навіть невдачам. Адже це безцінний досвід. І живи. Кожної секунди, кожної хвилини не забувай - тобі при народженні дали найбільший подарунок - життя. Найбільшу таємницю і загадку. Не трать його намарне. Все буде. Все прийде. Всьому свій час. Перевірено. Віками, роками, мною. ;)






Застереження

  • 05.01.12, 18:40
Остерігайтесь митей, коли вам дуже добре. Це тільки омана. Життя жорстоке. Воно ніколи не дасть вам по-справжньому насолодитись цією миттю, годиною, днем. Воно забере його. А замість цього піднесе вам сюрприз - рівноцінну мить. Тільки недобру. Настільки недобру, що ви забудете, що вам було добре. І все залишиться як і було. Будуть ще моменти. Але тільки короткі моменти. Так побудоване життя. Не буває позитиву. Буває тільки ілюзія. Ілюзія щастя, добра, радості. Ілюзія, яка розвіється тоді, коли ви тільки почали наївно відчувати, що вам просто добре. Такого нема. Хорошого в житті мало. Від нас мало що залежить. Щоб добитись однієї миті щастя - потрібно віддати занадто багато. Чи справді воно цього варто? Так. Але коли це минає, здається, що краще все залишалось як було. Просто.
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
11
предыдущая
следующая