Чекаю дива...
- 03.02.16, 17:36
Чекаю дива. Світлого і справжнього –
Не глянцю бутафорію дешеву,
Не казку, зшиту з мотлоху прадавнього,
А дива, що життя напоїть древо.
Я хочу сонця у очах барвистого,
Не у небес позиченого, – свого,
Щоб хмільно, мов би від вина іскристого
П’яніти від кохання до знемоги.
Малюю мрії променем, розхитаним
Турботами, проблемами, сльозами.
Любов – і досі книга не прочитана,
Запилена, із жовтими листками…
А я малюю. Промінь сонця рідного.
Хоч, може, й лінії іще виходять криво…
Чекаю дива. Справжнього. І світлого,
Щоб впевнено сказати: «Я щаслива!»