Читати статтю повністю 

Стояв я сам-один, немов на варті

Забутий вояк у чужій землі,

І України я шукав на карті,

Шукав, шукав, та не було її.

Розірвана граничними стовпами,

Осяяна загравою пожеж

І розпанахана ворожими мечами,

Конала тихо серед власних меж.

Кругом кістки, череп'я, пепелище,

Незвісного непройдений простір,

А в тім просторі, чую - ближче й ближче

іде і вовком виє голод-звір.

Ні, ні! Не встою довше я на варті,

закрию очі, кину кріс, піду...

Я України не знайшов на карті,

Може, в душі її я віднайду.

Вона тат є. Єдина, неподільна,

Від Сяну срібнолентого по Дон,

Така розкішна, чиста, ясна, вільна,

Немов найкращий молодечий сон.

Прийде момент, коли сей сон скінчиться

І буде дійсність кращою від мрій,

А поки що най цілий світ валиться,

Хоч сам-один, ти вір і кріпко стій!

1923

Всіх із святом Незалежності! Вірмо!

З 14 серпня починається Успінський піст, який триватиме до 27 серпня і завершиться святом Успіння Богородиці (28 серпня).

З святами Вас! Нехай береже нас всіх Спас і благословляє на нашому шляху!

Стаття за матеріалами відеорепортажу Першого Національного і сам відеоматеріал

Ось такий заголовок побачила в інтернеті. Цілком відповідає історичним фактам. Ні Москви, тим більше, Московського патріархату ще не було, коли в Києві вже існували християнські святині - Десятинна церква і Софіївський собор...

Стаття не відкрилася за посиланням... Цікаво - це випадковість, чи комусь дуже нехочеться, об вона відкривалась повністю?

 Існування ангелів вдалося довести математично

Вчених давно зацікавив той факт, що всі без винятку катастрофи супроводжує дивовижний феномен: знаходяться ті, хто уникнув трагедії.

Мова йде не про тих, хто дивом вижив, а про тих, хто повинен був стати учасником трагедії, але з певних причин не потрапив в гущу подій. У релігії все зрозуміло: ангел-охоронець не підпустив до біди. А математики вирішили наблизитися до розгадки за допомогою банальної статистики.

Ще в 1958 році американський вчений Джеймс Стаунтон проаналізував понад 200 залізничних аварій за 30 років. Виявилося, що потяги, що потрапили в аварію, були заповнені лише на 61% від максимальної кількості пасажирів. У благополучні поїздки відправлялися 76%. Результати шокували. Стаунтон вирішив списати 15% на вищі сили.

Російські математики продовжили роботу Стаунтона. Вони звернулися до авіації. І тут простежується втручання ангела-охоронця: від рейсів, що закінчилися катастрофою, відмовляються на 18% більше пасажирів, ніж від благополучних.

Адреса статті

От ці ж дані, але трохи ширше в іншій статті

• Я вірю в існуванн янголів: 25%, 2 голоса
• Я не просто вірю, я відчуваю їх і знаю реальні випадки їхньої допомоги: 63%, 5 голосов
• Дурня! Нема ніяких янголів та інших потойбічних сил!: 13%, 1 голос
• Ніколи над цим не замислювався: 0%, 0 голосов
• Свій варіант: 0%, 0 голосов

Иногда на сеансах психотерапии и групповых занятиях слышу в ответ на предложение "Давайте порисуем": "Я НЕ УМЕЮ РИСОВАТЬ"...

Рисовать умеюют все. Просто когда-то в детстве многим внушили ошибочное мнение, что их рисунки некрасивы, вовремя не укрепили чувство значимости того, что делал ребенок в своих первых попытках выразить себя... И в итоге - перед нами взрослый человек, с убеждением, что лишь то, что гениально и идеально, имеет право на существование, а раз он так не может, не умеет, не способен, то- не стоит и пробовать.

Итак, РИСОВАТЬ УМЕЮТ ВСЕ!!! Утверждаю это, поскольку интересуюсь и занимаюсь рисованием, как одной из многих методик помощи в сложных психологических ситуациях, да и сама часто с удовольствием рисую - не ради результата, а ради самого процесса.

Вот это и есть секрет спонтанного рисования, как одного из методов арт-терапии. Перестать контролировать каждое свое движение, эмоыцию, мысль, намерение, импульс ("А вдруг я нарисую что-то не так, и другим - а значит, и мне самому, - НЕ ПОНРАВИТСЯ?") - и отпустить на свободу свои эмоции, мысли, состояния, чувства...

И тогда - все просто, как дыхание...

Вы настраиваетесь на свой внутренний мир в течении нескольких минут... и берете карандаш или краску того цвета, к которому в этот момент потянется рука... И - выливаете на бумагу цвета, линии,, картинки или просто сочетание отдельных, на первый взгляд, ничем не связанных узоров... Свободный поток эмоций, выливаемый на бумагу... Выражаете себя, свой внутренний мир...

Вы почувствуете, как в процессе рисования на бумагу выливается поток тех эмоций и состояний, которые часто мы прячем внутри, подавляем, не осознаем...

Хорошим результатом при таком рисовании может стать  освобождение от чувства вины, страха, тревоги, сомнения...

Пробуйте! И ощутите освобождение и наполнение светом, вдохновением и спокойствием, которые Вы сможете использовать для дальнейшего самопознания и самовыражения.

"В Киеве милиция сорвала большой музыкальный концерт при участии групп «Тартак», «Скай», «Танок На Майдані Конго» (ТНМК), который должен был состояться сегодня, 20 мая, в 19:30 на Софийской площади в рамках IV литературно-художественного фестиваля «Киевская Баррикада» имени Юрка Покальчука.

Об этом сообщил сегодня на пресс-конференции председатель оргкомитета фестиваля народный депутат Украины Олесь Доний..."

                                         Открой окно! Влечу... как вихрь.
                                         И, облачённый... в ветра тогу,
                                         К твоим губам припав... в тот миг,
                                         Я промурлыкаю историю.

Ко мне в окно сегодня вихрь влетел
И с нежностью погладил по щеке...
Морозным воздухом дышал, был свеж и смел,
И рисовал рисунки на стекле...

О тайнах мира тихо нашептал,
Об Антарктиде и о ледяной коре,
О том, как он любовь свою искал -
В пустыне, в море, и в степи - везде...

Нашел ли? Говорил, что - да,
Что встретил Свет Он на своем Пути,
Что Свет его манил всегда,
Что ныне - снова он любим...

Пусть будет так. И пусть найдет свои
Окно, и Свет, Любовь всяк быстый вихрь.
И пусть дождется та, что ждет Любови,
Ответных чувств - вселенских, на двоих...

1.03.2011

(Иллюстация - "Вихрь любви", автор Йонг)

Я хочу ценить тебя без рассуждений.

Я хочу присоединиться к тебе, но не вторгаться в тебя.

Я хочу пригласить тебя, но не требовать тебя.

Я хочу критиковать тебя, но не обвинять.

Я хочу помогать тебе, но не попрекать в неумении

И если я смогу получить от тебя то же самое – мы сможем встретиться и по-настоящему обогатить друг друга. 

Вирджиния Сатир.

Текст листа має у своєму розпорядженні «Дзеркало тижня». У листі письменниця заявляє про початок політичного переслідування після виходу її останніх книг.

Наводимо текст відкритого листа:

«Шановний Генеральний прокуроре України!

Події, що розгорнулися навколо мене з кінця минулого року з «благословення» Генеральної прокуратури України та міністерства внутрішніх справ і тривають досі, змушують мене публічно звернутися до Вас із низкою запитань, оскільки я є відомою публічною людиною в Україні та поза її межами, а сферою зацікавлення прокуратури та міліції стала моя публічна діяльність, а саме – письменницька творчість.

Нагадаю, що 17 грудня минулого року із посиланням на доручення Генеральної прокуратури України працівники Шевченківського райвідділу внутрішніх справ м. Львова (відділ боротьби з організованою злочинністю) розшукували «громадянку Марію Матіос» у приміщенні львівського видавництва «Піраміда» з метою вилучення з продажу моєї книги «Вирвані сторінки з автобіографії», яка, до речі, визнана «Книгою року-2010». Працівники видавництва пояснили співробітникам міліції, що письменниця М.Матіос мешкає в Києві і попросили надати бодай якісь документи для пояснення причини розшуків. Після телефонних перемовин із своїм начальством міліціонери відмовилися показувати документи, які мали при собі, лише з відстані продемонстрували якесь доручення та ксерокопії сторінок моєї книжки.

Історія незалежної України не знає жодного факту намагання вилучити книжки Шевченківського лауреата з продажу силами правоохоронних органів та ще в такий «оригінальний» спосіб!

Отже, мене як письменника і звичайного громадянина цікавить: яке засекречене доручення Генеральної прокуратури України виконували працівники Шевченківського райвідділу внутрішніх справ м. Львова, що з ним заборонено було ознайомити працівників видавництва, автором якого я є вже дев’ятий рік і де я видала більше 13 книжок, які здобули усі найвищі літературні та державні нагороди в Україні, перекладені за кордоном та мають незмінний попит читача?!

Мене цікавить, який стосунок до мене та до моєї творчості мають правоохоронні структури України, зокрема, міністерство внутрішніх справ, дільничні інспектори якого із посиланням на розпорядження Генерального прокурора України опитують мешканців тих будинків у Києві, де моя родина мешкала свого часу, змушуючи їх підписувати відповідні свідчення щодо мене?

Так, 11 січня цього року, працівник міліції Печерського району у м. Києві робив обхід 9-поверхового будинку, в якому наша родина наймала квартиру ще за «царя гороха», і розшукував «громадянку М. Матіос», як розшукують злочинців, та демонструючи розпорядження Генерального прокурора та ксерокопії сторінок моєї книжки (цю інформацію надаю за згодою одних із багатьох «опитаних», колишніх моїх сусідів по найманій квартирі – лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, ветерана Великої Вітчизняної війни, письменника Анатолія Андрійовича Дімарова та його дружини Євдокії Несторівни).

Такі дії працівників правоохоронних органів мають всі ознаки шантажу та безпідставного психологічного тиску. І я їх розцінюю як неприпустимі з точки зору здорового глузду та професіоналізму їхніх виконавців, а також як такі, що принижують мою людську честь, гідність і моє письменницьке ім’я, створюють дискомфорт моїй родині та близьким.

Я не потребую додаткової відомості подібними засобами. У будь-якого письменника є безвідмовний промоутер його творчості – його читач, а не така одіозна «підтримка багнетами» чи, боронь Боже, силами «Альфи», яка, на мій подив, останнім часом входить у моду в Україні.

Таких речей не розуміють і мої літературні агенти та перекладачі в Америці, Німеччині, Франції, Ізраїлі та інших країнах, які про ці дії правоохоронців знають із преси. А вони без найменшої підтримки з боку Української держави роблять усе, щоб про Україну світ дізнавався із перекладів відомих українських книжок, а не із скандальної хроніки навколо українських письменників.

Якщо Генеральна прокуратура України чи міністерство внутрішніх справ мають бажання чи потребу обговорити зі мною літературні чи будь-які інші теми, думаю, немає необхідності збурювати сторонніх людей, вдаючись до мого «всеукраїнського» розшуку. У час новітніх технологій та високопрофесійних українських «шерифів» у Києві у кліп ока можна знайти відому людину, без демонстрації м’язів і психологічного тиску на людей, які не мають жодного стосунку до сфери його діяльності.

Шановний Вікторе Павловичу!

В усій цій історії мене непокоїть одна-єдина думка: як довго і якими силами українські правоохоронці розшукують зниклих без вісти українських громадян, а також тих, що потрапили в біду і потребують справжньої опіки правоохоронних органів, якщо ці стражі порядку вже місяць влаштовують лови на людину, робочий кабінет якої знаходиться на Хрещатику, про що легко довідатися з будь-якої газети чи іншої публічної інформації?!

Буду вельми вдячна за відповідь по суті».

Стаття повністю

 акція солідарності

Джерело

Це повна версія фільму кінорежисера, сценариста Юрія Іванова «Пам’яті кінотеатру ім. Олександра Довженка».

Прем’єра скороченої версії стрічки відбулася 24 жовтня в київському Будинку кіно. Повну ж версію фільму про те, як влітку цього року поспіхом, у дві зміни, відбулося знищення першого кінозалу Києва - показали сьогодні. 

Знищення кінотеатру відбувалося не один рік: певний час залишене напризволяще приміщення орендував нічний клуб «Шамбала», потім з’явився надпис, що кінотеатр перебуває на реконструкції (!!!!!!!!!!!), а вже тепер на місці зруйнованого кінотеатру планують збудувати ще один розважально-торгівельний комплекс — про все це розповідають герої фільму «Пам’яті кінотеатру ім. Олександра Довженка».

 http://www.day.kiev.ua/315015 

...бо комусь закортіло побудувати тут прибутковий черговий торгівельно-розважальний центр...

А ім'я ж Одександра Довженка відоме у світі... А тут - сплюндрували...

Чого заслуговують ті, хто робить таке з нашим містом, з нашою культурою, з нашим спадком?

• звернутись до Міжнародного суду, як свого нема: 14%, 3 голоса
• Проклясти їх, щоб повиздихали від своїх грошей: 23%, 5 голосов
• Стати нарешті самим свідомими і активними у відстоюванні своїх надбань: 55%, 12 голосов
• ваш варіант: 9%, 2 голоса