Живи СЕЙЧАС!!!


Письмо Габриэля Гарсии Маркеса перед уходом...

"Если бы на одно мгновение Бог забыл, что я всего лишь тряпичная марионетка, и подарил бы мне кусочек жизни, я бы тогда, наверно, не говорил всё, что думаю, но точно бы думал, что говорю. Я бы ценил вещи, не за то сколько они стоят, но за то, сколько они значат. Я бы спал меньше, больше бы мечтал, понимая, что каждую минуту когда мы закрываем глаза, мы теряем шестьдесят секунд света. Я бы шёл, пока все остальные стоят, не спал, пока другие спят. Я бы слушал, когда другие говорят.
Господь, если бы у меня было сердце, я бы написал всю свою ненависть ко льду и ждал пока выйдет солнце. Я бы нарисовал мечтой Ван Гога на звёздах поэму Бенедетти, и песня Серрат стала бы серенадой, которую я бы подарил Луне. Я бы полил слезами розы, чтобы почувствовать боль их шипов и алый поцелуй их лепестков... Господь, если бы у меня ещё оставался кусочек жизни, я бы не провёл ни одного дня, не сказав людям, которых я люблю, что я их люблю. Я бы убедил каждого дорогого мне человека в моей любви и жил бы влюбленный в любовь. Я бы объяснил тем, которые заблуждаются, считая, что перестают влюбляться, когда стареют, не понимая, что стареют, когда перестают влюбляться! Ребёнку я бы подарил крылья, но позволил ему самому научиться летать. Стариков я бы убедил в том, что смерть приходит не со старостью, но с забвением. Я столькому научился у вас, люди, я понял, что весь мир хочет жить в горах, не понимая, что настоящее счастье в том, как мы поднимаемся в гору. Я понял, что с того момента, когда впервые новорожденный младенец сожмёт в своем маленьком кулачке палец отца, он его больше никогда его не отпустит. Я понял, что один человек имеет право смотреть на другого свысока только тогда, когда он помогает ему подняться. Всегда говори то, что чувствуешь, и делай, то что думаешь. Если бы я знал, что сегодня я в последний раз вижу тебя спящей, я бы крепко обнял тебя и молился Богу, чтобы он сделал меня твоим ангелом-хранителем. Если бы я знал, что сегодня вижу в последний раз, как ты выходишь из дверей, я бы обнял, поцеловал бы тебя и позвал бы снова, чтобы дать тебе больше. Если бы я знал, что слышу твой голос в последний раз, я бы записал на плёнку всё, что ты скажешь, чтобы слушать это ещё и ещё, бесконечно. Если бы я знал, что это последние минуты, когда я вижу тебя, я бы сказал: Я люблю тебя и не предполагал, глупец, что ты это и так знаешь. Всегда есть завтра, и жизнь предоставляет нам ещё одну возможность, чтобы всё исправить, но если я ошибаюсь и сегодня это всё, что нам осталось, я бы хотел сказать тебе, как сильно я тебя люблю, и что никогда тебя не забуду. Ни юноша, ни старик не может быть уверен, что для него наступит завтра. Сегодня, может быть, последний раз, когда ты видишь тех, кого любишь. Поэтому не жди чего-то, сделай это сегодня, так как если завтра не придёт никогда, ты будешь сожалеть о том дне, когда у тебя не нашлось времени для одной улыбки, одного объятия, одного поцелуя, и когда ты был слишком занят, чтобы выполнить последнее желание. Поддерживай близких тебе людей, шепчи им на ухо, как они тебе нужны, люби их и обращайся с ними бережно, найди время для того, чтобы сказать: "мне жаль", "прости меня, пожалуйста" и "спасибо", и все те слова любви, которые ты знаешь. Никто не запомнит тебя за твои мысли. Проси у Господа мудрости и силы, чтобы говорить о том, что чувствуешь. Покажи твоим друзьям, как они важны для тебя. Если ты не скажешь этого сегодня, завтра будет таким же как вчера. И если ты этого не сделаешь никогда, ничто не будет иметь значения. Воплоти свои мечты. Это мгновение пришло "

 

Цель творца и вершина творения - мы....

Цель творца и вершина творения - мы.
Мудрость, разум, источник прозрения - мы.
Этот круг мироздания перстню подобен,-
В нем граненый алмаз, без сомнения - мы.
....................................................Омар Хайам

 

А какие строки из восточной поэзии нравятся Вам?

Христос воскрес!!! Всім свтла й любові!

Христос воскрес!!!

Всім світла й любові,

Добра в Вашім домі,

І Божої ласки!

І смачної паски!

З Великоднем будьте здорові!!!

"То лиш Всевишній знає..." (притча)

В одному гірському селищі жив мудрий чоловік, у якого був син. Що б не траплялося в житті, він завжди все сприймав спокійно.
Якось йому за заслуги подарували скакуна. Сусіди говорили йому :"Як добре, тобі подарували такого дорогого скакуна, який вартий бути в найкращих стайнях світу!"  А чоловік  спокійно відповів: "Добре це, чи погано - не знаю. То лиш Всевишній знає". Згодом його син, об,їжджаючи гарячого скакуна, впав і зламав ногу. Сусіди хитали головами і говорили: "Погано. Син молодий, а перелам такий складний - ще калікою може лишитись". На що мудрий чоловік спокійно відповідав: " Погано це, чи добре - не знаю. То лиш Всевишній знає".  
Згодом почалась у тому краю війна. Всіх юнаків селища забрали у військо, багато з них загинули. А юнака, який ще не зовсім одужав, залишили вдома. Сусіди стали говорити "Як добре, твій син залишився живий". У відповідь чоловік спокійно промовив лише одну фразу: "Добре це, чи погано - не знаю, то лиш Всевишній знає".

Поезії Василя Симоненка

Якими словами можна виразити моє сприйняття життя?
Мабуть, словами з поезій Василя Симоненка

ЛЕБЕДІ МАТЕРИНСТВА

Мріють крилами з туману лебеді рожеві,
Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.

Заглядає в шибу казка сивими очима,
Материнська добра ласка в неї за плечима.

Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати,
Не пущу тебе колиску синову гойдати.

Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,
Опустіться, тихі зорі, синові під вії.

Темряву тривожили криками півні,
Танцювали лебеді в хаті на стіні.

Лопотіли крилами і рожевим пір'ям,
Лоскотали марево золотим сузір'ям.

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,
Виростуть з тобою приспані тривоги.

У хмільні смеркання мавки чорноброві
Ждатимуть твоєї ніжності й любові.

Будуть тебе кликать у сади зелені
Хлопців чорночубих диво-наречені.

Можеш вибирати друзів і дружину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати.

За тобою завше будуть мандрувати
Очі материнські і білява хата.

І якщо впадеш ти на чужому полі,
Прийдуть з України верби і тополі,

Стануть над тобою, листям затріпочуть,
Тугою прощання душу залоскочуть.

Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.

***
Світ який — мереживо казкове!..
Світ який — ні краю ні кінця!
Зорі й трави, мрево світанкове,
Магія коханого лиця.

Світе мій гучний, мільйонноокий,
Пристрасний, збурунений, німий,
Ніжний, і ласкавий, і жорстокий,
Дай мені свій простір і неспокій,
Сонцем душу жадібну налий!

Дай мені у думку динаміту,
Дай мені любові, дай добра,
Гуркочи у долю мою, світе,
Хвилями прадавнього Дніпра.

Не шкодуй добра мені, людині,
Щастя не жалій моїм літам —
Все одно ті скабри по краплині
Я тобі закохано віддам.

Одна хвилина мудрості

Одна хвилина мудрості
Люблю перечитувати книгу Енотоні де Мелло "Одна хвилина мудрості" (Збірник медитативних притч). Більше того, це одна з тих книг, яка дає відповіді на актуальні питання - коли є певні роздуми , відриваєш таку книгу навмання - і потрапляєш саме на ту відповідь, яка допомагає скласти уявлення в цілісну картину, здолати сумніви, або знайти довгоочікувану відповідь.
Ось дві притчі з цієї чудової книги

***
Один відвідувач просив Майстра взяти йоо до себе в учні, на що Майстер відповів:
-Можеш жити у мене, але не ставай моїм
послідовником. 
-
За ким же мені тоді прямувати?
-Ні за ким. Коли ти за ким-небудь прямуєш, збиваєшся з прямого, істинного Шляху

***
ПРИБУТТЯ
- Чи важкий шлях до просвітлення?
- Він і не важкий, і не легкий.
- Чому?
- Тому що нема ніякого шляху.
- Як же тоді дійти до цілі?
- Не потрібно нікуди йти. Це шлях без відстані. Припини йти, і ти досягнеш цілі...
Сторінки:
1
3
4
5
6
7
8
попередня
наступна