Люблю осінь

Люблю осінь. ВІД... і ДО. Від кінця літа, коли вдень парко і нічого ще не нагадує про ЇЇ наближення, але ввечері вже овіває прохолодою. Перші засохлі листочки нагадують, що і цього року ВОНА відбудеться. Дні стають коротші, вечори довші, ночі прохолодніші. Перші осінні дощі змивають ілюзію вічного тепла. Зручні капці і парасольки - невід'ємні ЇЇ атрибути. Каплі дощу на шибках, в калюжах трішки листя - от ВОНА і прийшла. Це лише початок, ще трішки яскравого сонця, ще трішки погожих днин.... Все більше жовтих фарб, оранжевих, червоних. Золоті килими навкруги. Повітря застигле, без вітру, без хмарин. Час зупинився, аж млосно і дивно якось :) Каштани на бруківці .... і знову дощ, все зимніший і пронизливіший вітер. І вже опало листя, і кошики з городиною і опеньками давно в кладовій.

Теплий шарфик притримує дихання, яке хіба цівкою проривається крізь туманну мжичку. ... 

Перший морозець і перший сніг. Люблю перший сніг. Він припорошує усі сліди, усі думки, створює настрій чогось чарівно-святкового. Перший сніг завжди тає.... :)