Бо сумую у світлі зірок в небутті.
Сподіваюсь на нього, украй мені його треба,
Щоби рани зігріти минулих п’янких почуттів.

Я чекаю весну, наче знову чекаю на тебе,
Але в натовпі порожньо, ніби на самоті,
Я втрачаю тебе, віддаляючи знову від себе.
Назавжди залишився лиш слід у моєму житті.

Мимоволі тебе нескінченно шукаю усюди...
І не знаю навіщо це так необхідно мені?!
Від очей твоїх світла б’ється серце частіше у грудях...

Чому чекаю я весну?
Розбудить світ вона від сну
І скине ковдру снігову,
Вдягне в смарагдову траву
Та листя, квітів білий цвіт,
Наповнить ароматом світ.
Пташиним співом задзвенить,
Барвиста буде кожна мить.
Розвіє сну смертельний чар,
Нове життя принесе в дар.

Привіт, Світе,
Пора ще рання.
Бажаю радіти,
Прийми вітання!

Забудь про лихо,
Про війни, злобу,
Хай буде тихо.
Зроби ще спробу,

Щоб було чути
Пташиний спів,
Щоб без отрути
В серцях ти жив.

Привіт, Світе!
Миру тобі,   
Хай твої діти
Не будуть в журбі.

Їм очі відкрий,
Хай не воюють
Та в день новий
Сміливо прямують

Із розумом світлим
Та з серцем чистим,
Будь ти привітним,
Добрим, барвистим.

Хай станем ми
Добріші, щиріші,
Просто Людьми,
Ніж вчора ліпші.

Я куплЮ собі посаду президента
Для збагачення, а може для забави,
Я поганим в інституті був студентом,
Вчив погано економіку і право.

Наскладав обманом я бабосів.
Набрехати – це моє життєве кредо.
Ради себе все, а інші мені в носі,
За всіма параметрами недо.

Недовчений, недозрілий та недобрий -
Ось така собі причудлива недолюдина.
Та зате настирний і хоробрий -
Мене манить політична вже вершина.

Як дорвуся до посади президента –
Як захочу зможу я тоді рулити.
Хто незгідний – зрадофіли і кремля агенти.
Вдячні мають бути всі мені за право жити.

Потім я куплю собі посаду бога.
Якщо вдалим буде президентство -
Не залишиться навколо вже нікого.

Хай буде у всіх все вдало,
Легкими будуть всі кроки,
Хай вистачить всім, кому мало,
Не буде ні з чим мороки.

Хай щастя всім вистачає -
Мені не шкода нікому.
Бадьорістю день зустрічає,
А ніч забирає втому.

Хай світ для всіх стане раєм -
Я радий би цьому був сильно!
Лише чомусь цього немає -
Погано щось, щось задовільно.

Десь добре за інших рахунок,
А іншим цим зовсім погано,
Хтось зради дарує цілунок,
Хтось любить… робити рани.

Десь добре все, мов у казці,
Та звідкись взялась помилка
І доля вже зовсім не в ласці,
Що було глибоким – вже мілко.

Можливо, ми камінь наріжний
Охоче спішимо відкидати
Й будуємо замок сніжний,
Від холоду щоб сховатись.

Світла Душа попри все має жити,
Розпогодиться і розійдуться хмари,
Ще кому, якщо не їй світити
В час, коли розвіються недобрі чари?

Хто, як не вона, зігріти зможе?
Хто крім неї ще загоїть рани?
Сонце чимось є на неї схоже -
Лід в серцях від неї легко тане.

А розмова з нею, мов молитва,
Що підносить десь до Бога вище,
З нею за добро і проти лиха битва

На вітрі часу розвіває все,
Галактики літають, мов піщини.
Куди захоче вітер їх несе,
У нього є свої закони і причини.

Щомиті в небі інші з хмар картини,
І жодна мить спинитися не може,
Кудись усе нестримно разом з нами рине,
На танець часом все це дійство схоже…

Як хочеш, то танцюй під ритми вітру,
Не хочеш – просто кругом голова піде.
Наше життя - щось легше за повітря