Літній подих вітру не такий вже теплий,Мов на крилах в вирій понесли лелекиЧастку літа. Сонце трохи зблякло Та тепло поволі відлітає десь далеко...Завтра буде дощ - це прийде осінь,Так вона сльозу за літом пустить.Одягне наряд яскравий - ненадовго в гостіТа гарячим барвам порадіти змусить.Золотом одарить землю, мов циганку,Щоб та щастя їй за це наворожила...І туманом загадковості все вкриє на світанку,А можливо, що дощем заплаче знов щосили.Сумно їй чомусь... можливо просто так...А можливо - бо ...

Читати далі...

Ми жадібно руками ловим вічність.Багато нам не треба, лиш чуть-чуть.Здається, що беремо речі лиш доречні,Які життя міняють сенс і суть.Нам би цю модну та швидку машинку, Ось цю хатинку світлу та простору,Ось це вино, цукерочки і шинку.Ось цих розваг і щоб не було горя...Дружину ще - невредну та красиву,Ще би дітей розумних та слухняних,Все загорніть в один пакет, щоб був щасливим.Щоб світ не був наче батіг, а був, як пряник.Купили за чужі щось гроші, щось за свої,Награлись в цьому світі досхочу,...

Читати далі...

Через технічні причини в мене два дні не було інтернету. Зайшов подивитись що твориться в блогах i.ua. Відкриваю навмання замітку зі стрічки, а там замітка про вічність, чи точніше про продавця вічності. Там продавець, як і всі інші продавці вічності в інших місцях, виглядав невиразно, невідомо за скільки він продавав цю вічність і якої якості вона в нього була. В світі продавців і покупців часто недоговорюють про характеристики товару, продавці часто...

Читати далі...

Життя, ніби подих вітру -Підносить або ж опускає,Заносить в веселки палітру,То в землю брудну кидає...Летиш з нізвідки в нікУди,В потоці невпинно мелькаютьМісця, події та люди...Щось просто мине, щось чіпляє.У гущі летиш, буває,Й здається, що в тебе сила, Яка цілий світ міняє -Це вітер дарує крила...Але подих вітру мінливий:Був першим - тепер останній.Вже інші пихаті й крикливіВважають - вони унікальні.Й вони прилетять, куди вітерПринЕсе й назАжди зупинить...А вітру ще далі летіти...Комусь він...

Читати далі...

[Приєднане відео] Віра гори звертає, сумнів сталь роз'їдає, Думка - найтонше місце меча.Там, де є смисл - вогонь віри палає,Гасить безглуздя смислу очаг.Смисл то з'являється, то десь зникає.Віра згасає багато у що…Тільки любов смислом все наділяє -Вічність без неї просто ніщо.Смислу багато - де багато любові.А там, де мало – там смислу катма,Там дзвін мечів, грім гармат, море крові,Сльози і плач та відсутність ума.Там, де любов – там добро та турбота,Радість і щастя, гармонія й мир,Вигода всім ...

Читати далі...

навіяно http://blog.i.ua/user/8127885/1953729/Хто страшніше На краю історії крах.Під ногами не ґрунт, а прірва,Страх, що був до тепер - не страх.Хтось майбутнє з коренем вирвав.І летіти тепер не увись,Тепер всюди порожній простір,Зачепитись нема де, лиш вниз,В глиб у себе - в минуле в гості.А в минулому було все -Шанс був в мирі й любові житиТа надія, що нас пронесе,Підвела. Вже ніщо не змінити.Все! Догралися у війну,У обман, лицемірство й злобу...Всі в минуле - вперед, щоб винуІ причину...

Читати далі...

У кожного в душі свої скарби-надбання,Тому і фарби сприйняття у кожного свої.І навіть коли в світі тиша та мовчання -Ми можем чути грім гармат чи як співають солов'ї.Буває світ весні радіє і від радості співає,А нам проблеми стогін вуха закладає…Буває світ реве, шумить, стріляє і вбиваєТа ми в собі і щастя у душі мелодія лунає.З народження ми в душу тягнем різні речі -Все, що трапляється на нашому шляху.Складаєм, розкидаєм там доречне й недоречне,Що нам потрібним здалось чи припало до смаку.Там ...

Читати далі...

На кожне "може бути" є своє "але", Не все буває з того, що могло би бути. Але й що мало бути добре, виходить часом зле. І можуть все вверх дном "але" перевернути...

[Приєднана картинка]Мої паперові крилаНавчили думки літати,Можливість цікаву відкрилиПідноситись і спускатись.Підноситись в чисте небо,Спускатись на землю грішну,Побачити мрії й потреби,Теперішнє і колишнє…Мої паперові крилаНавчили свій курс тримати,В безсиллі знаходити силу,Від вітру висоту набирати,Щоб бачити все з піднебессяЙ летіти туди, де потрібно -У ті життєві процеси, Де бути вкрай необхідно…[Приєднана картинка]

Спішимо у погоні за істиною - Обігнали її на два кроки І лишилась вона непізнаною, Десь звернула, бігли ми поки... Спішимо у погоні за щастям, А воно біля нас - нас чекало. Сили стратили, тільки впасти Десь далеко від нього зосталось. Спішимо у погоні за часом - Біжимо, аж старієм прискорено. Нам поспішність здається прикрасою, Білки колесо нами підкорено! Зупинилися... Світ все ж рухається, Нас готовий позаду лишити - Тих не любить, хто тільки чухається Й тих, хто любить...

Читати далі...