А вдруге буде зовсім вже не те -
будЕ складніше все і не таке просте,
осяде важкість на найглибшій глибині
від разу першого - десь там на серця дні.

Душа пухнаста - стане, мов їжак,
Її тонка та ніжна шкіра буде, як наждак,
а ще на панцир перетвориться вона,
з очей спаде рожева пелена...

І вдруге буде зовсім вже не так,
назавжди зникне десь довірливий дивак...
Сильнішим робить те, що не вбиває нас
Та наша суть уже фортеця без прикрас.



Така от казка на ніч для всіх вас,
яку вам розказав презлющий дід Панас.
всім добраніч

Початок сповнений надії -
Початок справи чи життя...
Початок починає хто як вміє,
Початок, мов мале дитя.

А далі за початком вниз чи вверх,
Після початку вліво, вправо або прямо,
Після початку є місця чекання й черг,
Після початку автостради або бездоріжжя, ями...

Ми від початку в світі залишаємо сліди,
На нас з початку світ лишає слід на згадку,
Спочатку й Згодом досить різні є завждИ
Та кожне Згодом починається з Початку...

Ще десять хвилин тому була вечірня гроза... Здавалося, що хмари повністю затягнули небо та вкрили землю і настали пізні сутінки й справа йде до ночі. Небо освітлювали тільки блискавки...
Але небо на заході почало прояснятися і несподівано з-за хмар вирвалося сонце.
Вже перед самим заходом сонце вирішило порадувати своїм промінням і, як виявилося, не тільки промінням. На сході з'явилася красуня веселка. Сонце вже сховалося за горизонт, а в небі ще хвилин десять красувався його слід, його улюблена доця...

Таке воно життя... Щось чи хтось зникає чи просто залишає нас до нової зустрічі, а після зустрічі на душі залишитися веселка... Таке не дуже часто буває, але буває...
А от фотодоказ


















Сидів, дивився і тішився, як дитина

Дощ, мов з відра,
Вечір, вже темно.
Небо з грозою
Впало на землю
Та поливає щедро водою,
Миє її, обіймає собою,
З блиском розрядами грізними б'є,
Громом якісь настанови дає...

Коли ти прямо по житті ідеш,
То тих, хто звик виляти, зустрічаєш:
Для злодія - ти злодій, хоч і не крадеш,
Для вбивці - вбивця, хоч і не вбиваєш,
Для лицеміра - лицемір, брехун для брехуна
Для алкоголіка - алкаш чи наркоман...
У різних головах твоя страшна вина
Давно доказана й плачевний в тебе стан.

Все ж не гнітять тебе чужі брехня й самообман,
Шкода лиш тих, хто інших ними опускає
Та нерозумний потрапляє сам у свій капкан
І, оком не моргнувши, у собі все добре добиває.
А ти просто ідеш та сподіваєшся на те,
Що в людях добре щось таки живе,
Що попри шлях кривий у душах щось святе
Все ж переможе все недобре та криве.

Повітря чистого ковток
У концентрацію думок
Приносить подих свіжий.
Токсичність з них зникає вмить
Та світ по іншому звучить
І не такий вже хижий…

А математика пісна
Стає живою, мов весна -
Душею обростає…
Дві одиниці – вже світи,
Зовсім немає самоти
Там, де життя витає.

Коли в житті щось негаразд,
Зневіра й сумнів мучать нас -
Вдихнути необхідно
Повітря чистого ковток
І до добра робити крок
Не дивно, а потрібно.

Коли не хочеться читати і писати,
Коли слова стають лише словами
Та можуть тільки розум колисати
І до нудоти гойдати думками…

Про тишу знову хочеться згадати,
Про відпочинок тихий та безслівний,
Щоби почути, як в душі буде звучати
Її мотив - легкий та щирий, рідний…

По дорозі за кроком крок,
Крізь болота й сади бажань,
Крізь пустелі й ліси думок,
Серед відповідей і питань,
Спотикаючись й з кроком твердим
Ми йдемо невідомо куди.
То вогонь у душі в нас, то дим,
То потоп, до бракує води…

Дещо хтось розбалансував
Та на міру поставив табу,
Хтось, що спокій – це смерть, сказав,
Хтось назвав життям боротьбу.
І поборюємо ми у ній
Зле і добре, інших й себе…
В рай наш тихий забрався змій…
І постійно усіх довбе…

Він розказує те, що нам
Щось для щастя постійно бракує,
Пропонує нам різний хлам,
Ну а потім він з нас кепкує:
«Ну то як? До щастя прийшли?
Что? Сбылась мечта идиота?
То в саду ви нещасні булИ?
Вам так личить  стогнати з болота».

Мир вам – всім, хто ранок зустрічає.
Мир вам – сонце, небо та земля.
Мир вам, люди, хай ваш мир оберігає
Від усього злого добре ангеля.

Мир вам, хто із радістю в серцях
З добрих справ планує день почати -
Хай буде легкий у вас до цілі шлях,
Хай вам легко вдасться шлях цей подолати.

Хай стократна радість буде в вас,
Що здолали все, що добрий результат,
Що прожитий вами не даремно час,
Що ви внесли лепту в світ - квітучий сад.

Мир вам – кого мучить хибний голод,
Хто заради нього сам вбиває й вчить вбивати
І несе у світ лиш ворожнечі холод,
Хто звик більше забирати, ніж давати.

Хай зруйнує мир вашу війну,
Хай вам вдасться розпрощатись з виром
Хиб, оман та вийти з злого сну -
Хай насититься ваш голод миром.

Мир вам – всім, хто вечір зустрічає.
Мир вам, місяць, небо та земля.
Мир вам, люди, хай ваш мир оберігає
Те, що в вас у серці, добре ангеля.

Споріднені замітки
http://blog.i.ua/user/2802839/1690537/
http://blog.i.ua/user/2802839/1989214/