Вхід у життя, вже перші двері за спиною, Перед очима кімнатка невелика, Здається все пізнав та не дає спокою інших дверей непізнаність безлика. Всі зразу двері хочеться відкрити, Щоби пізнати, що за ними усіма, Свою цікавість би задовольнити - Без цього спокою ніякого нема. Ти відкриваєш двері - нова там кімната, В якій також дверей непізнаних багато І знову хочеться усі повідкривати, Розширити світогляд, досвіду набрати... Кімната за кімнатою та двері за дверми... За кожними ...

Читати далі...

Як добре навчитись складати Після бурі душу по крупинах,Все недобре вітру віддавати,Добру зберегти її частину.Як добре черпати силуІз щирих правдивих слів,Із того, що добре та миле,Із світлих погожих днів.Як добре свій стержень мати,Ніби канат до Неба,Щоб впавши, знову піднятись,Без нього нічого не треба.

Можна багато писати,Можна щось говорити,Можна задуми мати,Хтіти мрії здійснити…Для цього треба бажання,Час, силу, волю, натхнення,Віру, розум, старанняІ сенсу хоча би жменю…Щоб було воно потрібне,Не виглядало нікчемно,Чи навіть душі чиїйсь рідне…Щоб було все недаремно!Незавжди, не все так виходитьЙ немає на це все ради,Є корисне й те, що шкодить,Все має плюси і вади.Потрібні на все затрати:Час, сила, воля, наснага…На вітер їх легко кидатиТа потім душа пуста й нага. PS Карочє. Роздягаюся і...

Читати далі...

Якби не омани, де були би ми?Якби не омани, що було би з нами?Якби не блукали в полоні пітьми,Куди б ми ішли та якими шляхами?Омани заводять в не ті нас місця -Рідше до щастя, частіше до горя,Початок їм був та немає кінця,Це їм завдяки - то шиєм, то порем…Вони забирають частину життяІ ставлять на щасті вони знак мінус,Далеке від доброго з ними буття,Омана напевно найгірший вірус.Ми ним інфіковані поголовно усі,Десь добровільно, десь всупереч воліІ в кожному з нас є омани носій.Будуючи щастя –...

Читати далі...

Ця історія була колись дуже-дуже давно, коли перші люди ще жили в раю, тішилися його красою, смакували плодами райського саду та раділи життю. Все було добре. Шість днів вони трохи працювали і давали імена всьому, що бачили, а також трохи відпочивали, ніжилися на сонці купалися під теплити чи прохолодними водоспадами, яких в раю було дуже багато. Сьомого дня відпочивали від роботи взагалі. Роботи в них було дуже багато і її вистачило б на цілу вічність...

Читати далі...

Не спинити руками час,Не торкнутися пальцем до нього,Кажуть, він просто йде від нас.Йде без цілі і без дороги.Ще не бачив його ніхто.Може просто його немає?Може він, мов 3D решето,Що крізь себе все пропускає?Ми проходим крізь нього лиш митьІ у пам’яті щось залишаєм.Він собі непорушно стоїть,Ну а ми… Ну а ми відлітаєм.У змарнованому він житті,У важливих зроблених справах,Поруч з кимось чи в самоті,У ганьбі в когось, в когось в славі.Поки в світі щось є - то він є...А не буде нічого – він зникне...

Читати далі...

Світ зустрічає новий деньПід щебетання й спів пісень,Птахи не сплять і сонце виглядають,Край неба трохи засвітивсь,Як переспіви полилисьТа гімни дню прийдешньому лунають.Все вкрила перлами роса,Навколо свіжість та краса,Повітря повні груди наберу я,Душа підноситься увись,Мов крила в неї десь взялись,Із уст здіймається до неба: «Алілуя».Алілуя, Алілуя,Алілуя, Алілуя…З’явились перші промінці,Мов усміх щирий на лиці,Яким рум’яне сонце всіх вітає,Промінням несміливо такДає любові добрий знак -...

Читати далі...

Знов сьогодні дощ пообіцялиТа ридаючі плаксиві хмари,Мов прорвало небо від печалі,Від болючих по житті ударів.Небокрай покрився сіризною,Сиросірим світ весь затягнуло,Все полите щедрою сльозою,Ніби радості ніколи і не було...Ось такий весняний день останній,Цьогоріч весна не нагулялась,Може тому плаче на прощання,Що тепла та сонця бракувало...А пташкИ з самого ранку безупинноВсе щебечуть, тьохкають, співають, Певно в них життю радіти є причини,Небо плаче, ну а їх печалі оминають.

ангели дивились на арену,дійство роздивлялися земнеіз бажанням вибігти на сцену,радістю розбавити сумне,щось порадити, додати сили,чи підтримати, хто духом впав,чи подарувати людям крила,щоби світ їх трохи кращим став.ангели вдивлялись у бажання -в саму глибину людських сердець й джерело побачили страждання,що його придумав не Творець,кукіль проростав там, бруднив душіта пшениці пагони глушив,люди до добра стали байдужі,проти доброго, як міг, кожен грішив.помогти б комусь та нема в чому...

Читати далі...

Намалював сьогодні день блакитне небо,Та відпустив в політ хмаринки білі,Легенький вітер Їх несе куди їм требаПоволі, тихо, плавно, упівсили.Вони пухнасті всім показують дива,І різних форм в польоті набувають.На неба тлі сюжетів безліч ожива,Немов історії з казок в повітрі десь витають.Дерева одяглись в зелений майТа тихо шелестять, про щось шепочуть:Про те, який прекрасний рідний край,Про вітерець, хмарки, про теплі ночі...Радіючи життю, пташки співають,Вчать пташенят робити перші кроки...Як...

Читати далі...