Душу лісу оголяє листопад, Листя з дерев дощем змиває,ШляхУ з землі нема йому назад. Прозора голизна на серці щем лишає. Вітер гойдає геть мокрі гілкИ, Вмиті хмар сірих слізьми рясними, Присмак цих сліз осінньо-гіркий, Туга в повітрі волога незрима… Дощ по калюжах кап, кап, кап, кап, Вони ростуть, всі краплини приймають, Мов під мелодію осені в такт Кільця з’являються там і зникають.

В темні часи згасає в душах світло, А темні душі творять темний час, Це все стається поступово, непомітно, Це вже траплялося в історії не раз. В темні часи вбивати - вже не злочин Та грабувати інших - це нормально, Собі брехати й іншим прямо в очі В такі часи не так вже й аморально. Звичайне зло яскравою зорею Себе вдавати буде в час злий цей, За правду буде видавати ахінею, Казати, що рятує світ людей. При цьому буде людяність вбивати В кожній душі та й взагалі у світі...

Читати далі...

Людям не бракує розуму і сили -Підкорили вже практично собі світ,Землю, небо, море, космос підкорилиІ на Місяці лишили навіть слід.Можуть вони швидко плавати й літати,Виробляти різні для всіх блага,Вмить можуть слова їх сотні миль долатиТа не все до інших в тих словах повага...Люди створюють закони справедливі, Творять музику, вірші, пісні, картини...І в духовній сфері все для них можливо,І здавалось би для горя в них нема причини.Та причина є - душа часом убога,У яку не все вдається ...

Читати далі...

Натрапив на один цікавий епізод з Біблії:Луки 7:31-34 [31] Тож з ким порівняю людей цього роду? До кого вони подібні? [32] Подібні вони до дітей, які сидять на майданах і гукають одне одному, кажучи: Ми вам грали, а ви не танцювали; ми голосили, а ви не плакали! [33] Прийшов Іван Хреститель, який не їсть хліба і не п’є вина, а ви кажете: Він біса має. [34] Прийшов Син Людський, Який їсть і п’є, а ви кажете: Цей Чоловік ненажера і п’яниця, приятель митників і грішників.Це слова Ісуса Христа. Я...

Читати далі...

Перед сном ми усі діти:Заколисує нас чарами,Сновидінням щоб нам радітиТа потішитись їх барвами.Зніме втому легкою рукою,Та напруження все розвіє,Понесе стрімкою рікоюДесь туди, де збуваються мрії.Десь, можливо, в світи далекі,Чи у райські сади квітучі,Десь подалі від небезпеки,Де всі миті часу співучі.Там набратися можна силиТа добра досхочу напитись,Політати на щастя крилах,Ну і трохи на краще змінитись.

Летять над містом журавлі,Кричать "курлі-курлі-курлі",Кружляючи у небесах, В теплі краї лежить їх шлях.Свій залишають рідний край,"Курлі" - це їхнє "прощавай",Нелегко покидати дім,Шлях непростий долати їм.Летять ключами багатьма,Всіх сповіщають, що зимаВже зовсім поруч на підході,Холодний вітер - її подих.Летять у вирій журавлі,Заберуть в себе на криліТепло до нової весни,Залишать теплі тільки сни.

В гостях забарилося в осені літо,Хоч перший тиждень жовтня минає,Невтомно ще сонце продовжує гріти,Ще листя зелене дерева вкриває.Знімає з дерев вітер жовті листки,В зелену траву їх вкладає й ховає,Хоча не такі вже співучі пташки,Природа, мов в серпня кінці вигляд має.

Розчинилося все у тумані,Недалеко зовсім край світу,Он зникають дерева останні,Пару метрів всього лиш звідти.А ось там останній будинокЛедь видніється в гущі туману,Світ малий, має срібний відтінок,Ще й в полоні дрімотного стану.Ані сонця невидно, ні неба,Світ, неначе загублений острів,Кілька кроків навколо тебе - Невеликий твій видимий простір.Тихий спокій навколо і тишаПробираються в душу навіть,Місця там собі трохи залишатьПопри різні турботи і справи.

Настрій сьогодні такий собі, посередній, А небо веселкою вже пару годин радіє... Може прогноз в нього добрий є попередній У день святих Софії, Віри, Любові... й Надії. А може справи на небі краще ідуть просто, Ніж на землі, де ні за що часто невинні страждають, Де розуміють не всі, що ми тут лише гості І часом ведуть себе, ніби на все право мають. Вбивають, крадуть, мучать людей зовсім невинних, Як замучили колись Софію, Віру, Любов і Надію, Може тому землю вмивають дощу сльози...

Читати далі...

Ми народились в світі, щоб рости. Й ростемо трохи в шир, трохи увись, Себе з роками важче нам нести: Вагу і мрії, що збулись та не збулись В вазі і зрості набирає кожен з нас, Хтось з нас росте грошима та майном, Достатком виростає в вищий клас, Хоча в душі своїй стикається із дном. Усе життя знання збирає хтось Та хочеться у пізнанні йому рости, Щоби з життя прибрати всі "авось" Й зі світом і Творцем стати на "ти". Віршами чи піснями хтось росте, Хтось...

Читати далі...