Караван лає... А собака йде © Президент України Володимир Зеленський підписав закон, який офіційно закріплює англійську мову як одну з мов міжнародного спілкування в країні. Тепер англійська мова матиме офіційний статус в Україні. Також документ визначає перелік посад, кандидати на які повинні обов'язково знати англійську мову. Зокрема обов’язковим володіння англійською мовою є для: голів місцевих державних адміністрацій, військовослужбовців офіцерського складу, прокурорів...

Читати далі...

Літо плаче за теплим днем, Слізьми горе своє заливає, Поливає землю дощем, Сумом миті свої наповняє. Вже забуло про радість воно, Не до сонця йому - геть у тузі. Тепер хоч не дивись у вікно Поки літо на темній смузі. Як до тями йому прийти І що літо воно згадати, Крім дощу ще тепло принестИ Й радо сонцем у небі сіЯти? Може завтра отямиться все ж Та веселкою небо зрадіє? День минулий не зміниш, авжеж. На майбутній ще ж є надія...

На галявину у сквері Світло з-за дерев пробилось, Привідкрились наче двері Й гості на поріг з'явились. Це у літній свіжий ранок Сонце променем-рукою Через листя і серпанок Привіталось із травою. Мов сказало: час вставати І пора прийшла рости, Треба новий день стрічати, Відпочила ж за ніч ти. А трава уже не спала, Вкрита перлами-росою, Перламутром засіЯла, Усміхнулася красою.

Минає день. Зникають всі його турботи. Сон затирає дійсність, що навколо. Не знаєш до пуття там де ти й хто ти. Там інший простір й час, життя і доля. Нема там ланцюга подій причинно-наслідкових, Що від народження до смерті є в житті, Там часто епізодів вир практично випадкових, Потік обставин, емоцій, почуттів і відчуттів. Бувають неприємні сни, бувають милі. Сон розриває наш реальності ланцюг. Буває, що кидає у болото чи дарує крила, Відкинувши багаж провин або заслуг. А...

Читати далі...

Торкається промінням сонце з далини Теплом ласкавим, непекучим, ніжним, Наче в щоку цілує й каже: сум свій прожени, Твори життя з добром, як з каменем наріжним. Легенький вітер обіймає м'яко, тонко так Приємним дотиком, щоб шкоди не завдати, Немовби всім навколо подає від себе знак, Що кращого нема нічого, аніж міру знати. Хмарки в блакиті неба, наче білі кораблі Міняють форму, шляхом десь своїм пливуть, Казковими вони здаються всім з землі Й мінливу розкривають всього світу...

Читати далі...

Після днів теплих й погожих Ледь вище нуля й дощить, Весна зупинилась схоже, В понуру пірнула мить. Тремтить від холоду листя, Що з бруньок щойно з'явилось, Мов сплутало пору і місце Та зовсім не там опинилось. А з неба кольору сталі, Де й сліду від сонця немає, Мов сльози з лиця в печалі Холодний дощ накрапАє.

З Біблії: "Гнівайтеся, але не грішіть, нехай сонце не заходить над вашим гнівом" Не заходить хай сонце над гнівом, Хай не стануть, як ніч, душі темні, Щоб все ж бачити те, що важливо - Речі добрі, потрібні й приємні. Нехай промені світла не гаснуть У серцях, головах та душах, Нехай гніву пориви вчасно Затихають й добро не розрушать. Добрий гнів, котрий зло проганяє, Не руйнуючи повністю все, Лиш такий хай в житті буває, Дещо виправить - не рознесе. Не затьмиться...

Читати далі...

Весна обіймає своїм теплом Та спрагою жити все напуває, Прощається світ із зимовим сном, Цвіте, оживає, барв набирає, Звучить щебетанням і співом птахів, В повітрі духмяні пахнуть квіти, З веселки у небі букет кольорів - Дарунку такому гріх не радіти.

Темрява у погляді і темрява у діях Та не видно світла у очах, Лихом від душі цієї віє, До вподоби сіяти їй жах. Невдоволене лице скривила злоба, Всередині ад у ній палає... Довбанутість - це страшна хвороба, Ліків від такого ще немає.

Милозвучний концерт ранковий - Ода радості від пернатих. В них світанок щодня святковий З співом, щебетом жвавим й завзятим. Вони раді сонцю чи зливам, Чи й туману у день весняний, Ранок в них - привід бути щасливим Серед квітів навколо духмяних.