Погожий теплий день

Торкається промінням сонце з далини
Теплом ласкавим, непекучим, ніжним,
Наче в щоку цілує й каже: сум свій прожени,
Твори життя з добром, як з каменем наріжним.

Легенький вітер обіймає м'яко, тонко так
Приємним дотиком, щоб шкоди не завдати,
Немовби всім навколо подає від себе знак,
Що кращого нема нічого, аніж міру знати.

Хмарки в блакиті неба, наче білі кораблі
Міняють форму, шляхом десь своїм пливуть,
Казковими вони здаються всім з землі
Й мінливу розкривають всього світу суть.

А поміж зелені дерев співають солов'ї
Пісні про те, як гарно в цьому світі жити,
Коли спрямуєш до прекрасного думки своЇ,
То й будень стане святом, щоб йому радіти.

Погожий теплий день веснянолітній чим не рай?
Там зайві злоба, війни, сльози, біль та горе,
Над мирною землею синій мирний небокрай,
Чудово, коли зло мовчить й добро говорить.