Думки 2

Почитав коментарі до своєї попередньої замітки і зрозумів, що у кожного свої причини перебування тут і причини, чому він сюди потрапив.

Хтось розказує, що нема сенсу тут перебувати, якщо нема з ким поспілкуватися. Ну я завжди можу знайти причину і тему для розмови і хто мене знає, той про це знає.

Хтось каже, що мені читачів бракує. Ну в мене їх ніколи багато не було і це мене якось не дуже бентежило. Тим більше, що в мене ніколи не було часу на багато коментарів.

Хтось натякає, що треба переходити на прозу і що вона більш популярна. Ну я не професійний писака і не женуся за популярністю, гонораром.

Таки повернуся до того, як я сюди потрапив. Потрапив я сюди з «Фокуса». Любив я там політичних ботів домахувати, але виключно розвиваючи тему і аргументуючи. Якось одного разу вирішив подивитися хто з ботів звідки. Зайшов на «Народ», потицяв на посилання, попав на стрічку блогів, Почитав одну душещіпатєльну замітку однієї кобіти, коментарі до неї, щось там прокоментував, розговорився з іншими коментаторами, почав переглядати їхні замітки, потрапив на вірш однієї дівчини про не дуже щасливе кохання, щось мене в тому вірші зачепило, напевно недосказаність у стосунках. Це здалося мені проблемою всіх людей та народів і тому я був би не я, якби не почав давати поради). Поспілкувалися ми в трохи і я сказав, що також люблю балуватися римами. Вона запропонувала розмістити щось тут. І я вирішив спробувати. Перша моя замітка була така.

Гори сонце вже ховають
й промені зникають
ті, що з нами вдень були...
Тиша всюди наступає
і вже спів стихає
той, який птахи несли...
На деревах віти
обнімає вітер,
засинають квіти,
в темряві зникає світ...
На небі прозорім
розсипав хтось зорі,
місяць мов в дозорі
зверху каже всім: "Привіт"

........................................
Темно... Я знов відпочиваю,
проблеми забуваю,
коли вечір за вікном...
І так цілу вічність
цей вечір магічний
вкриває так звично
весь цей світ добром...

Музичний супровід був від ОЕ.

Незграбне трохи, але...

Добрі люди потягнулися коментувати, ділитися враженнями, своїми схожими думками. Таки з’явилося відчуття, що тут є якісь схожі душі зі схожим баченням, цінностями, що тут легко знаходити спільну мову і т.д. Ця атмосфера мені дуже сподобалась. Вона була не така, як в Фокусі. Тут були співрозмовники, а не опоненти і це було класно.

Зараз в мене нема часу на ці всі забави. Та і багато друзів звідси просто зникло. Життя знайшло для всіх інші важливіші заняття. На сайті з’явилося багато політботів і копіпастерів. Хтось каже, що писати тут треба для себе. Для себе я колись в записнику писав, а тут писалося для комунікації, для діалогу, можливо навіть більше, ніж просто діалогу, а щоб дати торкнутися комусь до твоїх думок, почуттів, душі. Замітки читалися, щоб торкнутися до чиїхось душ, щоб побачити в текстах-душах щось світле, добре… Можливо навіть, щоб  позичити там щось для себе…

Ця чудова атмосфера після початку гібридної війни майже зникла. З’явились гібридні боти, з гібридними думками, гібридними коментарями, без власного «я», без власної ідеї, цілі, розуміння, світогляду, з простими гібридними заготовками, які хочеться обходити сотою дорогою, але вони настільки продуктивні і настирні, що від них нікуди. Боти мають свої легенди про себе, вигадують брехню про інших, тобто перетворюють все на карикатуру – себе, інших, цей сайт. Середовище стало геть гібридноогидним. Є тут ще дещо цікаве, але воно тут стає неформатом.

А може все колись зміниться на краще… а може щирість в мережі вимирає, як непотрібна і непридатна для виживання… А може тенденція така в світі і багато інтернетгігантів просто закривають блоги, блоги видихлися, віджили своє…А може блогери видихлися... А може читачі... хз... А може з'явилися нові форми...

Просто думки…