Небагато
- 19.11.17, 00:28
Хтось поспішає жити, ніби завтра вже не буде
Й у поспіху бере усе до рота і до рук.
Залізе скрізь й загадить все та всюди
І не встигає розпізнати суть ні радості, ні мук.
Так швидко їсть, що не встигає розжувати,
Ковтає все кусками чим побільше,
Себе, немов мішок бездонний, напихає,
Не розуміючи, що ліпше, а що гірше.
Так поспішає й часу зовсім так не має,
Що засоби і методи йому усі підходять:
Як бореться за правду, то брехнею він обирає,
У боротьбі за користь – робить те, що шкодить.
Дров наламає купу і собі, і людям,
Що жару вистачить, щоб з світу ад зробити.
Або ж змішає добре й зле у купу бруду,
В якому той же цілий світ можна втопити.
А я давно вже нікуди не поспішаю,
Багато точно встигнути в житті не зможу,
Мені б відчути смак того, що доля посилає,
Мені б пізнати те, що гоже й що негоже.
Мені б зробити небагато, але те, що добре,
Мені б не зіпсувати себе світом й світ собою,
Мені б у виборі добра бути хоробрим,
Мені б у боротьбі з поганим не здаватися без бою.
Й у поспіху бере усе до рота і до рук.
Залізе скрізь й загадить все та всюди
І не встигає розпізнати суть ні радості, ні мук.
Так швидко їсть, що не встигає розжувати,
Ковтає все кусками чим побільше,
Себе, немов мішок бездонний, напихає,
Не розуміючи, що ліпше, а що гірше.
Так поспішає й часу зовсім так не має,
Що засоби і методи йому усі підходять:
Як бореться за правду, то брехнею він обирає,
У боротьбі за користь – робить те, що шкодить.
Дров наламає купу і собі, і людям,
Що жару вистачить, щоб з світу ад зробити.
Або ж змішає добре й зле у купу бруду,
В якому той же цілий світ можна втопити.
А я давно вже нікуди не поспішаю,
Багато точно встигнути в житті не зможу,
Мені б відчути смак того, що доля посилає,
Мені б пізнати те, що гоже й що негоже.
Мені б зробити небагато, але те, що добре,
Мені б не зіпсувати себе світом й світ собою,
Мені б у виборі добра бути хоробрим,
Мені б у боротьбі з поганим не здаватися без бою.
6
Коментарі
Гість: VadymIv
119.11.17, 05:10
Гість: Глаша_Я
219.11.17, 07:35
Как всегда
*a pplause*
хотя слегка и печальновато
и даже не смотря на веселенькую музыку....которая на мой взгляд чуток и не в тему,именно к этому стихотворению....
а вот стиш написал очень душевно,жизненно и актуален как нельзя!!!
его хочется читать и читать....и читать...
_R
319.11.17, 17:23Відповідь на 1 від Гість: VadymIv
Дякую. Дійсно смішно місцями
_R
419.11.17, 17:26Відповідь на 2 від Гість: Глаша_Я
Доброго вечора
Ну чому сумно? Коли шило з одного місця витягаєш і трохи починаєш думати, то це не так сумно
І музика така життєстверджувальна - під неї писалося
Гість: Глаша_Я
519.11.17, 20:40Відповідь на 4 від _R
_R
619.11.17, 20:48Відповідь на 5 від Гість: Глаша_Я
та нічого страшного
Чудо Чудное
719.11.17, 21:06
Стихотворение хорошее, со смыслом не согласна
_R
819.11.17, 21:13Відповідь на 7 від Чудо Чудное
З чим саме незгідна?
Чудо Чудное
919.11.17, 21:19
Все отболит, и мудрый говорит — каждый костер когда-то догорит.
и делать добро тоже надо спешить, иначе можешь опоздать
Ветер золу развеет без следа.
Но до тех пор, пока огонь горит, каждый его по своему хранит,
Если беда, и если холода.
Раз ночь длинна, то жгут едва, и берегут и силы и дрова,
Зря не шумят, и не портят лес.
Но иногда найдется вдруг чудак, этот чудак все сделает не так.
Его костер взовьется до небес.
Еще не все дорешено, еще не все разререшено,
Еще не все погасли краски дня.
Еще не жаль огня, судьба хранит меня.
Тот был умней, кто свой костер сберег — он обогреть других уже не мог,
Но без потерь дожил до теплых дней.
А ты был не прав, ты все спалил за час, и через час большой огонь угас,
Но в этот час стало всем теплей.(с)
Надо спешить жить
Чудо Чудное
1019.11.17, 21:22