Не чіпайте мене...

          Хочеться кричати, щось доводити, переконувати, бити по мордасам...не буду. Кому доводити? Кого переконувати? Колеснікова? Пробачте, я себе ще поважаю. 

          Та і він ні до чого. Це просто брудна ганчірка для підлоги.Боксерська груша, для тих, хто все ж таки не може втриматися.

          А керівництво цим жахливим процесом відбувається з двох  центрів.Головний, з Межигір'я, з логова помийного хробака, і, направляючій, з Кремля, той що весь час тулиться до нас, "братским народом" обзиває.

          Якби у нас була наша влада, то той, "братскій", угро-фінській народ, ми би давно вже послали куди подалі. Вірніше, не народ, а таку саму, як у нас, зграю його керманичів. Що в них, що в нас, владу захопили комунобандити. Тільки там комунобандити кадебістського (читай, гестапівського), розливу, а в нас, банальні уркагани, також з комуняцкого середовища, тільки дрібніші, в минулому шестірки та стукачі.   Мета, що в тих, що в наших, однакова. Перше, це красти, без зупину, і друге, не віддавати владу. Тому що тоді, прийдеться красти тільки у сусіда по камері.
          Звідси і всі ці танці з мовою.

          І я не вірю, що у Хутін-пуя імперській зуд відбувається.Просто йому потрібне гарматне м'ясо для його "переможних войнушек", та раби, які би працювали задарма. Ну і труба, як же без неї. Хоча, можливо з подібних причин, і створюються імперії.
          Не буду перераховувати всі ознаки держави, всі і так знають, що власна мова є однією з них.
          Тут треба віддати належне нашій нації.Мабуть нема в світі іншої держави, мову якої, на протязі чотирьохсот років постійно намагалися би знищити. Але, навіть під час повної окупації України, нічого з цього не виходило.
          Зараз Україна також окупована де-факто, де-юре, ні. І ось ці, фактичні окупанти, знов взялися за старе. Звісно, вони знають гіпотетичні наслідки цієї афери, але іншого виходу в них нема. Треба лізти у пащу лева. З одним мільйонним шансом вижити. Але, інший варіант, і цього шансу не дає.
          Що нам робити? Ну, якби все залежало від мене, і якби я знав, що у разі мого приходу до Банкової з залізякою, що пуляє кулями, все вирішиться, то я давно би це зробив. Але я пам'ятаю, що для мене моя мова, і  маю надію, що не я один це пам'ятаю.