НЕМЕЦКИЙ ЖУРНАЛИСТ БОРИС РАЙТШУСТЕР: "НАИВНОСТЬ ПО ПОВОДУ РЕЖИМА ПУТИНА В ГЕРМАНИИ НЕВЕРОЯТНА"

В 2006 году вышла «Путинократия» - политический бестселлер известного немецкого журналиста и эксперта по «российским вопросам» Бориса Райтшустера, который около 16 лет прожил в Москве. Восемь лет назад его книга о российской действительности казалась излишне пессимистичной, однако после аннексии Крыма обрела второе дыхание. В 2014 харьковское издательство «Виват» впервые опубликовало «Путинократию» на российском и украинском языке. Мы с кузиной заглянули на встречу с Райтшустером в книжном магазине «Є» и законспектировали ценные мысли автора для всех, кто хотел, но не пришел.

"В школе я многое узнал о том, что происходило в 30-е годы в Германии. Я всегда спрашивал себя – почему тогда молчал мой дед, другие родственники? Почему ничего не делали? И я никогда не думал, что окажусь в ситуации, которая хотя бы примерно будет похожа на ту. Люди тогда неимоверно рисковали. И я считаю, что в нашей, менее рисковой ситуации, очень важно не молчать. Уровень маразма настолько высок, что трудно воздержаться от того, чтобы высказаться. Когда смотришь российское ТВ, российские СМИ, слушаешь российских политиков, складывается ощущение, что на тебя высыпают кучу дерьма, и возникает желание отмыться от этого дерьма самому и помочь отмыться остальным, обеспечить хотя бы минимальный уровень политической гигиены.

После выхода книги мне сказали: это твой смертный приговор. В одном из наиболее влиятельных российских журналов начали травлю: там вышло две статьи обо мне, в одной из которых сообщалось, что мой дед был одним из тех, кто подстрекал Гитлера напасть на СССР. В другой статье говорилось о том, что надо бы основать антипремию ненавистников России и присвоить ей мое имя. Опубликовали рейтинг шпионов, причем меня там дискриминировали по национальному признаку: впереди было три американца, а я всего лишь на четвертом месте. Я считаю, что заслужил лучшего. Потом в интернете опубликовали мой домашний адрес. Перед выборами 2012 года я понял, что атмосфера будет накаляться, и желательно уносить ноги подальше от линии огня. Так я уехал из России.

Наивность по поводу режима Путина в Германии до сих пор невероятна и непостижима. Я время от времени становлюсь свидетелем этой наивности, когда общаюсь с людьми из Западной Германии: они не верят тому, что я говорю и считают, что это сказки, что я преувеличиваю. Думаю, это все просто выходит за рамки понимания людей, которые никогда не переживали чего-либо подобного. Когда-то я был на Кубе, и один кубинец спросил, что такое снег. Я очень долго пытался объяснить, видел, что доходит до него не очень, и спросил, есть ли у него дома холодильник с морозилкой. И рассказал, что вот, у вас там есть белое нечто, которое периодически отпадает, и где-то так выглядит снег, но его много, он повсюду, и при этом еще и холодно. В общем, он понял, что я имею в виду, но по лицу было ясно, что это выходит за пределы его фантазии. Так и с западными европейцами: когда им рассказываешь о системе Путина, даже те, кто верит, не могут этого представить. Сегодня это повторяется снова и снова.  Я регулярно слышу: «Но Путин же хочет мирного решения! Не может быть, чтобы он был таким плохим». Впрочем, если говорить о территории бывшей ГДР – там все прекрасно понимают. Ситуация с лояльностью к России в Германии связана не с нацией как таковой, а с разным опытом восточных и западных немцев. Но, если западные немцы будут продолжать в том же духе – боюсь, и им придется пережить нечто подобное.

В Германии около 6 миллионов русскоязычного населения. Все эти люди платят специальный налог на публичное правовое телевидение – аналог Общественного ТВ. Однако же русскоязычных программ они не получают, а потому смотрят российские пропагандистские передачи. Это очень мощное средство разжигания ненависти, отравление ею массового сознания. Часто приходится слышать: да, я вот читал, но это неправда, потому что мой сосед российского происхождения рассказывал то-то, мой русскоязычный коллега рассказывал то-то. Но весь этот материал черпается из нарратива российского ТВ, и он присутствует во многих немецких СМИ.  А бизнесмены очень охотно обращаются к этому нарративу, когда надо подкрепить им свои деловые интересы. Тот, у кого бизнес в России, не станет читать мою книгу – для таких людей в Германии масса литературы, которая «случайно» лежат на видном месте в магазинах и повествует о том, как плохо Запад относится к Путину и как добр этот человек.

В Германии присутствует синдром вытеснения, подмена понятий. Если бы вместо «конфликт» говорили «война», а вместо «сепаратисты» - «российские террористические войска», трудно было бы спокойно пить пиво или размышлять над выбором страхового  договора, ведь в таком случае возникает вопрос об ответственности. Это как если вы видите, что нападают на прохожего, и можно отмахнуться и дальше наслаждаться вечером, а можно вмешаться, но подвергнуться риску и взять на себя ответственность.

О пятой колонне в Германии и Франции

Мысль о том, что до немцев что-то дойдет, когда российский флаг взовьется над Рейхстагом, недалека от истины. Кто-то и обрадуется такому повороту событий. Партию левых в Германии можно считать пятой колонной. Господин Грегор Гизи, который является лидером левых, кстати, до сих пор отрицает факт, что был агентом Штази, но непрямые доказательства очень убедительно свидетельствуют об этом. Он очень умный человек, и, когда он говорит некоторые вещи о России, это выглядит такой глупостью, что я говорю себе: он не мог этого сам придумать, это написанный кем-то «темник». Такое впечатление, что большинство левых – это рупор Путина. И это легко объяснить: левые вышли из Социалистической партии Германии, которой управляли из Москвы. Им не надо учиться всем этим вещам: шантаж, оплата – задействован весь инструментарий.

Если говорить о министре иностранных дел Франке-Вальтере Штайнмайере и канцлере Ангеле Меркель, между их позициями существуют серьезные различия. Штайнмайер – истинный воспитанник экс-канцлера Герхарда Шредера. После того, как Шредер проиграл выборы, и была сформирована коалиция, он пытался заполучить пост федерального министра иностранных дел для Маттиаса Плацека, бывшего лидера социал-демократов, который является наибольшим другом и адвокатом России и Путина – а потом предлагал на эту должность Штайнмайера. Россия была заинтересована иметь в МИДе Германии именно такого человека. Еще одна плохая новость  - Москва надеется, что через два года на выборах удастся сформировать так называемую красно-красно-зеленую коалицию из левых социал-демократов и Партией зеленых, и в результате получить министра иностранных дел от партии левых. Тогда даже не нужно куда-то приглашать министра иностранных дел Германии – все функции за него может выполнять Сергей Лавров. Я боюсь, это действительно может произойти.

При этом совершенно очевидно, что Путин, к примеру, финансирует правых во Франции. И вот еще один пример того, как плохо понимают Путина на Западе: люди, которые привыкли руководствоваться умом, рацио, не верят, что можно финансировать правоэкстремистские и левоэкстремистские партии одновременно. На Западе не понимают, что у Путина нет никакой идеологии, он играет и левыми, и правыми, как в России играет, скажем, Дугиным и Прохоровым. Его цель – установить свое влияние в Европе и вытеснить американское, и ему плевать, за чей счет он этого добьется. В России правит авторитарный режим, лишенный какой-либо идеологии. История с «сочувственным» письмом Путина к матери Бориса Немцова, в котором он называет ее по девичьей фамилии Эйдман, - лишнее тому подтверждение. Да, конечно, это такой посмертный пинок. Но я не верю в то, что Путин антисемит – он просто воспользовался определенными антисемитскими настроениями, потому что мыслит тактически: сегодня это не нужно, а завтра может пригодиться.

О российской оппозиции и санкциях Запада

Санкции Запада, которые действуют на данный момент, не могут остановить Путина. Скажу больше: санкции, примененные в феврале-марте прошлого года, после аннексии Крыма, были настолько незначительны, что даже поощряли агрессора к дальнейшим действиям. Если бы тогда были приняты решительные меры – возможно, не было бы того, что мы видим на востоке Украины. Что касается новых санкций, порой кажется, что они подбираются по такому принципу, чтобы их можно было как можно лучше подать на Западе своим избирателям - и чтобы они как можно меньше навредили Путину. Если бы запретили въезд в Евросоюз всем 494 депутатам, проголосовавшим за аннексию Крыма, а также олигархам, в том числе Роману Абрамовичу, который потерял бы доступ к своему Челси – думаю, это серьезно повлияло бы на агрессора. Особенно если учесть: все, что у российских олигархов - это и есть состояние Путина. Если у него будет просьба что-либо оплатить, никто не решится сказать «нет». Но только до тех пор, пока Путин в Кремле, поэтому он так боится потерять власть.

Если говорить о российской оппозиции – она может очень немного. Вот что бы мог сделать боксер Кличко, если бы спецназ связал его по рукам и ногам и повалил на ринг? Вот в такой ситуации находится нынешняя российская оппозиция: с заткнутым ртом и связанными руками, и при этом любой из них может разделить участь Бориса Немцова. У того же Немцова не было доступа на телеканалы, не было возможности высказаться, и даже в таком состоянии Путин боялся его. Поэтому говорить о том, что российская власть сильна, смешно – эта власть слаба, потому что ужасно боится конкуренции и собственного избирателя.

При этом у  режима нет никакого противостояния с народом, потому что население его абсолютно поддерживает: Путин – спаситель нации, Путин «вернул» Крым, а элитой он руководит сам с помощью страха. В этом контексте надо рассматривать и убийство Немцова: Путин боится, что градус страха снизится, и нарушится существующий баланс. Если наиболее сильный оппонент Путина лежит убитым напротив Кремля, то на Западе это не воспринимают, но в России все прекрасно понимают.

«Дождь» и «Эхо Москвы» - овечья шкура режима

Немецкое название моей книги можно перевести как «Демократура». Это о диктатуре в овечьей шкуре.«Новая газета», «Дождь», «Эхо Москвы» - это овечья шкура режима. Путин прекрасно понимает, что большой ошибкой Советского Союза было элиминирование всех мнений, отличавшихся от официального. Нет никакой угрозы, если информация доходит до аудитории, составляющей 4-5% населения страны. А то, что предназначено для 95% - там суровая цензура, к примеру, на федеральных каналах. И очень удобно отбиваться от Запада: о чем вы? Какая диктатура? Вот у нас «Дождь», вот у нас «Новая газета». Это типичная уловка КГБ.

Еще одно отличие от СССР – там диссиденты, инакомыслящие были невыездными. А сейчас проблема в том, что наиболее энергичные инакомыслящие россияне покидают страну – порой кажется, что Путин даже подталкивает их к этому, как, к примеру, в случае с Каспаровым. Нет людей – нет проблем.

«На российский трон можно посадить хоть дуб»

Я много раз встречался с Путиным. Что касается его пресловутого магнетизма – на трон российского президента можно посадить хоть дуб, и у него тоже будет некий магнетизм, а женщины будут терять голову и скажут, что это секс-символ. На самом деле Путин невзрачный, и в обычном помещении книжного магазина вы бы не узнали в нем президента. Он несколько нервный и дерганный, старается стоять ровно и «держать» плечи, но ниже уже с собой не справляется – такое впечатление, что его бьет током, и камеры обычно ниже «бюста» его не снимают. Хотя во время разговора Путин создает некий шарм. На любого собеседника пытается произвести впечатление, будто он на его стороне. С православными он православный, с атеистами – атеист, с пожарными – пожарный.

Когда меня впервые представили Путину, ему сказали, что у меня жена-россиянка. Путин отреагировал чрезвычайно эмоционально: «О! Бедный человек!». «Почему, господин президент?» - спросил я. «Русские женщины – очень тяжело, очень дорого!» - изрек Путин, и внезапно весь вздрогнул и  сказал: «Не пишите, не пишите этого, это неофициально!». Для него это типично. Такое впечатление, что он постоянно пытается выйти за пределы собственной скованности, но, если выходит, сам себя пугается.

Был еще случай в Сочи. Я спросил – Владимир Владимирович, вы говорили, что хотите побороть коррупцию, и делаете это уже много лет, а я до сих пор вынужден давать взятки гаишникам. Что ж у вас не так? Он зло посмотрел на меня и завел долгую и скучную речь о том, что планирует подписать какой-то закон, провести реформы, кое-кто за столом уже начал засыпать, и на этом месте Путин изрек: «Вот поэтому коррупции не будет!». После этого я спросил человека, который хорошо знает Путина: почему он так поступил? Он в это не верит, я не верю, к чему весь цирк? Ответ был интересен. Оказывается, это был недопустимый вопрос, я нарушил правила игры – и Путин выставил меня идиотом, начав рассказывать всякую ерунду. Хотя в моей интерпретации не я в этой ситуации выглядел идиотом.

«Украинское правительство скорее помогает Путину»

Что касается планов Путина по захвату всей Украины – думаю, он и сам пока не знает, как далеко хочет пойти. Он достаточно хороший тактик, но плохой стратег. Но он однозначно стремится к смене правительства в Киеве и хочет препятствовать реформам. Пока он этого не достиг и не натолкнулся на серьезный отпор – не успокоится.

У меня складывается грустное впечатление, что украинское правительство скорее помогает Путину. Потому что для Путина наиважнейшей задачей является провал демократического правительства и демократического пути развития Украины. По-моему, новое правительство Украины идет по пути, при котором сохраняются все эти раковые опухоли прошлого: олигархия, коррупция. Поэтому сложно сейчас защищать в Германии новое украинское правительство: мне очень часто задают критические вопросы относительно расследования преступлений, совершенных во время Майдана, расследования по поводу сбитого Боинга М17 - хотя тут больше вопросов задают американцы. Опять же, почему на международной арене демонстрируется так мало доказательств присутствия российских военных на востоке Украины – я уверен, их более чем достаточно. Также странно, что украинские политики очень мало упоминают Будапештский меморандум, хотя должны делать это на каждом шагу, ведь право и закон – это то, к чему следует апеллировать.

Вам стоит очень критично следить за действиями вашего правительства и не доставлять Путину удовольствия наблюдать за его ошибками. Что меня обеспокоило за три дня пребывания в Киеве – кажется, тут повторяют ошибки ельцинской эпохи в России. Там сосредоточились на макроэкономических проблемах, но регулярно пренебрегали социальными. Занимались перестройкой и реформами, порой не замечая, что людям не хватает еды. Официанты в отеле, где я поселился, говорят, что их официальная зарплата – 15 долларов в месяц. Зато президент, который обещал продать свой концерн, до сих пор не выполнил своего обещания, а концерн процветает. Это настораживает. Но я верю в украинцев больше, чем в россиян – вы уже не раз демонстрировали свою способность заставить власти очнуться, и, надеюсь, сделаете это и сейчас."

Муся

Навесні, коли сходить сніг і оголюється грунт, а також пізньої осені, деякі з нас влаштовують пожежі, спалюючи померлу траву. Люди, котрі заявляють, що випалювання торішньої трави потрібне, помиляються самі і вводять в оману інших. Кожен акт підпалу – це є злочин проти тендітного світу природи. Головна небезпека полягає в провокації лісових пожеж та руйнуванні біоценозу екосистеми.

Біоценоз (від греч. Bios – життя, Koinos – загальний) – взаємозв’язана сукупність мікроорганізмів, рослин, грибів і тварин, що населяють більш менш однорідну ділянку суші або водойми.

Що примушує людей випалювати траву? Зрозуміло, що для дітей молодших трава, котра горить – це забава, розвага. Але про те, чим ця забава може закінчитися, вони не думають. Ті ж, хто старший, часто підпалюють траву з хуліганських мотивів. Якщо говорити про дорослих, то багато хто робить це свідомо, думаючи, що спалювання трави корисне. Вважають за краще випалювати траву й ті, хто лінується прибирати сміття і сухостій вручну. ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: В природі усе влаштовано розумно і раціонально. Весняні підпали шкодять траві, кущам, плазунам, комахам… усьому живому мікросвіту!

Скрізь, де пройшов вогонь, не буде колишнього різнотрав’я. Територію, що звільнилася, захоплять бур’яни, просто кажучи – бур’ян. При випалюванні трави гине уся корисна мікрофлора грунту, що призводить до зниження її родючості; знищуються багато комах, їх личинки, лялечки; горять кладки і місця гніздових птахів. Крім того: їдкий дим від спалювання трави шкідливий для людей. Особливо чутливі до нього алергіки та астматики. До того ж в сухій траві часто таїться сміття, небезпечне для спалювання, – пластикові пляшки, пакети. Відбувається забруднення повітря важкими металами.

Масштабність горіння сухої трави відбувається внаслідок того, що восени трава з полів, опашка лісів, що знаходяться поблизу населених пунктів не робляться ні лісовими господарствами, ні сільськими поселеннями, ні сільськогосподарськими кооперативами.

Чому на території колишнього СРСР палять траву?

Поширені причини і помилки :

1. Звичка. Не знаю чому, але усі так роблять.

2. Задоволення. Красиво, подобається грати з вогнем, нагадує дитинство, романтично, пов’язано з весною.

3. Хуліганство і в окремих випадках піроманія – (гр. pyr – вогонь і манія – патологічна, хвороблива, імпульсивна пристрасть до підпалів) . Психологи вважають, що піроманія – це хвороба, психічний розлад. http://www.rian.ru/spravka/ 20080603/109120665.html

4. Прийом агротехніки – спрощення праці, добриво грунту, стимулювання росту нової рослинності. Для того, щоб спалити сухостій – стару траву і гілки, не потрібно прибирати сміття і суху траву граблями вручну.

Навіщо полоти ділянку від бур’янів і порості смітних дерев, якщо можна підпалити?

Ще нічого не виросло, нікого в траві я не бачу.

Трава швидко згорить, а грунт не зачепиться.

Недбалі землероби за допомогою вогню прибирають торішню стерню на ріллі, коли восени не скосили її вчасно.

Агрономи випалюють, щоб орати простіше було – їм зараз потрібно на паливі заощадити, а на потім їм плювати. Недбалі скотарі стимулюють ранню появу трави на пасовищах і очищають сінокоси. Вважається, що це спосіб “прогріти” грунт, внести в грунт добрива у вигляді золи, внаслідок чого на випалених ділянках трава нібито з’являється швидше і буде рости краще.

5. Контроль за пожежами. Все одно підпалять – краще я перший це зроблю, я простежу. А після мене палити буде вже нічого. І дітям не дам палити – усе сам.
Випалюють траву поряд з селом, щоб потім пожежа не прийшла, внаслідок чого часто так підпалюють самі себе.

6. Захист від кліщів. Багато хто думає, що за допомогою підпалу трави позбавляться від лісових кліщів і енцефаліту.

8. Шляховики і зв’язківці “доглядають” за смугами відчуження.

9. У сільській місцевості випалюють траву заради отримання страховки. Після низової пожежі в лісі призначають санітарну рубку – так вирубують ліс там, де згідно із законом не можна.

10. Пияцтво і безладність. П’яні люди випалюють траву, самі не знаючи навіщо. А деякі, і тверезі, кидають недопалки в суху траву – випадково або навмисно.

Ще палять стару траву і листя восени – для прибирання, і тополиний пух влітку – щоб не заважав.Чому не можна випалювати траву навесні і до чого це призводить:

1. Лісові та торф’яні пожежі

Особливо страшні пожежі – може горіти усе літо і навіть взимку під снігом. Можуть згоріти будинки та цілі дачні селища, вибухнути газопроводи, машини, ушкодитися лінії електропередач. Вітер і природні умови в 80% випадків можуть зло пожартувати над любителями випалювань і перекинути вогонь далеко і надовго.

Лісова пожежа – це страшне лихо для будь-якого району країни. Окрім втрат вартості самої деревини, витрат на гасіння пожеж, сюди можна віднести втрати від зниження кількості кисню, фітонцидів, що виділяються лісом, погіршення якості, стану лісів, непридатність для використання їх в рекреаційних цілях та ін. Лісові пожежі знищують звірів, що живуть в лісах, і птахів, знижують приріст деревостоїв, збільшують вітровальність і послабляють лісові масиви, а потім усихаючі деревостої стають осередком шкідників і хвороб лісу.

Лісові пожежі несуть величезні економічні і екологічні втрати.

2. Руйнування екосистеми

1) В дикій природі усе передбачено так, щоб трава, кущі росли після зими самі, без пожеж. У нашому кліматі трава перегниває за зиму і не є перешкодою для молодої порості, а з часом перегнивають і гілки. Окрім цього, гілки в траві – прекрасне місце для гніздових птахів.

2) Ефект швидшого росту трави в результаті випалювання є ілюзоричним. Суха трава просто приховує спочатку молоді зелені пагони, і невипалені ділянки здаються сірими. Тоді як на почорнілих випалених ділянках зелена трава добре помітна.

3) Під час випалювань вже починає рости трава, квіти. Кущі починають свій активний вегетативний період – тобто ростуть, хоча неозброєним оком цього і не видно. Таким чином, весняні випалювання шкодять траві й кущам. Після випалювань виживає і першою пускається в ріст, заглушаючи ослаблену і майже занапащену іншу флору, найгрубіша, невибагливіша трава і бур’ян.

4) Гинуть насіння рослин і самої трави над поверхнею землі, на землі і насіння під землею. Насіння кожного виду рослин повинне проходити певний температурний режим для того, щоб зійти. Навіть незначне відхилення від норми може відбитися на їх висхожості. Під час випалювання вони просто гинуть. Виживають лише кореневища рослин, що глибоко знаходяться в грунті. Але не усі рослини багаторічні. Багато з них – однорічні і розмножуються насінням.

5) В результаті випалювання сухої трави обідняється видовий склад лугової рослинності і тваринного світу. Скрізь, де пройшов вогонь, не буде вже колишнього різнотрав’я, бур’яни захоплять територію, що звільнилася.

6) Гинуть багато комах, їх личинки, лялечки. У вогні горять усі живі істоти – сонечка, жужелиці, дощові черв’яки й інші, що винищують різних шкідників саду і городу, й ті, що беруть участь в процесі утворення почви. Для дощових черв’яків зайвої сухої трави не буває. Вони дружно і швидко її переробляють, перетворюючи на цінне добриво, вносячи його в глибину грунту до коренів рослин, і одночасно роблять грунт рихлим, живим.

Суха торішня трава – не сміття, а безцінне живлення, житловий будинок, притулок, умови для життя, створені самою природою. У містах, в кам’яних джунглях, земля позбавлена рослинності, вона гола і витоптана. Природа так вижити не може – у неї свої закони, які варто поважати.

7) Випалювання сухого травостою викликає загибель кладок і місць гніздових птахів таких як кряква, чирок-тріскунок, чайка, кропив’янка, бекас, очеретяна і звичайна вівсянки, польовий, лісовий і чубатий жайворонки, луговий коник. Гніздовий період цих птахів починається на початку квітня. З випалених місць птахи йдуть, а значить йдуть і від нас. Тварини і птахи дуже бояться вогню.

8 ) При підпалі трави гине уся корисна мікрофлора грунту, у тому числі й та, яка допомагає рослинам протистояти хворобам. На відновлення потрібен час, якраз найцінніший весняний час, коли рослини набирають силу.

9) Трав’яні пожежі призводять до помітного зниження родючості грунту. Трав’яна пожежа не збільшує кількість мінеральних поживних речовин в грунті – вона лише вивільняє їх з сухої трави, робить доступними для живлення рослин. При цьому втрачаються азотні сполуки (основна частина запасеного в рослинності пов’язаного азоту вивільняється в атмосферу, стаючи для переважної більшості рослин недоступною), як втрачається і мертва органічна речовина грунту (що утворюється з відмираючих частин рослин, у тому числі власне сухої трави).

Скорочення кількості мертвої органічної речовини в грунті – головний чинник зниження грунтової родючості. Органічна речовина – гумус – забезпечує пористість і рихлість грунту, її вологоємкість, здатність утримувати елементи мінерального живлення рослин в тих формах, з яких вони можуть швидко вивільнятися в грунтовий розчин (що особливо важливе в період активного росту трави).

Крім того, органічна речовина багато в чому визначає здатність грунту протистояти водній і вітровій ерозії – скріплені мертвою органікою частки піску і глини важче змиваються водою або здуваються вітром, тобто родючий шар грунту краще зберігається з часом.

Нарешті, мертва органічна речовина вивільняє наявні в нім елементи мінерального живлення поступово, у міру розкладання – тоді як при згоранні цієї речовини мінеральні елементи переходять в розчинну форму (у золу) швидко і надалі легко вимиваються першим же сильним дощем.

Багато родючих грунтів, наприклад, чорноземи, в умовах постійного випалювання сухої трави просто не змогли б утворитися – оскільки не було б необхідного для їх формування постійного поповнення грунту мертвою органічною речовиною.

10) У вогні можуть загинути і постраждати тварини, що плазують, земноводні; особливо новонароджені зайчата, їжаки й їжачата, жаби. При сильній трав’яній пожежі гинуть практично усі тварини, що живуть в сухій траві та на поверхні грунту. Хтось згорає, хтось задихається в диму. На пожарищах дуже часто знаходяться згорілі пташині гнізда із слідами яєць, обгорілі равлики, гризуни, дрібні ссавці.

11) Коли гинуть одне або багато ланок з усього біоценозу місця, екологічна ситуація може безповоротно змінитися в гіршу сторону. Кожне звірятко, кожен жучок, метелик, жабка, кожна травичка і кожна квіточка – складають єдине ціле в природі, у біологічному ланцюзі.Надлишок або недолік особин в такій ланці іноді можна побачити на власні очі. У заповідниках через штучні умови і обмеження, часто не лише розводять тварин, але й відстрілюють, або відвозять поголів’я в інші заповідники. Так, наприклад, буває з вовками.

Занадто велика кількість вовків – і їм не вистачить їжі, похитнеться вся екосистема, прийде лихо. А занадто маленька кількість вовків теж приведе до лиха. Так само важлива і кожна травичка. За оцінками учених, в 10 см шарі верхнього шару грунту міститься або з ним пов’язано близько 90% флористичної і фауністичної різноманітності лугових екосистем. Найчастіше невидимої різноманітності, але дуже важливої ланки екосистем.

12. При весняному випалюванні можуть ушкодитися дерева, особливо їх коренева шийка – дуже вразливе місце прямо над землею. Не говорячи про те, що дерева можуть просто згоріти, обгоріти від сильної температури бруньки, що набрякають весною, а це дуже шкодить дереву, навіть якщо воно виживе. Страждають молоді дерева (особливо такі чутливі породи як дуб, клен, липа). Трав’яні пожежі завдають істотного збитку узліссям, підліскам лісу, знищують молоду деревну порість, служать одним з головних джерел пожеж в лісах і на торфовищах.

Навіть слабка і невелика трав’яна пожежа здатна призвести до загибелі молодих лісових посадок, що створюються для захисту полів від висушення, берегів від ерозії, доріг від снігових і запорошених заметів і так далі. Молода деревна порість, що з’являється на негодящих сільськогосподарських землях природним чином, теж гине найчастіше саме через підпали сухої трави.

13) Дим від спалювання трави їдкий, темний, густий – він дуже неприємний людям, їсть очі, неприємно пахне. Алергіки його не переносять. А спалюючи траву в місті, ви спалюєте й ті солі важких металів, що осіли на листі, траві і викачані рослинами з грунту – такий дим просто отруйний. До того ж в покладах сухої трави і вітролому часто таїться сміття, у тому числі й не придатне, небезпечне для спалювання – пластикові пляшки і тому подібне.

На забруднених радіонуклідами територіях в повітря з вогнем і димом потрапляють радіоактивні речовини, які вітром переносяться на значні відстані. У сільській місцевості у вогні згорають залишки добрив і отрутохімікатів, утворюючи леткі токсичні органічні і неорганічні сполуки. При випалюванні трави уздовж автодоріг відбувається забруднення повітря важкими металами.

14) Трав’яні пожежі є одним з найважливіших джерел викидів в атмосферу вуглекислого газу, пов’язаних з господарською діяльністю людини. У природних умовах, коли суха трава не горить взагалі або горить украй рідко, в результаті попадання блискавок під час сухих гроз – органічна речовина відмираючих рослин або їх частин скупчується на поверхні грунту.

Там воно проходить складний цикл перетворень, часткового розкладання, перемішування з верхніми шарами мінерального грунту (за рахунок діяльності численних грунтових тварин), і поступово перетворюється в тривало-стійкі органічні сполуки ґрунту – зрозуміло, з деякими втратами загальної маси.

Ґрунт упродовж тисячоліть продовжує накопичувати цю органічну речовину, виключаючи її з атмосферного кругообігу (рідкісні трав’яні пожежі, що трапляються в природі і без втручання людини, докорінно цей процес не порушують). Якщо ж пожежі стаються надто часто, то в атмосферу виділяється вуглекислий газ – не лише за рахунок згорання свіжої сухої трави, але й за рахунок часткового вигорання історично накопиченої в грунті мертвої органічної речовини. А значить – посилюється так званий “парниковий ефект”, що призводить до несприятливих змін і більш різких коливань клімату нашої планети.

15) Щоб позбутися лісових кліщів та захистити себе від енцефаліту, треба одягатися в похідний одяг, опісля – уважно оглянути одяг та всі його складчини. Також тим, хто любить ходити в ліс і зарослі місця, рекомендується зробити щеплення від кліщового енцефаліту. Застерегтися від кліщів за допомогою пожежі можна лише знищивши усе живе.

16) Щоб позбутися тополиного пуху варто обрізати тополі (крони), що “порошать”, і так само замінювати ці дерева на інші породи. Випалювання трави влітку для того, щоб позбутися пуху, так само небезпечне, як і весняне випалюваня. Траву не варто випалювати як навесні, так і пізньою осінню. З тих же причин не варто палити й опале листя.

17) На місці підпалу нормальне життя рослин і комах відновлюється лише через 5-6 років, а часто не відновлюється НІКОЛИ.

http://www.skarby.org.ua/chomu-ne-mozhna-vipalyuvati-travu-i-do-chogo-ce-prizvodit/