Все почалось із того, що я помилився віконцем в ICQ, та не туди відправив повідомлення „Жаль, что тьі не знаешь украинского...” – хотів, щоб один знайомий завітав до мого блогу, та почитав деякі записи. [ Читать дальше ]

Ось я вже і вдома... зараз трішки очамлюсь, поїду на роботу, пару чарок кави, та можна починати писати спогади про мандрівку (-;

ще одна людина, яку я мав за друга, сьогодні зізналась, що моя довіра та дружнє ставлення не варті тих 300 баксів, які я йому позичив, коли той був у дуже скрутному становищі... скільки разів сам себе навчав, що дружба та гроші несумісні... а все одно просять допомоги, а я не можу відмовити близькій для мене людині... шкода, блін, що мене оточували такі, кому гроші дорожчі за людей.. добре, що їх більше нема. бля!

Перша зупинка відбулась у поселенні Кельменці. Приколовся тим, що мобільний зв'язок, разом із GPRS, раптом з'явились на телефоні при відвіданні приміщення із кодовою позначкою 'М/Ж', та відразу зникли, щойно я із запаленними очима покинув це джерело московбивчого смраду... Також Кельменці одарували мене скаженою броньованою бабцею-термінатором, чиї руки якимось чином постійно опинялись у мене на голові,мабуть щоб розтращити її нафік Сміх та гріх!

таке трапилось, занесла мене смужка-стежка до Коломиї... Чудове містечко, доброзичливі мешканці, навколи усі спілкуються Українською, моє вухо, не звикше до такого, тихенько радіє... Але варто мені почати щось казати вголос - усі озираються на мене та питаються: 'А ти звідки сам будеш?'. Не вірять, що з Дніпра, бо вся східна Україна російськомовна. Але й не з західної, бо там теж не так розмовляють. 'Занадто чисто та грамотно для українця' )-:

усім відомо, що дирки в носі мають такі розміри, що зручно сувати туди пальці. усі це роблять час від часу. багатьом цей процес подобається та надає приємних відчуттів... але так повелося, що у суспільстві за етикетом та моральними нормами не прийнято цього робити... у вухах колупатись не так зручно, хоча теж є приємно, але на вуха усім байдуже... чому так?! де блін, справедливість? (-: *tost*

Усе життя я качаю 2 преси... Один на пузі Другий - у гаманці (-:

Скільки часу я вже не подорожував? Скільки часу просидів на роботі, та вдома? ДОФІГА! А тут мене щось прорвало... Почалося з середи... якогось біса пішов за пивом, зустрів сестру, погуляли трішки... зустріли брата, який вже теж встиг "погуляти", разом із його компанією. Потріщали із ними разом приблизно до 2 години ночі, потім вирішили піти "дунути"...  Після цього сестра пішла на автомати програвати гроші, яких у неї не було, а ми з братом сіли за комп дивитись анімешку...

Читати далі...

Жизнь прекрасна, замечательна и удивительна! Полна радости и чудес! Просто хочется ещё раз всем напомнить

Чому усім так подобається обговорювати когось іншого? Здається, тому, що це єдина можливість відволіктись від переймань за власні вади...