Про зміни в моєму житті, та про зміни мого життя.

Багато моїх знайомих знає, та бачить, що я зараз переживаю період грандіозних перемін у житті. Воно проявляється у моєму ставленні, оцінках, та відношенні до світу. Позбувся деяких тарганів у голові, та в результаті отримав таку купу неочікуваних перемін у житті, що досі дивуюсь.

По суті, ніщо не змінилось, я все також живу у чудовому світі, який створений для того, щоб я так само, як будь-хто інший, мав можливість бути настільки щасливими, наскільки зможу дозволити собі бути (-;

Якщо навести приклад, по якому було б зрозуміло, в чому саме полягають зміни, то скоріш за все він буде виглядати приблизно так:

Раніше я ховався від реального життя у світ своїх мрій, в якому не існувало нічого такого, що могло б завадити людині бути щасливою. Оточуючі мене люди завжди приємні та цікаві. Злих та небажаних вчинків ніхто не робить. Нема ніяких проблем та турбот, нема алкашів, бомжів, наркоманів, брехні, зради, війн, та такого іншого.

Я зробив собі таку «зону відокремлення», ховаючись в якій я знаходив спокій та затишок, світ, з якого я черпав весь той позитив, життєрадісність та впевненість, якої не отримував від справжнього життя. Звісно-ж, щоб зберегти свій світ мрій саме таким, будь-який негатив я старанно блокував, та ігнорував при першій його спробі з'явитись на моєму життєвому шляху. Але, згодом, я чи втомився, чи то просто не впорався з натиском того, що накопичив у себе за рамками намріяного, та вони все частіше та частіше знаходили можливість стати часткою мого приватного світу. Та врешті я отримав те, від чого так наполегливо ухилявся - світ, в якому неприємного, та небажаного стало ледь не більше, ніж того, що мені насправді подобається... Ух, скільки сил та часу я даремно витрачав на те, щоб позбутись цього сміття та повернути свій «дім» у тій стан, яким він був під час його виникнення... Навіть уявити собі важко... Скільки всіляких «тарганів» я отримав в якості навічного презенту в свою голову, в свої думки, в своє життя...

А зараз той мій «Мріяний Світ», яким я так пишався, який я так кохав, та пестив, який був одним з найголовнішим сенсом мого існування - зник. зруйнувався. щез.

Це відбулось так несподівано, що я не можу пригадати та пояснити, чому, та як це сталось...  Чи то я сам таке зробив, чи таке саме сталось... Але, як факт - я більше не маю якихось ілюзорних, штучно вигаданих, та власноруч виготовлених стін власного внутрішнього світу, в який можна ховатись, тікаючи від тих неприємних моментів, які  час від часу з'являються на моєму життєвому шляху.

Я згоден, що певний «будиночок» є в кожного, та й зараз я теж маю щось таке, що можна приблизно порівняти із ним. Але між тим, що коїлось в моєї душі та думках тоді, та тим, що я маю зараз - настільки суттєва різниця, що рівносильна тому, якби я просто почав нове життя.

Після зникнення того захисного механізму, який я мав, до якого звик, та яким користувався свідомо, та несвідомо, я раптом опинився сам-на-сам із тим, від чого тікав. Я втратив свою головну зброю, втратив свій Джокер, та усі козирні карти...

Це було незвично, дивно, і настільки несподівано, що я просто розгубився, та не знав, що та як робити далі, як жити, не маючи можливість протистояти...

А потім стало ще цікавіше. Поступово приходячи до себе, я почав помічати дивні речі.

Наприклад те, що вже стільки часу минуло, а я досі живу собі, і нічого жахливого зі мною не трапилось.

І що реальний, справжній світ, виявляється, зовсім не такий небезпечний, яким я його уявляв, знаходячись у власноруч створеному світові.

Що речі та події не обов'язково мають за будь-яких обставин бути чимось загрозливим, або шкідливим, чи поганим та неприпустимим.

Що я взагалі ніколи не дивився на світ власними очима, а лише тільки в своєму уявленні намагався відтворити те, що він є, користуючись думками та поглядом інших людей. І що глибоко в душі я багато в чому сумнівався, та багато чому не довіряв, але все-одно брав за основу створення моделі реального світу навіть такі сумнівні матеріали...

І що світ не вороже середовище, агресивно налаштоване проти всіх, хто намагається його дослідити, а щось схоже на «нейтральну зону», яка ніяк не може нашкодити сама по собі.

І що вхід туди вільний для всіх бажаючих, і всі двері відчинені весь час без обмежень.

А далі - ще крутіше... Що будь-що у цьому світі по натурі своїй позбавлено емоційного відтінку, і на всьому протязі існування залишається нейтральною. А негативні та привабливі властивості, з якими це асоціюється у нас - це лише витвір нашої власної свідомості.

Тобто, для кожного з нас будь-що в цьому світові може бути втіленням як приємних, так і жахливих рис. І що ми самі в праві та в змозі обирати, яким саме буде це для тебе - привабливим, чи навпаки.

І що багато оцінок ми маємо у підсвідомій пам'яті ще з самого народження, і що базуються вони на природних інстинктах , вихованні, яке ми отримуємо спочатку від батьків, а потім від усіх тих представників людства з якими контактуємо, та просто з власного досвіду.

І що світ не має ніяких певних обмежень, якім людина має підкорятись, та з якими зобов'язана погоджуватись.

І що обмеження та обов'язки - це знов таки не канони природи, а лише витвір багатовікової творчості нашого колективного та індивідуального свідомого стану.

І що це ще далеко не повний перелік усього того, про що я не знав, чи думав про це якось інакше...

І що далі на мене чекають величезна кількість приємних новин (тобто, новини звісно-ж будуть по суті нейтральні, але чому б не прийняти їх у своє життя як приємні?)

А ще, я знайшов, як можна використати все це для того, щоб покращити своє життя, та жити настільки щасливо, наскільки я зможу собі дозволити.

Наприклад, коли в моїй пам'яті з'являється неприємний спогад з минулого, один з багатьох тих, які породжують неприємний настрій, стреси та депресії - я просто переглядаю ту подію, начебто переживаю її знову, тільки на цей раз, пам'ятаючи про те, що ця подія може мати будь-яку «валентність», і лише я сам для себе можу обрати, яким саме, цей спогад залишиться у мене в пам'яті. Чи я буду радіти йому, чи навпаки втрачати спокій, та рівновагу.

Насправді, це не спочатку було не так легко, бо емоційний окрас тісно пов'язаний із закоренілими аксіомами, яких в моїй пам'яті накопичилась вже величезна колекція.

Але при певній наполегливості та старанності - навіть найнеприємніші події, що мають силу отруїти життя, та позбути його сенсу, можна змінити зі свого ворога на союзника, або хоча б на щось нейтральне, щоб не заважало жити щасливо!

Прикладів того, які я помітив та відчув у своєму житті вже безліч... але це вже можна писати окремий роман який може вже зараз мати розмір в декілька томів, та їх колекція постійно зростає (-;

Для мене життя досі залишається казкою... зовсім іншою, ніж була до цього, майже ні в чому не схожа на попередню, але все-одно дуже позитивною. А ще приємно те, що у цій, новій казці, я нарешті можу сам редагувати, та дописувати що завгодно, щоб зробити її ще більш яскравою (=

Хай там як ні було у минулому, це було круто, кльово, а те, що всю працю над собою замість мене робив хтось інший - так це взагалі шара! (-; повнесеньке бугога! Особливо, зважаючи на те, що всі ті минули роки призвели до таких цікавих та пречудових змін у моєму житті!!! Ну подивись - самісінький позитив!!!