Символічна «шибениця» для Януковича та Могильова

Сьогодні,(23.08) в переддень Дня Незалежності, Чорний Комітет
підготував символічну шибеницю для Януковича, Азарова та Могильова.
Активісти порозвішували зашморги для вищеназваних осіб по шляху
прямування кортежу Януковича на Майдані. Інсценізовану шибеницю
довершував банер «Україна готується до незалежності».

ЧорКом переконаний, що реальна незалежність громадян
можлива лише після реального застосуваня таких шибенець.




http://chorkom.info/index.php?option=com_content&view=article&id=123%3Aakcyja-shybenycja-dlja-janukovycha-vid-chorkomu&catid=34%3Aactions&Itemid=41&lang=uk

Незалежність померла. Хай живе свобода!

Українській державі виповнюється двадцять років. Майже весь цей час у нашому суспільстві переважали два генеральні підходи до держави, як до інституції: з одного боку, цілковита сакралізація, а з другого – повне несприйняття як чужої і ворожої. І один, і другий підхід базується на комплексі міфів, стереотипів та кліше.

Зрілість нації полягає у тому, що вона здатна очима своїх інтелектуалів тверезо поглянути на реальний стан речей. Міфи - це солодкий засіб для самозаспокоєння, вони обов’язково потрібні, щоб надихати цілі колективи на звершення великих справ. Але коли замість адекватної оцінки реальної ситуації чуємо виключно пропагандистські кліше або ж милі нашому вуху казки, то маємо розуміти: на такому ефемерному фундаменті нічого збудувати не можна. Тільки деконструкція панівних у нашому суспільстві стереотипних поглядів на, здавалося б, аксіоматичні речі дозволить нам нарешті міцно стати обома ногами на твердий материковий ґрунт. Ми свідомі того, що деконструюючи старі міфи, створюватимемо нові. Але час розпрощатися з нашими дитячими казками настав. Ми стали дорослими.

Цією статтею Володимира Павліва ZAXID.NET започатковує новий проект під назвою «Деміфологізація». Слово авторові.

 

Наша незалежність померла, не доживши до двадцятиріччя. Під словом «наша» слід розуміти передусім незалежність громадянина країни, яку й має забезпечувати незалежність державна.

Незалежність України нині (але не від нині) існує у вигляді часткового, обмеженого суверенітету. Тобто формальний – юридично і політично задекларований – суверенітет є, але фактично він не реалізується через сильний вплив на Україну інших держав та структур, які нав'язують їй свою волю. Внаслідок цього незалежність або суверенітет України не виконує своїх функцій щодо її громадян – не дозволяє нам приймати «самостійних рішень, що диктуються нашими власними бажаннями та інтересами і не потребують сторонніх вказівок».

Залежність так званого «українського політичного класу» ще з часів президента Кучми від Москви і Брюсселя, від Вашингтона і МВФ тощо екстраполюється на пересічних громадян у спотвореному вигляді, тобто, роблячи їх залежними посередньо – від політики названих суб'єктів, і безпосередньо – від корупційно-експлуататорського стилю управління країною самого політичного класу. У такій ситуації – в ситуації перманентного необґрунтованого зростання цін на товари та послуги, непрозорої податкової політики, соціальної незахищеності, відсутності нормального медичного забезпечення і почуття безпеки як такої, класової нерівності, несправедливого розподілу національного надбання та багато іншого – громадянин України у щоденній своїй діяльності та приватному житті відчуває постійну принизливу і образливу залежність від чужих для нього чинників.

Тому є підстави вважати, що так звана «незалежність української держави» для більшості громадян України втратила будь-яку цінність.

Внаслідок цього День незалежності асоціюється багатьом з нас не так зі святом, як із втратою колишніх сподівань. У цей день не один з нас, залежно від регіону проживання, подумає щось у стилі: «краще б ми були залежними від Росії» або «краще б ми були залежними від Європи», або ж «краще б ми були незалежними від такої України».

Звичайно, знайдуться й такі, хто після чергових ста грам заявить, що готовий померти за незалежність держави. Але людей навіть на словах готових вмирати за те, чого немає, навряд чи варто сприймати всерйоз. Адже невміння правильно оцінити дійсність навколо себе є одним із різновидів психічного розладу.

З такими настроями, зрозуміло, нелегко жити і працювати, виховувати дітей і святкувати, але зовсім неможливо облаштовувати і розвивати державу.

І якщо вже немає надій, щоб врятувати державу, потрібно рятувати себе. Багато хто так і робить – скаже читач – крадучи державні гроші, вимагаючи та отримуючи хабарі, а також обманюючи і експлуатуючи співгромадян. Так, але в цьому випадку йде мова про порятунок власної шкури. Українцям же варто подумати про спасіння душі або честі, совісті й гідності, якщо завгодно. Шлях до такого порятунку лежить тільки через особисту свободу людини й громадянина.

Свободу від шахрайських схем, нав'язуваних шахраями; від бандитських розборок, нав'язуваних бандитами; від злодійських понять, нав'язуваних злодіями; від приниженого сприйняття дійсності, нав'язуваного низькими і приниженими істотами, якими ми оточені щодня на роботі і на вулиці, в магазині і в громадському транспорті.

Замість фіктивної державної незалежності ми повинні культивувати власну свободу особи і за неї варто випити свої сто грам 24 серпня. Чому 24 серпня? Ну тому, що червоний день календаря. А оскільки незалежність померла, а «день» залишився, то варто його наповнити новим змістом: Хай живе свобода!

Джерело: 
ZAXID.NET

ЩО ДУМАЄ З ЦЬОГО ПРИВОДУ ШАНОВНЕ ПАНСТВО?

38%, 5 голосів

23%, 3 голоси

38%, 5 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Астрологи бачать Януковича раком, а Тимошенко у розквіті

Президент Віктор Янукович не стане для України реформатором, а на вулиці екс-прем‘єра Юлії Тимошенко ще буде свято.

Таку думку висловили астрологи на прес-конференції в понеділок у Києві, повідомляє "Iнтерфакс-Україна".

"Якщо взяти трьох національних лідерів - Віктора Ющенка, Юлію Тимошенко і Віктора Януковича, і розглянути їхні гороскопи народження, то це практично одне і те саме, тільки з різних сторін", - сказала голова Союзу астрологів України Олена Калантарова.

Як зазначила астролог, вочевидь, Україні та українському суспільстві необхідно було, щоб до влади прийшли саме ці політики. І, ймовірно, ще якийсь час вони будуть керувати країною.

"Народ має той уряд, на який заслуговує", - пояснила Калантарова.

"Якщо у нас всередині з'явиться потреба до конструктивних змін, то тоді і уряд буде відповідати цьому", - переконана астролог.

У свою чергу астролог міжнародної категорії Олена Осипенко підкреслила, що на сьогоднішній день президент Янукович "робить свою роботу".

"Він народжений під знаком раку, і його завдання доробити те, що не було дороблено - зміцнити фундамент. Але говорити про потрясіння і великі справи я не можу, оскільки ця людина для іншого прийшла в цю країну", - зазначила вона.

У коментарі ТаблоID Олена Осипенко уточнила:

"В принципі, раки задкують назад, завжди, і коли приходить до влади ось така людина, вона десь відходить назад, а не вперед. Говорити про прогресивні тенденції ми не можемо, але якщо людина правильно веде свою політику, то йде зміцнення фундаменту, кістяка, основи, за допомогою якої можна далі будувати і йти до еволюції. Питання в тому, чи робить ця людина такі речі".

За словами Осипенко, можна говорити про те, що в Україну прийдуть "деякі публічні люди, які далі поведуть країну до розвитку". Астролог підкреслила: "Є надія, що в 2015 році щось таке відбудеться".

При цьому, вона жінка не стала уточнювати, чи зможе Янукович перемогти на президентських виборах 2015-го.

Водночас, за словами Осипенко, у лідера партії "Батьківщина" Юлії Тимошенко гороскоп ще повністю не розкритий.

"Ця жінка не так просто піде з політики, і я думаю, що навіть не піде. Вона не уявляє своє життя без політики", - зауважила астролог.

"Дійсно, буде і на її вулиці свято, вона ще зробить великий внесок у долю нашої країни", - переконана жінка.

У свою чергу, голова Союзу астрологів України додала, що у 2014 році у Тимошенко "можливий сильний підйом і розквіт, коли вона зможе заявити про себе на повну силу".

"На! Распространи среди молодежи!"

  • 23.08.11, 02:09
Хотілося згадати один кумедний випадок з мого життя та поділитися ним з народом.
Якось...ні не так. Одного дня...теж не годиться. Коротше кажучі, почну з того, що я відношуся до тих людей, що можуть найти спільну мову з людиною будь-якого віку та соціального статусу.Так от. Коли мені було ще років з 17-ть і я вчився на той період в училищі, або в "бурсі", (як ми тоді називали цей заклад) я й познаймився з "Василием Алибабаевичем") Звісно він був не Алибабаевич, а скажімо Петрович, але призвисько це за ним закріпилося надовго.
Ми, як молодь, збиралися на той час у одному з під'їздів дому нашого району де гомоніли, курили і частенько випивали. 
Випивали ми немало, збиралося нас теж не мало, тому дім був, м'яко кажучі, нашим веселощам не дуже радий. І якби не кілька хлопців, проживаючих в тому самому будинку, нас би звідти гнали поганою метлою.До того ж все це супроводжувалося галасною музикою та танцями (як казав пили не мало).
Ось тут вже якось. Якось в домі з'явився новий мещканець дядя Вася, або Василий Алибабаевич, як він представився. Людиною він був суворою, мав гарні вуса і міцний стан, тому й вирішів покласти цьому неподобству край. Спочатку він спробував нас вгомонити словами - це звісно не допомогло. Потім в хід пішла брутальна лайка та спроби схопити когось за руку.Ми хоч і пили, але бігали теж швидко.Війна між нами та Василием Алибабаевичем частенько вщухала і переходила в мирну попойку, де ми обіцяли більше в під'їзді не гадити і не крутити музику, а Василий Алибабаевич обіцяв усіляку підтримку, то на пляшку, то так по життю. До речі він був, як то кажуть, "махровый комммунист" і весь час пародирував мову Горбачьова і кляв весь світ за розпад СРСР. Був він при тому СРСР якимось агітатором і по всому активістом, бо наставлення з його вуст на шлях істиний ми чули щодня.
Тут вже й одного дня згодиться. Одного дня він біг за нами округи дому з топором, а ми звісно регочучи, але й побоючись за власні спини, розуміли, що п'яний Алибабаевич дуже небезпечний...
Згодом я знайшов таки з ним спільну мову. Війна нарешті вщухла.Ми повиростали. Музикальні концерти зійшли на нівець,як звісно й танці. Частенько я приходив до Алибабаевича за черговою книгою, руським бєстелєром, як його тоді називали. 
Коммуніст дядя Вася назбирав чудову колекцію цього непотребу.Пропагандуючи щочасу про "как хорошо ми жили" і "партия нас кормила и одевала",Алибабаевич вихвялявся купленим на заводі кітайським двухкасетним магнітофоном і чомусь навіть не розумів, що вся його агітація за КПРС тьмяніла перед цяцьками буржуазного світу.
Ще у Алибабаевича був власний сарайчик в якому він ховався від дружини і випивав нишком.Сарайчик мені дуже сподобався: стіл, крісла, залізний сейф для зберігання пляшки і стаканів. На сейфі гіпсовия Ілліч. На стінах почесни грамоти славного агітатора Алибабаевича і купа радянськіх журналів по різним кутам. Випивая чергову порція Алибабаевич як завжди поринав у спогади "безоблачного Советского прошлого", з дешевою ковбасою, травневими парадами та новинами програми "Время". П'яним він агітував  всіх: і мене, і сусіда алкаша Колю і навіть 80-ті річню бабу, що жила навпроти і була родом з Західної України.
Під час таких от зустрічей у сарайчику, Алибабаевич, почувши, що я в дитинстві дуже любив гортати "Технику Молодежи", пообіцяв купу раритетних журналів. Порившись у пильній стопці журналів він нарешті знайшов цілу пачку славетної "Техники" и вивалив все це на мої коліна. Пачка не витримала,стопка журналів розсипалася, а з неї випала цілка низка порнографічної періодики. Алибабаевич не трохи не засмутившись позбирав усю порнографію до купи і урочисто, мов на партзібранні вибухнув:
-На! Распространи среди молодежи!
Ось такий він радянській агітатор. Вірний справі до кінця!

Рыцарский турнир на празднике Риги.

В воскресенье был  заключительный день Праздника Риги, где прошло множество мероприятий, самым популярным из которых стал рыцарский турнир.
На набережной 11 Ноября состоялись конные поединки рыцарей, которые продемонстрировала группа Gerard Naprous & The Devilshorsemen Stunt Team из Великобритании, объединяющая профессиональных кинокаскадеров и тренеров. На площадке звучали волынки группы Obscurus Orbis.
Лошади из этой группы принимали участие в съемках таких известных фильмов как "Слово короля", "Джейн Эйр", "Бэтмен", "Джеймс Бонд", "Центурион", в сериалах BBC и в фильмах-исторических реконструкциях.


А на Рижском канале прошли соревнования по гребле, в которых мог принять участие любой желающий. Дистанция сотавила 200 метров: от Памятника свободы до Латвийской Национальной Оперы.
На дамбе AB, где находится парк песочных скульптур Magic Sand Riga 2011, под руководством профессиональных скульпторов и мастеров все желающие могли создать своей песочный шедевр.
В Музее истории Риги и мореходства прошел концерт "Вихрь старинных танцев и музыки". Гости музея могли принять участие в экскурсии-путешествии сквозь рижские века с осмотром музея и Домского собора и осмотреть экспресс-выставку „Рижские драгоценности — шедевры древних ремесленников".

по материалам DELFI

http://photo.i.ua/user/2741333/270682/7711219/-очень советую посмотреть на фотографииbravo.

Россия настаивает на легитимности подписанных контрактов

РОССИЯ НАСТАИВАЕТ НА ЛЕГИТИМНОСТИ ПОДПИСАННЫХ КОНТРАКТОВ С ТИМОШЕНКО


Российская Федерация не сомневается в легитимности подписанных контрактов на поставки газа между Россией и Украиной. Об этом заявил глава Минэнерго России Сергей Шматко.

Министр также считает, что ситуация вокруг российско-украинских газовых контрактов не скажется на стабильности поставок российского газа в Европу.
"Мы нисколько не сомневаемся в легитимности подписанных контрактов на поставки газа между Россией и Украиной", - сказал он.

"Мы по-прежнему исходим из того, и всегда исходили, чтоподписанные контракты и договоренности полностью соответствуют и нормам международного права и духу наших межправительственных соглашений, поэтому мы никогда не сомневаемся в легитимности подписанных контрактов", - добавил министр.

Он также выразил надежду, что РФ и Украина найдут приемлемые условия для расширения стратегического сотрудничества в области газа на взаимовыгодной основе.

"Что же касается высказываний о том, что могут быть предприняты в судебном порядке иски в части расторжения договоров, мы живем в правовой среде, поэтому у каждой стороны есть, без сомнения, право обратиться в суд и подтвердить или запросить легитимность подписанных договоров. Если украинские партнеры каким-то образом примут такое решение - это их выбор, но мне кажется, что сегодня мы ведем непростые, очень важные стратегически для наших стран переговоры, и, как правило, мы всегда договаривались", - сказал он.

По словам министра, принципиальная позиция российской стороны заключается в том, что двухстороннее сотрудничество с Украиной в области поставок газа не должно сказываться на стабильности поставок топлива Европе.

"У нас подписаны долгосрочные транзитные договоры с Украиной. Мы уверены в том, что эти договоры будут исполняться, в том числе украинской стороной, и с нашей стороны", - сказал С.Шматко.

Он отметил, что уровень диалога между Европой, Украиной и Россией практически позволяет исключить повторения каких-либо сценариев связанных с ограничением поставок российского газа в Европу. "Мы наоборот предпринимаем большие усилия, чтобы расширить присутствие России в этой части на европейском рынке", - заявил министр энергетики РФ.

Кримські змі. мова ворожнечі.

Друковані засоби масової інформації є важливими соціальними інститутами,що впливають на життя суспільства, формують його культуру, мораль.Конституційно закріплена свобода слова дала змогу всебічно відтворювати сучасні події та явища, розширити межі критики суспільства і людини. Проте свобода слова в засобах масової інформації не означає вседозволеності, безвідповідальності журналістів, політиків, громадських діячів. Вони зобов’язані спиратися на цінності громадянського суспільства, популяризувати їх, дотримуватися загальнолюдських цінностей; без агресії, виважено сприймати думки, поведінку,форми самовираження та образ життя людей інших національностей, тобто обов’язково дотримуватись принципів міжетнічної толерантності.Проблема міжнаціональних відносин є актуальною для Автономної Республіки Крим, оскільки вона є поліетнічним регіоном, до складу якого входять різні національні меншини зі своєю етнічною, культурною та мовною самобутністю.
Законодавством України встановлюється заборона на пропаганду або агітацію, яка веде до соціальної, расової, національної або релігійної ненависті і ворожнечі; пропаганду соціальної, расової, національної, релігійної або мовної переваги. Конституція України підкреслює: «не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками». Із внутрішньодержавних актів, що містять правові механізми протидії «мові ворожнечі» в ЗМІ, слід назвати, в першу чергу ЗУ «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні». Ст.3 цього Закону говорить, що «Друковані засоби масової інформації в Україні не можуть бути використані для пропаганди війни, насильства та жорстокості; розпалювання расової, національної, релігійної ворожнечі», а в ст.4 зазначено,що «стиль і лексика друкованих засобів масової інформації мусять відповідати загальновизнаним етично-моральним нормам. Вживання лайливих і брутальних слів не допускається».
З жовтня 2010 р. по березень 2011 р. громадською організацією «Євпаторійський центр регіонального розвитку» в рамках проекту «Кримські ЗМІ. «Мова ворожнечі» було досліджено рівень використання нетолерантних висловлювань у кримських друкованих ЗМІ.
                                 
                                                                   ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ:
Загальнокримські ЗМІ:
Крымское эхо
Крымские известия
Крымское время
Крымский обозреватель
Комсомольская правда в Украине – Крым
Крымская неделя
Литературный Крым
Народная трибуна
Первая Крымская
Міські та районні ЗМІ:
Алуштинский вестник
Боспор
Вечерний город
Евпаторийская здравница
Крымская газета
Керченские ведомости
Обозрение Крымских дел
Провинция
Свободная территория
Северная Таврида
Слава Севастополя
Южная столица
Южная газета
ЗМІ етнічного спрямування:
Голос Крыма
Крымская правда (общественно-политическая независимая русская газета
Украины)
QIRIM (Къырым)
Полуостров
Русичи
Шолэм (издание Ассоциации еврейских организаций и общин Крыма)
ЗМІ політичних партій:
Коммунист Крыма

РЕЗУЛЬТАТИ МОНІТОРИНГУ ВИКОРИСТАННЯ «МОВИ ВОРОЖНЕЧІ» У ДРУКОВАНИХ ЗМІ АР КРИМУ ЖОВТНІ 2010 Р. – БЕРЕЗНІ 2011 Р.

За період дослідження було зафіксовано 201 випадок нетолерантних висловлювань дев’ятьма виявленими суб’єктами. Суб’єктом «мови ворожнечі» не обов’язково є автор матеріалу/журналіст, ним може бути будь-хто, чиє висловлювання лише ретранслюється автором. (Таблиця 1)
Найбільша кількість нетолерантних висловлювань належить редакціям (інформаційні повідомлення, передрук, анекдоти) – 38,3% від загальної кількостіта журналістам – 36%. (Діаграма 1)



Особливим є те, що анекдот виявився найпоширенішим носієм нетолерантних висловлювань серед редакційних матеріалів - 56%, а його частка від загальної кількості зафіксованих випадків «мови ворожнечі» склала 21,5%.

1-Створення негативного образу (наділення поганими рисами, якостями,ознаками неповноцінності) окремої національності або її представників (зв’язано не з конкретними звинуваченнями, а скоріше передано тоном тексту або фрагмента тексту). («Русский человек славится своим умением находить выход из самых трудных ситуаций, но еще более он славится своим умением находить туда вход» («Комсомольская правда в Украине», №234 (3637/25032) 18.10.10.;«Русский трезвый – значит богатырь» («Русичи» №2 (177) – 47 випадків.
2-Згадка національності або її представників в принизливому або образливому контексті. («У таджикского Карлсона на спине вместо пропеллера миксер для бетона» («Вечерний город» №79 (426) 19.10.10.); «Интересно, где были древние украинцы в то время, когда Киев был «матерью городов русских? Украинский народ, хотя он и моложе русского, самостоятелен и обаятелен. И у него нет поводов для «ущемленности». Скажем, русский народ моложе армянского, но ведь мы из-за этого не комплексуем. А американский люд отчетливо моложе украинского, но что-то не замечал, чтобы американцы по этому поводу заморачивались.» («Крымская правда» №203 (25026) 05.11.10) – 59 випадків.
3-Звинувачення тієї чи іншої національності або її представників у націоналізмі, шовінізмі, екстремізмі. «При этом Пилунский (Председатель Крымской организации Народного Руха Украины), как ярый представитель украинского национализма, держал речь во время акции на украинском языке» («Крымская газета», №192 (18753) 20.10.10); «Речь идет лишь о том, чтобы на Украине на смену пещерному галицийскому национализму пришла реальная демократия» («Крымское эхо», №33 (48) 8-14.10.10) – 64 випадки.
4-Звинувачення у вигляді загальних гасел окремої національності або її представників у дискримінації (обмеженні, виключенні або зменшенні рівності здійснення прав, можливостей для окремої нації або її представників) іншої/ інших.(«Но действующее законодательство, во-первых, вообще не признает существование крымскотатарского народа, в нем вообще нет такого субъекта конституирования как народ (нация). Оно в скрытом виде признает только великие народы через механизм голосующего большинства, через институт «подавляющего преобладания», реализующий привилегии великим народам под маской «гражданского общества» («Къырым» №83 (1451) 3.11.10); «Может быть у русской симферопольской молодежи все кайфово? …она счастлива, что смотрит в кинотеатрах фильмы на чужом языке, она в восторге, что ее учат ненавидеть историю своего отечества…» («Крымское время» №99 (2904) 6.11.10); «…имеющая место дискриминация русскокультурных граждан Украины делает государство слабым и неустойчивым» («Крымская правда» №212 (25035) 18.11.10); «Русское население Крыма давно ощущает себя в качестве меньшинства, интересы которого всегда приносятся в жертву. В любых процессах, которые происходят, русские почему-то всегда должны уступать в пользу кого-то, кто более организован или ведет себя более агрессивно» («Русичи» №23 (174) 13.12.10) – 10 випадків.
5-Твердження про неповноцінність (недолік культурності, інтелектуальнихздібностей, нездатності до творчої праці) тієї чи іншої національності або її представників. («Я никогда ни у кого не спрашиваю: «Извините, а где здесь туалет?» Я русский! Я сам решаю, где туалет!» («Комсомольская правда в Украине», №221 (3624/25019) 2.10.10); «Древнюю историю украинцев придумал профессор, который жил на Западной Украине, входившей в состав Австро-Венгрии» («Крымская правда» №203 (25026) 05.11.10); «На Украине не знать великой русской культуры – это не просто плохо, это безумная хуторянщина» («Крымский обозреватель», №46 (379), 23.11.10); «У большинства арабов и турок… нет никакой продуктивной функции, кроме торговли фруктами и овощами» («Комсомольская правда в Украине», №267 (3670/25065) 25.11.10) – 9 випадків.
6-Звинувачення в негативному впливі тієї або іншої національності/ етнічної групи або її представників на суспільство, державу. («Будучи при власти, представители Западной Украины пытались подогнать под свою культуру, язык и политические взгляды всю остальную часть Украины». («Крымское эхо» №32(47) 1-7.10.10.); «К сожалению, многие изыскания националистических псевдоученых успели проникнуть в учебники истории, по которым сегодня учат наших детей.Вот что действительно опасно» («Крымская правда» №197 (25020) 28.10.10); «… украинизация и нарушение норм языковой политики ведет к оттоку мозгов из страны» («Вечерний город» №09 (451) 1.02.11.) – 8 випадків.

                                                        ОБ'ЄКТИ МОВИ ВОРОЖНЕЧІ:
22 об’єкти «мови ворожнечі» подаються у тому вигляді, в якому вони були
зафіксовані за період дослідження.


Українці в першу чергу згадуються у зв’язку із звинуваченням у націоналізмі, шовінізмі, екстремізмі: «Почему глава государства вынужден общаться со своими русскоязычными избирателями и земляками на неродном для него и для них языке? На чьи плечи ложится основная тяжесть начатых реформ – промышленного Востока или националистического Запада?» («Крымская правда», №51(25114) 22.03.11); «Украинские националисты опять разыгрывают крымскую карту» («Крымское время», №33 (2960)
26.03.11); «Русское культурное наследие в руках украинских националистов» («Крымское время» №105 (2910) 20.11.10), а також часто тоном або фрагментом тексту створюється їхній негативний образ: «Массовку создавала украинская диаспора, ее представители постоянно толпились у павильона: может, они соскучились по украинской мове, а может, по салу с горилкой – страждущих угощали бутербродами и наливали по 50 граммов» («Крымское время», №85 (2890) 5.20.10.). Росіяни найчастіше є персонажами анекдотів, в яких представлені в принизливому, образливому контексті: «Чемпионат мира по горным лыжам. Чемпион мчится с горы на бешеной скорости. Тут его обгоняет русский со своими детьми. Тот в шоке. У подножия горы спрашивает: - Вам не было страшно? – Мне нет, а детям немного. Они ведь у меня не пьют!» («Комсомольская правда в Украина», №233(3636/25031) 2010 г. Кримським татарам найчастіше висувається звинувачення в вимаганні надання привілеїв за національною ознакою: («… высказывала возмущение поведением радикальных крымскотатарских шовинистов, постоянно шантажирующих власть, провоцирующих своих соплеменников на противоправные действия и выдающих индульгенции на преступления» («Крымская правда» №186 (25009) 13.10.10); «Для крымских татар динамика обеспечения землей положительна, для всех остальных – отрицательна» («Крымская правда» №15 (25078) 27.01.11).

 ВИПАДКИ НЕТОЛЕРАНТНИХ ВИСЛОВЛЮВАНЬ У ДЖЕРЕЛАХ ІНФОРМАЦІЇ ТА СТАВЛЕННЯ ДО НИХ АВТОРІВ МАТЕРІАЛІВ:

Для дослідження було визначено 29 джерел інформації – друкованих ЗМІ:
загальнокримських, міських та районних, етнічного спрямування, політичних партій. Випадки «мови ворожнечі» не були зафіксовані у двох загальнокримських газетах («Литературный Крым», «Народная трибуна»), у восьми міських та районних газетах («Алуштинский вестник», «Боспор», «Евпаторийская здравница», «Керченские ведомости», «Провинция», «Свободная территория», «Северная Таврида», «Южная газета») та у двох газетах етнічного спрямування («Полуостров», «Шолэм»).

 ПІДСУМКИ
Протягом шести місяців дослідження було вивчено матеріали 29-ти кримських друкованих ЗМІ: загальнокримських, міських та районних, етнічного спрямування, політичних партій. Найбільша кількість нетолерантних висловлювань протягом усього періоду дослідження зафіксована у газетах «Крымское время», «Комсомольская правда в Украине – Крым» та «Крымская правда» і складає 60% від загальної кількості нетолерантних висловлювань суб’єктів (121 з 201 випадку). Імовірно, лідерство цих джерел пов’язано з періодичністю виходу (п’ять разів на тиждень). Показовим є те, що на 13 визначених міських та районних джерел інформації припадає всього 12,5% (25 з 201 випадку). У 17 джерелах було зафіксовано 201 випадок застосування не толерантних, некоректних висловлювань дев’ятьма виявленими суб’єктами «мови ворожнечі», якими не обов’язково є автори матеріалу/журналісти, а будь-хто, чиє висловлювання лише ретранслюється автором матеріалу.
Найбільша кількість нетолерантних висловлювань належить редакціям, як суб’єктам «мови ворожнечі», – 38,3% від загальної кількості та журналістам –36%.
Особливим є те, що анекдот виявився найпоширенішим носієм нетолерантних висловлювань серед редакційних матеріалів - 56%, а його частка від загальної кількості зафіксованих випадків «мови ворожнечі» склала 21,5%. Максимальна кількість політиків, журналістів та редакцій, як суб’єктів «мови ворожнечі», зафіксована у жовтні 2010 р., що ймовірно пов’язано з виборами
депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів. Також активізація політиків спостерігається у січні 2011 р., що ймовірно пов’язано із зверненням прем’єр міністра РМ АРК Василя Джарти до лідеру меджлісу Мустафи Джемільова про добровільне звільнення земельних самозахватів.
Загальна кількість суб’єктів значно зменшується у грудні 2010 р., що ймовірно пов’язано з підготовкою до зимових свят.
Згідно предмету дослідження - «мові ворожнечі», як інструменту розпалювання міжнаціональної ненависті та нетолерантного, некоректного ставлення до представників інших етнічних груп, було визначено двадцять її
видів. Загальна кількість застосованих видів (248) перевищує кількість нетолерантних висловлювань (201), оскільки одне висловлювання може містити декілька видів «мови ворожнечі».
 Метою проекту «Кримські ЗМІ. Мова ворожнечі», що здійснюється громадською організацією
«Євпаторійський центр регіонального розвитку» за підтримки Міжнародного фонду “Відродження” є
проведення дослідження та оприлюднення фактів розпалювання міжнаціональної ворожнечі та
нетолерантного ставлення до представників інших етнічних груп в кримських засобах масової інформації
для подолання впливу стереотипів та упереджень у сфері міжетнічних взаємин, досягнення міжетнічного
порозуміння, соціальної та культурної інтеграції національних меншин та етнічних спільнот в українське
суспільство на ґрунті взаємоповаги до різноманіття культурних ідентичностей.
Мета програми Посилення впливу громадянського суспільства Міжнародного фонду “Відродження” -
сприяння розвитку системи захисту прав громадян як споживачів державних та комунальних послуг,
посилення спроможності громадських організацій щодо вироблення політики та впливу на прийняття
політичних рішень із суспільно важливих питань.

Самый жестокий месяц для России

  • 19.08.11, 23:33
-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Для начала скажу, что данная статья опубликована на английском языке и я по мере своих сил (и гугла)  ее перевелlook.
При переводе возникали мелкие неточности трактовки, поэтому кое-что я выбросил (фразы) вообще, но не много. Цифры и сам смысл донесён верно. Воспринимать этот материал однозначно конечно же нельзя, это касается оценки тех событий в жизни России и самих россиян. Однако главное: нивелирование августовского  события, перевод победы демократии в "трагедию", искусственное манипулирование сознанием молодого поколения - есть главное в этом материале. Ну и плюс "страшна байка" про зловещий август, хотя...
-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Каждый год, когда наступает август, россияне ждут исторических перемен, и судьба редко их разочаровывает.31 августа 1996 года Россия развернула первую катастрофическую войну против отколовшейся Чеченской республики. Но прекращение огня не будет длится долго, потому что ровно три года спустя, 31 августа 1999 года, в торговом центре Москвы взорвалась бомба, убив одного и ранив сорок человек. Это будет первый из пяти взрывов и сотни других жертв. 17 августа 1998 года правительство России положит начало долгому и болезненному экономическому кризису с девальвацией рубля и долговым дефолтом. 12 августа 2000 года атомная подводная лодка "Курск" затонула в Баренцевом море. Пока Москва пыталась прикрыть значение этой катастрофы, все на борту погибли. ("Она утонула", ответил Владимир Путин на вопрос Ларри Кинга о том, что же произошло.) 8 августа 2008 года Россия вступила в войну с Грузией, развернув немыслимый сценарий двадцатого века в романе между двумя советскими республиками. В августе прошлого года горела большая  часть лесов России и плотное одеяло из едкого дыма накрыло Москву в течение нескольких дней, который, наряду с аномальной жарой убил много пожилых горожан. Что-то катастрофическое происходит почти каждый год. Неудивительно, что в Википедии есть статья "Августовское проклятие России".

Месяца с октября по февраль, когда то были пресловутыми месяцами революции, но в постсоветской России август переиграл их всех.

К счастью, в нынешнем году август пока обходится без катастроф. Вместо этого россияне размышляют о крупнейшем из всех августовских событий, том самом, с которого 20 лет началось проклятие, - о попытке путча, государственного переворота коммунистами 19 августа 1991 года. В этот день банда возглавляемая главой КГБ, советским министром обороны и вице-президентом СССР Геннадием Янаевым, формирует ГКЧП и захватывают Генерального секретаря Коммунистической партии и лидера Советского Союза Михаила Горбачева в своей резиденции в Крыму. (для многих русских август -время отпусков). Опасаясь краха Советского Союза (что было) и, что Борис Ельцин, новый президент России, толкал все процессы в иную сторону (тоже было), КГБ отрезали все коммуникации на дачу, заказали 25 000 пар наручников, для подготовки устранения акций протестов в Москве, направив танки и спецназ в город. Попытка государственного переворота мирным путем не удалась, что и было первым гвоздем в гроб СССР.Четыре месяца спустя, на Рождество, был спущен советский флаг в Кремле и русский триколор занял свое место.
Это был знаменательный день, торжество свободы над тоталитаризмом, мирного протеста против танков и пушек, победой американских ценностей над скрытым злом советской системы. (интересное место-пробиотик©smile). Ельцин был героем, рыцарем, который влез на танк и призвал своих людей противостоять реакционным силам коммунизма. После переворота Ельцин набрал почти 60% рейтинга. Эта победа,по мнению 57% респондентов основывалась на том, что главная причина провала путчистов была в "народном сопротивлении".
То был звездный час.
Затем рейтинг Ельцина никогда не был высоким, и он закончил свое президентство в декабре 1999 года с 90% неодобрением своих же соотечественников. К 1994 году  только 7% считали те события августа 1991 года как победу демократии, в то время как 53% считали "просто борьбу за власть среди высших эшелонов государства". Всего через три года после неудавшегося переворота, нанесшую смертельную рану Советскому бегемоту (так в оригинале, а по нашему динозавру - пробиотик), 27% россиян считало его как "трагическое событие,которое имело роковые последствия для страны и народа". Сегодня эта цифра составляет 39%.Сейчас половина россиян считает, что тогда страна двинулась в неверном направлении. 
Трудно винить их, ведь в самом деле: Россия все 20 лет пытается наметить курс, что уведет её из прошлого, в не сулящее благоприятное будущее. Конечно, делу не помогает тот факт, что страна решила вообще не разбираться в своем прошлом и потому допустила, чтобы некоторые злоупотребления и ошибки повторялись во все более абсурдной форме. Россия прошла через несколько серьезных экономических кризисов, последний из которых ударил на две недели позже, 15 сентября 2008 года. Эти повторяющиеся кризисы уничтожили сбережения миллионов, явления, из которого русские вынесли один урок: тратить, тратить, тратить. Жилищные условия ухудшились, рождаемость резко сократилась, пали как мухи трудоспособные мужчины. Период хищнического капитализма и коррумпированной приватизации превратил общество в большевистскую карикатуру на капитализм: роскошные "порше" и крайняя нищета.
В политическом плане, от начала 90-х, страна двигалась зигзагами, но вектор вел к централизации власти в руках сильного лидера: Владимира Путина. Как это произошло? Несмотря на многочисленные ошибки первого постсоветского десятилетия, этот период знаменовал начало свободы и плюрализма СМИ. Для устранения этого, Путин, хирургическим, маргинальным способом устранил любую оппозицию и создал собственную номенклатуру. В дальнейшем он сплел миф о"стабильности",специальный бренд "счастья", где он и заоблачные цены на нефть могут все это обеспечить. Не удивительно, что темный образ девяностых пришел от политтехнологов Путина.
"likhie devyanostye"-придуманный термин, который у россиян ассоциируется с беззаконием, хаосом, насилием и саморазрушением - всем, что является полной противоположностью Путина. Тут раскрывается психологический аспект этой истории: Путин, карьера которого была связана с КГБ и прервана в самом расцвете в результате событий августа 1991 года, до сих пор досадует на то, что он и его товарищи проиграли холодную войну и его 11-летнее правление содержит заметные элементы советского китча: восстановление гимнаСССР, способствованию восприятия Сталина как "эффективного менеджера"и неоднократные жалобы на распад Советского Союза как "величайшей геополитической катастрофы ХХ века". Все чаще его партия "Единая Россия" стала напоминать партию в которой служил он молодым, которая пыталась забрать бразды правления в августе 1991 года - Коммунистическую партию Советского Союза. Россияне моложе 20 лет живут при власти Путина почти всю сознательную жизнь по правилам  страны, её СМИ, учебников и наверняка мало что знают о событии, которое стало одновременно лучшим и худшим для судьбы Путина. И это действительно так.
По данным государственных социологов, если вы русский в возрасте от 18 до 24лет, то не можете ничего сказать о значении августа 1991 года. 7% из вас скажут, что Горбачев был одним из тех, кто защищал Россию от путча, что не совсем верно, но не имеет такого значения как 68% не могущих назвать ни одного имени, что в свою очередь делает эти 7% не таким уж и плохим результатом. А если вы старше, скажем 35 лет и выше, вы будете довольно равномерно распределены между тремя лагерями: те, кто видит август 1991 года, как трагедию; те, кто видят его как "еще один способ борьбы за власть среди высших эшелонов государства"; и те, кто не может сказать вообще ничего. Что ж, если вы пережили двадцать августов в новой России, это уже не плохо.

Юлия Иоффе | The New Yorker

http://www.newyorker.com/online/blogs/newsdesk/2011/08/russia-august-putsch.html

перевод: Пробиотик.

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Здесь бы еще хотелось привести комментарии некоторых читателей из России. Не знаю, то ли они из Российского МИДа, то ли из простой русской деревни, но английским языком владеют.lol Тут так, обобщенно:

*Юлия...Россияне не ждут ничего в августе, ни в июне, июле и т.д.. Они живут намного лучше, теперь, оглядываясь назад, они плюют на могилы Ельциных и Горбачевых ... И если русские говорят "GWBush был директором ЦРУ", чтобы каждый раз, когда вы кладете "Путин" и "КГБ" в одной фразе?... *

*...Россия сегодня живет нормальной размеренной жизнью, никто не агитирует за и против - у всех есть свобода и право выбора. Да и погромов как в европейских странах у нас давно не бывало. Возможно, чтобы сплотить свой народ вы и выдумали что обитель зла это Россия и её правительство, но по сути подумайте, разве плохо, что наши войска, в отличие от войск НАТО, не долбят Ирак, Афганистан, Ливию?? Ведь Вы мечтаете о мировом господстве, колонизации всего мира, и можно даже четко прослеживать, что страны, в которых вы пытаетесь навести "демократию" отнюдь не бедные по своим сырьевым ресурсам. А Грузия. Ведь по-сути со стороны грузинского правительства была провокация, обстрел когда-то своих же территорий Южной Осетии. Все вы уже ждали чтобы запестреть в своих новостях о том, что российские войска вторглись на территорию Грузии. Но никто не вторгался. Мы всего-лишь освобождали осетинские территории от грузинского натиска...*

* ....Давайте бытьчестными, у вас есть довольно средний профессиональный уровень и стиль. В Нью-Йорке вы не конкурентоспособный журналист во всем ... Вы приехали в Москву, потому что с вашим образованием это была самая выгодная и престижная работа... Просто, может быть, в следующий раз, когда вы будете писать что-л. о коррупции и мощных связях России и Путина, помнить, что, вероятно, у вас тот же тип связи, которые помог вам публиковаться здесь. Давайте начнем с самих себя...*

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

 И наконец статистика: http://www.levada.ru/press/2011081601.html

здесь можно посмотреть интересные данные.
----------------------------------------------------------------------

Фестиваль «Бандерштат». Реконструкція: повстанці проти енкаведе

Цього разу, оскільки йшлося про реконструкцію не однієї битви, а справжньої партизанської війни, подій було більше, хоча значно скромніші спецефекти.
З технічного оснащення, крім зброї, була конячка з возом (дуже красива, але не бойова: лякалася фотоапаратів (навіть без спалаху) і «трупів», і через це не завжди слухалась візника), а також умовна паперово-солом’яна хатка, що зображала село.
На початку реконструкції неподалік від села переважаючі сили енкаведистів оточили невеликий загін повстанців. Бандерівці відстрілювалися до останнього, а коли закінчилися набої, підірвали себе гранатою.
Енкаведисти (цікаво, що з обох сторін нарівні з хлопцями воювали дівчата), вдосталь наглумившися з трупів, за руки-за ноги покидали їх на воза і вивезли геть.
Через деякий час у село з лісу крадькома прийшов повстанець – побачитись із родиною. На околиці його зустрів синок, повідомив, що москалів у селі нема. Повстанець обіймається з родиною, вітається із сусідами. З лісу виходять інші повстанці, сідають відпочити, селяни їх годують і розповідають сумну новину про останній бій їхніх побратимів.

Тим часом у село приїздить великий загін енкаведистів. Бандерівці терміново ховаються до льоху (хатки). Москалі привезли на впізнання селянам трупи загиблих зранку повстанців. Вони знущаються із селян, убивають господаря хати, силоміць пригинають жінок і дітей до трупів, ті плачуть і кажуть, що нікого не впізнають. Врешті-решт енкаведисти забирають тіла загиблих і забираються геть. Тоді бандерівці негайно вилазять зі своєї схованки, нападають на них із тилу і знищують майже весь загін.

Але у селі є зрадник. Він «стукає» до НКВД, що селяни допомагають повстанцям. У село прибуває новий загін НКВД, виганяє людей із хати і спалює її.

Не встигла ще хатка догоріти, а з лісу вже вдарили повстанці. Останній бій, з великою кількістю вибухів, грудки землі від яких немилосердно били глядачів по всіх відкритих частинах тіла і затрушували фототехніку, завершається їхньою повною перемогою і військовим салютом. Після салюту дозволено «ожити» й енкаведистам. З хлопцями у формі всі фоткаються, причому, як і слід було чекати, на фото з «волошковими» (назва така, бо кашкети в енкаведистів волошкового кольору) попит менший :)
....більше фото на сайті!!!

Сторінки:
1
10
11
12
13
14
15
16
17
попередня
наступна