В кино средневековых рыцарей изображают героями, готовыми сражаться насмерть без страха и сожалений, или же холодными и бессердечными убийцами.
В действительности они испытывали те же лишения, что и современные солдаты, — недосыпали, недоедали, уставали. Им приходилось спать на открытом воздухе, на земле, некуда было скрыться от плохой погоды. Их жизнь была наполнена ужасом — убивали они, убивали их товарищей.
Медицинская наука совсем недавно (со времён войны во Вьетнаме) признала существование такой вещи, как посттравматическое стрессовое расстройство (ПТСР), с которым бойцы возвращаются с войны. Это заставило исследователей по-новому взглянуть на древние тексты и увидеть в них всё те же отчаяние, страх, чувство беспомощности, с которыми сталкиваются современные воители. Историк средних веков Томас Хебёль-Хольм из Копенгагенского университета (Дания) полагает, что перед нами — типичные случаи ПТСР.
«Меня немного раздражают разговоры о том, что средние века были наполнены жестокими и бессмысленными головорезами, которые только и делали, что воевали, — не скрывает учёный истинной причины своего исследования. — Я пытаюсь нарисовать истинный портрет человека того времени. Насколько можно судить, в действительности это были такие же люди, как вы и я».
Психологи признают, что на войне люди сталкиваются с огромным напряжением, которое способно привести к снижению психологического иммунитета и тревожным расстройствам. Последнее подразумевает неконтролируемый интенсивный стресс, сопровождаемый ужасными воспоминаниями, ночными кошмарами, депрессией и гиперактивностью. Говоря о древних воинах, следует добавить к этому отсутствие того комфорта, которым обеспечена армия современного развитого государства.
Исследователь сконцентрировался на трёх документах XIV в., составленных французским рыцарем Жофруа де Шарни, дипломатом и советником короля Иоанна II. Никто не знает наверняка, почему этот человек написал «Книгу рыцарства», «Вопросы относительно поединков, турниров и войн» и другие тексты. Вероятно, французская власть пыталась составить идеологическую программу своего рыцарства, дабы не уступать в этом отношении Англии.
Эти тексты тщательно изучены, но г-н Хебёль-Хольм первым взглянул на них сквозь призму современной военной психологии. Интерпретировать таким образом культуру старых времён, конечно, нелегко (особенно учитывая её высокорелигиозный характер), но ряд характерных примеров специалист всё же отыскал.
Шарни писал, например: «Избравший сие поприще! Будь готов переносить зной, голод и тяжкий труд, спать мало и всегда быть начеку. И лишаться сил, и спать на земле — только для того, чтобы тебя разбудили самым грубым образом. И поделать с этим ты ничего не сможешь. Тебе предстоит всякий раз приходить в ужас при виде врага, который несётся на тебя с выставленными пиками и обнажёнными мечами. Болты и стрелы обрушатся на тебя дождём, и ты не будешь знать, как защититься от них. Ты будешь видеть, как люди убивают друг друга, бегут, умирают, становятся пленниками. Перед тобой будут лежать тела друзей. Если твой конь ещё жив и резв, ты сможешь спастись — и обрести бесчестье. Но, коль ты остался, тебе уготована вечная слава. Не должно ли нам назвать великим мучеником того, кто избрал себя для этой работы?»
Сам Шарни не являет признаков психологической неустойчивости, но постоянно опасается за душевное здоровье своих собратьев.
Ричард Каюпер из Рочестерского университета (США), занимавшийся переводом «Книги рыцарства», отмечает, что в рассказах тех времён действительно много тяжёлых деталей. Хронисты, не стесняясь, описывают, как воинов выворачивает наизнанку, как они поддерживают руками вывалившиеся внутренности. Одна из историй повествует, как рыцарь из Кастилии в первом же своём сражении получил арбалетным болтом в нос. Другая рассказывает о бойце, которому взмахом меча разорвали рот. И при этом — снова и снова — жалобы на плохую пищу, постоянные неудобства и беспрестанные схватки.
В то же время, подчёркивает г-н Каюпер, сами участники описываемых событий не страдали рефлексией — по крайней мере в письменном виде. Они просто вспоминали, как всё было, и давали советы новичкам. Поэтому анализировать их с точки зрения ПТСР не совсем корректно. Надо учитывать, что рыцари рождались в семьях, принадлежавших военной элите. С раннего детства им внушали, что быть воителем во имя Христово — самое благородное занятие на свете. Они не были гражданскими, которых внезапно выбрасывало из комфортной жизни в мир жестокости и смерти, как современных солдат.
Да разве только рыцари страдали от ПТСР... Моему дедушке, после Великой Отечественной, редко снились сны не о войне. Он говорил, что очень устал от этих кошмаров. И во сне всегда кричал...
Да разве только рыцари страдали от ПТСР... Моему дедушке, после Великой Отечественной, редко снились сны не о войне. Он говорил, что очень устал от этих кошмаров. И во сне всегда кричал...а кто спорит? просто про 2-ю Мировую когда показывают нет такого ощущения будто там все солдаты ничего не боялись, а когда снимают о рыцарях, так будто они пируют посреди груды тел и никаких ощущений
Не так просто говорити про ПТСР у ті часи. Адже саме життя було дещо з іншим рівнем комфорту . Тож воїни, які ночують на землі - явище розповсюджене. Проте намети теж були досить поширеними. Отже тоді сьогоднішні туристи дещо повторюють умови ночівлі, але ж від цього не впадають в депресію - інакше ніхто б походи не ходив. Ми на зйомках Богдана Зіновія Хмельницького у вересні 2002 кілька ночей спали просто на землі біля вогню, без наметів взагалі, без спальників. Так, комфорт ще той . Але ж не розсипались, і в бойових кінних сценах по кілька годин на день відпрацювали. Є екстремали - реконструтори, які провели січневу ніч у башні фотреці Меджибожа - без вікон, до речі, але з багаттям. Сьогодні сотні любителів історії відтворюють бойові умови кілька разів на рік по 2-5 діб. І живуть.
Да разве только рыцари страдали от ПТСР... Моему дедушке, после Великой Отечественной, редко снились сны не о войне. Он говорил, что очень устал от этих кошмаров. И во сне всегда кричал...а кто спорит? просто про 2-ю Мировую когда показывают нет такого ощущения будто там все солдаты ничего не боялись, а когда снимают о рыцарях, так будто они пируют посреди груды тел и никаких ощущенийНу почему же, героизм везде показывают. Это в современных фильмах уже более смело стали страх демонстрировать
Щодо психіки воїнів - вона теж напевне відрізнялась від сучасності з огляду на розвиток цивілізації. В дані часи побут не був настільки приємним. як сьогодні, тож люди були загартованішими. І ставлення до людського життя було іншим. Згадайте хоч би головні шоу - страти засуджених на очах тисяч міщан, які*вболівали* за кожної дії ката...Тож психіка була явно не сучасного типу. Взагалі романи Вальтера Скотта лицарського куртуазного кохання не передають весь спектр*пахощів* лицарів та їх дам серця
А мова - теж далеко не зразок вишуканості. Тому не переймайтесь так *стражданнями* лицарів - ті. хто ніс або віру, або владу *вогнем і мечем* не надто страждали на сентиментальність.Наприклад, коли за небажання піднятись спільно на боротьбу з татарами Данило Галицький брав штурмом Возвягль...
мені і без боїв доводилося ночувати по лісах і не їсти тижнями. життя мені підкидувало важкі випробування, в мене батько ще та наволочь і це з юнацтва. казати, що я в душі співав і не переймався психологічно - це нічого не казати. так склалося що я мав сутички з бандитами. і знов казати, що мені все по боку - не можу. я посивів перший раз у 18-ать. Про що мова? про реконструкцію боїв та відпочинок, чи про реальні бойові умови, які в ти часи тривали місяцями, а то й роками. Без курток "Аляска" і упаковки сірників, без торби з консервами і іншим. Я вважаю ти недооцінюєш ти умови. Але головне - це кров, утроба що вивалюється зовні, важкі поранення холодною зброєю. Яка там медицина?
Да разве только рыцари страдали от ПТСР... Моему дедушке, после Великой Отечественной, редко снились сны не о войне. Он говорил, что очень устал от этих кошмаров. И во сне всегда кричал...а кто спорит? просто про 2-ю Мировую когда показывают нет такого ощущения будто там все солдаты ничего не боялись, а когда снимают о рыцарях, так будто они пируют посреди груды тел и никаких ощущенийНу почему же, героизм везде показывают. Это в современных фильмах уже более смело стали страх демонстрироватьПоказівать одно, а часто героизм віходит спонтанно. Правильно в современніх фільмах показівают - ползти с перебитіми ногами или с оторванной рукой - єто страшно.
Я не переймаюся і вважаю що люди тих часів були міцні як та сталь, але почуття вони теж мали. Тут дослідник зробив спробу показати, що не все так було поетично і можливо і в ти часи вистачало несповна розуму, як в нас після Афгану. Не кожна психіка витримувала таке.
І ми домовились на "ти" щоб потім не було образ. А то в мене відчуття, що ти до аудиторії звертаєшся
А версії чи навіть фантазії сучасних дослідників іноді просто вражають. Десь так в 2000 в Криму під час заходу довелось чути від москвича-рольовика -любителя та*знатока истории* : *в древности воіни билі такімі мєдлєннимі. ну просто тормоза на фоне нас. Соврємєнний боєц запросто положіл би мєчом нєсколько бєз проблєм*. Я попросив його або продемонструвати кіно- чи відеозапис боїв тих часів для оцінки швидкості. Або хоч би назвати марку хронометра. за допомогою якого фіксували швидкість рухів бійців святослава, Мономаха чи Гарольда Гардероде... Воно образилось і хотіло викликати на поєдинок. Хоч друзі - однодумці нагадали, що я ж не з тих часів. Тож не факт, що буду *гальмувати* як стародавні воїни. Тоді на зустрічну пропозицію - почнем ? *лицар дерев"яної катани* просто злиняв. *lol
який дослідник - така й версія я вже навчився з купи інформації брати достовірне і міфологічне, навіть хибне. Я навпаки вважаю що воїни тих часів мали реакцію. про яку нам тільки мріяти. Я дуже люблю все що пов*язане з монастирем Шаолінь. Так ось, якщо бити одним пальцем п*ять років спочатку в зерно, потім в каміння і нарешті в залізну стружку - то й не дивно що монах мав Залізний палець Уяви все життя присвятити навчанню бою? Методично, кожного дня: взимку і в влітку, з 4-ї ранку до вечора. Все життя - тренування. Хіба з такої людини не виходив супербоєць? Виходив. Це не ходити в спортзали 3 рази на тиждень, а потім пити пиво і смалити. Там сувора дієта, духовні навчання, знання власного тіла на рівні професора медицини. Оце вишкіл!!!
Коментарі
Гість: Nairia
123.12.11, 22:17
Да разве только рыцари страдали от ПТСР... Моему дедушке, после Великой Отечественной, редко снились сны не о войне. Он говорил, что очень устал от этих кошмаров. И во сне всегда кричал...
Пробіотик
223.12.11, 23:00Відповідь на 1 від Гість: Nairia
а кто спорит? просто про 2-ю Мировую когда показывают нет такого ощущения будто там все солдаты ничего не боялись, а когда снимают о рыцарях, так будто они пируют посреди груды тел и никаких ощущений
Росомон
323.12.11, 23:10
Не так просто говорити про ПТСР у ті часи. Адже саме життя було дещо з іншим рівнем комфорту
. Тож воїни, які ночують на землі - явище розповсюджене. Проте намети теж були досить поширеними. Отже тоді сьогоднішні туристи дещо повторюють умови ночівлі, але ж від цього не впадають в депресію - інакше ніхто б походи не ходив. Ми на зйомках Богдана Зіновія Хмельницького у вересні 2002 кілька ночей спали просто на землі біля вогню, без наметів взагалі, без спальників. Так, комфорт ще той 
. Але ж не розсипались, і в бойових кінних сценах по кілька годин на день відпрацювали. Є екстремали - реконструтори, які провели січневу ніч у башні фотреці Меджибожа - без вікон, до речі, але з багаттям. Сьогодні сотні любителів історії відтворюють бойові умови кілька разів на рік по 2-5 діб. І живуть.
Гість: Nairia
423.12.11, 23:11Відповідь на 2 від Пробіотик
Ну почему же, героизм везде показывают. Это в современных фильмах уже более смело стали страх демонстрировать
Росомон
523.12.11, 23:21
Щодо психіки воїнів - вона теж напевне відрізнялась від сучасності з огляду на розвиток цивілізації. В дані часи побут не був настільки приємним. як сьогодні, тож люди були загартованішими. І ставлення до людського життя було іншим. Згадайте хоч би головні шоу - страти засуджених на очах тисяч міщан, які*вболівали* за кожної дії ката...Тож психіка була явно не сучасного типу. Взагалі романи Вальтера Скотта лицарського куртуазного кохання не передають весь спектр*пахощів* лицарів та їх дам серця
А мова - теж далеко не зразок вишуканості. Тому не переймайтесь так *стражданнями* лицарів - ті. хто ніс або віру, або владу *вогнем і мечем* не надто страждали на сентиментальність.Наприклад, коли за небажання піднятись спільно на боротьбу з татарами Данило Галицький брав штурмом Возвягль...
Пробіотик
623.12.11, 23:23Відповідь на 3 від Росомон
мені і без боїв доводилося ночувати по лісах і не їсти тижнями. життя мені підкидувало важкі випробування, в мене батько ще та наволочь
і це з юнацтва. казати, що я в душі співав і не переймався психологічно - це нічого не казати. так склалося що я мав сутички з бандитами. і знов казати, що мені все по боку - не можу. я посивів перший раз у 18-ать. Про що мова? про реконструкцію боїв та відпочинок, чи про реальні бойові умови, які в ти часи тривали місяцями, а то й роками. Без курток "Аляска" і упаковки сірників, без торби з консервами і іншим. Я вважаю ти недооцінюєш ти умови. Але головне - це кров, утроба що вивалюється зовні, важкі поранення холодною зброєю. Яка там медицина?
Пробіотик
723.12.11, 23:24Відповідь на 4 від Гість: Nairia
Показівать одно, а часто героизм віходит спонтанно. Правильно в современніх фільмах показівают - ползти с перебитіми ногами или с оторванной рукой - єто страшно.
Пробіотик
823.12.11, 23:31Відповідь на 5 від Росомон
Я не переймаюся і вважаю що люди тих часів були міцні як та сталь, але почуття вони теж мали. Тут дослідник зробив спробу показати, що не все так було поетично і можливо і в ти часи вистачало несповна розуму, як в нас після Афгану. Не кожна психіка витримувала таке.
щоб потім не було образ. А то в мене відчуття, що ти до аудиторії звертаєшся 
І ми домовились на "ти"
Росомон
923.12.11, 23:34
А версії чи навіть фантазії сучасних дослідників іноді просто вражають. Десь так в 2000 в Криму під час заходу довелось чути від москвича-рольовика -любителя та*знатока истории* : *в древности воіни билі такімі мєдлєннимі. ну просто тормоза на фоне нас. Соврємєнний боєц запросто положіл би мєчом нєсколько бєз проблєм*. Я попросив його або продемонструвати кіно- чи відеозапис боїв тих часів для оцінки швидкості. Або хоч би назвати марку хронометра. за допомогою якого фіксували швидкість рухів бійців святослава, Мономаха чи Гарольда Гардероде...
Воно образилось і хотіло викликати на поєдинок. Хоч друзі - однодумці нагадали, що я ж не з тих часів. Тож не факт, що буду *гальмувати* як стародавні воїни. Тоді на зустрічну пропозицію - почнем ? *лицар дерев"яної катани* просто злиняв. *lol
Пробіотик
1023.12.11, 23:43Відповідь на 9 від Росомон
який дослідник - така й версія
я вже навчився з купи інформації брати достовірне і міфологічне, навіть хибне. Я навпаки вважаю що воїни тих часів мали реакцію. про яку нам тільки мріяти. Я дуже люблю все що пов*язане з монастирем Шаолінь. Так ось, якщо бити одним пальцем п*ять років спочатку в зерно, потім в каміння і нарешті в залізну стружку - то й не дивно що монах мав Залізний палець 
Уяви все життя присвятити навчанню бою? Методично, кожного дня: взимку і в влітку, з 4-ї ранку до вечора. Все життя - тренування. Хіба з такої людини не виходив супербоєць? Виходив. Це не ходити в спортзали 3 рази на тиждень, а потім пити пиво і смалити. Там сувора дієта, духовні навчання, знання власного тіла на рівні професора медицини. Оце вишкіл!!!