Служба безопасности украинофобов

Происходящее в последнее время со Службой безопасности Украины тревожит очевидным вопросом: и когда уже в этой гэбистской структуре опять появится отдел по борьбе с «украинским буржуазным национализмом»?

На 19-м году независимости Украины Комитет государственной безопасности Советского Союза вдруг проснулся от летаргии и взялся за свою непосредственную работу, которую не удалось выполнить в 1991 году. Другого логичного объяснения действиям нынешней СБУ по отношению к украинскому народу нам найти не удалось, как ни старались.

С приходом к рулю Хорошковского Службу безопасности Украины постоянно сотрясают скандалы. Собственно, скандалом было уже само назначение

Валерия Ивановича (и если уж на то пошло, скандалом традиционно является практически любое назначение Хорошковского – уж слишком многогранный оказался человечек, прошедший во властной структуре практически все кресла, на которых можно неплохо хапнуть). Однако в последнее время во вроде бы глупых выходках службы начинает прослеживаться очень угрожающая тенденция.

Сначала СБУ возродила свою излюбленную манечку времен Кучмы по поводу иностранных фондов. Опять, как в 2001-м, пошли «орлы» вести задушевные беседы с журналистами о том, не финансирует ли их издания страшная заграница. При этом, само собой, единственная заинтересованная в подрывенашей  госбезопасности сторона – Кремль – страшной заграницей не считается, более того, СБУ ему официально у нас шпионить разрешила.  А вот главу Фонда Аденауэра в страну не впускать – это то, что надо. Стипендиатов фонда Сороса пошерстить

– куда ж без этого? Однако заметим, что во времена Кучмы блоггеров в СБУ еще не вызывали. Видимо, потому, что в Службе еще Интернет не провели, да и блоггеров тогда еще почти не было, некому было «неприятный след в душе оставить». Нынешняя гэбня блоги читает, а вместо КГ/АМ и «Афтар убей сибя апстену» вызывает афтаров на допросы. Это уже до боли напоминает методы КГБ, вот только стукачи, посредническое звено между кухней и застенками, выпадают – прямо из кабинета на Владимирской можно террористов выявлять. Причем, заметьте, никаких грибных карт, как с черниговскими дедушками времен Кучмы, искать не надо – все доказательства террористической деятельности на скриншотах есть.

Однако полностью ушла сознанием в богатый внутренний мир КГБ наша Служба только неделю назад, когда задержала директора львовского музея «Тюрьма на Лонцкого» Руслана Забилого. Историка, напомним, обвинили в подготовке к разглашению государственной тайны – за его работу с рассекреченными СБУ документами о борьбе НКВД с УПА и слежке КГБ за диссидентами. Самое подлое в ситуации то, что даже после того, как скандал стал достоянием общественности и вызвал волну логичного возмущения, гестаповцы Хорошковского явились в сам музей и изъяли «для изучения на предмет наличия государственной тайны» экспонаты будущей экспозиции музея, в том числе видеосвидетельства повстанцев, диссидентов, узников тюрьмы (музей находится в помещении бывшей тюрьмы КГБ). То есть из экспонатов эти записи пострадавших от КГБ превратились в видеопротоколы допроса, попавшие в руки все того же КГБ. Да, давайте уже называть вещи своими именами: на Владимирской у нас сейчас расположена не СБУ, а именно КГБ. Какая гостайна может содержаться в документах о методах борьбы КГБ с инакомыслящими? Почему правда о преступлениях гэбни должна скрываться от народа? Кому ее раскрытие может угрожать? СССР уже нет, безопасности Украины это не угрожает, скорее даже на руку. Невыгодно это только самой гэбне и членам нынешней правящей коалиции – Коммунистической партии Украины. Ну и, конечно, нашему самому дорогому старшему брату, безупречному и идеальному во всех своих даже самых подлых проявлениях. И именно для Москвы и Компартии наша гэбня готова, презрев какую бы то ни было честь мундира, преданно шестерить, ограждая общество от правды.

Шестерит наша СБУ настолько мелочно, что просто диву даешься. Вчера на «Украинской правде» появилась запись в блоге Павла Солодько – с подборкой рассекреченных документов из архивов и ссылкой на инициативу некой блоггерши. Инициатива была в том, чтобы в информационно-справочном зале СБУ скачать в открытом доступе тот самый массив документов, за который ловили Забилого, и залить картинки с ЖЖ-сообщество bryhada_ua. Так вот, уже к вечеру аккаунт bryhada_ua был уничтожен, и вряд ли потому, что российской администрации социальной сети принесли неимоверные моральные страдания выложенные материалы! Также был удален аккаунт блоггера, поделившегося своим опытом похода во львовское управление СБУ! Видимо, чтобы ни одна сволочь не узнала о том, что эти документы вообще были.

Уничтожение памяти у нынешней власти вообще хорошо выходит – такое впечатление, что выжечь каленым железом все обнародованные в независимой Украине свидетельства о преступлениях коммунистов и было главной целью заполучения браздов правления. Девиз в который раз возглавившей Госархив красной арматурщицы Гинзбург «Моему поколению это не надо. Какому поколению надо рассказывать о коммунистической оккупации?!» гордо реет над страной. Архивы – у коммунистки, Институт национальной памяти – у коммуниста, учебники переписывает украинофоб Табачник, чье отношение к архивам вообще имеет ярко выраженный уголовный оттенок. А СБУ ходит и подчищает все крупицы правды, которые успели прорваться на волю – потому что правящая коалиция решила, что украинцам «это не надо».

Вообще удивительное дело: при Ющенко Служба безопасности была абсолютно неэффективной – вся ее деятельность ограничивалась копанием в архивах и организацией выставок – но и опасности из себя не представляла. При Януковиче служба активно заработала, но не на защиту Украины, а на защиту СССР от Украины. Может, в самой природе этой гэбни заложена несовместимость с интересами Украины? Может, она плоть от плоти кремлевской? Мог ли кто-то представить, что с приходом к рулю гламурной «напомаженої істоти з педикюром» этот заснувший было монстр очнется и с новой силой начнет сжимать тестикулы расслабившемуся народу?

Может, разогнать эту компанию к чертям табачьим? А архивы, которые она сейчас так рьяно оберегает, перепрофилировать в читальный зал с открытым доступом для каждого. Можно тогда и аббревиатуру КГБ вернуть, вот только расшифровываться она пусть будет не «Комитет госбезопасности», а, скажем, «Киевская городская библиотека». Госбезопасности от этого, честное слово, только лучше будет.

Юрко КОСМИНА

Така красива промова,що не втрималась її опублікувати.
Щодо прес-конференції Юлії Тимошенко 9 вересня 2010 року та Наполеона-Януковича.

  1. Це саме кореспондент „Свет и тени” запитав у ЮВТ про роль Росії у розбудові диктатури Януковича. 
 
Несподівано для мене ЮВТ дуже докладно стала відповідати на моє
запитання пильно вдивляючись мені в очі – і не ухиляючись від тверезої
оцінки ролі Росії в подіях в Україні. 
Це було несподіваним саме
тому, що одразу після „поразки” на президентських виборах Юлія
Володимирівна ухилилася від прямої відповіді на запитання на роль Росії в
українських подіях. Вона тоді ще не відійшла від власної ролі
прем’єр-міністра з притаманній такій посаді дипломатичній стриманості.
 
Цього разу вона вже психологічно відійшла від ролі прем’єр-міністра
– і була більш відкритою: роль опозиційного політика вимагає більшої щирості. 
  2. Отже – вона назвала режим Януковича „п’ятою
колоною” Росії, тим самим визначаючи повністю негативну роль путінської
Росії для України. Цим вона повернулася до власної статті в “Foreign
Affairs”. Але знову (правильно!) наголос зробила на те, що Росія має
свій національний інтерес – і це зрозуміло. Інша справа, що влада
Януковича цей інтерес зраджує. Усе залежить від нашого власного
суспільства, від дій громадянського суспільства та профспілок – як у
Франції, Німеччині, Греції... 
  3 Повертаючись до теми  прес-конференції – затрокнули проблему рейдерських атак
 на партію „Батьківщина” по усій Україні. З цією метою установи міністерства
юстиції не реєструють зміни у партійному керівництві осередків партії, а
міліція видає печатки партії керівникам, яких партія зняла з посад та
виключила з партії. 
  Більше того – Печерський суд (суддя Вовк)
заборонив партії „Батьківщина” проводити конференції партії та знімати з
посад керівників осередків. Цю нечувану річ втручання у внутрішні
справи партії суддя Вовк робить всупереч діючому закону та Конституції. 
 
4. Отже влада, втрачаючи вплив на виборців – вирішила взагалі
перейти на однопартійну систему по білоруському та російському проектам.
Але влада не бере до уваги, що могутня радянська влада теж не витримала
випробування часом – і впала навіть не від революційного руху народу –
а від тотальної неефективності самого режиму однопартійної тоталітарної влади. 
  5. Спостереження доводять, що протестні настрої
стрімко зростають – вже Львівська обласна Рада винесла резолюцію проти
уряду Януковича, закликавши населення голосувати проти уряду Януковича.
Більше, ніж 46 тис. членів партії „Батьківщина” на Львівщині підписалися
проти рейдерського захоплення обласного осередку партії „Батьківщина”.
До речі – Тернопільська обласна рада, очолювана свободівцями Тягнибока,
поки що не наважилися протестувати проти уряду Януковича. 
  6. Не втомлюємося попереджувати, що нахабний наступ на Україну та
українську душу викличе спротив такий, що навіть Тягнибок буде
видаватися „гнилим лібералом”... Якщо влада перекриває кисень зворотного
зв’язку – ми швидко згадаємо романтику „Народної Волі” Желябова та
Перовської, їх Виконавчого Комітету... 
  Адже партія регіонів НЕ має надихаючої ідеї, які мали навіть штурмовики Гітлера.
 Адже  гітлерівці НЕ зраджували Німеччину, не запрошували французькі окупаційні
війська на 20 років, не проголошували ідею відокремлення німецької
території на користь Польщі чи тієї ж Франції! Єдиний пафос регіоналів –
це зрада України та перетворення її на одну з областей Росії. 
А Януковича – перетворити з президента незалежної України – на призначеного Кремлем губернатора Малоросії. Дуже надихаюче! 
Друга надихаюча ідея – влити слов'янську кров у напівмусульманську Росію з її
православ’ям, більше схожим на іслам, ніж на європейське християнство. 
 
7. Отже головна мета – влити європейську кров українців у азіатське
середовище Росії з їх шануванням Малюти Скуратова та Івана Грозного зі
Сталіним. Росії, з огляду на її територію, не вистачає саме солдатів,
прикордонників, щоб розставити їх по периметру державного кордону. 
А поки що головна мета Януковича – Азарова – перетворити Україну на депресивний Донбас з його покірним населенням. 
Проте не помічають – що їх намагання створити „стабільність” – обертається наростаючим хаосом управління державою. 
Нахабно захопити владу можна – утримати неможливо. Крок за кроком грунт з-під
їх ніг буде розлазитися, танути як на болоті. Їх чекатиме всеохоплююче
відчуження від України – приблизно, як себе відчував Наполеон у
захопленій Москві 1812 року.  
Що Наполеон далі зробив – ніхто не пам’ятає? 



(Интересно,Георгий Тимофеевич тоже служил в 9 отделе...?)

Рейдерське захоплення осередків ВО "Батьківщина" Відкритий лист Юлії Тимошенко до Віктора Януковича щодо рейдерського захоплення осередків партії "Батьківщина" Лідеру Партії регіонів

В.Ф. Януковичу

Пане Януковичу!

Вирішила написати вам відкритого листа, виключно для того, щоб привселюдно навести приклад відмінності ваших слів від ваших дій. На початок нагадаю дві ваші заяви.

Першу ви зробили на відкритті VII сесії Верховної Ради України. Ось вона:

Незабаром – 31 жовтня – місцеві вибори. Я як ніхто зацікавлений, щоб вони пройшли прозоро і чесно. І я вважаю, що якщо ми з вами це спільно зробимо, то цим самим ми спільно зробимо черговий крок у розбудові демократичної держави, яка буде в подальшому розвиватися, і яку будуть поважати в світі". (http://www.president.gov.ua/news/18043.html).

Другу заяву ви зробили під час зустрічі з Федеральним президентом Німеччини Крістіаном Вульфом. Ви запевняли його, ніби приділяєте достатньо уваги тому, щоб демократичні процеси в Україні й надалі набирали обертів. Зокрема, говорячи про перебіг підготовки до місцевих виборів в Україні, наголосили, що це буде перший іспит для нової влади. "Я як ніхто інший зацікавлений, щоб ці вибори відбулися прозоро і демократично", – сказали ви. (http://www.president.gov.ua/news/17955.html).

Цей перший іспит ви вже провалили.

Всі ці слова є "експортним варіантом" Януковича, який суттєво відрізняється від Януковича для "внутрішнього споживання". Неправедні справи, які ви чините в Україні, контрастують із правильними словами, якими ви жонглюєте у Європі.

Залишаються лічені дні до офіційного старту виборчої кампанії в місцеві ради. І саме за лічені дні до виборів ви прийняли суттєві зміни до виборчого закону, який повністю підлаштували під свою політичну силу. Ви вирішили боротися з БЮТом – вашим головним конкурентом – не силою переконань та ефективністю дій, а за допомогою нових шулерських правил, закріплених вашим новим законом. Наприклад, заборонили брати участь у виборах партійним блокам, а отже нам. Передбачили такий порядок формування виборчих комісій, де є лише ваш керований адмінресурс і немає представників нашої політичної сили.

Таку ж аферу зі зміною закону за кілька днів до виборів ви зробили під час президентських перегонів та забезпечили їх фальсифікацію. Але мій лист вже не про це. Цей лист про вашу нову креативну ідею крадіжки партії "ВО "Батьківщина".

Хочу привселюдно розповісти, як ви це робите.

Наша партія "ВО "Батьківщина" звільнила з посад голів обласних партійних організацій у Київській та Львівській областях за свідомий розвал роботи та виключила їх з лав партії. Це право нашої політичної сили, яке гарантовано нам Конституцією та законами. Саме Конституцією, законами та рішеннями Конституційного Суду органам державної влади (виконавчим структурам, судам та парламенту) прямо заборонено втручатися у внутрішні справи партій, громадських організацій та будь-яких інших об’єднань громадян. Як і більшість громадян України, я підозрюю, що Конституцію та закони ви ніколи не читали, живете за "інстинктами зграї". Саме з цієї причини ви взяли під свій "дах" двох звільнених керівників обласних партійних організацій нашої партії та використали їх як інструмент крадіжки наших обласних партійних осередків. Діяли ви швидко та цинічно.

По-перше – дали команду Міністру юстиції не реєструвати нових, законно обраних керівників, а залишити в реєстрах звільнених.

По-друге – дали вказівку "придворному" суду Печерського району м. Києва, всупереч закону, втрутитися у внутрішні справи партії та заборонити членам партії проводити свої партійні конференції, обирати своїх керівників, висувати своїх кандидатів у депутати та й взагалі жити і працювати (для наочності додаю до цього листа копії відповідних рішень Печерського суду, щоб ви та всі інші мали можливість побачити, до яких «висот» може опуститися судочинство у цій вашій "новій країні", яку ви заходилися будувати).

По-третє – за вашим, пане Януковичу, дорученням Міністр внутрішніх справ Могильов незаконно видав звільненим керівникам нашої партії фальшиві партійні печатки, а Міністр юстиції Лавринович незаконно видав їм фальшиві свідоцтва про реєстрацію. Колективний злочин завершено.

Обласні партійні осередки нашої партії "ВО "Батьківщина" вкрадені. Зараз керівник вашої адміністрації пан Льовочкін складає списки кандидатів в депутати від нашої партії у себе в кабінеті, ставить на ці списки фальшиві печатки нашої партії та в найближчі дні зареєструє ці сфабриковані списки в Центральній виборчій комісії, де ви вже встигли створити керовану більшість, як в 2004 році.

Додам, що суд Печерського району м. Києва "випадково" розглянув справи не своєї підсудності з усіх областей. Зрозуміло, "випадково" один і той самий суддя на прізвище Вовк незаконно розглядав і виносив неправосудні рішення за всіма без винятку справами.

Після "першої проби пера" вам сподобалася ідея крадіжки чужої партії і ви почали розповсюджувати досвід створення псевдо- "ВО "Батьківщини" в інших областях: Луганській, Івано-Франківській, Харківській.

ДОСИТЬ КРАСТИ! ЗУПИНІТЬСЯ!

Поверніть партію "ВО "Батьківщина" людям, які їй вірять і хочуть за неї голосувати.

Ви позбавляєте мільйони громадян нашої країни права вибору, зазіхаєте на свободи людей. Не ви їх давали і не вам їх забирати.

Пишу вам для того, пане Януковичу, щоб задокументувати для історії вашу персональну відповідальність за згортання демократичних процесів в Україні.

Не тішу себе ілюзіями, але закликаю вас усвідомити, що запущений особисто вами сценарій проведення нечесної виборчої кампанії завдасть удару не лише по вашій репутації. Ваші дії зашкодять міжнародному іміджеві України.

Вимагаю від вас зняти блокаду з виборчої кампанії партії "ВО "Батьківщина".

Припинити рейдерські дії керівника вашої адміністрації Льовочкіна, Міністра юстиції Лавриновича, Міністра внутрішніх справ Могильова та підконтрольного вам Печерського районного суду м. Києва.

Вимагаю зареєструвати нових, законно обраних керівників партійних організацій та не перешкоджати партії "ВО "Батьківщина" брати участь у виборах.

Якщо ви цього не зробите, ми змушені будемо оголосити бойкот виборам, як публічний вирок вашій, пане Януковичу, антиконституційній діяльності, як публічний вирок вам як могильщику свободи.

Ви так і не змогли стати президентом усіх громадян України. Щиро кажучи, ви не змогли стати навіть президентом тих людей, які за вас проголосували. Ви стали президентом лише тіньових комерційних структур, інтереси яких неподільні з вашими особистими.

Ваше справжнє обличчя вже вимальовується з-під шару рекламної штукатурки, і цей процес вийшов з-під вашого контролю.

Це і є старт вашого фінішу.

Сьогодні ви помпезно проголошуєте свою програму "Будуємо нову країну". На жаль, ви почали її будувати з авантюр, провокацій та шахрайства.

Юлія Тимошенко

З початку свого прем'єрства Микола Азаров регулярно піднімає тему відчуження земельних ділянок під будівництво так званого доступного житла.

"Я дав доручення мерам міст надавати майданчики під будівництво безкоштовно, причому, це мають бути не пустирі. Це мають бути підготовлені майданчики. Так, ми зараз підемо на втрати, тому що підготовка майданчика - це комунікації, це мережі, але ми зараз повинні на це піти...", - якось, наприклад, заявив Микола Янович.

Разом з тим немає жодної гарантії, що реформи Азарова не призведуть до того, що під роздачу під будівництво елітних будинків "своїм" людям підуть в першу чергу дорогі землі в центрах міст та на курортах.

При чому ,за "своїми" далеко ходити не треба. Будівельний бізнес не чужий родині прем'єр-міністра. Його син є членом елітного клубу найкрутіших будівельників, що знаходиться у Москві. До того ж цей бізнес не тільки сина. Опоненти Азарова з парламентської трибуни вже не раз казали про те, що сам Микола Янович створив його з нуля зусиллями загонів податкової поліції, прозваної народом "маскі-шоу".

Історія становлення бізнесу Азарова - яскравий приклад того, як українські політики стають мільйонерами, використовуючи державні посади. І хоча факти грубого зловживання Миколою Азаровим адмінресурсом, про які буде йти мова, трапилися досить давно, однак саме завдяки цій давності схема збагачення нинішнього прем'єр-міністра стала очевидною.

Ще п'ять  років тому Азаров міг сказати: "Я не маю до цієї теми жодного відношення", і журналістам бракувало б фактів довести протилежне. Але за роки, що минули, багато таємного стало явним. І нині є докази того, що частина коштів, які вичавлювали податківці під керівництвом Миколи Азарова з українських підприємців, пішла на закупівлю активів, якими нині управляє син прем'єра.

А тепер про все по-порядку.

В кінці 90-тих, скоро після того, як Микола Азаров очолив Державну податкову адміністрацію України, при ДПА виник Всеукраїнський благодійний фонд "Професіонал" з цілою купою дочірніх підприємств. Благою метою діяльності цього фонду було здійснення благодійної діяльності в інтересах працівників та пенсіонерів податкової. Це була офіційна, але не основна його спеціалізація.

Нажаль нині в інтернет-просторі майже не лишилося документів, які стосувалися комерційної діяльності цього фонду, однак автору вдалося знайти наказ голови ДПА Миколи Азарова № 570 від 15 жовтня 1999 року "Про стан роботи по надходженню коштів від реалізації конфіскованого майна". В цьому документі Азаров наказує, що право на реалізацію конфіскованого податківцями майна повинно позачергово надаватися ВБФ "Професіонал".

Кілька наступних років, як свідчать новини, улюбленець Азарова БФ "Професіонал" реалізовував і спирт, і овочі, і авіаційні двигуни, та багато чого іншого.

Крім того, згідно з іншими документальними свідченнями, податківці збирали з бізнесменів безповоротну фінансову допомогу на рахунки фонду, а також "Професіонал" не гребував гуманітарною допомогою.

Існує інформація, що в свій час фонд поповнювався відсотком від кожного штрафу, накладеного податківцями на підприємців, однак автор не знайшов документів, які це підтверджують. Але навіть без цього джерела доходів фонд і так смоктав кошти з податкової, як чимала насосна станція.

Що ж стосується витрат на благодійництво, то про знайшлося це ще менше свідчень, ніж про його комерційну діяльність. Хорошими справами не хваляться? А може не було чим особливо хвалитися?

Бо ті приклади благодійності "Професіоналу", які знайшов автор, лише обурюють.

Наприклад, у 2000-му році Азаров підписав наказ про встановлення стипендій ДПА студентам вищих навчальних закладів за рахунок коштів ВБФ "Професіонал". На благу мету було виділено аж 6 тисяч гривень. І це в той час, коли обласканий увагою Азарова "Професіонал" мав на рахунках мільйони.

Доказ тому, що у "Професіонала" були великі кошти - масове скуповування цим фондом санаторіїв податкової та іншої нерухомості.

Автор має документи, які підтверджують, що в 2000-2004 роках "Професіонал" купив корпус №1 Навчально-курсового комбінату ДПА в елітному селищі Козин по сусідству з нинішнім маєтком братів Клюєвих, санаторні комплекси в Криму - "Пушкіно" та ММЦ "Гурзуф", отримав в якості добровільного пожертвування частину санаторію "Сонячне Закарпаття" в Західній Україні, отримав в подарунок два будинки в центрі Києва на Басейній 7-Б та на Великій Житомирській 19-Б, все це загальною вартістю 91, 5 мільйонів гривень.

Санаторій "Сонячна поляна" - колишнє "Сонячне Закарпаття", відчужене "Професіоналом"

Також треба зауважити, що ті об'єкти "Професіоналу", які не були йому даровані, фонд придбав на сумнівних конкурсах приватизації за ціною, заниженою в кільканадцять разів.

"Професіоналу" вдалося  провернути такі вигідні купівлі завдяки особливій ласці з боку керівництва ДПА., адже більшість приватизованих об'єктів значилися саме на балансі податкової.

Наприклад, у випадку з приватизацією ММЦ "Гурзуфський" у 2004 році близький до Азарова заступник керівника ДПА Вадим Копилов підписав лист-відмову від бази відпочинку, мовляв податкова не має коштів утримувати здравниці на узбережжі Чорного моря.

Там,де об'єкти нерухомості потрапляли до "Професіоналу", місцеві жителі підозріло часто бачили представників родини Азарових, і за ними закріплялася слава власності Азарова. Однак сам Микола Янович завжди заперечував свою причетність до "Професіоналу".

Проте вже на кінець 2004 року були докази того, що Азаров таки не чужий до "Професіоналу", його коштів і нерухомості.

Перший доказ:Азаров, перебуваючи на керівних посадах спочатку керівника податкової потім першого віце-прем'єр-міністра та міністра фінансів, сприяв діяльності та збагаченню БФ "Професіонал".

Другий: в будинку на Житомирській 19-Б, який "Професіоналу" подарували, коли Азаров очолював податкову, в 2001-2002 році знаходився центральний штаб "Партії Регіонів" і приймальня її голови... Миколи Азарова.

З наступними роками доказів стає більше.

Після помаранчевої революції власники ВБФ "Професіонал" гарячково ліквідували фірму, а все майно благодійного фонду за договорами благодійного пожертвування подарували благодійній організації ВБФ "Гарант".

Це була бутафорна передача: БФ "Гарант" мав тих самих засновників і директорів, що і БФ "Професіонал". Помінявся лише офіс: "Гарант" розмістився в будівлі на Басейній 7-Б, яка також була йому подарована "Професіоналом".

В тому самому офісі в наступні роки розташувалася туристична фірма "Благовіст-тур-Україна", яку заснувала Азарова Людмила Миколаївна - дружина Миколи Яновича. Ця фірма презентувала себе генеральним розпорядником номерів в санаторіях, відчужених "Професіоналом", які перераховані в договорі благодійного пожертвування.

Те, що спадкоємець БФ "Професіонал" БФ "Гарант" не чужий родині Азарових, підтверджує і той факт, що нинішній міністр фінансів Федір Ярошенко(сусід Азарова в колишньому будинку відпочинку Кабінету міністрів в Конча-заспі) у 2008 році був керівником групи радників цього фонду.

А тепер про сучасний стан страв

Найцікавіша інформація виплила, коли автор дослідив, що відбувається з колишніми об'єктами податкової, а потім БФ "Професіонал", а потім БФ "Гарант" нині.

Як виявилося, на території колишнього санаторного комплексу "Пушкіно" та ММЦ "Гурзуфський" будується сучасний супер-готель "Пушкін-плаза". Нині вже виритий котлован та зводиться фундамент. Управляє цим проектом ВАТ "Група розвиток".

На вулиці Ленінградській в Гурзуфі, де раніше знаходився величезний басейн санаторного комплексу "Пушкіно", приватизованого "Професіоналом", заплановано будівництво "SPA & Wellness Центр". Управляє проектом теж ВАТ "Група розвиток".

Офіс ВАТ "Група Розвиток" має в тому самому офісному центрі на Басейній 7-Б, що був подарований "Професіоналу". А телефон у неї спільний з телефоном туристичної фірми, яку заснувала дружина Азарова.

Але найцікавішу для нашого журналістського розслідування інформацію автор знайшов на російському сайті елітного клубу девелоперів "Білдінг". Члени цього клубу - найжирніші забудовники Російської Федерації, і серед них фігурує один українець - "голова ради директорів "Групи "Розвиток" - Олексій Азаров". Саме так звати сина Миколи Яновича.

На сайті розміщені кілька фото Азарова-молодшого у всій своїй красі.

В цих фото автор упізнав чорноволосого чоловіка, якого бачив біля офісного центру на Басейній 7-Б, коли оглядав будівлю. Син Азарова, тоді у супроводі численної охорони, вийшов з дверей цього офісного центру і сів в шикарний чорний мерс з крутим номерним знаком з чотирма сімками.

Цікаво, що коли автор спробував дізнатися, на кого зареєстрований   автомобіль, то з'ясував, що такий номер не існує. Отже син Азарова їздить на автомобілі-невидимці. Йому не випишеш штраф, не притягнеш до відповідальності, якщо, не дай Бог, трапиться дорожньо-транспортна пригода з серйозними наслідками.

Авто це зовсім новеньке. Адже поки воно чекало сина Азарова на ганочку перед будинком БФ "Гаранту", водій захоплено демонстрував цяцю кільком співробітницям з офісу. Дівчата охали та ахали...

Тепер підведемо підсумки. Ті кошти, які "податковий рекетир" - БФ "Професіонал" зібрав у свій час з платників податків, нині стали активами у бізнесі Азарова-молодшого. Однак це зовсім не значить, що це бізнес тільки сина прем'єра.

В першу чергу це бізнес Азарова-батька, адже саме він, використовуючи посаду керівника ДПА, створив справу, яку тепер розвиває його син.

І, здається, зайве уточнювати, що від такої організації бізнесу пахне корупцією.

Треба також зауважити, що перераховані вище об'єкти будівництва - це далеко не повний сучасний бізнес родини Азарова.

На сайті ВАТ "Група Розвиток" представлена купа інших проектів будівництва в елітних місцях Києва. А в офісі "Гаранту" на Басейній 7-Б зареєстровані десятки споріднених фірм, які займаються будівництвом нерухомості в Криму, в Києві та під Києвом.

Крім того автор  натикнувся в інтернеті на інформацію про продаж в 2007 році 8 га землі в селі Зазим'я під Києвом фірмою, яку заснувала дружина Азарова.

Отже родина Азарових має чималий бізнес, який жодним чином не був відображений в декларації про доходи Миколи Азарова, яку він подавав, влаштовуючись на роботу прем'єром.

Але не це обурює. Найгірше, що Азаров і нині на посаді прем'єр продовжує сприяти розвитку бізнесу своєї родини.

Адже зовсім недавно за ініціативою Миколи Азарова заступнику міністра молоді і спорту Вадиму Сисюку було доручено розпорядитися 150 мільйонами бюджетних коштів. Ці гроші були виділені для будівництва хокейних арен. І не може бути випадковим збігом обставин, що цей самий Сисюк є засновником азаровської ВАТ "Група Розвиток", яке займається реконструкцією льодового стадіону "Авангард".

Автор дозволить собі ще один невеличкий приклад в підтвердження головної тези. В Криму є санаторій Державної податкової служби "Дніпро" поблизу Ластів'ячого гнізда. Після того, як автор зайнялася темою відчуження майна ДПА, то припустила, що "Дніпро" також міг частково потрапити в руки родини Азарова.

Автор подзвонила в адміністрацію санаторію і запитала, чи немає приватизованих об'єктів на території. І там розповіли, що напередодні помаранчевої революції була відчужена третина земель, в тому числі і відомий Палац "Харакс", який ще називався "Романівський корпус".

В "Дніпрі" розповіли, що цей Палац був побудований двоюрідним дядьком останнього російського царя. Під час революційних подій 1917 року у ньому перебували під домашнім арештом кілька князів Романових з родинами. Нині в ньому номера для відпочиваючих, та ресторан "Романівська кухня", навколо - парк, який вважається одним з найкращих на узбережжі.

Відчужували цю маєтність кілька фірм: ТОВ "Зорич", компанія "Антарекс", ТОВ "Харекс-Інвест". Працівники санаторію стверджують, що палац дістався останній фірмі.

Автор з'ясувала дані цієї фірми. І де думаєте, ця фірма зареєстрована?! У тому самому будинку "Професіонала-Гаранта" на Басейній 7-Б! Засновник її Вадим Сисюк! Той самий заступник міністра, що будує хокейні арени, та "Пушкін-плази", підлеглий Олексія Азарова у ВАТ "Група Розвиток".

Палац Харакс на території санаторія "Дніпро"

Хіба це все не вражає? Хіба не приголомшує те нахабство, з яким ДПА залишили без численних рекреаційних об'єктів маленька група осіб?

Інші фірми, які приватизували частину території "Дніпра" також досить цікаві. За ними стоїть відомий депутат Партії Регіонів Григорій Смітюх. Його родина так би мовити партнери з родиною Азарових в бізнесі та побуті. Наприклад, в статті "Межигір'я Азарова" автор описував, як ці дві родини разом приватизували колишню Базу відпочинку Кабміну в Конча-Заспі.

Отже,загальний висновок нашої історії невтішний - в тих державних установах, де Азаров займався реформами, державне прилипало до фірм, які не чужі його родині. А що відбувається нині, коли цей держслужбовець очолює уряд?

Поки що це риторичне питання. Нажаль хитрі схеми перетікання державного у приватні руки можна повністю розгледіти лише, як мине кілька років. Тоді українці можуть раптом з'ясувати, що вся країна покрилася будинками одного маркіза Карабаса.

P.S.З початку вересня львівським підприємцям з офіційного телефону-факсу місцевого Держказначейства почали надходити "листи щастя" від Благодійного Фонду "Гарант" з проханням зробити благодійні пожертвування для допомоги "малозабезпеченим верствам населення".

Листи  надходять підприємствам, які виконують державні замовлення, наприклад, ремонтують школи. Підприємці скаржаться, що, відмовившись пожертвувати, вони мають проблеми з перерахуванням коштів з Держказначейства.

Що це? БФ "Гарант" збирає кошти з народу для зведення шикарного готелю "Пушкін-Плаза" на березі Чорного моря? Чи терміново потрібні інвестиції для інших будівельних фантазій сина Миколи Азарова?                                                                                                 Тетяна Чорновіл Interfax (заснований Г.Гонгадзе) Українська правда.

Вряд ли господин И.Христос предполагал, что через 2 тысячи лет, в отдельно взятой стране Украине,  его нарекут «толерастом».
Любовь к людям? А как же! Только к хорошим. Для этого нужно сначала убить всех плохих людей, а то хороших так мало осталось…
- Ну так, чего хотим?
- А демократии! Чтоб мы могли свободно выбирать себе власть демократическим путём!
- Ну так вы ж и выбрали!
- Это не мы! Это не мой президент!
- И не мой!
-  И не мой!
- Это не наш президент! Мы его вообще первый раз видим!
- А кто ж его выбрал?
- Это быдло (социальные дебилы, совки, донецкие, протывсихи) – нужное подчеркнуть.
- Но ведь их больше. Это ведь и есть демократия?
- Это неправильная демократия! Если выбор общества не совпадает с нашим – нафиг такое общество!
- Не, ну конечно выбор-то ф-фф-фу-уу!
Но ведь общество выбирало меньшее зло, как оно кому видится. Вы ведь этого хотели? Может общество заболело? Может оно устало?
- Это его проблемы! Выбрало? Пусть теперь к больному месту прикладывает.
- Так что нам теперь делать?
- Как что? Бороться!  За демократию!
Борьба с Януковичем за право свободного выбора Януковича – это высшая форма политического маразма.
Так что, не бороться?
Ну что вы! Обязательно!
Только не за демократию же ж.
Не для нас она пока – не тех выбираем. Толерантность, гуманизм – о чём Вы?
Чтобы я сел гадить в одной степи с чугуноидом? Или, не к ночи будь сказано, с протывсихом? Да что Вы, мужчина! Это ж враги!
- А если они передумают? Или перевоспитаются?
- Поздно, батенька! Доктор сказал в морг – значит в морг! Мы им всем на
калитках крестики нарисуем. Никто не забыт и ничто не забыто!
Так что боремся не за демократию, а за лучшую жизнь, как мы её себе представляем. А представляем мы её все по-разному.
Здесь, если б это был киносценарий, нужно было бы дать наплыв на
следующую сцену с эдакой расфокусировкой, а дальше всё черно-белое,
типа, герой представляет…
Донбасс.
Шахтёры все чистые, выбритые и слегка пьяные.
По выходным и праздникам – сильно пьяные, но меру знают.
Кругом все надписи на русском. Слово «Перукарня» забыто, как класс. На
вывеске в слове «Парикмахерская» слог «хер» наведен баллончиком –
граффити давно стало живописью пролетариата.
В кино – не протолкнуться: дают ужастик «Тени забытых предков» с русским
сурдопереводом. Сурдоперевод, потому, что звука не слышно – непрерывно
звонят колокола русской православной церкви.
Субтитры тоже русские, но читать умеют не все – это для интеллигенции.
На улицах все разговаривают вежливо, но матом.
Все кругом совки, но об этом не догадываются.
На площадях – памятники: Путин указывает дорогу на Колыму, Медведев
почтительно поддерживает его под локоток. И наоборот. В зависимости от
года установки памятника.
В гастрономах над водочным отделом – портрет Президента с синим носом. Смотрит строго, но по-доброму.
Пионэры водят бабушек через дорогу: туда-сюда, туда-сюда.
В банках очереди – люди сдают излишки зарплаты в фонд Мира. И не
простого, а русского, православного. Что интересно, евреи и мусульмане
сдают туда же.
Лучи солнца искрятся на толстом слое угольной пыли.
Благолепие…
Ещё один наплыв.

Франківськ.
 
На вулицях файні дівчата у коротеньких спідничках ріжуть гопака. Чубаті
парубки ввічливо зазирають їм за пазуху, повну цицьок, з татуюванням
«Геть московського попа!».
Дехто в шароварах. Інші парубки заздрісно мружаться на звисаючу матню.
У крамницях тільки сало і горілка з перцем. Втім, цього достатньо щоби підтримувати невпинне вирування свята. Святкують всі!
Святкують побиття совєтів героями УПА. Героям, звичайно, слава!
Подекуди на вулицях встановлено опудала москалів. За невеличкі гроші
кожен свідомий мешканець міста може підійти й проштрикнути ляльку у
найдошкульніше місце.
Ширинька в москаля геть порізана патріотами.
Звивистою вуличкою суне хресна хода греко-католиків. Бог, звичайно, той самий,
але враження інше.
В драматичному театрі дають веселу російську виставу про більшовиків
«Оптимістична трагедія». В останньому акті всі більшовики вмирають.
Публіка сміється й стоячи аплодує постановнику за оригінальне бачення і
вдале трактування оригіналу.  
Сивий вуйко, втім ще ніц, не старий, знай посміхається у вуса, поліруючи
краєчком свити приклад гвинтівки, що він її заради свята щойно витяг із
землі. Приклад густо рясніє красномовними засічками. Втім, це  справи,
що давно минули…
А сьогодні місто в якому майже ніхто не живе, бо всі працюють в Європі на заробітках,
вирує життям.
Из затемнения.
Киев.
Город интеллигентов-патриотов.
Город покрыт сетью дурдомов, где политиков раз и навсегда излечивают от политики.
Украинские фармацевты на основе пургена разработали таблетки от жадности, от эгоизма и врожденного жлобства.
Короткий курс лечения и готов новый неисправимый романтик от политики. Ещё упаковка таблеток – и вот его молодая команда.
Через город проходит широченная автомагистраль прямо в Европу. По ней на
Киев сплошным потоком идут фуры с европейскими ценностями. В обратную
сторону небольшая утечка мозгов на мопедах.
Поворот на Россию легко узнать по колючей проволоке и противотанковым «ежам».
Чужие там не ходят. А вдоль дороги москали мертвые стоят. И тишина…

В Верховной раде под стеклянной крышей устроили солярий.
В доме с химерами - химерам сделали пластическую операцию и они улыбаются.
В зелёном театре по вечерам играет симфонический оркестр бывших
депутатов Киевской рады. Дирижирует Черновецкий, особенно, когда его
штырит.
На улице  каждый встречный – патриот. Каждый второй –
интеллигент.  Быдла не видно совсем. То ли выродилось, то ли
попряталось. Только изредка встречаются люди, просящие подаяние, в
поношенных ризах. Это попы УПЦ московского патриархата.
От судьбы ведь – не уйдёшь! Вот и не ушли.
Жизнь проходит в умных разговорах на украинском языке. О
самоидентификации украинской нации. Споры чисто абстрактные, ибо все уже
давно самоидентифицировались.
Так вот оно какое, счастье!
Уход в затемнение.
Вот такой триптих маслом получается. Причём каждый «птих» не дружит с соседним,
 а все вместе – с головой. А дружить нужно. Иначе – никак.
Неужели нет ничего, что могло бы объединить необъединуемое?
Конечно есть! Это Украина!
Но только в том случае, если никто не будет выторговывать себе монополию на любовь к Родине.
А иначе федерация. Мы ведь этого не хотим?
Наши «ястребы» давно выглядят набундюченными индюками:
- Мы будем бороться с властью!
- Мы? А сколько вас? 13% от населения? Хорошая цифра. А буйных из них?
Так отож.
А то:  вы, быдло, эту власть выбрали, а мы, патриоты, будем с нею бороться, и уберите от нашей борьбы свои совковые руки!
Ну-ну!
Никак не можем без деления на хороших и плохих, на белых и красных, на оранжевых и синих.
- Т.е. жить вместе не хотим. Федерацию – тоже не хотим. А чего хотим?
- А чтобы их просто не было. Чтобы кругом все такие, как мы.
- Но ведь так не бывает!
- Не бывает, но хотеть-то можно!
Эта власть посыпется только тогда, когда возникнет критическая масса
недовольных. И особенно важно, чтобы недовольными были те, кто эту
власть выбирал.!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Чтобы молодой парень из «Беркута», который эту власть охраняет, придя
домой слышал от родителей, от подруги, что эта власть – дерьмо. И служит
он дерьму. И чтобы знание это в нём накапливалось и рвалось наружу.
То есть дружить мы, похоже, обречены. Хотя бы против этой власти.
Хочется – не хочется, а придётся!

                                                                       (Загадочный автор Вин).

Я выгляжу неплохо, но не часто.
  * * *
  Мужчинам проще, их свекрови любят...
  * * *
  Я в третьем браке. Муж - в последнем.
  * * *
  ...я стою дорого, особенно в одежде.
  * * *
  Да нет, до свадьбы он не заикался...
  * * *
  Мне замужем не очень, но живется...
  * * *
  Нет, ты не просто глуп, ты глуп витиевато!
  * * *
  Идут года, мне все еще за тридцать...
  * * *
  В его глазах читается: семь классов...
  * * *
  Помехи счастью - ты и лишний вес.
  * * *
  Как это трогательно!.. Только не руками!..
  * * *
  Вот негодяй: краснеет - и не врет!
  * * *
  Сегодня плов без мяса. И без риса.
  * * *
  Все позади: придется обернуться!
  * * *
  Вкус у меня прекрасный. Запах тоже.
  * * *
  Я сражена... Не наповал, но на пол.
  * * *
  Сравни ее характер и мой бюст! Мой круче!
  * * *
  Мне истина дороже не настолько!
  * * *
  И мама, и Минздрав предупреждали...
  * * *
  Если б ты любил меня, как пиво!
  * * *
  В нем много детского: не любит манной каши...
  ....не смотря ни на что, ни на где, ни на с кем...
  * * *
  Время лечит, но исход всегда летальный...
  * * *
  Печаль моя светла: она уже слиняла...
  * * *
  Любовь прошла, осталось - остальное...
  * * *
  Все нестандартнее фигура год от года...
  * * *
  Уснул, не попрощавшись. Развожусь!
  * * *
  Таких, как я, немного: только я...
  * * *
  В твоих глазах есть все, помимо смысла.
  * * *
  Тебя не видеть. Это ли не счастье?
  * * *
  Что ж, будь по-твоему: снег белый и холодный.
  * * *
  Любить он мастер, а жениться кандидат.
* * *
  Он улыбался искренне, цинично.
  * * *
  Я требую сейчас же, но не сразу!
  * * *
  Попробуй суп, не бойся, есть лекарства!
  * * *
  Пора мириться, завтра день зарплаты...
  * * *
  На завтра у меня истерика и шопинг.

                                                               (Майя Четвертова)