Женщина – умница! Солнышко ясное!      
       Всем на планете светло улыбается!    
     Яркая! Нежная! Мудрая! Разная…      
       Добрая! Умная! Просто красавица!   

     Женщина, сердцем бесстрашно весенняя,      
       Как первоцветов бутоны, ранимая.    
     Сила стихии и чудо спасения,      
       Как волшебство в ее слышатся имени…    

     Радость и ласку всегда создающая,      
    Как догадаться, чего тебе хочется?   
Вольная! Гордая! Песни поющая,      
       Не подчиняйся молве и пророчествам!    

 Душу до донышка щедро дарящая,      
       Женщина, так безоглядно влюбленная…    
           В мире изменчивом ты –настоящая,             
                                                      Пусть все мечты твои просто исполнятся!                                                                                                                                                              
  М.Бойко      
                Картины Светланы Валуевой.

"Здаюся я..."


   Здоровенькі були. Привіт з Донбасу! Можете кидати помідори та плювати в монітор.
   Я про всяк випадок українською. Бо тут один чувак казав, що якщо
вивчити українську, то можна нічого не робити, щастя саме прийде...
   То заговоріть українською. І всі проблеми знімуться самі собою. Годиться? Чи щось заважає?
   Ну наче вже й вивчив, не знаю, не мені судити, наскільки гарно, але,
думаю, краще ніж Коркмен, у всякому разі мене можна зрозуміти і без словника...
   Ну так ото, валяюся на дивані, патякаю по – українські, а щастя все нема... Бреше мабуть отой Дракон...
   Але не про те. Начитався тут... Ну тіпа того, що донбасюр треба
стріляти, вішати, топити у калюжі, та по – всякому бити морду. Бо то
така гадюшна територія... Нє, Одесіти там, Харків’яни то гарні хлопці.
Та й Кияни теж. Особливо гарно пишуть ті хлопці, що аж ні разу не були в Донецьку.
   Так от я для прояснення ситуації. Бо не зовсім зрозуміло. Чи то
Донбас прокинувся, чи ще спить, чи то така порода, що  хоч стріляй...
   Зізнаюся чесно, я є натуральна донбасяцька морда. З обтягуючими
обставинами, бо ще й торгаш позорний, спікулянт недопосажений.
Недопрацювало БєХєСєСє у свій час. Думаю ще не вечір,  Пахло допрацює. І
як донбасяцькій морді, мені не потрібні усіякі там дослідження та
допити перехожих на вулиці. Бо я по тих вулицях сам гуляю.
   Ну так от, якщо завтра війна... Тьху – тьху, вибори. Якщо війна, та
ще й з німцями, то зразу записуйте мене у воєннополонені шостого
розряду. Ну а якщо вибори, то хрен що змінилося. І не кажіть що хтось там щось прозрів.
   Можна не петрати у електриці або в біологіїї, але в політиці
розбираються всі. Та що там розбиратися, прочитав газету “Гудок
Донбасу”, і хоч завтра у депутати. Так що розклад той же, що і рік тому.
Ну може почитавши цифірь на платіжках, меньше людей прийде когось там
вибирати. Але таки Чавуній то є свій пацан. Просто ніяк не впорається з
наслідками Юлькіного правління. Юлька гадюка ще та, без варіантів.
Кролік може тут і не бігати, нема йому тута моркви, ну і далі по списку.
   Ну хіба що Їбіпка. Мля, любов так скоро не проходить. Кого воно іпе,
де хитрий Сірьожа примостив свою жопу, хто там про що знає, коли
хвамілію прєм’єра один з п’ятьох пам’ятає. Але в політиці таки
спіціалісти... А коли Сірьожу попруть з кабміну, та назначить він себе
полум’яним борцем з режимом, ото таки збере врожай...
   Особливо радавають мене колеги по цеху. Я розумію. Ніхто не хоче
змін. Так воно якось устаканилося, пердони при владі в місті з початку
незалежності. А що в тої дурепи в голові, ніхто не знає. Хай би вже як
було. Хто ж знав що ті чавуноїди такі рехформатори. Ну хто б міг
подумати, що Пахло буде прем’єром?.. В газеті “Гудок” про таке не йшлося...
   Не знаю хто як, в мене оцінка по принципу – хто меньше палиці в
колеса мені ставив, той і є гарний дядько. Не кажу вже про – допомагав.
  Два моменти.
   Є така хрень – “торговий відділ” у виконкомі. Ну то ще той
совдепівський атавізм. Ще коли ОРСи не все майно пробухали, то був їм,
тіпа, нагляд. Підприємці одержали той гадюшник у спадщину. З правом
перевірки всього. Але без штрафних санкцій. Та вони їм і не потрібні.
   Коли реєструвався у 93-му, народу там було штук двадцять. Тоді вони
ще і ліцензії видавали. Але основна бамага – “Дозвіл на розміщення
об’єкту торгівлі”. Ну якщо надумав щось там відкрити, то без дозволу
ніяк. А в гадюшнику кажуть – а на хрен ти нам здався? От і йди та падай
на коліна, бо причин відмовити – самі розумієте... Ну і далі зрозуміло. А
дозвіл видається на рік. Кожен рік одне й те саме. А ще припруться
просто так – о, дядьку, та в тебе бардак, будемо ставити питання про
вилучення дозволу... А дядька халабуду побудував, кучу грошей вбухав. А кого іпе?
   Ну от так воно було – було, а потім – гепсь, дозвіл єдиноразово, і
нема права на перевірки. Та й відділ потроху розсосався. Сидять чотири
жіночки та начальник. Хрен йо маму що вони там роблять...
   Ну а другий сюжет, то вже і оскому набив. Перевірка раз на рік, з
попередженням за десять днів. І скінчилася лафа, коли шкульгикав мимо,
та зазирнув какавки попити, та чамадан матеріальною допомогою набити.
   Ну ні хрена ніхто не пам’ятає! Не хотілося Колонелу будити, але ж
таки Юлька! Привертаю увагу, це не про бахіню, це про ті поодинокі
випадки, коли влада допомогла підприємцю...
   Ну як кажуть, не хотіли цицьку смоктати, отримайте покращання.
Перевірки хто хоче, коли хоче, необмежені в часі. Торгівельний відділ
теж повернув право на перевірки. Мабуть будуть людей набирати...
    Днів десять тому до знайомого приперлися три обепівця і прокурор.
Бачите який сервіс. Щоб підприємець не бігав з жалобами на бехів по
прокуратурах, ось вам і прокурор. Гарна кумпанія. Хрен зна що шукали,
перевернули всі бамаги догори сраком, що шукають не казали. А хоч би і
спитали? Бепівці тож мінтяки. Синонім – довбні. Йому покажи почесну
грамоту за дев’ятий клас, і скажи що то є посвіченя якості, подивиться –
печатка є, усьо гаразд. Скінчилося нічим. Мабуть грошей хотіли... Обкатка механізму...
   Базарники плачуть. Кажуть – ми так не договаріваліся. Ніхто нічого не
розуміє, куди чого платити, які бамаги як писати та куди здавати. Та
перевіряльники зачастили - прєд’явітє будь ласка документи на отой
гаєчний ключ, тридцять два на сорок шість...
   Ну то все фігня. Пахло не був би Пахлом, якби не придумав
універсальну мутьку. Як зробити так, щоб підприємець був завжди винен.
Придумав падлюка. Це повна звітність, як коробок сірників пройшов весь
шлях, від виробника, до кішені споживача. Поки що йде обкатка. Нові
книги звітності по ф-10. Скоро все запрацює. Санкції – подвійна ставка суми росходження.
   Кажете в цивілізованому світі так? Може й так. Але бабка Марфа в селі
під Сумами якось забула дати касовий чек та сертифікат оптовику, у
якого я взяв картоплю дрібним оптом. А на окорочка заморожені зроду не
було ніяких документів, як і на рибу копчену.Та й розбиту пляшку
горілки, або ковбасу, яка здохла, легше пробити по касі, аніж
виправдовуватися, та придумувати акти списання... Та й грошей ще наймати
двох бухгалтерів, аби тупо займалися тією дурною писаниною, в мене нема...
   Воно якось нецікаво отим Пахлам де і як гуляють мільйони тон металу,
чи то вугілля, як що продається, і де гроші, Зін... Бо коробок сірників,то є економічна безпека країни...
   От що цікаво. Наприклад, напросився до вас дружбан у напарники.
Обіцяв і те, і те... А сам все розвалив, та ще й гроші ваші потирив.
Який висновок? Ну зрозуміло, харю набити, кішені вивернути. Щось не бачу
здорової злості на чавуноїдів, які і розвалили, і потирили... З
розумінням Донбас ставиться до чавуноїдів. Ну ніяк бідолаги не
впораються з тою економікою. От Юлька сцука...
   Ну так ото, якщо завтра війна. Та тіж самі морди у кандідатах. А
нових то і нема. Є немало людей які і рік тому розуміли, що воно за
щастя насувається. Якось воно так вийшло, що таких знайомих багато, а по
результатам виборів, наче їх і не було. Ну цих агітувати і не треба.
Навіть якщо Юльку вибирали як менше зло. Троху меньше буде за
пєрдюковічів, троху більше за Їпіпка, троху більше тих, хто заб’є на ті
вибори остаточно... Але все не кардинально...
   Отака ми Донбаська совєтьська соціалістична республіка. Здаюся я…
Приходьте вже та стріляйте. А я сам мекну “Хортиці”, та втоплюся у калюжі...

Лучшие фотоприкол

ЗІ СВЯТОМ ВАС, ДОРОГІ ЧОЛОВІКИ, ЗАХИСНИКА НАС, НУ І ВІТЧИЗНИ
 теж !



              Я помню как в детстве у мамы спросила:

        Зачем каждой женщине нужен мужчина?

   Ответ я надолго запомнила мамин,

                        А смысл, что меж строк, поняла лишь с годами.

       Она мне сказала : "Он дан нам судьбою

             Для жизни в любви, в понимании, в покое."
         
            Она мне чуть с грустью тогда отвечала:
          
               "Он дан, как семейного счастья начало.          


         Мужчина - он воин, защитник, добытчик,

    Он сила, опора, наш мудрый советчик.

        Он буря эмоций, он - радость и праздник,

            Мужчина – он нежен, он ласков и страстен.

        Он дом нам построит, цветами одарит,
            
   Он сад разобьет и детей воспитает,
         
       В час горя и радости он нас поддержит,
            
   Словами любви он нам душу излечит.

     
             В беде он плечо нам подставит мгновенно,
            
                Он жизнь наполняет нам счастьем безмерно!"
        
      И лишь, повзрослев, стала я понимать:
            
              Мужчина нам дан для того, чтоб мечтать...