Гражданские волнения в Украине, перебросившиеся из Киева в регионы, заставили местные власти что есть силы готовиться к возможным штурмам обладминистраций. Особенно в этом преуспели чиновники из южных и восточных областей, хотя протестные настроения там далеко не так сильны, как на Западе или в Центре страны. Лейтмотивом в подготовке к обороне стали сообщения об автобусах с «бандеровцами и фашистами» из Западной Украины, которые, по уверениям восточных мэров и губернаторов, колесят по стране, устраивая «госперевороты» локального масштаба.

Учитывая серьезность ситуации и реальную опасность, грозящую обладминистрациям на Юге и Востоке страны, встревоженность областных руководителей легко понять. А их способность предвидеть опасные события и стремление принять своевременные меры по защите зданий областных администраций от атак штурмовых бандеровских автобусов находят понимание и горячее одобрение в широких массах местного населения. «Комментарии» промониторили готовность к отражению атак злостных провокаторов и нарушителей порядка в ряде наиболее отличившихся областных центров по состоянию на 30 января 2014 года. И обнаружили, что процесс подготовки к отражению посягательств на места расположения областных властей в разных областях носит ярко выраженный региональный характер, а также имеет специфические социо-культурные, мировоззренческие и эстетические особенности. 

Донецк: спецподразделения и «боевые шахтеры»

Столица угольного края стала первым областным центром, который решил  не словом, а делом защититься от зачинщиков беспорядков, числом в «700 активистов Правого сектора» (это около десяти двухэтажных туристических автобусов — «Комментарии»), которые, как ожидают местные власти, будут штурмовать донецкую облгосадминистрацию со дня на день. Уже в понедельник, 27 января, к ОГА прибыли около 40 автобусов с табличками угольных предприятий области, которые перекрыли подъезды к зданию ОГА со всех сторон. Сознательным шахтерам, которых собрали на подмогу со всех уголков области, выдали оранжевые каски и завели в администрацию  через черный ход.

По словам руководителей Донецкой области, прибывший пролетариат намерен активно помогать охранять стабильность своего региона. Кроме того, охрана облгосадминистрации была серьезно усилена и служивым людом: к подразделению внутренних войск присовокупили еще и бойцов подразделений «Грифон» и «Беркут», а также других представителей органов МВД, МЧС и медслужб.

Ближе к полудню понедельника власти города во всеуслышание озвучили план, согласно которому заезжими мятежниками будет совершенна попытка захвата администрации. «Приезжают зачинщики, потом присоединяются недовольные и протестующие. Если дается отпор, то это называется разгоном мирных граждан», — рассказал губернатор Донецкой области Андрей Шишацкий. Но, по его словам, для Донетчины радикалам пришлось изменить сценарий, поскольку жители поддерживают существующую власть. Поэтому-то, кроме зачинщиков, в регион везут еще и «массовку». Ни первые, ни вторые, правда, до Донецка почему-то не доехали — по невыясненным пока обстоятельствам. Потому ожидавшийся штурм ОГА в городе так и не состоялся. Однако готовность чиновников и наиболее активной части местного населения отразить атаку непрошеных гостей стали своеобразным смотром патриотизма и монолитного единства власти и населения области.  

Луганск: ликвидация лавочек и казаки с нагайками

Вслед за Донецким соседний Луганский облсовет, возводя свой собственный заслон кочующему экстремизму, дал согласие на создание «дружин правопорядка», которые, по словам чиновников, кроме самого порядка должны защитить еще и госучреждения. Записаться в дружинники предложили всем членам Украинского и Донского казачества, ветеранам правоохранительных органов и Вооруженных Сил, а также воинам-интернационалистам.

Причем, хотя инициатива эта была озвучена 27 января,  вооруженные нагайками и арапниками казаки  принялись патрулировать город еще с 25 января, не дожидаясь указа свыше. А впоследствии стали требовать, чтобы им, очевидно, в виду реальной опасности встречи с западноукраинскими головорезами, разрешили иметь при патрулировании шашки и сабли. Насколько ношение и использование такого оружия отвечает украинскому законодательству и здравому смыслу, не уточнялось.

Кроме того, из двух центральных скверов города были убраны все скамейки и урны, «чтобы их не сожгли, не украли и не использовали как оружие во время возможных беспорядков в городе». Одновременно луганские власти, используя медийные ресурсы, во всеуслышание предупреждали о готовности решительно отразить нашествие «провокаторов и экстремистов», которые после захвата власти в западных и центральных областях страны намерены двинуться на восток и юг Украины.  Здесь, убежденно заверил руководитель Луганской облгосадминистрации Владимир Пристюк, они неминуемо «получат по зубам, и очень больно». Неизвестно, прислушались ли «эмиссары, которые пытаются заехать на Луганскую землю», к суровым предупреждениям местных властей или рассудили, что без скамеек обладминистрации захватывать несподручно, но штурм луганской ОГА также не состоялся.

Днепропетровск: баррикады, колючая проволока и солидол

Еще одну восточно-украинскую облгосадминистрацию — Днепропетровскую — можно назвать одним из лидеров обороны в борьбе с «воинствующими бандеровцами», которые якобы осуществляют захват административных зданий в регионах.

Утром 28 января здание местной ОГА предстало горожанам в весьма впечатляющем виде: по всему периметру — колючая проволока, в качестве еще одной меры предосторожности — щедро обмазанный солидолом забор вокруг администрации. К слову, этот смазочный материал практически невозможно вычистить с одежды.

Кроме того, подступы к зданию Днепропетровской ОГА обросли защитными сооружениями: площадь перед зданием облсовета перекрыли двухметровым снежным валом, построенным с помощью бульдозера. За импровизированной баррикадой — бойцы внутренних войск. Впрочем, предпринятых мер безопасности местным чиновникам показалось недостаточно, и уже утром 30 января появились фото, показывающие внутреннюю защиту облгосадминистрации: лестницы и коридоры обнесены колючей проволокой, первые три этажа здания освобождены от сотрудников. «На первом этаже был «Беркут», на втором ВВ-шники, а третий отдали «титушкам», — рассказал очевидец, побывавший в облгосадминистрации.

Днепропетровская ОГА. Вид изнутри

Отметим, что все эти меры предосторожности местные чиновники предприняли уже после штурма обладминистрации, который состоялся 26 января (позднее активисты назовут его провокацией властей). Тогда более тысячи днепропетровцев собрались на народное вече, двинулись к зданию Днепропетровской ОГА, и со стороны проспекта Пушкина сломали часть ограждения, за которым стоял кордон милиции, а также подожгли ветки вдоль ограждения. В результате митингующих облили водой из гидрантов, а позднее собравшиеся были атакованы несколькими сотнями правоохранителей и так называемых молодых людей спортивной наружности. Акция протеста была разогнана, за нарушение общественного порядка задержаны и доставлены в райотделы милиции города 37 участников акции.

На сегодня периметр обороны у здания Днепропетровской ОГА стал достопримечательностью для жителей Днепропетровска:горожане фотографируются на фоне укреплений и бойцов внутренних войск. Со склонов снежных баррикад катаются на санках дети.

Также стоит отметить, что решил не отставать от «старшего брата» и Днепродзежинский горисполком — 30 января здание местного органа самоуправления стало обрастать ледяными баррикадами, которые возводят коммунальные службы и спасатели. Снег завозят коммунальной техникой, после чего его заливают водой пожарные. Добавим, что в ходе освещения строительства баррикад пострадал редактор днепродзержинского издания. Журналиста облил водой один из пожарных, которому не понравилось, что представитель СМИ снимает их работу. Однако жители  Днепродзержинска теперь могут быть спокойны: бандеровский экстремизм тут не пройдет.

Одесса: ОГА – бетонный мавзолей

В Южной Пальмире к укреплению местной ОГА подошли основательно: 28 января вход в администрацию был то ли забаррикадирован, то ли замурован наглухо бетонными блоками. Внутри здания расположилось большое количество сотрудников милиции, а на площади перед ОГА поставлена сцена и военные палатки для обогрева местного Антимайдана, собранного в защиту администрации. Правда, найти на площади «народных защитников власти, стабильности и спокойствия» оказалось делом трудным — их попросту не было.

Одесситы к метаморфозам админздания в целом отнеслись со свойственным им  юмором: сооружения тут же окрестили «мавзолеем Скорика» (Николай Скорик — глава Одесской области, — «Комментарии»), а «делом чести» коренного одессита стало, как и в Днепропетровске, фотографирование на фоне «забетонированного» входа в обладминистрацию.

Действующий глава области Николай Скорик сообщил горожанам, что баррикада из бетонных блоков воздвигалась на внебюджетные средства, однако назвать их источники градоначальник отказался. А уже 29 января губернатор, видимо,  устал ждать нападения бандеровцев, которые все не ехали и не ехали, и  по его инициативе региональные лидеры партий Одесской области подписали «пакт о ненападении». Согласно последнему в области должен гарантированно воцариться мир. Вместе с тем, вероятно, по той причине, что бандеровцы и фашисты в подписании этого документа не участвовали, разбирать баррикаду предусмотрительный Николай Скорик пока не собирается. Мало ли что....

Харьков: спокойствие и брандспойты

Харьковская ОГА. Вид внутри (фото А.Макаренко, «Сегодня»)

Харьков, в отличие от других восточных областей, не стал делать никаких показательных шагов по защите ОГА от «нацистов» и «доморощенных боевых хомячков». Единственное, что сделали власти города, — усилили охрану здания и на первом этаже развернули пожарные рукава, чтобы в случае штурма поливать протестующих водой.

За фасадом этого исполненного внутренней силы демонстративного спокойствия — дескать, «в регионе все под контролем», — работа по укреплению обороны все же ведется. Хотя активисты харьковского Евромайдана и заявили, что не собираются захватывать Харьковскую обладминистрацию, мэр города Геннадий Кернес на всякий случай пообещал, что даст захватчикам «более чем жесткий отпор в рамках действующего законодательства». Тем временем не менее выдающийся губернатор Харьковщины Михаил Добкин уже формирует отряды из казаков и прочих сторонников Партии регионов. И в перерывах между делом не забывает всем своим видом продемонстрировать поддержку действиям «Беркута».

Кроме того, никуда не делся из города местный бойцовский клуб «Оплот», с лидером которого, по данным СМИ, у мэра Кернеса сложились «прямые отношения», а также прочие группы «титушек», уже доказавшие свою надежность в борьбе против «экстремистов различных мастей».

Вероятно, все эти события войдут в историю Украины как неоспоримое свидетельство выдающегося дара предвидения, яркой, самобытной креативности и выдающихся организаторских способностей лучших представителей народа Украины, коими несомненно являются руководители ряда областных администраций страны.

Новую таможенную войну, начатую Россией против Украины можно рассматривать как ответ на уступки украинской власти некоторым требованиям Майдана.

Такое мнение высказал на своей Facebook-странице директор Центра политических студий и аналитики Виктор Таран.

"Россия нанесла сегодня удар в спину Януковичу, отомстив тем самым за вчерашнюю слабость в парламенте. Указ о возобновлении блокирования товаров на украино-российской границе был выдан вчера поздно вечером сразу же после отмены законов 16 января, отставки главного лоббиста Таможенного союза Азарова и других уступок со стороны власти", – отмечает эксперт.

Кремль продолжает целенаправленное давление на Януковича, считает Таран.

"Возобновлением блокады Путин чётко указывает: либо ты диктатор и тогда разгоняй Майдан, уничтожай оппозицию и вступай под защиту в Таможенный союз, либо ты слабак, который ничего не контролирует и боится Европы с Америкой. В этом случае забудь о нашей помощи, в том числе и о кредите. Ты будешь уничтожен общими усилиями Америки, Европы и России.

Янукович в очередной раз забыл, что играть в шахматы геополитики – это не битами махать...", – пишет он.

Как сообщалось, Россия возобновила таможенную войну с Украиной.

Оружие способно поражать живую силу на расстоянии до 1,7 километров

Министерство внутренних дел предложило внести в перечень спецсредств, применяемых милицией при охране общественного порядка, реактивные огнеметы российского производства "Шмель" и "Шмель-М".

Об этом свидетельствует проект постановления Кабмина, копию которого обнародовало издание ZN.UA.

"Шмель" и "Шмель-М" ("Джміль" и "Джміль-М") вписаны в раздел перечня спецсредств, где упоминаются ручные газовые гранаты и патроны с газовыми гранатами.

В пояснительной записке к постановлению и.о. министра внутренних дел Виталий Захарченко отметил, что его принятие позволит должным образом обеспечить выполнение заданий по охране общественного порядка, общественной безопасности и борьбы с преступностью.

Фото: http://zn.ua

Реактивный пехотный мобильный огнемет "Шмель-М" взят на вооружение воинских подразделений радиационной, химической и биологической защиты (РХБЗ) Сухопутных войск России. Он имеет значительную дальность стрельбы, большую мощность и предназначен для уничтожения живой силы противника, которая расположена в разного рода сооружениях, выведения из строя автомобильной и легкой бронированной техники, разрушения укрепленных объектов.

Огнемет способен поражать живую силу на расстоянии до 1,7 километров, прицельная дальность стрельбы - до 800 метров.

Помимо термобарических и зажигательных боеприпасов, огнемет "Шмель" может стрелять дымовыми зарядами, создающими непроницаемую завесу и тем самым ослепляющими противника.

Охраной общественного порядка в МВД занимается, в том числе, спецподразделение "Беркут".

А ось звідки лапи і кігті ростуть:http://vesti.ua/politika/35418-sovetnik-putina-prizval-janukovicha-podavit-mjatezh

http://lb.ua/news/2014/01/31/253971_mvd_predlozhilo_dat_berkutu.html

Це має знати КОЖЕН!!!

Якось я написала блог про мотиви замаху на мене. Проте було не до того, щоб його розмістити. Адже ворог Янукович розпочав справжню війну.

Позавчора вночі «Беркут» вбивав мого друга Ярослава Гончара. Вчора спец-тітушки вкрали мого друга Ігоря Луценка. В зоні пеленгу телефону Ігоря ми шукали його в сараях та лісосмугах. Ми шукали і не хотіли знаходити і навіть думати про те, що при такому морозі ми шукаємо його тіло, і було справжнє щастя, коли знайшли його не ми.

Проте вже через кілька годин ми мали двох вбитих на Майдані...

Це війна. Це війна ворога України Віктора Януковича зі своїм народом.

Війна це страшно. Я була в Чечні в 2000-ному і завжди боялася війни для власної країни.

Проте цю війну почали не ми, цю війну почав Янукович, це війна Януковича проти України та її народу за власне царство. Він готовий проливати ріки крові, він готовий зачищати нас. Він хоче царювати та передати царство по спадку, його син, найбагатший «бізнесмен» України теж хоче царювати.

А що таке для Януковича царювати? Поняття «царювати» складається з кількох пунктів, з яких перший це...

І тут я зрозуміла, що саме час розмістити блог про мотиви замаху на мене. Адже ті самі мотиви агресії Януковича проти українців і України.

Адже «царювати» для Януковича починається з життя в розкоші, з плавучого банкетного залу у вигляді корабля з червоного дерева з позолотою, з масажного столика з цільного шматка мармуру з підігрівом, з вертольоту Августа, з Міжгір'я.

Причини його кривавої ненависті до нас банальні – він вважає, що ми, українці, кияни, загрожуємо в першу чергу і його палацам, його бажанню жити в неймовірній розкоші. Що звичайно правда. Проте, що для нас нормально і справедливо, для психопата Януковича – смертельний виклик.

Так, він психопат, цей сирота з Єнакієве, уявіть, він готовий вбивати лише тому, що ми загрожуємо його Міжгір'ям, його улюбленим цяцькам, побудованим за величезні кошти, які оздоблені найдорожчими в світі матеріалами.

Тому розміщаю свій блог, тим паче, що не відомо, де ми будемо завтра і що буде завтра.

Мотиви замаху на мене – нове «Міжгір'я» Януковича.

Нападники на мене використовували дороге авто в якості тарану. Це означає, що за мою ліквідацію було дорого заплачено. Чому? Насправді мене не важко було дістати, я часто виїжджала та виходила за межі Майдану. «Тітушки» коштують дешево.

Також мене не залякували, мені не погрожували, мені навіть не робили боляче. Мене били відразу на ліквідацію. Мені навіть не намагалися дуже зіпсувати обличчя, моя щелепа не була зламана, натомість били в скроні. Мої легені були повні крові. Чому мене хотіли вбити? Чому за це було дорого заплачено?

Мене вбивали за громадську активність? Мені здається цього було мало для спецоперації. За екскурсії в «Міжгір'я» і «Сухолуччя»? І цього, здається, недостатньо.

Може за журналістські розслідування? Цим займаюся не одна я, хоча... одна загрозлива для Януковича тема на той час у мене не була опублікована.

Розкажу про неї.

Як відомо офіційно Янукович не має жодної жирної приватної власності.

«Міжгір'я» купив Сергій Клюєв, мисливський ліси під Сухолуччям власність Бойка, Тулуба, Демішкана, «Чайний будиночок» під Масандрою належить Пригодському, шикарне будівництво на мисі Айя – Андрію Клюєву.

Я правда писала, що все це брехня, – що Янукович примушує свої посіпак прикривати його власність.

На початку листопада минулого року я почала розслідування стосовно нового «Міжгір'я», яке за моєю інформацією будується, щоб Янукович роз'їхався по різних маєтках з старшим сином. Останньому, до речі, 40 років, і Януковичі вважають, що це не гонорово, що найбагатша людина країни Олександр Янукович і цар Віктор Янукович матимуть одне Міжгір'я на двох.

Отож, як тільки Віктор Янукович став президентом на території Державної резиденції Конча-Заспа, а також діброви Жукова острова почалося спорудження нового Міжгір'я.

Коли автор отримала цю інформацію від будівельників – поїхала перевірити.

Побачене -вразило.

Будинки нового Міжгір'я виявилися будуються куди шикарнішими ніж будівлі старого Міжгір'я.

Дорогу зі Столичного шосе будівельники протягнули просто через територію державної резиденції Конча-Заспа, через озеро Конча побудували капітальний міст.

Сам маєток – архітектурний ансамбль з кількох будівель. Дорога веде до величезної круглої площі, справа від неї жилий будинок. Його довжина майже 200 метрів, він має площу близько 10 тисяч квадратів. Окрім двох поверхів, будинок має підвал з високою стелею та дуже товстими стінами.

Відомий будинок «Хонка» в Міжгір'ї куди менший.

Так само над круглою площею височить Будинок прийомів, за ним вертолітний майданчик.

Зліва, будівельники кажуть, зимовий сад та картинна галерея.

Трохи обабіч, за окремим парканом адміністративно-офісний центр.

Над озером сауно-банний комплекс – величезна будівля з дерева.

Сауна вже готова. Будівельники розповідали, що останній рік в баню наїжджали господарі. Однак робітники не бачили нікого конкретно, за їх словами, господарі приїжджають у великих кортежах з потужною охороною і будівельників в цей час заганяють в глиб території за стрічки.

Однак всі з ким доводилося говорити автору були певні, що приїжджає син Януковича.

Такої самої думки були і сусіди маєтку.

За їх словами частково земля на якій будується нове «Міжгір'я» колись була приватизована Василем Хмельницьким, потім перейшла братам Бурякам.

«Близька довірена особа Буряка мені розповідав, що Янукович просто поставив їх перед фактом, що забирає частину земель», -зозповів автору один з сусідів маєтку.

Також він додав, що 2010 році, коли почалося будівництво курував роботами Юра Єнакіївський. Однак вже в 2012 році, ця інформація забулася, всі почали говорити, що маєток належить Януковичам.

До речі, в 2010 -2011 році Юрій Іванющенко, колишній кримінальний авторитет Єнакієве вважався смотрящім за бізнесом від Януковича, був найближчим до тіла, тому той факт, що він почав будівництво нового Міжгір'я автора не здивував.

А ось в 2012 стосунки між ним та Януковичем дещо охололи, зрештою бізнесові сімейні справи очолив Олександр Янукович, відповідно і в новому Міжгір'ї забули про Юрія Єнакіївського. Будівельники почали говорити виключно про Януковича-сина.

В один з візитів автор зробила штук сто фотографій. Це ще було до того, як люди піднялися на Майдан. Тоді саме для візиту в Нове Міжгір'я я купила будівельну каску, яка потім знадобилася мені на Майдані. Фотографії залишила деяким опозиційним депутатам. А потім зайнялась пошуком доказів.

Зразу стало зрозуміло – власники не турбувалися стосовно документів для будівництва, воно, по-суті, було самовільне, на самозахоплених землях.

А хто в цій країні може вести самовільне будівництво на землях державної резиденції Конча-Заспа?

В один з походів в маєток мені вдалося дізнатися назву фірми, що

будує – ТОВ «Єдітепе». Від цієї фірми вдалося протягнути цікаву ниточку.

Що цікаво ця фірма нещодавно перебувала в стадії банкрутства. В інтернеті можна знайти судові документи в яких арбітражним керуючим ТОВ «Єдітепе» був зазначений Микола Васильович Гончаров.

Цей же чоловік в 2009 банкротив іншу донецьку фірму «Азовмех». Останню фірму певно було дуже цікаво банкроти ти адже на її рахунки перед цим впали величезні кошти на будівництво каналу Дунай-Чорне море. Цей канал Україна риє десятки років, а він постійно безсовісно замулюється, хоча насправді це той проект в якому традиційно «замулюються» державні кошти.

І що мене особливо зацікавило – під час банкротства «Азовмеху» кредиторам підігравало керівництво фірми. Спочатку керівником «Азовмеху» значився Дмитро Зайцев потім Вадим Трушкін. Це відомі автору особистості. Вони в 2011 році рейдерським чином забрали у ірландського власника універмаг «Україна», а також у держави Україна золоті копальні в Закарпатті. Про це можна прочитати в моєму попередньому блозі. Коротко скажу, що ірландські газети в 2012 році друкували розслідування, що універмаг «Україна» рейдерським чином забрала у ірландського банку родина Януковичі, а золоті копальні офіційно зараз належать бізнес-партнеру міністра МВС Віталія Захарченка, хоча де-факто теж відійшли Януковичу.

Отже одну ниточку зв'язків цього шикарного будівництва з Януковичем автору вдалося намацати.

Також під час одного з візитів на маєток мені вдалося позичити план розташування всіх об'єктів в тому числі комунікацій на території маєтку.

Для Януковича який просто параноїдально турбується про свою безпеку це був справжній удар. Адже після публікації цієї карти довелось би вкладати великі кошти в перебудову, заради безпеки. А я збиралася її публікувати. Взагалі, я розуміла як мені важливо поспішити викласти цей матеріал.

Однак я не встигла і вважаю це стало причиною нападу на мене.

Адже про мої плани було відомо.

Я особисто приїзджала на маєток показувала посвідчення і вимагала мені повідомити, що це за будівництво. Вони знали що у мене є фото, адже під час пікетування Медведчука, я загубила під час сутички з його охоронцем мобільний телефон на якому було кілька десятків якісних фото нового Міжгіря.

Я знаю, що після втрати карти в маєтку всі стояли на вухах, а позаяк я до цього публікувала план будинку Януковича на мисі Айя, я приїзджала в Конча-Заспу це все прив'язали до мене.

Певно була спокуса примусити мене замовчати. Вони могли сподіватися що разом зі мною пропадуть мої матеріали, адже вони були неопубліковані. Вони певно думали, що журналіст повинен тримати в таємниці ексклюзивні матеріали.

Тільки вони не знали, що мене не хвилював ексклюзивний матеріал, нове Міжгір'я мене цікавило, виключно, як слабке місце Януковича для тиску Майдану.

Коли мене били по голові на Бориспільській трасі, і я вирішила, що мене вбивають, моєю думкою було – добре, що матеріали по новому Міжгір'ю не помруть разом зі мною.

Проте я виявилася живуча.

Коли я опинилася в лікарні, і моє здоров'я пішло на поправку почали відбуватися цікаві речі. Непублічний Юрій Іванющенко (Юра Єнаківський) про існування якого в країні до 2010 року знало лише обмежена кількість людей, розвів небачену активність, він почав розповідати в політичних кулуарах, що це його маєток.

Поведінка абсолютно неадекватна його психотипові. Хіба що його в цьому попросили. А попросити його могла лише одна людина Віктор Янукович, щоб в інформаційний простір не прорвалася небезпечна для нього інформація.

Адже Віктор Федорович прекрасно занає, що в в країні де не має коштів, щоб добудувати лікарню для окнкохворих дітей люди не можуть нормально сприйняти будівництво ще одного Міжгір'я, яке куди пишніше за старе.

А взагалі: хто такий Юрій Іванющенко (Юра Єнакіївський)?

Такого бізнесмена країна донедавна взагалі не знала. Спочатку він був відомий як кримінальний авторитет, потім, як автор найбільш брудних корупційних схем, менеджер-смотрящий за бізнесом Януковичів. А потім загубив навіть цей свій статус.

Хтось може повірити, що він дозволив би собі будувати маєток пишніший ніж у царя.

Хтось може собі уявити, що він би відмовився,якби Янукович наказав би йому публічно захистити царську власність.

До речі, коли я лежала в лікарні були роблені цікаві маніпуляції. Працівникам на будівництві розповіли, що вони будують для Юрія Єнаківського, він навіть особисто приїжджав і вперше ходив між працівниками – показував свій фейс.

Зрештою інформація прорвалася назовні. В ЗМІ з'явилася інформація про цей маєток, як про маєток Юрія Єнакіївського.

І навіть, якщо я помиляюся, якщо це маєток таки Юрія Іванющенка. Це нічого не означає. Будівництво в Конча-Заспі заслужило отримати статус Міжгір'я номер два.

Іванющенко ніколи не був бізнесменом рівня Ахметова. Якщо навіть він будує для себе, то з тих коштів, що привласнив в статусі смотрящого за бізнесом Януковича. Отже це гроші зароблені в брудних схемах пограбунку країни, держбюджету, які курувала Сім'я.

Це дуже пишний маєток. Найрозкішніший в Україні, має всі перспективи опинитися в світовому топі. При чому збудований за вкрадені у держави кошти, адже кошти Януковчів-Юри Єнаківського це «безпредєльне» пограбування бюджету України. Отже це «Міжгір'я» номер два заслуговує на народний вирок, як і Міжгір'я номер один.

І все-таки воно Януковича... Хоча знов таки це не важливо. Насправді, я сподіваюся українці не будуть чекати, коли офіційно в нього вселиться спадкоємець Віктора Федоровича на президентському троні України, або смотрящий Януковича, колишній кримінальний авторитет Юрій Єнакіївський.

Ера «єнакіївських» та їхніх Міжгір'їв закінчилася, коли повстав Майдан. Треба довести справу до кінця.

Янукович стає слабкішим, коли забрати його цяцьки. Київ і так наш, ми не повинні вмирати на нашій Європейській площі, ми повинні йти на Міжгір'я. Йти великою масою. Щоб нас там було не менше сто тисяч. Це важко, це смертельно ризиковано. Але без цього ніяк, без цього нас будуть стріляти невідомі в центрі Києва, чи виловлювати по одному бити до смерті біля наших будинків.