Стрибайте і пийте воду

Волонтери з організації "Повернись живим" опублікували відеозапис, на якому показано прицільне влучання українських військових по позиції бойовиків. Зазначимо, що точність вогню забезпечував дрон.

Серотонин — это ключевой гормон, регулирующий настроение человека. Нарушение выработки или усвоения серотонина провоцирует ухудшение настроения и депрессию, а принцип работы многих антидепрессантов заключается в регулировании и нормализации механизмов обмена этого гормона.

Поскольку не существует прямых клинических тестов, способных показать нехватку серотонина в организме, крайне сложно судить о том, какие препараты напрямую повышают его уровень. Чаще всего оценка производится по косвенным признакам — прежде всего, по снижению уровню депрессивности.

Депрессия — это нарушение обмена веществ, влияющее на мозг и ухудшающее его работу. Симптомами депрессии является хроническая усталость, сложность к концентрации, плохое настроение и низкий эмоциональный настрой. Большинство депрессий связано с низким уровнем серотонина в организме.

При этом синтез серотонина связан с синтезом гормона сна мелатонина. По сути, организм производит мелатонин именно из серотонина. Именно поэтому депрессия провоцирует нарушения сна, а нарушения сна — депрессию. Пищевым источником для этих двух гормонов является аминокислота триптофан.

Аминокислота триптофан является структурным компонентом многих пищевых белков. Нормой ее потребления является около 3.5 мг на кг веса тела в сутки — для поддержания нормального уровня серотонина человек весом в 70 кг должен ежедневно получать не менее 250 мг триптофана с пищей.

Наиболее богаты триптофаном рыба, мясо, соя, чечевица и другие бобовые культуры, различные орехи, творог, сыр и прочие молочные продукты, а также овсяная и гречневая крупы. Подробную таблицу содержания триптофана в продуктах питания вы найдете в конце данного материала.

Научные исследования говорят о том, что уровень усвоения триптофана из продуктов питания (и, собственно, способность организма синтезировать серотонин и мелатонин) тесно связаны с индивидуальными особенностями метаболизма конкретного человека, а также с его образом жизни(1).

Хронический стресс и вредные привычки (курение, употребление алкоголя) негативно влияют на химический баланс мозга. С одной стороны наблюдается повышенная потребность в серотонине, с другой — ухудшается уровень усвоения триптофана. Результатом становится развитие хронической депрессии.

Мнение о том, что употребление в пищу богатых триптофаном продуктов (шоколада, бананов и так далее) резко повышает уровень серотонина — миф. Даже у здоровых людей лишь небольшая часть этого триптофана действительно превращается напрямую в серотонин, улучшая таким образом настроение(1).

Натуральными методами повышения серотонина являются нахождение на ярком свете (летом на солнце или с помощью светотерапии зимой), а также регулярные физические нагрузки. Кроме того факта, что спорт напрямую улучшает настроение, он косвенно улучшает метаболизм триптофана в организме(2).

В какой позе нужно спать — на боку, на животе или на спине? Советы и рекомендации по борьбе с бессоницей.

1. Антидепрессанты. Прием любых препаратов категории селективных ингибиторов обратного захвата серотонина (флуоксетин, пароксетин, сертралин) повышает уровень этого гормона в мозге за счет противодействия распаду серотонина и нормализации механизмов его использования. Данные препараты отпускаются в аптеке исключительно по рецепту.
2. 5-HTP. Аминокислота 5-HTP (5-Гидрокситриптофан или окситриптан), доступная в виде безрецептурного БАД, является финальным продуктом переработки триптофана и прямым прекурсором серотонина. В организме она, минуя процесс пищеварения, напрямую конвертируется в серотонин, помогая повысить его уровень(3).
3. Шафран. Научные исследования говорят о том, что регулярное употребление небольших доз шафрана (30-50 мг в день) повышает уровень серотонина и помогает бороться с депрессией(4). Важно отметить, что шафран является наиболее дорогостоящей специей (средняя цена — от 500 до 1000 руб. за 1 г) и достаточно заменяется аналогами (сафлор) или банально подделывается.
4. Мелатонин. Поскольку мелатонин и серотонин синтезируются из одного и того же вещества, нехватка мелатонина способна приводить к понижению уровня серотонина. Именно поэтому прием мелатонина в виде безрецептурных таблеток не только нормализует сон, но и косвенным образом влияет на повышение серотонина.

***

Серотонин является одним из ключевых гормонов, регулирующих настроение. Нехватка этого гормона тесно связана с развитием депрессии. Для повышения серотонина применяются, в первую очередь, антидепрессанты, однако прием БАДов (5-HTP и мелатонина) также может помочь поднять его уровень.

Научные источники:

1. Tryptophan and depression: can diet alone be the answer?, source
2. How to increase serotonin in the human brain without drugs, source
3. 5-Hydroxytryptophan (5-HTP), source
4. Saffron — Scientific Review on Usage, Dosage, Side Effects, source

"Зоряна ніч" Ван Гога

Ваша оцінка виставки або творчості художника повинна мати дві складові: думка експерта і ваша з нею згода чи незгода.

Я працюю в сфері сучасного мистецтва ось вже десять років. Протягом усього цього часу до мене звертаються за допомогою багато відвідувачів виставок, часто - навіть озброєні знаннями. Вони задають питання про критерії оцінки сучасного мистецтва: чому саме ця робота обрана куратором для проекту, чому на роботи саме цього художника рекомендується звернути увагу, чому цей художник сьогодні так популярний?

Чому?

Звичка сліпо орієнтуватися на популярні рейтинги в ЗМІ і на практику класифікації мистецтва (це «contemporary», а це - «modern»; це «салон», а ось це - «концептуальне», «соціально-критичне», «молоде», «нове» і т. д. і т. д.) ще більше заплутає вас і поведе далеко від уміння визначати/бачити якість. А бажання швидко отримати правильні і просто викладені відповіді, прагнення до грубої систематизації призведе до масштабних помилок, які здійснюють і повторюють як споживачі мистецтва, так і його творці.

Ми все частіше чуємо фразу: «Час розставить все на свої місця». Так, багато відомих і комерційно успішних за життя художників були забуті. А імена тих, хто колись був у тіні і бідності, сьогодні становлять основу історії мистецтва. Є яскраві приклади сумних доль бідних художників «невдах», чиї роботи сьогодні є одними з найбільш дорогих на світовому арт-ринку і одними з найбільш цінних в музейних та приватних колекціях: Ель Греко, Ян Вермеєр, Поль Гоген і, звичайно, всім відомий Вінсент Ван Гог.

І зворотний приклад: французькі художники-академісти Іполит Деларош, Ернест Месонье, Вільям Бугеро (Бугро) і Франсуа Гране. Чи знайомі вам ці імена? Протягом майже півстоліття (кінця XIX - початку XX століття) їх вважали метрами. Найбагатші і впливові клієнти купували їх роботи для музеїв, міністерств і палаців. Але ця популярність виявилася недовгою, і сьогодні їх імена цікаві лише в контексті дослідження розвитку культури суспільства, залежного від консервативності і невибагливості смаків можновладців. Продовжу цю думку словами українського художника Василя Бажая: «Мистецтво смаку не має, а ось людина, яка сприймає його, зобов'язана. Тому що будь-яка річ, навіть потворна, має свою культуру».

Розумію, подібні історичні факти можуть викликати ще більші сумніви. Тож не дивно, що на питання, як відрізнити хороше мистецтво від поганого, справжній професіонал не дасть вам об'єктивної відповіді. Адже його судження будуть спиратися не тільки на ерудицію і досвід, але і на смакові переваги. Тому хочу звернути вашу увагу на роль естетичного смаку в сприйнятті мистецтва і силу його впливу на вибір, на прийняття вами рішення, наприклад, при придбанні витвору мистецтва.

Смак пов'язаний з внутрішньою реакцією, з самовідчуттям. Це чуттєве прийняття мистецтва, на підставі якого формується оцінка. Він не залежить від пори року, від періоду, від роду і виду, бренду, ціни та іншого. Смак поза модою. «Коливання смаку - це щось ненормальне. Істинний, справжній смак розвивається, розширюється, зростає. Він змінюється тільки в тій мірі, в якій коригує сам себе. І це не відбувається довільно, а є частиною процесу його розвитку», - зазначає Клемент Грінберг, американський арт-критик, що зробив великий вплив на розвиток сучасного мистецтва.

Будучи куратором і арт-консультантом, я засвоїла одне важливе правило: якщо потрібно дати оцінку твору мистецтва, виставці або проекту, варто прислухатися до своєї інтуїції. Я, звичайно, спираюся і на знання, і на досвід. (Бувають навіть випадки, коли потрібна додаткова підготовка.) Але інтуїція ніколи мені не зраджує.

Сам по собі смак вдосконалюватися не буде, скоріше - деградувати. Як же можна зробити свій смак більш витонченим:

1. Повертайтеся до сильних робіт великих художників знову і знову.

2. Відвідуйте музеї та галереї. Якщо ніколи, перегортайте альбоми з репродукціями, дивіться історичні стрічки і серіали, фільми BBC про життя художників.

3. Спілкуйтеся з людьми, які працюють в сфері мистецтва або дизайну і не бійтеся задавати питання. До речі, найпростіше познайомитися з ними якраз на відкритті виставки в одній з галерей.

4. Більше гуляйте, піднімайте голову і дивіться по сторонам на архітектуру. Цікавтеся, який перед вами стиль, і обов'язково складайте власне враження.

5. Зрештою, за вас уже багато зробили професіонали! Тому варто довіряти історичним висновками експертів-мистецтвознавців, читати книги з історії мистецтва, біографії художників і так далі.

6. Але головне - бути чесним із самим собою і не «вестися» на висновки експертів сучасного мистецтва, якщо їх затвердження про рівень роботи ви вважаєте сумнівними в силу вже придбаних вами знань. Пам'ятайте, що в світі сучасного мистецтва більше сміття і обману, ніж може здатися на перший погляд.

Отже, ваша остаточна думка про виставку або творчість художника матиме дві складові: думка експерта і ваша з нею згода або незгода, заснована на особистих переживаннях, враженні і досвіду. Може виникнути питання: кого ж вибрати на відповідальну роль експерта? Відразу відповім: орієнтуйтеся на музеї, арт-центри і галереї, які існують на ринку України вже давно, стабільно розвиваються і розвивають сучасне українське мистецтво, виставляючи роботи кращих сучасних українських художників. Насправді, їх не так вже й багато, їх можна обійти за один вікенд і в результаті скласти об'ємне, цілісне враження про те, що ж таке сучасне українське мистецтво і що воно може вам дати.

Більше блогів тут

На відкритій терасі київського ресторану екс-президент Грузії, а тепер український опозиціонер розповідає, чому, грузинським президентом бути болісно, Одеським губернатором - дорого, а українським політиком - правильно, і фотографується з усіма охочими.

Обід з НВ - не перший досвід застільного інтерв'ю для Міхеїла Саакашвілі. У квітні 2008 року третій президент Грузії і успішний її реформатор, перебуваючи на піку своєї світової слави, обідав із журналістом журналу Financial Times.

Та трапеза проходила в одному з найвишуканіших ресторанів Тбілісі, на стіл подавали чорну і червону ікру, а завершилося все польотом на вертольоті до кордонів невизнаної республіки Південна Осетія.

Через три місяці почалася сумнозвісна російсько-грузинська війна, що фактично закінчилася поразкою Грузії. Росія визнала незалежність Абхазії і Південної Осетії і розмістила на їх території свої військові бази.

Дев'ять років по тому, Саакашвілі, вже екс-президент Грузії як і колишній голова Одеської обласної адміністрації, а тепер один з найяскравіших опозиційних політиків України, для обіду з НВ вибирає ресторан кримськотатарської кухні Крим на київському Майдані Незалежності.

Він бував у цьому закладі не один раз, і його улюблений столик розташований на літньому майданчику закладу, затиснутому між Макдональдсом і невеликим грузинським рестораном Хачапурі і вино. В обідній час тут багатолюдно і гамірно, а з динаміків лунають впізнавані мотиви популярної турецької музики.

Мій співрозмовник приходить на зустріч пішки в супроводі охоронця. Темні окуляри допомагають йому деякий час зберігати анонімність, але тільки-но він їх знімає, по літньому майданчику проносяться жваві розмови. Саакашвілі в Києві добре знають.

- Чому ж ми зустрічаємося тут, а не там? - після короткого привітання питаю я Саакашвілі, жестом вказуючи в бік грузинського ресторану.

- А тут смачніше, я тут постійно обідаю, - чесно відповідає екс-президент і тягнеться до меню.

- А головне - не банально: в Києві кримськотатарських ресторанів усього лише три, а грузинських - сто три, - вторю йому я.

- Сто вісім, - авторитетно зауважує Саакашвілі. Серед грузинських ресторанів Києва у нього є свої фаворити - хінкальна Гогі і ресторан Сапераві.

Ми замовляємо шурпу, кебаб і янтики. Для Саакашвілі майже відразу приносять гарячий турецький чай у скляному фужері. 
Доля грузинського екс-президента тісно пов'язана з Україною та її першими особами. В інституті міжнародних відносин КНУ ім. Шевченка він здобув першу вищу освіту, там і тоді ж, познайомився і потоваришував з нинішнім президентом України Петром Порошенком. З третім президентом України Віктором Ющенком його також пов'язує багаторічна дружба.

• Читайте також: Саакашвілі позбавили громадянства України

На початку 2015 року президент Порошенко запросив давнього друга і успішного реформатора Грузії обійняти посаду голови Міжнародної ради реформ, а вже в травні Саакашвілі прийняв громадянство України і очолив Одеську обласну адміністрацію.

Потрібно було лише півроку, щоб президентська дружба розбилася об українську реальність. Сьогодні екс-президент Грузії - один з найбільш затятих критиків чинного президента України. Втім, у серця виборців йому поки пробратися не вдалося: його опозиційну партію Рух Нових сил, створену рік тому, сьогодні підтримують близько 2%.

***

- Ви з таким запалом критикуєте президента Порошенка, що здається, воюєте за увагу українців не з ним, а з Юлією Тимошенко. Це вам політичних ризиків не додає? - цікавлюся я, поки ми чекаємо замовлення.

- По-перше, для мене таке порівняння - комплімент, - блискавично реагує Саакашвілі. - Я не поділяю багатьох її поглядів, але Тимошенко - один з небагатьох реальних і талановитих українських політиків, - не скупиться на похвали колезі мій співрозмовник. - Та й узагалі, критикувати Порошенка дуже легко - тут же перемикається він на улюблену тему. 
Президент зачистив під себе все політичне поле, сконцентрував у своїх руках всі парламентські і судові важелі влади, перераховує Саакашвілі.

І я не просто Порошенка критикую, а їхній дует з олігархом Рінатом Ахметовим. І через цей дует і те, що вони роблять, його влада в країні зараз дуже ослаблена, - пояснює він свою думку.

- Не настільки, судячи з соціології, щоб великий і реальний шанс з'явився у вас. Є й більш перспективні конкуренти, - зауважую я.

- Та забудьте ви про цю соціологію! У мене свій досвід є. У 2012 році у мене в Грузії було 70% підтримки. І на тлі цих рейтингів, ми програли парламентські вибори. Тоді я в очах людей побачив, що ми програємо. Треба вміти читати очі людей!

Мій співрозмовник, згадуючи своє політичне фіаско, демонструє граничну емоційність. Однак, опанувавши себе, продовжує вже більш спокійно:

- Верховна Рада ніколи не була такою безликою і нецікавою як сьогодні. Ніколи уряд не був таким слабким. Якщо завтра його не стане, Україна цього не помітить, - продовжує він, наголошуючи, що навіть в уряді Януковича, при тому, що він був «злочинний», особистостей було більше.

Саакашвілі - один із найзатятіших лобістів дострокових виборів в Україні. Мальовничо розповідаючи про рейдерство і беззаконня в українських регіонах, він впевнено чеканить: парламентські вибори стануть реальністю вже найближчим часом, а призведе до них масове народне невдоволення.

Також переконано він говорить про успіх свого нового політичного проекту. В Україні вже давно сформувався запит на нові обличчя, стверджує Саакашвілі, і саме їх він має намір привести в новий український парламент.

- Добре, а як ви бачите цей крутий поворот? Через новий Майдан? - питаю я.

- Сценарії можуть бути різні, - загадково відповідає Саакашвілі.

Він каже, що вже минулого року, ледь організувавши свою партію, став збирати в різних регіонах України величезні зали прихильників.

- Це був не Майдан, але люди висловлювали невдоволення Порошенком, який спочатку хотів торгуватися з Арсенієм Яценюком за посади в Кабміні, але потім від нього позбувся і уникнув виборів.

- З вашою допомогою позбувся, до речі, - нагадую я.

- Так, зокрема, з моєю, в той момент наші інтереси збігалися, - легко погоджується Саакашвілі. Однак тут же визнає, що помилився і виборів все ж треба було добиватися, тому що «договірняк» провладних політичних сил все одно відбувся.

Офіціант, який з'явився з нашим замовленням, не відволікає Саакашвілі від теми.

- Американці тоді дуже не хотіли дострокових виборів і тиснули на Україну.

- А тепер хочуть? - цікавлюся я.

- А тепер їм все одно. Тому нам вирішувати.

Куштуючи шурпу, досвідчений в міжнародних відносинах Саакашвілі, який називає себе приятелем Трампа, вдається до пояснень нюансів міжнародної дипломатії. Він каже про втрату міжнародного інтересу до України, пояснює це безпрецедентною корупцією, а як ілюстрацію «втоми від України» наводить останній візит президента Порошенка до США.

- Те, як Дональд Трамп прийняв Порошенка, точніше, не прийняв, а тільки запросив для фотосесії - це ж теж дипломатична образа. І не тому, що Трамп - проросійський. З Україною інші проблеми. Трамп любить асоціювати себе з успіхом. З провальними політиками йому нецікаво зустрічатися, - Саакашвілі не залишає Порошенкові шансів.

***

- О, поговорімо про провали - пожвавлююсь я, - два роки тому, ви стали головою Одеської обладміністрації. На старті у вас був свій начальник поліції, свій прокурор, свій керівник митниці. Так чому ж нічого не вийшло?

- Ну і що? - гарячкує Саакашвілі. - У начальника поліції всі функції забрали через два місяці, прокурора вигнали через п'ять місяців, після того, як він був призначений. Це була гра в наперстки.

Роздратовано відсуваючи від себе тарілку із залишками шурпи, Саакашвілі продовжує:

- Нагадаю, що справу щодо ОПЗ [Одеського портового заводу], яка призвела до відставки Яценюка, ініціював все ж прокурор Одеської області. Він завів кримінальні справи на Сергія Ківалова та Дмитра Голубєва. Але, замість того, щоб нам допомогти, Порошенко заблокував ці справи в судах. Я був призначений у травні 2015 року, а «фас» на нас був даний вже в січні 2016-го. І це після Першого одеського антикорупційного форуму, коли я вперше назвав імена [підозрюваного в корупції екс-депутата] Миколи Мартиненка і [народного депутата, близького соратника президента] Ігоря Кононенка.

- Послухайте, але ж ви розуміли, що якщо будете не просто губернатором, а політиком, то приблизно такий результат і отримаєте? - дивуюся я.

- Це Порошенко помилився, призначаючи губернатором не маленького чиновника, а політика. Але, я при цьому думав, що він реально хоче, щоб ми проводили політику. А виявилося, він просто хотів мене дискредитувати, вважаючи своїм конкурентом, - резюмує Саакашвілі.

У цей момент раптово нашу розмову перериває юна панянка, яка просить Саакашвілі сфотографуватися з нею.

- Ви звідки? - цікавиться Саакашвілі, негайно виконуючи прохання.

- З Ніжина - сором'язливо відповідає панночка.

- Чудове місто! - захоплюється Саакашвілі, посміхаючись в камеру телефону.

***

- У травні Давид Сакварелідзе [екс-заступник генерального прокурора, соратник Саакашвілі] заявляв, що влітку вас і його можуть позбавити українського громадянства. Що робити будете, якщо це трапиться? - цікавлюся я, як тільки фотосесія закінчується.

- А нічого. Буду сидіти тут, у Києві, ніяких проблем, - знизує плечима Саакашвілі.

- Як громадянин якої держави? - допитуюсь я

- Буду сидіти в Києві без громадянства. Буду просто ходити по Майдану. Я живу зараз тут неподалік, - відверто каже екс-президент.

Саакашвілі винаймає квартиру на одній з вулиць, що виходять до Майдану. Втім, вже восени планує з'їжджати.

- Подивимося, можливо, щось маленьке тут куплю. Нам вдалося продати одну з квартир в Грузії, - пояснює він, розправляючись з кебабом.

- Тобто, ваше майно в Грузії вже не заарештоване? - цікавлюся я

- Ні, там нічого не змінилося, просто заарештували не все, - дипломатично відповідає Саакашвілі.

Починаючи з 2014 року в Грузії проти екс-президента порушено відразу кілька кримінальних справ. Частина його майна і майна його матері, ректора найуспішнішого приватного університету Грузії, досі заарештоване.

- Нова грузинська влада хоче судити мене за покупку нібито дорогих костюмів і обслуговування делегацій, причому вибірково. Ми візит Трампа теж обслуговували, але він не фігурує у звинуваченнях, фігурує ненависний Росії Ющенко, - перераховує екс-президент претензії грузинської Феміди.

- На Трампа ви, напевно, більше витратилися, - співчутливо відзначаю я.

- На Трампа, ймовірніше, так - посміхається у відповідь Саакашвілі. - А ще мені пригрозили опублікувати список дівчат легкої поведінки, яких я, нібито, запрошував у делегації. На що я їм відповів, що нехай спочатку погуглять всі ці прізвища, щоб серед «дівчат» не опинилися відомі люди, журналісти та інші, - відверто каже екс-президент.

У цей момент нашу задушевну бесіду з вікна автомобіля фотографує таксист, який проїздить повз нас.

- Ну ось, тепер і я в цих ваших списках опинюся, - посміхаюся я.

- У вас там дуже гідна компанія, - регоче у відповідь Саакашвілі.

***

Розправляючись з їжею, я пропоную Саакашвілі поговорити про грузинську команду реформаторів.

- І Ека Згуладзе, і Хатія Деканоїдзе в інтерв'ю нашому виданню говорили про свої патріотичні мотиви і боротьбу на українському фронті до кінця, що без вільної України немає вільної Грузії. Чому ж вони так швидко і непомітно покинули Україну назовсім?

- Вони були технократами. Коли вони погоджувалися працювати, то думали, що їх запрошують реально реформувати систему. А потім в якийсь момент зрозуміли, що нікому це тут не потрібно.

- Вони поїхали, а ви залишилися - помічаю я.

- Я тут уже 16 років. Студентом жив у родині академіка на Великій Житомирській, це моє місто, і я в ньому сформувався, - розписується в патріотизмі Саакашвілі. - У мене в Грузії була проблема, що грузини мене сприймали трохи як іноземця, і це дуже болісно. Можливо, тому, що я рано виїхав з країни, а потім через десять років повернувся і сказав: «Привіт, зараз я вас буду реформувати».

- Тут також багато хто не сприймає вас, як свого.

- Ті люди, до яких я встиг дійти, вже не ставлять таких запитань. Вони чудово обізнані, навіщо я тут, - коли мова заходить про новий політичний проект, в голосі мого співрозмовника проявляється твердість.

- А на які кошти ви зараз живете? - змінюю я тему, даючи зрозуміти, що знайома з декларацією Саакашвілі, де значаться вельми скромні накопичення.

- По-перше, я зараз отримую зарплату на телеканалі ZIK, це 50 тис грн на місяць. По-друге, у нашої партії є офіційні доходи. І по-третє, у мене є свої маленькі заощадження, - перераховує він, загинаючи пальці. 
Саакашвілі зізнається, що саме через обмежений бюджет він би на посаді губернатора Одеси довго не протримався.

- У нас феодальна система. Кожен губернатор годується зі своєї вотчини. Я за свої гроші змушений був оплачувати бензин і витратні матеріали в офіс одеської обладміністрації. Такими темпами я б і без допомоги Порошенка пішов, - розводить руками мій співрозмовник.

Ми майже допили чай і наостанок я питаю Саакашвілі про розлуку з дружиною і дітьми.

- Діти були недавно у мене, поїхали. Один живе і працює в США, другий - в Грузії, вони обидва громадяни Грузії, - з гордістю заявляє Саакашвілі-батько.

- А за дружиною не сумуєте, адже вона тепер стала успішним політиком в Грузії. У той час як ви прагнете тепер стати успішним політиком в Україні, - вголос розмірковую я.

- Моє життя - це життя революціонера, не забувайте. Це щось більше, ніж життя простого обивателя, - патетично заявляє Саакашвілі.

- І що, втоми від довгого життя в політиці немає? - дивуюся я.

- У Грузії була, я за рік до кінця терміну вже розумів, що і людям від мене треба відпочити, і мені від них, дуже мучився, - визнає Саакашвілі.

За кілька секунд він бадьоро продовжує:

- В Україні ми тільки починаємо, я нарешті-то намацав нитку, хоч і витратив на це кілька місяців, і багато помилявся. На той час за моєю спиною з охочих зробити фото з Саакашвілі вже шикується черга. Ми тиснемо один одному руки і прощаємося.

П'ять запитань Міхеїлу Саакашвілі:

- Ваше найбільше досягнення?

- Те, що я створив нову країну Грузію, і те, що при цьому не заробив ні цента.

- Ваш найбільший провал?

- Я йшов на компроміс, там, де не треба було, і не діяв там, де треба було діяти. Я це роблю постійно, тому у мене час від часу відбуваються ці великі провали.

- На чому ви пересуваєтеся в місті?

- На авто або пішки. У мене Skoda Superb. Я її купив п'яти- чи шестирічну, коли переїхав сюди в Київ.

- Книга, з недавно прочитаних, яка справила на вас найбільше враження?

- Я читаю дуже багато документальних книг. Багато читаю про історію України, вивчаю українську мову і читаю оповідання Оксани Забужко

- Кому б ви ніколи не подали руку?

- Рінату Ахметову.

- А президенту Порошенкові подали б руку?

- А чому б і ні? Це президент країни. А Ахметов - це нелегітимний тип, який керує долями українців і грабує країну.

http://nv.ua/ukr/ukraine/politics/prezident-zachistiv-pid-sebe-vse-saakashvili-zhorstko-rozkritikuvav-poroshenko-i-spokusivsja-porivnjanni-z-timoshenko-1553784.html