Открытое письмо господам "хорошим".

  • 27.02.14, 21:40
Открытое письмо господам российским фантастам

 

Уважаемые российские фантасты!

Это письмо всем вам: вашему рупору и совести Сергею Лукьяненко, вашему спикеру в изгнании Николаю Перумову, и всем неравнодушным к Украине российским творцам реальности, коих, как я понял, великое множество на просторах нашей бывшей общей Родины.


Я буду говорить от своего имени, чтобы не получить упрека в присвоении себе права на истину. Кто захочет - подпишется. Кто не захочет... Его выбор. Все сказанное ИМХО.

Дорогие вы мои!

Как трогательно вы заботитесь о нашей стране! С какой нежностью называете историческим недоразумением! Как сочувственно посылаете в нашу сторону проклятия для трех поколений, сопровождая их обвинениями в предательстве! 


Чем же мы вызвали такие приливы братской любви к нам? Такое страстное желание удушить в соседских объятиях?


Неужели мы вмешались в ваши внутренние дела? Помешали вам расправиться с Ходорковским? Дать сроки протестовавшим на Болотной площади? Собирали средства для Навального? Поддержали Японию в желании отобрать у вас Курилы? Мы рассказывали вам, как и на каких условия надо вступать в СОТ? Предостерегали от создания Таможенного Союза? Закрывали вам транзит газа в Европу? Шантажировали вас ценой на транзит? Скажите, помните ли вы, чтобы в нашем писательском сообществе шла такая травля соседнего государства - вашей страны? Я, честно говоря, не помню.

Скажите мне, уважаемые коллеги, какое дело вам до того, что Украина хочет вступить в ассоциацию с ЕС? Зачем вы кропотливо повторяете выводы ангажированных российских экспертов и рассказываете нам о содомских опасностях, подстерегающих нас на Западе? Откуда в вас такая дикая анальная фиксация? Или количество нестандартно ориентированных в Москве меньше, чем в Париже и Берлине?


Ваши читатели и почитатели, никогда не выезжавшие дальше Турции, с наслаждением повторяют за вами, поездившими и повидавшими, откровенные глупости, а вы, похоже, наслаждаетесь, формируя искаженную картину мира. 


Я понимаю, что вы защищаете свой уютный ламповый уголок, где вы - гуру, авторы популярных книг и сценаристы сериалов для 1-го канала. Вам нужно отрабатывать позицию, вы - в тренде, вы - обязаны говорить то, что нужно вашим работодателям! И я бы оправдал вас, если бы речь шла о булке с маслом - всем надо есть и пить! Но, боюсь, вы искренни в своем стремлении сделать нашу страну подобием вашей. И это по-настоящему меня пугает.

Я очень любил Россию, ее культуру, ее язык. Я - носитель этого языка и никогда не стану писать на другом. Я живу в русскоязычном городе, моя семья говорит на русском. Но я, моя семья, мои друзья владеем украинской языком, читаем, общаемся, смотрим фильмы и передачи на украинском, в общем-то, не акцентируя внимания на языке. Моя жена, выросшая в Рыбинске и не изучавшая язык, давно не спрашивает меня перевод мало употребляемых слов и идиом. У нас нет с этим проблем. Наши дети, учащиеся русского лицея, прекрасно пользуются украинским, русским и английским - никто их не ущемляет. И только вы, как и оголтелые украинские нацисты (да-да-да, у нас есть оголтелые! мы это признаем!), рассказываете о непреодолимых языковых проблемах. Проблемы есть - это правда. В любой стране полно идиотов, а идиоты - источник проблем. Но они преодолимы. 


Для того, чтобы от них избавиться, не надо называть украинский язык недоязыком, не надо утверждать, что это искаженный русский. Не надо считать его носителей селюками и быдлом. Ведь любой филолог знает, что украинский более близок к группе европейских славянских языков, чем русский. Для этого достаточно познакомиться с старославянскими церковными текстами, послушать тех же хорватов, словаков с чехами и поляков. И перестать смотреть на нас свысока- мы не ваши младшие братья. Мы, как я начал понимать, вообще вам не братья. Мы для вас - соседи по коммуналке, которым можно плюнуть в суп и нагадить под дверь. Вы упорно не хотите признать наше право самостоятельно выбирать свой путь, вы пытаетесь представить нас этакими недоумками, которых надо направить на путь истинный, пиная в зад сапогом.


Вы, господа, забыли, что мы не ваша вотчина, не осколок вашей империи, не недоразумение, а отдельная страна.

Господин Лукьяненко, скажите, почему вы так много и упорно пишете об Украине? Почему не пытаетесь помочь народу Казахстана? Вы же оттуда родом? Дайте им совет, как жить! Научите, они же так нуждаются в интеллектуальной поддержке! Расскажите что-нибудь хорошее о господине Назарбаеве и его семье. О династическом правлении и его преимуществах. О превосходстве азийской модели развития, над европейской. Они очень скучают без вас. А мы, честно говоря, не успели соскучится.


Вы постоянно присутствуете в нашем медийном пространстве. Ведь украинские читатели любят ваши книги и ценят ваш писательский талант. Но роль писателя фантастических романов стала вам неинтересна, захотелось другой славы. И вы решили, что достаточно мудры и интеллектуальны, чтобы учить целый народ, как ему жить. Похвально для писателя легкого жанра, но имеете ли вы на то моральное право? Вы, правда, говорите, что так выражали свою любовь и неравнодушие, но после того, как вы ярко и эмоционально высказывали любовь к нам последние три месяца, скажу вам, что мы от нее устали.

Вы ненавидите нас за Майдан, за наше внутреннее дело. Вы послали нам проклятия для трех поколений за то, что мы сбросили своего украинского вора, в своей столице, ценой крови наших граждан. Вы назвали нас нацистами и бандеровцами, обвиняли в русофобии, а мы просто наводили порядок в своей стране. Или делали роковую ошибку - пока не знаю. Но это наша страна и мы сами разберемся, что нам делать. Вам, господа российские писатели, есть с чем разбираться у себя. Постарайтесь с этим смириться.

Мы не нацисты, мы не бандеровцы, не схидняки, мы - граждане Украины. Говорящие на русском или на мове, но желающие добра своей стране, любящие ее, имеющие гражданскую позицию. Вы слышали о том, что каждый народ имеет право на самоопределение? Да, пока у нас нет единства, но мы постараемся объединить людей вокруг простой и понятной идеи построения благополучного государства. Мы найдем общий язык, чего бы это не стоило. Очень бы хотелось, чтобы российские СМИ нам не мешали нам в нашей собственной стране, чтобы деятели российской культуры занимались своими российскими проблемами и делами, а не Украиной. Потому, что нынешняя эскалация напряженности в Крыму и на Юго-Востоке, это не только результат непродуманной языковой политики, а еще и результат дезинформации со стороны российских ТВ каналов, беззастенчивого вранья и такой грязной пропаганды, что Геббельсу впору записываться на курсы к Киселёву и Соловьёву. 

Теперь о делах литературных.


Вы назвали нас, поддерживающих Майдан, недоумками, сказали, что никогда не приедете на украинские конвенты, запретили переводить на украинский свои книги. Это огорчительно - у вас было много поклонников среди украинских любителей фантастики. И, как я понимаю, много друзей в Украине. Полагаю, после высказанной вами позиции их количество уменьшится, хотя я лично не считаю правильным рассматривать человеческие качества совместно с писательскими талантами. Вы в событиях в Киеве увидели только беснующуюся толпу, а люди на улицах гибли за свободу от бандитов и свои идеалы. Знаете, там было полно русскоязычных - ученых, студентов, предпринимателей. Русскоязычных украинских патриотов, которых не смогли остановить ни пули снайперов, ни «беркутовские» дубинки, ни водомёты. Там никого не интересовал язык, на котором говорит побратим. И ребята с Днепропетровска плечом к плечу стояли рядом с Ивано-Франковскими парнями. Не за деньги вашингтонского обкома стояли, стояли по глубокому внутреннему убеждению, хотя вам в это трудно поверить. Я не знаю, сможем ли мы использовать завоеванный кровью шанс изменить свою историю, но мы, по крайней мере, пытаемся. 
В добрый путь вам, господа российские писатели! Я даже не буду предлагать организаторам наших конвентов объявлять вас «persona non grata», хотя за те проклятия и оскорбления, что вы обрушили на нас, это стоило бы сделать. Потому, что вы, в вашей гневной ипостаси, проявили себя настоящими врагами нашей страны.
Вы собираетесь мешать нашим авторам публиковаться в российских издательствах - ваше право. Сомневаюсь, что любой из вменяемых издателей последует таким советам, но попробуйте. Надеюсь, что вы расскажете о ваших успехах по внедрению цензуры по национальному и идеологическому принципу.


Вы не хотите видеть нас на конвентах в России? Примените все свое влияние на то, чтобы нас туда не приглашали. Ведь именно ваше мнение, как выяснилось, должно формировать не только читательские интересы, издательские выгоды и приоритеты общения в фэндоме, но и внутреннюю политику такой страны, как Украина. Таким гигантам мысли, как вы - подвластно всё! Да и в борьбе за читателей и рынок - неплохой приём!


А я хочу вас поблагодарить за то, что ваше правительство и вы - верные бойцы идеологического фронта - сделали для роста самосознания в моей стране больше, чем самые отъявленные националисты. То, что творилось в блогосфере, интернет-изданиях, на российском ТВ и бумажных медиа - даже не шабаш. Это настоящая агрессия, недружественный акт, информационная война, в которой вы, Сергей, и ваши единомышленники, явно дослужились от ефрейторских нашивок до лейтенантских погон. Интересно, вы делали это по зову души или за деньги «российского обкома»? Или это просто имперские замашки, которые так актуальны сегодня в вашей стране?

Мы не составляли черный список из имен ваших единомышленников и составлять не будем. А то, что делаете вы - на вашей совести. Вы любите Россию и превозносите ее достоинства - это хорошо. Плохо то, что для вас любить свою страну - это значит пытаться унизить страну другую. Мне кажется, что это недостойно писателя и человека.

Слава Украине!

Ян Валетов, 
украинский русскоязычный писатель,
лауреат Интерпресскона-2009, за роман «Ничья Земля»
лауреат «Звездного моста»-2009

Як це було. ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ ГЕРОЯМ УКРАЇНИ.

  • 27.02.14, 15:56
 «Репортер» восстановил события расстрела активистов:
 
Майдана на Институтской
Текст: Елена Синицына, Эмма Солдатова

В ходе столкновений 18–20 февраля в столице Украины погибли 82 человека. 20 февраля в народе уже назвали «кровавым четвергом», а снайперов — убийцами мирного населения. В то же время версии причин случившегося у протестующих и правоохранительных органов (при прежней власти) остаются различными. Активисты говорят, что по ним первыми открыли огонь силовики, в МВД настаивали, что стрелять начали со стороны Майдана, после чего бойцы спецназа и внутренних войск спешно покинули свои позиции, а останавливать атаку вооруженных людей пришлось уже с применением огнестрельного оружия. «Репортер» попытался восстановить хронологию событий четверга, посмотрев на них глазами очевидцев

На заднем дворе Михайловского Златоверхого монастыря прямо на траве лежат тела десяти убитых мужчин. Они прикрыты одеялами, простынями и украинскими флагами, пропитанными кровью. На ногах погибших активистов молодежная обувь — стариков среди этой группы убитых нет. На улице по-весеннему тепло, из-за облаков время от времени выглядывает солнце, а на деревьях, растущих на территории монастыря, суетятся и радостно щебечут птицы. Чем громче и веселее они поют, тем страшнее смотреть на обездвиженные тела мертвых. Собравшиеся вокруг убитых — в оцепенении.

— Боже мой, мальчики молодые совсем, за что они вас убили, — пожилая женщина плачет, глядя на ребят.

— Женщина, пожалуйста, я вас прошу. Отойдите подальше и там поплачьте. И так сил нет стоять, а вы нагнетаете… — взмолился один из бойцов Самообороны, охранявших вход на поляну.

— Кровь. Где кровь? Да я просто не вижу крови, не вижу ран, — один из сотников снова и снова осматривает тело погибшего товарища и сосредоточенно ищет раны, словно их отсутствие как-то меняет ситуацию. — Вот не нахожу крови, что ж так...

Тем временем убитых отпевают священники. Тела уже опознанных активистов переносят в машины и увозят в морг.

Как уходила Небесная сотня. Фото 1

— Это, конечно, катастрофа, — говорит какой-то дедушка своему спутнику, указывая на погибших. — Но настоящая трагедия — вот она.

Старик показывает рукой в сторону девушки в красном пуховике, которая минуту назад опознала одного из убитых. Девушка тихо подошла к лежащему на земле парню, узнала его и так же тихо заплакала, потом долго всматривалась в лицо родного человека и гладила его по руке. Люди с закопченными дымом горевших покрышек лицами молча смотрят на это и крепко сжимают кулаки. Быть свидетелем этой сцены становится невыносимо. Птицы поют все громче.

В монастыре же все активно работают. Сегодня тут много раненых, уставшие врачи лишь изредка выходят на перекур из операционной. Киевляне не перестают приносить еду и медикаменты. Волонтеры быстро сортируют все это. Люди бегают, машины приезжают и уезжают. Слегка оправившись от первого шока, люди занимают себя хоть какой-нибудь работой, она помогает на какое-то время снять боль в сердце, отвлечься от случившегося.

Тот же ритм на Майдане. Молча, сцепив зубы, жители столицы продолжают подвозить шины, лекарства, продукты, дрова и бензин. Возле полевого госпиталя видны пятна крови, многие останавливаются возле них, смотрят и решительным шагом отправляются дальше. Активисты колют брусчатку, разливают по бутылкам зажигательную смесь, по пластиковым стаканам — суп и чай. Все готовятся к силовому развитию событий, но никто никуда не уходит. Внезапно со сцены объявили о том, что снайпер застрелил на Институтской еще одного активиста.

— Нелюди, — процедил возле меня седой мужчина и сильнее заколотил железной палкой по брусчатке.

Возле баррикады у Главпочтамта два седых деда-казака, раздетые по пояс, бьют в барабаны. Атмосфера накаляется.

Вечером в пятницу, на следующий день после перестрелки, на Майдане невероятно тихо. На фоне этой тишины невыносимо слышать женские рыдания. Под сценой стоят гробы, около них собрались родственники и друзья погибших. Под песню «Плине кача по Тисині» рядом со мной у перил торгового центра «Глобус» начинает по-детски плакать парень из Самообороны. Он вытирает слезы, размазывая копоть от шин по лицу. У мужчин постарше на глаза наворачиваются слезы.

После панихиды с Майдана Незалежности похоронная процессия направляется по улице Крещатик к последней баррикаде, после чего машина отвозит убитых на кладбище. Люди формируют для процессии коридор. Без подсказок со сцены толпа на площади начинает продолжительно скандировать: «Зэку — смерть!» и «Три-бу-нал!».

События того дня в корне поменяли настроение и требования Майдана, риторику лидеров оппозиции. Согласно сообщениям Министерства здравоохранения, по состоянию на 12:00 20 февраля погибло 35 человек. Всего с 18 по 20 февраля общее число погибших составило 82 человека. Принятие Радой на следующий день (в пятницу 21 февраля) Конституции в редакции 2004 года выглядит абсурдной и ничего не значащей новостью.

«Я первый раз видел смерть»

— Мне сложно говорить о точном времени каждого события, — рассказывает один из выживших участников происходящего в четверг Богдан, с которым мы пытались восстановить события этого дня. Невысокий крепкий парень родом из Тернополя дежурит около последней баррикады на Институтской — как раз в том месте, где еще вчера стояли бойцы внутренних войск и «Беркута», а он с товарищами спасался от пуль. Богдан приехал сюда поменять страну, потому что устал жить так, как жил. Он в каске и полной амуниции бойца Самообороны, печален и словоохотлив, чувствуется, что парню хотелось поделиться эмоциями после пережитого. — Вчера время здесь шло не так, как всегда. Мы настолько были напряжены, что казалось, уже два часа прошло, а на самом деле всего 10 минут.

Как уходила Небесная сотня. Фото 2

Шаткое перемирие после событий 18 февраля, когда в правительственном квартале прошли столкновения с митингующими и началась зачистка Майдана, установилось к вечеру 19 февраля. Правда, «Правый сектор» перемирия не признал. Утром 20 февраля столкновения возобновились. Утром, в восемь или половине девятого, силовики по неизвестным причинам оставили свои позиции возле баррикады под монументом Независимости и покинули Октябрьский дворец. По словам Богдана, утреннее противостояние началось с брошенной со стороны силовиков свето-шумовой гранаты.

— Они бросили одну гранату, потом вторую. Наши, как обычно, ответили Молотовым. Потом нас начали теснить, а мы на них пошли. Несколько раз я слышал, как запускали фейерверки. Со стороны «Беркута» летели коктейли. От нас на тот момент почему-то мало коктейлей летело, но «Беркут» отходил, когда видел, что масса людей бежит на них с камнями. Боевыми еще не стреляли.

Как уходила Небесная сотня. Фото 3

Около половины десятого под контролем протестующих вновь оказался Октябрьский дворец. По словам главы исполнительного комитета Европейской партии Виталия Щербенко, который в тот день занимался вопросом безопасности заложников Майдана из числа силовиков, в Октябрьском было взято шестьдесят пленных солдат внутренних войск.

— Когда Октябрьский дворец освободили, там остались заложники из бойцов внутренних войск. Я сразу пошел туда для того, чтобы обезопасить их от разозленных людей. Мы провели солдат до здания на Крещатике, 34, где они и находились до вечера.

Тем временем силовики заняли позиции за последней баррикадой на Институтской, недалеко от поворота на Банковую. Протестующие находились в нескольких десятках метров вниз по улице за второй баррикадой.

Как уходила Небесная сотня. Фото 4

Первые и последние выстрелы

— Тогда началось самое страшное, — вспоминает еще один участник событий, 38-летний луганчанин Юрий, принимавший участие в событиях вне сотен и организаций. — От нас до них не долетали ни коктейли, ни брусчатка. Тогда по нам начали вести прицельный огонь. Просто отстреливать, — Юра рассказывает спокойно, взгляд усталый. Говорит, что за последние трое суток спал четыре часа. Он достает из кармана бронежилета телефон и показывает мне фотографию. На картинке видно столб, на котором во многих местах следы от пуль. — Обратите внимание на отверстия. Диаметр немаленький... Нам кажется, они из СВД стреляли и Калашникова.

По мнению экспертов и активистов Майдана, такие отверстия могла оставить снайперская винтовка СВ-1367 с калибром 12 мм, в народе называемая «Выхлоп».

Снайперы были замечены в нескольких местах, однако точное количество стрелков установить не удалось. Одного бойцы Самообороны заметили в кузове КамАЗа у последней баррикады, второго — на балконе соседнего здания, третьего — на крыше здания Кабмина. Протестующие перебрасывали через баррикаду горящие шины, чтобы ограничить обзор снайперам. Стрельба продолжалась все время. Очевидцы рассказывают, что снайперы работали между выстрелами из помповых ружей с резиновыми пулями.

Как уходила Небесная сотня. Фото 5

Еще несколько стрелков расположились на крыше отеля «Украина». Двое были замечены на крыше отеля «Казацкий» на улице Михайловской, 1/3. Таким образом под прицельным огнем оказалась значительная часть площади и баррикад на Институтской. По словам очевидцев, непрерывная стрельба продолжалась до часу-двух дня.

— Утром меня контузило от свето-шумовой гранаты. Когда вернулся из медпункта, помогал носить раненых и шины. Потом увидел парня и мужчину постарше, которые сидели, прикрывшись металлическим щитом. Я взял несколько Молотовых с собой и подбежал к их щиту, чтобы спрятаться. В этот момент парень пошатнулся, на меня фонтаном брызнула кровь. Он упал, я увидел, как закатывались его глаза. Щит пробило насквозь, и пуля навылет через тело… Я первый раз видел смерть. Страшно очень. Страшно за них, страшно, что тебя убьют. И понимаешь, что бежать нельзя. Все равно найдут и посадят. Я взял этого парня и начал тащить вниз, прикрываясь щитом. Я не знал его и в лицо не запомнил. Вообще сложно было что-то запомнить в тот момент.

В принципе, я тогда уже понимал, что он не выживет, но все равно нес. Когда обратно вернулся, сел под баррикадой отдохнуть — и тут же упал мужчина рядом со мной. Он буквально в двух метрах от меня сидел. Снайперу с балкона удобно было в него стрелять.

— Пока у меня не было бронежилета, носил раненых в здание консерватории, — делится Юра. — Потом пришел и остался на баррикаде. Утром за десять минут мимо меня пронесли одиннадцать убитых. Я такого количества не видел еще. Потом в одном месте каску подобрал, которая была прострелена четыре раза. Стреляли — чтобы наверняка.

С часу до шести стрельба велась не так активно, стороны места своей дислокации не меняли. После шести часов выстрелов практически не было. Бойцы рассказывают, что в тот момент они уже чувствовали себя более или менее спокойно, постоянно жгли шины и ничего не бросали в силовиков. Протестующие уверяют, что огнестрельного оружия у них практически не было. Однако все единогласно согласились с тем, что если бы они получили оружие в четверг, то использовали бы его без зазрения совести.

— Я видел одного человека, который на Грушевского с ружьем ходил, — в свою очередь рассказывает «Репортеру» 27-летний учитель труда из города Самбора Львовской области Миша. — Говорил, что у него здесь сына убили, и ему все равно, по закону он стреляет или не по закону. Ему важно отомстить. Я его понимаю. И сам бы стрелял вчера, если бы дали оружие. Потому что не понимаю, как можно по безоружным стрелять. Потому что не понимаю, как можно было бить студентов и девушек 30 ноября. Понимаю, когда парни между собой дерутся. Но когда девушек бьют — нет.

Миша словоохотлив и даже смеется, когда говорит на житейские темы. Когда рассказывает о своих детях в школе и маленькой зарплате, о тяжелой жизни в лагере и о том, что у него врожденный дальтонизм. Но он почти ничего не говорит, когда разговор касается убитых в четверг.

— Я был готов к тому, что меня убьют. А ребят жалко.

Как уходила Небесная сотня. Фото 6

В это время на Крещатике готовилась операция по безопасному выведению бойцов внутренних войск, которых утром взяли в плен в Октябрьском дворце, с территории Майдана. Предполагалось, что солдат переоденут в гражданскую одежду и безопасно переведут небольшими группами по четыре человека в здание Национального союза журналистов.

— Часть нашего с Николаем Катеринчуком (лидер Европейской партии. — «Репортер») плана, — рассказывает Виталий Щербенко, — даже удалось привести в действие: одежду для вэвэшников нашли и переодели их.

Ребята были из Луганска, Симферополя и Харькова. Сначала, когда их вели через разъяренную площадь, они испугались сильно, но потом успокоились. Я общался с полковником Тимуром Цоем, который сам был из спецподразделения «Крымские тигры». Он полностью согласился с нашей операцией.

Однако в десять часов вечера подъехал автобус с Петром Порошенко, который решил забрать бойцов прямо от здания на Крещатике, 34. Автобус окружили люди, начали требовать проколоть шины и забросать его коктейлями Молотова. Разбили стекло. Бойцы Самообороны и афганцы выстроили живую цепь и несколько часов вели автобус до Михайловской площади. Только в час ночи солдаты пересели в нормальный автобус и смогли уехать. Последние выстрелы на баррикадах бойцы услышали около полуночи, когда в отеле «Украина» протестующие выставили прожекторы, направленные на силовиков. Выстрелами спецназовцы пытались потушить свет. После полуночи стрельбы на баррикадах больше не было. Когда и куда делись снайперы, участники событий не знают — известия об их присутствии на крышах отелей ходили на Майдане еще и на следующий день. Точной официальной информацией о количестве и местонахождении снайперов ни СМИ, ни очевидцы, ни участники перестрелки не обладают.

Как уходила Небесная сотня. Фото 7

Вместе с тем некоторые СМИ сообщают о прицельной стрельбе по обе стороны баррикад. В Сети опубликованы фотографии протестующих с ружьями и винтовками. Появилась версия о «провокаторе», который стрелял и по силовикам, и по протестующим. Эту версию косвенно подтверждает видео, которое в социальных сетях распространила депутат Инна Богословская. Активисты «Евромайдан-SOS» обратились к и. о. министра внутренних дел Арсену Авакову с требованием немедленного расследования кровавого расстрела людей.

«Это первое, о чем будет моя первая пресс-конференция», — заявил «Репортеру» Аваков спустя 10 минут после назначения.

Ура! Українська влада існує в повному складі.

  • 27.02.14, 15:32

Верховна Рада України 331 голосом народних депутатів призначила Уряд народної довіри на чолі із прем'єр-міністром Арсенієм Яценюком.

print screenprint screen


ВРУ 

Парламент проголосував за новий склад Кабінету міністрів України (список міністрів)

Народні депутати голосували за склад Уряду народної довіри списком

затвердила пропозицію прем'єр-міністра України Арсенія Яценюка про призначення членів нового Кабінету міністрів.

Народні депутати голосували за склад уряду списком. За дане рішення віддали голоси 331 народний депутат України.

За словами спікера парламенту Олександра Турчинова, більшість новообраних міністрів не належать нік до однієї з політичних партій.

Урядовці нового Кабінету міністрів:

  • І віце-прем’єр – генерал Віталій Ярема.
  • Мер Вінниці Володимир Гройсман і член ВО "Свобода" Олександр Сич - віце-прем’єри.
  • Міністр Кабінету міністрів - Остап Семерак.
  • Мусій Олег – міністр охорони здоров’я, очолював Медичну службу Майдану.
  • Арсен Аваков – міністр внутрішніх справ.
  • Бурбак Максим – міністр інфраструктури.
  • Шлапак Олександр – міністр фінансів.
  • Денісова Людмила – міністр соціальної політики.
  • Петренко Павло – міністр юстиції.
  • Ніщук Євген – міністр культури.
  • Шеремета Павло – міністр економічного розвитку і торгівлі.
  • Швайка Ігор – міністр аграрної політики і продовольства.
  • Мохник Андрій – міністр екології.
  • Булатов Дмитро – міністр молоді і спорту.
  • Продан Юрій – міністр енергетики і вугільної промисловості.
  • Квіт Сергій – міністр освіти.

Також, як виконувач обов’язків президента Олександр Турчинов вніс пропозицію про призначення в. о. міністром закордонних справ Андрія Дещицю. "За" ініціативу проголосувало 322 депутати.

В. о. міністром оборони України адмірала Ігоря Тенюха призначено 326 голосами.

Як повідомляв iPress.ua, під час сьогоднішнього засідання ВРУ 371 народний депутат проголосував за кандидатуру Арсенія Яценюка на посаду прем’єр-міністра України.

Днем раніш:

Битва проти плану №3 карлика Пу.

  • 27.02.14, 14:40
Бійка за Крим. Битва ще попереду? 
Під парламентом автономії зіштовхнулися два мітинги — проукраїнський і проросійський. Є поранені, один чоловік помер
Василь САДОВСЬКИЙ   Ганна ГОЛОДНА   

У сутичці взяли гору проукраїнські сили — вони окупували територію перед входом парламенту і вирішили не зрушити з місця до переможного кінця.  (Фото  УНІАН.)
Учора близько 16–ї години у Сімферополі, перед будівлею ВР Криму відбулися сутички між сепаратистами та поборниками ідеї Криму в складі України. Останніх представляли кримські татари та менш численні футбольні ультрас місцевого клубу «Таврія», яких зранку тут зібралося близько п’яти тисяч. Їхніх опонентів спершу було значно менше, проте їм на підмогу організовано підтягнулися десятки автобусів з усього півострова. Кореспондент «УМ» нарахував щонайменше 30 автобусів. Почалася сутичка стінка на стінку, хтось пустив газ. Станом на 16.20 медики, які чергували поруч, нарахували близько трьох десятків поранених, яких повезли до лікарень. Переважно це жертви штовханини, є політравми, свідчать лікарі.Кримські татари окупували внутрішній дворик перед входом до парламенту і заблокували будівлю. Станом на 17.00 позачергове засідання ВР Криму так і не відбулося.

 

«Мєшковський» синдром. Ситуація в Криму нагадує події двадцятирічної давнини. Так само, як тоді, в тутешніх «гайд–парках», надто Сімферополя і Севастополя, повно збудженого мітингового люду з російськими і кримськими прапорами і «речівками» «Севастополь — Крим — Росія». Все ті ж намагання заручитися підтримкою Чорноморського флоту, місцевих силових структур (у даному випадку — офіційно розформованого «Беркута»). І навіть спостерігається в обличчях дежа вю: так само в парламенті й під його стінами воду каламутить «професійний росіянин», а тоді, 1994 року, соратник, а невдовзі затятий опонент першого і останнього президента автономії Юрія Мєшкова, лікар за професією, — екс–спікер Сергій Цеков. Напередодні він привіз до Сімферополя чотирьох депутатів російської Держдуми. І на цьому «бекграунді», «пресуючи» нинішнього геть наляканого і дезорієнтованого спікера Володимира Константинова, вчора намагався захопити владу у Верховній Раді Криму.

Демарш не вдався. Принаймні до вчорашнього вечора, коли це число «УМ» готвувалося до друку.

Простежимо, як починалося протистояння. Вранці під стіни парламенту на заклик Меджлісу підійшли кримські татари, а також група підтримки з фанатів футбольного клубу «Таврія» — загалом до п’яти тисяч. Їхні менш численні вуличні опоненти з «Кримського фронту», «Російської єдності» та проросійських союзників тут отаборилися ще з позавчорашнього дня. Мітингарів спочатку розділяв кордон міліції, а потім усі міліціонери перейшли до охорони вхідних дверей у будівлі парламенту. Кожен із «трибунів» одночасно двох мітингів у суцільній звуковій какофонії намагався донести свою позицію. Перші — що позачергова сесія не на часі, потрібні консультації й таке інше. Інші, себто поборники сепаратизму, — за її негайне проведення, а відтак проголошення повної автономії Криму, звернення з цього приводу до Росії. Одні скандували «Україна, Україна !», інші — «Росія, Росія !» Лідер Меджлісу і депутат місцевого парламенту Рефат Чубаров намагався вмовити Константинова відтермінувати проведення сесії. «Ми наполягаємо на перенесенні сесії,— розповів Чубаров,— вона повинна відбутися після всіх консультацій iз депутатами і не бути сепаратистською. До людей звернувся також представник Голови ВР України Турчинова народний депутат Андрій Сенченко: «Мене просили передати кримчанам, що кримська влада складатиметься тільки з кримчан... Ніхто не збирається замість макеєвських (мається на увазі більшість складу уряду. — Ред.) завозити львівських чи київських . Наше завдання — зберегти мир і спокій у Криму». Пан Сенченко також звернувся до співробітникiв міліції, пообіцявши їм , що не буде ніяких переслідувань із боку влади, окрім командирів, які віддавали злочинні накази. Учора ж депутат мав намір це ж сказати бійцям місцевого «Беркута», що впродовж останніх днів тримає глуху оборону на своїй базі.

Приблизно пополудні, ще до заявленого початку позачергової сесії, спікер Володимир Константинов через прес–центр ВР АРК видав заяву, в якій назвав «недостовірною» поширену деякими ЗМІ інформацію про те, що в ході пленарного засідання парламент автономії планує прийняти радикальні рішення, аж до виходу Криму зі складу України. У кримському парламенті цього питання не ставлять — «це провокація з метою дискредитувати Верховну Раду автономії, позбавити її легітимності». А організувала й підтримала її, за словами Константинова, «макіївська команда в кримському уряді, яка заради збереження влади готова пожертвувати суспільно–політичною стабільністю на півострові». «Не піддавайтеся на провокації! У ситуції, що склалася, зберігайте спокій і виваженість у своїх вчинках» — заявив Константинов.

Утім, схоже, що за будь–якого розкладу в парламенті вчорашнє протистояння готувалося заздалегідь. Саме близько третьої години дня до Сімферополя почали підвозити проросійськи налаштованих мітингарів з усього півострова, щонайбільше — з Севастополя. Число мітингарів під гаслами «Крим — Росія» загрозливо зросло і заполонило всю площу перед ВР. Протиборні сторони зійшлися стінка на стінку. Міліція, яка досі їх розділяла, розсіялася по майдану. Сепаратисти першими почали кидати пляшки з водою у татар і використовувати газ. Проте затяті татари «відбили» атаку й прорвалися у внутрішній дворик парламенту. Сутичка за півгодини вщухла. Велика частина їхніх опонентів розсіялася, проте станом на 17.00 кілька тисяч залишилися стояти перед парламентом.

Пан Сенченко висловив упевненість, що засідання парламенту відбудеться за 3–4 дні, коли в Києві буде сформовано уряд.

ЗАЯВА

Кравчук, Кучма та Ющенко заявили, що Росія вдалася 
до прямого втручання в політичне життя Криму

«Росія, яка весь час називала «втручанням» у внутрішні справи України спроби наших міжнародних партнерів врегулювати ситуацію політичним шляхом, зараз сама вдалася до прямого втручання в політичне життя Криму», — йдеться в оприлюдненій учора спільній заяві трьох перших президентів України — Леоніда Кравчука, Леоніда Кучми та Віктора Ющенка. «Ідеї представників російської Держдуми провести референдум про приєднання Криму до Росії або відповідного звернення з боку Верховної Ради АРК мають бути засуджені як заклики до повалення конституційного ладу та порушення територіальної цілісності України», — переконані президенти. Вони вважають, що вкрай небезпечним зараз є «сценарій федералізації Української держави», і додають: політики, які це пропонують, та відповідні пропагандистські кампанії мають отримати оцінку правоохоронців. Президенти нагадують, що «Росія разом із Великобританією та США є гарантами суверенітету України відповідно до міжнародних угод». «Заява Росії про дотримання всіх міжнародно–правових зобов’язань перед Україною незалежно від конфігурації парламенту та уряду має бути підтверджена відповідними діями російської сторони, демонстрацією поваги до рішень українського народу та української влади, усвідомленням відповідальності всіх небезпечних наслідків будь–яких конфліктів на етнічному ґрунті», — йдеться у заяві.

SOS!!!

  • 27.02.14, 14:23
Вже закинула інфу на Євромайдан SOS, 
але не лишнє для швидшої допомоги поширити її й серед друзів:
Майданівець Озерчук Миколай Михайлович, поранений, перебував у полоні у "тітушок", зараз ніби перебуває в лікарні "Мінбуда"за адресою Краснозвьйздний проспект, 17, палата 411.Зв'язок урвався, можливо він у тяжкому стані, можливо потребує кваліфікованої допомоги?
Інформація від Андрія (Донецьк)

Дякую за співучасть.

Звірства нЕлюдів.

  • 27.02.14, 13:35
Захисники Майдану знають, що в Маріїнському парку двом козакам "тітушки" відрубали голови. Ось таке відео, так званої "зачистки" зачистили на You Tube:
136839469682518&type=2&theater

Заочне президентування.

  • 27.02.14, 11:40

МОЛНИЯ: Указ Президента Украины № 90/2014 от 27 февраля 2014
. .Марат Мусин в Чт, 27/02/2014 - 09:48 Новость: тема 
  • Война
  •  Указ Президента Украины № 90/2014 от 27 февраля 2014

(Перевод с украинского)

22-23 февраля на Украине произошел военный переворот, в ходе которого группы вооруженных боевиков нацистского толка при военно-политической поддержке иностранных держав захватили органы центральной государственной власти в столице страны городе Киев, и ряд областных администраций в западной части страны.

Часть политических сил Украины выступили как предатели народа и коллаборационисты, сотрудничающие с захватившими государственную власть в столице фашистками дружинами, с целью формирования марионеточного правительства целиком зависимого от внешних спонсоров этого государственного переворота, в лице Соединённых Штатов Америки и стран НАТО, прежде всего Германии и Польши. Фашиствующие банды вытеснили из Киева сотрудников администрации Президента Украины, захватили Центральную Раду, учинили репрессии против депутатов не поддержавших путч, вплоть до их избиений, похищений, поджога домов и угроз расправы с депутатами и их семьями. В связи с этим продолжение деятельности конституционны органов власти в Киеве стало невозможным по причинам военного характера.

Для прикрытия целей государственного переворота его участники использовали «Соглашение об урегулировании кризиса в Украине» от 21 февраля 2014 года, в котором, совместно со мной заявили: «о намерении создать коалицию и сформировать Правительство национального единства в течение 10 дней», в срок до первого марта. Данное Соглашение парафировали Министры иностранных дел Франции, Германии и Польши, которые в дальнейшем не только не выполнили взятые на себя обязательства гарантов Соглашения, но и приняли непосредственное участие в поощрении государственного переворота на Украине.

Президент Украины остаётся единственной стороной этого Соглашения, которая строго и в полном объеме выполнила взятые на себя обязательства. В связи с истечением срока, объявленного Соглашением от 21 февраля для формирования на Украине Правительства национального единства, и попытками части путчистов сформировать собственное незаконное марионеточное правительство в Киеве, объявляю о следующих мерах законной власти Украины по восстановлению конституционного порядка :

1. Отменить Указ президента Украины № 52/2014 от 28 января 2014 года «Об отставке Премьер-министра Украины и Кабинета Министров Украины». Членам кабинета Министров, их заместителям, и руководителям отделов и служб прибыть в пункт, указанный мной в Циркулярном письме, для продолжения работы законного Правительства Украины в порядке, предусмотренном постановлением №950 «Про затвердження Регламенту Кабінету Міністрів України».Кабинету мистеров принять исчерпывающие меры для восстановления государственного управления, и выполнения социальных обязательств Правительства в неоккупированных путчистами регионах, обратив особое внимание на вопросы выплаты в регионах пенсий, пособий, и мер социальной поддержки населения, а также решения материальных вопросов и выплаты жалованья лояльных законной власти силовых структурах, определить меры материальной поддержки Народных дружин и источники их финансирования. При недостаточности денежных средств предавать для целей развертывая службы Народных дружин в регионах любое государственное имущество, и права его использования на местах.

2. Определить нахождение Ставки верховного главнокомандующего Украины - Главный Штаб ВМФ Украины, г. Севастополь. Главкому ВМФ Украины адмиралу Юрию Ильину принять исчерпывающие меры для установления связи со всеми частями, подразделениями и кораблями Вооруженных Сил ВМС Украины для соблюдения безусловного суверенитета, территориальной целостности и защиты законных органов государственной власти Украины. Временно возложить на него обязанности начальника Генерального штаба Вооруженных сил Украины. Всем командирам частей, подразделений и кораблей в срок не более 24 часов после обнародования Указа выйти на связь со Ставкой Верховного Главнокомандующего в городе Севастополь, о чем мной издан Приказ №1 Верховного Главнокомандующего. После истечения указанного срока считать всех командиров, не выполнивших требования Приказа, изменниками, без дополнительного Приказа лишить их воинского звания, с срыванием погон перед строем. Младшим офицерам принять меры по их смещению, вплоть до применения оружия на поражение к лицам, оказавшим сопротивление, с целью немедленного выполнения Приказов Ставки Верховного главнокомандующего, и доложить о выполнении приказа Начальнику Генерального штаба в г. Севастополь.

3. Руководителям подразделения милиции и СБУ Украины перейти на военный порядок несения службы, в порядке, указанном в приказе №2 Верховного Главнокомандующего, Всем командирам подразделений милиции в срок не более 24 часов после обнародования Указа выйти на связь со Ставкой Верховного Главнокомандующего в городе Севастополь. После истечения указанного срока считать всех командиров подразделения милиции и СБУ, не выполнивших требования Приказа №2, изменниками, без дополнительного Приказа отстранить их от должности, с целью чего младшим офицерам принять меры по их смещению, вплоть до применения оружия на поражение к лицам, оказавшим сопротивление, с целью немедленного выполнения Приказов Ставки Верховного главнокомандующего, и доложить о выполнении Приказа лично мне.

4. Иностранным державам, желающих сохранить дипломатические отношения с Украиной, прислать своих военно-морских атташе для связи с законным руководством страны в главный штаб ВМФ Украины, г Севастополь, до создания условия аккредитации в нем посольств иностранных государств.

5. Определить местоположение МИД Украины и Национального банка Украины в месте расположения Ставки Верховного главнокомандующего. Министерству иностранных дел и Руководителю Центрального банка предупредить иностранные державы о недопустимости хищения финансовых резервов Украины, право распоряжения которыми есть лишь у законных властей страны, и восстановить корреспондентские отношения с международными банками и финансовыми организациями. В случае хищения. присвоения, или замораживания этих средств, или использования их по указаниям незаконных временных властей г. Киева, компенсировать убытки за счет национализации средств и имущества, принадлежащих Правительствам, организациям и гражданам соответствующих стран, вплоть до судебного решения этого вопроса в интересах Украины. В этой связи Правительству заморозить все активы иностранных компаний и любых компаний с иностранным участием и перевести их под полное государственное управление, до подтверждения готовности иностранных держав добросовестно выполнять свои финансовые обязательства перед законным Правительством Украины.

6. Предложить всем, верным Конституции Украины депутатам Верховной Рады прибыть в город Севастополь для выездной сессии 3 марта 2014 года, с повесткой дня о лишении неприкосновенности и депутатских полномочий участников вооруженного путча в городе Киев, довыборов в Верховную раду и возобновления её работы в условиях оккупации исторической столицы страны.

7. Выборным органам власти в областях Украины в срок до 3 марта предложить мне кандидатуры руководителей соответствующих областей, из числа депутатов, или граждан, верных законному Правительству страны. Кандидатам с мандатами от представительных органов власти прибыть в город Севастополь к 3 марта, для утверждения мной в качестве Губернаторов. До этого срока всем выборным органам власти на местах сформировать Народные дружины, из числа лиц, верных законному Правительству страны, назначая их руководителями офицеров, имеющих боевой опыт, или сотрудников подразделения «Беркут» и Внутренних Войск, отличившихся личным мужеством при защите законных органов власти в городе Киев, а также самостоятельно принять все необходимые меры к восстановление конституционного порядка на всей территории Украины.

Президент України Віктор ЯНУКОВИЧ
27 лютого 2014 року

Білі і пухнасті.

  • 26.02.14, 23:05
Журнал "Країна" Вівторок, 25 лютого 2014 14:51
"Коломойський тільки при мені тричі дзвонив тому недоношеному Кернесу"
Борис ФІЛАТОВ  41 рік, бізнесмен, адвокат, журналіст. З відзнакою закінчив Дніпропетровський державний університет за двома спеціальностями водночас – ”історія та суспільствознавство” і ”правознавство”. 1997-го захистив кандидатську дисертацію в Одеській національній юридичній академії за напрямом ”Теорія права. Філософія права”. Був наймолодший кандидат юридичних наук в Україні. Працював юрисконсультом на підприємствах різних форм власності. Власний адвокатський бізнес відкрив 2000-го. Брав участь у резонансних судових справах, працював із багатьма українськими фінансово-промисловими групами. Кажуть, обслуговував інтереси дніпропетровського мільярдера Ігоря Коломойського. Філатов це заперечує. 2006 року Борис Альбертович став офіційним доларовим мільйонером. За рік перед тим залишив адвокатську діяльність і захопився журналістикою. П’ять років був автором та ведучим телепрограми ”Губернські хроніки” на дніпропетровському ”9 каналі”. Любить подорожувати. Мотоциклом об’їхав понад 60 країн світу. Захоплюється дайвінгом, занурювався 250 разів. Цікавиться історією Японії. Колекціонує тамтешні мініатюрні статуетки – нецке. Наступного року планує полетіти в космос. За це заплатив $250 тис. –?Веду здоровий спосіб життя. Щодня займаюся спортом: бігова доріжка, тренажерка. 10 років боксую. Раз на тиждень ходжу в лазню. Одружений. Має доньку
”… Людина не може підійти зранку до дзеркала і сказати, що є колесом у злочинному режимі. Насправді ми всі були колесами – і ви, і я”, – розповідає бізнесмен Борис Філатов

Дніпропетровський бізнесмен Борис Філатов утік з України через переслідування режиму Януковича Про інтерв'ю з 41-річним дніпропетровським бізнесменом Борисом Філатовим домовлялися місяць – говорив, що зайнятий. На початку лютого через загрозу арешту та погрози з боку віце-прем'єра Олександра Вілкула він із партнером по бізнесу Геннадієм Корбаном виїхав до Ізраїлю. За день до того в спільному торговому центрі "Пасаж" у центрі Дніпропетровська замість реклами підприємці почали транслювати "5 канал". За кілька годин у ТЦ вимкнули опалення і світло. І відрядили туди "беркутівців", аби перевірили – чи не ховаються в приміщенні мітингувальники.

– Вони хотіли нас із Корбаном арештувати. Викликали обох на один і той же час, щоб допитати в справі, яку закрили рік тому. Думали, ми такі дурні, що прийдемо. Наш друг Ігор Коломойський надав чартер, і ми вилетіли до Ізраїлю, – пояснює Філатов російською. Розмовляємо об 11.00 через Skype у неділю 23 лютого.

Бізнес забрати не намагалися?

– Наїздів на бізнес не було. Наїжджали особисто на мене і Геннадія Корбана. Але піднявся страшенний скандал у соцмережах і пресі. Зокрема, за нас заступився Рінат Ахметов. Тому бізнес не чіпали. Але прокурор області наказав зібрати всю інформацію про нас.

Як Ахметов вас захистив?

– Хай би що зараз відбувалося, я вважаю його своїм другом. У нас приватні стосунки. Ми можемо один одному дзвонити. Я йому зателефонував: "Рінате, твій Вілкул здурів. Він із нами зводить особисті рахунки. Можна його якось привести до тями?" І Ахметов якимось чином на нього вплинув. Але ми хотіли отримати офіційні документи про припинення переслідування нас обох. Бо перед тим депутат від Партії регіонів Дмитро Шпенов у пресі звинуватив нас в організації масового безладу і захопленні Дніпропетровської облдержадміністрації. Словом, хотіли нас посадити до в'язниці. Тому ми зібрали валізи й виїхали. Коли Ахметов їх трохи вгомонив, ми Вілкулу сказали: "Саша, все це добре, але твоїм усним гарантіям не віримо. Дайте папір, що ми не є організаторами сутичок і захоплення будівель".

І він вам його дав?

– Ні. Якби дав, ми повернулися би негайно. Вілкул відкликав наш арешт рівно через півгодини після того, як йому подзвонив Рінат. Олександр нам пояснив, що це був піар, і зник. Ми розуміли: це просто так не закінчиться, тим паче маємо інформаторів у правоохоронних органах. Нам повідомили: наші дві скромні персони неодноразово обговорювали на спеціальних нарадах у міліції, СБУ, прокуратурі. Ми ж не могли постійно телефонувати Ахметову і просити: "Вони роблять не те, подзвони їм знову". От і вирішили залишитися в Ізраїлі.

Коли повернулися?

– Я мав ще в суботу прилетіти. Але треба було зробити одну важливу справу. Субота в Ізраїлі вихідний, тому довелося лишитися ще на день. Вилітаю сьогодні. Ахметов мав неабиякий вплив на Віктора Януковича.

Чому не спробував зупинити колишнього президента, коли той почав убивати людей?

– Я теж цього не розумію. Але коментувати і відповідати за іншу людину не хочу. Це однаково, якби ви запитали, чому Янукович виявився таким мерзотником і покидьком. Цього ніхто не знає. Можу говорити лише за тих, із ким розмовляв на цю тему. З Ахметовим ми про це не спілкувалися.

Багато людей сподівалися, що край війні в Україні можуть покласти лише олігархи.

– Дехто робить сильні заяви, як-от Віктор Пінчук (двічі засудив силові дії. – "Країна"). А дехто мовчить, але дещо робить. Подивіться, як поводився канал "1+1" (належить мільярдерові Ігореві Коломойському, досить чесно висвітлював події на Майдані. – "Країна"). Але при цьому Коломойський не сказав нічого. Не за словами, а за справами нас судитимуть. У найкритичніший момент він виступив проти федералізації (критикував сепаратистські вислови харківського мера Геннадія Кернеса. – "Країна"). Він тому Кернесу недоношеному тричі дзвонив тільки при мені. І якими словами до нього звертався, можете здогадатися. Тому Ігор займався. Але чим і як – про це краще питати в нього. Також я не раз розмовляв із Вадиком Новинським (наближений до Януковича мільярдер, депутат від Партії регіонів. – "Країна").

Що він говорив?

– Три місяці тому я прийшов до нього і сказав: "Вадику, ви закостеніли і не розумієте, що люди вас ненавидять". Він відповів: "Борю, чому ти так думаєш? Ми даємо людям роботу". Я йому: "Не заперечую, що ви даєте роботу. Але ваша компанія стільки натворила в країні. Вас почнуть скоро виносити. Ви дихати людям не даєте". Він не повірив. Місяць тому я йому зателефонував знову. Мені тоді вдалося надати розголосу справі про загибель Вербицького (активіста Юрія Вербицького закатували до смерті невідомі, перед тим викравши зі столичної Жовтневої лікарні. – "Країна"). У мене живе одна добра знайома в Гнідині (село, де знайшли тіло Вербицького. – "Країна"). Вона мені вранці пише, що знайшли чоловіка зі слідами тортур і хочуть тихцем вивезти. Я подзвонив Юрієві Бутусову (редактор видання "Цензор. нет". – "Країна"), а він – Юлії Мостовій (редакторка газети "Дзеркало тижня". – "Країна"). Зразу про це написали, і Вербицького не вдалося вивезти як невпізнаного. Я дзвоню Новинському: "Вадику, людей у ліс вивозять, убивають". А він: "Цього не може бути. Це провокація". Кажу: "Я серйозна людина, а не ідіот. Я ж тобі не розповідаю те, що пишуть в інтернеті чи на Facebook. Знаю достеменно, Вадику, людей убивають". Він не повірив. Усі в один момент стали сліпоглухонімими. Коли перебуваєш у компанії покидьків, навіть якщо ти порядна людина, в голові все одно спрацьовує механізм самокомпенсації. Тобто людина не може підійти зранку до дзеркала і сказати, що є колесом у злочинному режимі. Насправді ми всі були колесами – і ви, і я. Але Вадим – хороша і добра людина. Ми 15 років дружимо. За той час у нас було всяке.

Чому освічені багаті люди мовчали, коли на Майдані вбивали людей?

– Можу відповісти за Вадима. Він прийшов у Верховну Раду 21 лютого і проголосував, аби припинили кровопролиття.

В один момент опритомнів?

– Певно, що так. Він – людина оцерковлена, православна. Зауважте: на відміну від решти братії, він постійно приходив у Раду і не ховав обличчя. Але чому після того, як убили стількох, усі ці скоти поховалися – я не розумію. Це треба в них питати, чому вони не зупинили кровопролиття. Хай дадуть відповідь.

Кажуть, Новинський – людина Путіна і в Україні представляє його інтереси.

– Це – стереотип, штамп, який будується на тому, що Новинський родом із Санкт-­Петербурга і, звісно, в нього є зв'язки в Росії. Та й усе. Але 12 років усі його активи і бізнес – в Україні.

Що тепер буде зі статками близьких до Януковича олігархів?

– Думаю, почнеться черговий переділ власності. Не коментуватиму персоналій, але активи розділю на дві частини: статки 1990-х, які всі легалізовані, і ті, які "молода команда" напиляла за два роки завдяки махінаціям з імпортом нафтопродуктів і непрозорим тендерам. Доля цього бізнесу буде дуже сумна.

Активи повернуть державі?

– Що означає "повернути державі?" 2004 року ми робили революцію в себе у Дніпропетровську і перші підняли державний прапор. Нам за це ніхто не подякував, зокрема і Юлія Володимирівна, яка знає мій мобільний телефон і в якої я три роки працював. Тоді теж всі говорили про реприватизацію. Були списки 300 підприємств, потім цю цифру скоротили до 30. Чи хтось розуміє механізм, як усе це робиться і за яким принципом? Я цим списком займався, і коли побачив перелік, збагнув, що його склали ідіоти. Забрати все назад у державу було неможливо. До списку включили навіть підприємства, які не були приватизовані. Його просто хтось надрукував, а Тимошенко і команда – опублікували.

І зараз це станеться?

– Так, буде багато слів. Але доки не знайдуться професіонали, які зможуть це зробити, – не відбудеться нічого. "Межигір'я" можна віддати дітям, облаштувати там пансіонат чи санаторій. Якщо говоримо про вкрадену власність, до кожного об'єкта має бути окремий підхід.

Яка країна може прихистити Януковича і членів його сім'ї?

– Хороше запитання, але відповіді на нього я не маю. Ми з товаришем сперечалися на цю тему. Я заявив: ніхто, і всю цю мерзоту треба гнати в Антарктиду. Мій співрозмовник сказав: вони всі можуть з'явитися в Росії – як фактор дестабілізації для нашої держави. Януковича постійно діставатимуть із комірчини, він робитиме якісь заяви про владних нацистів в Україні. Він – політична фігура, а от який-небудь Курченко може десь притулитися. Зрештою, він не вбивав протестувальників. Але з ним хай розбирається фінансова розвідка відповідних країн. Головне, щоб це не перетворилося на полювання на відьом.

Звільнили Юлію Тимошенко. Багато людей не хоче, аби вона поверталася в політику. Яка буде її роль?

– Мені шкода, що її тоді посадили. Не можна було з нею так чинити. Але коли вона вчора виступала на Майдані, в мене виникло відчуття дежавю. То був спектакль. Вона гарно говорить і каже те, що люди хочуть чути. Але ж країна стала зовсім інша, і Майдан стояв не за неї. Я на її місці залишився б громадським лідером. Знаєте, яка в них усіх проблема? Ніхто не думає про свою роль в історії. Кравчук, який зараз бігає і придурюється на різних каналах, міг би стати нашим Томасом Джефферсоном (третій американський президент, один з авторів Декларації незалежності США 1776 року. – "Країна"). Якби він дистанціювався від усіх, перетворився б на історичну постать. Так само й Тимошенко. Вона може ввійти в історію як наш Нельсон Мандела або жінка, що приїхала після довгих поневірянь, а народ її не прийняв.

Як в історію ввійде Янукович?

– Його проклинатимуть до останнього коліна. Від дня, коли вбили Сергія Нігояна.

Янукович "їв" стільки, що в якийсь момент у горлянку не полізло?

– Так. Я вчора дивився репортаж із "Межи­гір'я", і там один простий чоловік сказав: "Я мало що розумію. Але думаю, він – хвора людина". Підписуюся під цими словами.

Вас здивувала надмірна розкіш маєтку екс-президента?

– Я теж людина із великими грошима. Та "Межигір'я" – це кітч, цілковита відсутність смаку. Таке роблять ті, хто ментально є махровим совком. Вони – бидло, що дорвалося до влади.

Навіщо йому були золоті смітники, унітази і навіть позолочений батон?

– Мене це теж дивує й обурює. Але я не спеціаліст із психології жлоб'я. Теж із усього цього дивуюся. Хоча їжджу машиною з охороною, але ніколи не дозволю собі, щоб мій охоронець штовхнув людину. Поводжуся інтелігентно. А вони – жлоби. Як їхні діти поводяться? Моя донька вступила до Лондонської академії мистецтв, їздить Mercedes'ом із водієм, але ніхто не знає, що вона – моя донька. Вона нікому в своїй групі не розповідає, що в її батька є вертоліт.

За найскромнішими підрахунками, в "Межигір'я" вклали щонайменше мільярд євро.

– Вони в один момент переплутали державну кишеню зі своєю. Може, це пролунає некоректно, але я не знаю, скільки коштує літр молока чи літр бензину. Це справа мого домашнього персоналу, охорони. Але я розумію, що літр молока чи бензину купують із мого власного бюджету. А вони втратили відчуття ґрунту під ногами. Вирішили, що вони – господарі всієї країни і людей. Тому "Межигір'я" могли збудувати і за 3 мільярди, і за 5.

Невже ніхто з них не розумів, що це закінчиться фіаско і соромом на весь світ?

– У нас були різні розмови з цією публікою. Ми їм говорили: "Схаменіться. Ви пиляєте гілляку, на якій сидите". Ще пропонували брати у команду нових людей. Нам відповідали: "У нас травма після помаранчевої революції. Ми нікому не довіряємо". Вони перетворилися на мафію, клан. Одна з високопоставлених персон розповідала мені, як прийшла до Януковича і каже: "Вікторе Федоровичу, протести переходять у не зовсім хороше русло". І подає йому на аркуші всю інформацію про те, скільки людей загинули і скільки поранені. На що екс-президент відповідає: "Слышь, ты! Ты что, мне за обедом будешь портить настроение? Убери это со стола". Вони навіть не думали, що з ними щось може трапитися. Скажу більше. Андрій Портнов (екс-заступник глави Адміністрації президента. – "Країна") за три дні до того, як їх вигнали, дзвонив одному нашому спільному знайомому і матюкався, що "ми всіх загонимо". Хоч всі вже розуміли, що їм – каюк.

Що буде з економікою? Коли прийдуть інвестиції?

– Є інформація, що вони будуть з Америки. Світ нас не залишить. Із Європою, з Фюле все зрозуміло. Я минулого тижня їздив до Брюсселя, виступав там. Після того стоїмо я, Руслана Лижичко та Фюле (Штефан Фюле, єврокомісар із питань розширення та політики добросусідства. – "Країна"). Руслана йому каже: "Їм автомати видали, робіть щось". Фюле відповідає: "Ага, зараз". Вийшов у коридор, за хвилину повертається: "Щойно телефонував Арбузову. "Калашников" не заговорить". Європейці не розуміють психології криміналітету. А кримінал розуміє лише силу. Вважаю, кров людей – також і на провальній європейській дипломатії.

21 лютого вони виправили свою помилку, схиливши обидві сторони до перемир'я.

– Коли вже в центрі Європи людей убивають снайпери, треба щось робити. Бо постійні розмови, як-от "Ми порушуємо питання санкцій, санкції вже на столі" – це смішно.

Ви майже місяць були за кордоном. А тут точилася війна.

– Я спав по 4 години на добу, курив по дві пачки цигарок на день. На ніч клав пістолет Glock під подушкою, чекав арешту. І щодня пив. Але як міг сприяв революції. Допомагав скаліченим. Купував обладнання в польові госпіталі, шукав бронежилети і петарди. Коли перекрили дороги і обшукували машини, я власним вертольотом переправляв заборонені предмети на Київ. Надавав адвокатів і вивозив активістів. Допомагав грошима, закуповував продукти і ліки. Єдине, за що мені соромно, – жодного дня не був на Майдані. За це хочу вибачитися.

Борис Альбертович перепрошує. Просить закінчити розмову, бо поспішає на літак до Дніпропетровська. 

Автор: текст: Галина ОСТАПОВЕЦЬ

Герої не вмирають.

  • 26.02.14, 20:57
Небесна сотня в Instagram.
25.02.2014
Тисячі людей прийшли на Майдан вшанувати їхню пам'ять та попрощатися з ними.

Цими вихідними, після того, як снайпери вбили більше 80-ти осіб, тисячі людей прийшли на Майдан вшанувати їхню пам'ять та попрощатися з ними.

 

Спостерігаючи за потоком людей, які стояли у справжньому заторі, аби пройти на Майдан, здавалося, що майже кожна родина несе квіти. Купити їх поряд з Майданом було неможливо. У центральних районах столиці не вистачало траурних стрічок.

 

Прощаючись з хлопцями "Небесної сотні" плакали і ті, хто стояв на Майдані, і ті, хто дивився відеотрансляції у себе вдома. Смерті молодих чоловіків сколихнули суспільство.

 

Небесною сотнею називають людей, які загинули під час сутичок в Україні між людьми, невдоволеними українською владою, та силовиками.

 

В Instagram з'явився хешгег "небеснасотня", де люди ділилися світлинами, присвяченими чоловікам, яки загинули на Майдані.

 

 
 
 
 
 
 
 
 
Це море сліз не змиє горя втрати,
Найкращі залишились там, в бою,
жорстокі нелюди змогли життя забрати,
Свободу ж не віддали ви свою.

Пробачте, милі, що не зборонили.
Пробачте, кожен хлопець, хто помер.
Що це "Героям Слава!" захрипіле
Ви слухаєте лежачи тепер. 

Скрізь біль, тортури, моторошні муки
Хистили Україну ви чолом,
Тремтятьу мами сивоокій руки, 
Тримаючи скривавлений шолом.

Тримайтесь, їхні мами і дружини,
Утріть гарячі сльози зі щоки,
Ваша нова сім'я - вся Україна,
Брати і сестри разом навіки.
20.02.2014

(с) Тарапата Наталия
https://www.facebook.com/groups/virshi/276885999140580/?notif_t=group_activity

 
 
 
 
 
 
 
 

А сотню вже зустріли небеса... 
Летіти легко, хоч Майдан ридав...
І з кров'ю переміщена сльоза... 
А батько сина ще не відпускав...

Й заплакав Бог, побачивши загін — 
Спереду - сотник, молодий, вродливий, 
І юний хлопчик в касці голубий, 
І вчитель літній - сивий-сивий...

І рани їхні вже не їм болять ... 
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло... 
Як крила ангела, злітаючи назад, 
Небесна Сотня в вирій полетіла...

Л. Максимлюк

Фото з Instagram (by marinkakos, annagasinets, illyasushko, alex_buz, explore_kyiv, alishamodel, bloodova, ukropp_afisha, vadimdeus, annasndl, _diana_69, ygalushka)

Кандидати в революційний Кабмін.

  • 26.02.14, 20:51
Майдану показали майбутніх міністрів.

Кандидаты в Кабмин камикадзе. Фото 1

Середа, 26 лютого 2014, 20:28 

Рада Майдану представила на Майдані Незалежності майбутній склад Кабміну. 

Прем'єр-міністр - Арсеній Яценюк;

Віце-прем'єр з питань євроінтеграції - Борис Тарасюк;

Віце-прем'єр з питань гуманітарної політики: Ольга Богомолець;

Антикорупційне бюро - Тетяна Чорновол;

Люстраційний комітет - Єгор Соболєв;

Міністр юстиції - Павло Петренко;

Міністр економіки - Павло Шеремета;

Міністр освіти - Сергій Квіт;

Мінсоцполітики - Людмила Денисова;

Мінекології - Андрій Мохник;

Міністр культури - Євген Нищук;

Міністр закордонних справ - Андрій Дещиця;

Мініагрополітики - Олександр Мирний;

Міністр кабінету міністрів - Остап Семерак;

Мінохоронздоров'я - Олег Мусій;

Міністр палива та енергетики - Юрій Продан;

Міністр молоді і спорту - Дмитро Булатов;

Міністр внутрішних справ - Арсен Аваков;

Секретар РНБО - Андрій Парубій, 

його заступники - Вікторія Сюмар та Дмитро Ярош (ще не дав своєї згоди);

Міністр інфраструктури - тривають консультації.

Міноборони - тривають консультації, афганці внесли свою кандидатуру.

Українська правда.