Pb. Good Bye, конечности, о-о!..

  • 24.10.17, 01:30
Автор: Олексій Кустовський

Когда отрубят все руки,
Берущие откаты, -
В терпком воздухе тихо
Откаты посчитают пальцы ног ...


Злочинне "добротолюбіє" одних і продажна жадібність інших...

  • 24.10.17, 01:18
"Якби Путін покликав до себе, невідомо, хто з нашої влади не побіг би"
Автор: Сергій Старостенко

"Ми приречені бути жертвами сучасного олігархату українського. Президент заробляє гроші. А міг би чимось пожертвувати — якимись своїми заводами в Росії", - каже поет і політик Іван Драч. Він упевнений, що українців зараз об'єднують гроші, а не проблеми в державі.

Я колись думав, що екологія об'єднає українців, і ми будемо спільно дбати, щоб якось давати раду страшному стану речей, в якому живемо. У нас же річки висихають, ліси вирубуються. Раніше в Кончі я ходив на ставочок невеличкий. Закидав вудочку і ловив карасики такі з долоню. Наловлю п'ять-десять штук, засмажу, юшку зварю. А зараз уже не зайдеш — усе заболочене, все сохне.

Думав, що екологія об'єднає і правих, і лівих. А найбільше їх об'єднує долар чи євро. Люди подуріли і всі намагаються збагатитися - хто праведним способом, хто неправедним. У нас держава зветься — Український олігархат. З десяток мільярдерів є вгорі, які собі збагачуються на чолі з нашим президентом, внизу багато злиднів, і дуже мало середнього класу, який би був основою демократії. У нас справжньої демократії не буде доки не буде середнього класу.

Приїхав додому — дружина в мене домашнім господарством займається, все в її руках. Показує мені платіжки за комунальні - скажені гроші платити треба за все: за послуги, за воду. Квартплата збільшується з кожним роком шаленим темпом. А нещасна гривня добре що хоч на такій стадії стоїть, бо може і далі посипатись.

А наш генераліссімус тільки дивиться, як він виглядає на параді. Дуже гарно. Ну от бачите, хоч одне щось хороше в нашій державі є. Те, що Саакашвілі на слуху — вина Порошенка. Він ні з того ні з сього дав йому громадянство і ні з того ні з сього забрав це громадянство. Це залежало тільки від позиції, яку Саакашвілі займав особисто до Порошенка.

Велика біда, що ми приречені бути жертвами сучасного олігархату українського. Президент заробляє гроші. А міг би чимось пожертвувати — якимись своїми заводами в Росії.

Але ж армію, кажуть, створив.

Ця армія створена переважно з добровольців. Одна частина молоді зараз проливає кров на сході, друга частина молоді тікає з України. У Польщі уже навіть не десятки, а сотні тисяч наших заробітчан. Надії, що вони вернуться сюди, дуже мало. Пускають коріння там уже.

Як нічого не зміниться, буде черговий майдан. Але толку, мабуть, буде мало з того майдану, бо не готове ще саме суспільство до змін.

Львів на цілий білий світ став символом сміттєзвалища найбільшого. Культурна столиця України стала сміттєзвалищем. Основа основ нашого духу героїчного, Волинь, де Бульба-Боровець робив Українську Повстанську Армію, стала основою бурштинової мафії. Люди бабраються в тому болоті, шукають бурштин. Це теж стало світовим позорищем. Маємо два світових позорища: одне бурштинове, друге — сміттєзвалище у Львові

От Львів, з якого я вчора повернувся — на цілий білий світ став символом сміттєзвалища найбільшого. Культурна столиця України стала сміттєзвалищем. Основа основ нашого духу героїчного, Волинь, де Бульба-Боровець робив Українську Повстанську Армію, стала основою бурштинової мафії. Люди бабраються в тому болоті, шукають бурштин. Це теж стало світовим позорищем. Маємо два світових позорища: одне бурштинове, друге — сміттєзвалище у Львові. Це вже залежить не тільки від влади, Порошенка і Садового, а від самих львів'ян і волиняків. Це біда – що в нас в якісно гірший бік змінилася ситуація і з нашим народом.

Але народ вийшов на революцію і вже розуміє ціну крові.

Це частина лише одна вийшла. А більшість збагачується, краде, бреше.

Політика мене затягувала мимоволі — в різних ситуаціях і в різні часи. Яніколи не збирався бути якимось видатним політичним діячем. Хоча вже тепер має до мене приїхати з Одеси чоловік, який написав докторську дисертацію про Івана Драча як політика.

Як ви з комуніста стали рухівцем?

Я завжди маю доскіпливе око і намагаюся розбиратися в ситуації — що справді робиться. Я вийшов з компартії слідом за своїм другом Юрієм Іллєнком, який перший це зробив, написав заяву гостру. Я думаю: "А чого ж я, як ідіот, буду сидіти в цих лавах?" - і пішов. Зрозумів, що треба творити структуру, яка могла долати цю систему. Була думка створити якийсь український фронт, як у Прибалтиці чи як "Солідарність" у Польщі. Так стали ми організовувати Рух. Хотів – на основі всіх творчих спілок, як в Італії. Але нам не давали можливості зробити спільне зібрання. Я вже був готовий зібрати всіх хоч на київському пляжі і зробити такий пляжний український народний фронт. Ректор Київського політеху Петро Таланчук запропонував нам провести з'їзд Руху в палаці політеху. Півтори тисячі делегатів з усієї України зібралося. Був завідувач відділом пропаганди і агітації ЦК компартії Кравчук. Йому хлопці вчепили значок рухівський на лацкан піджака. Він хитрий, розумний. Щоб цей значок не скидати, зняв піджака і повісив його на бильця крісла попереду. Наче йому жарко. Не образив одних і не зрадив інших.

Автор: Сергій Старостенко

Вночі ми прийшли колонами до парку Шевченка. Потім о пів на другу ночі з гучномовця лунає голос секретаря райкому партії: "Намітингувалися вже? Ну я вас прошу, розходьтеся, бо ми хочемо спати". А голова київської міліції підполковник Шапошник приязно ставився до нас і мені казав: "Що ви собі думаєте? Це вас півтори тисячі тут є, ще півтори навколо. А нас же нагнали 15 тисяч. Якщо щось почнеться, то така каша буде". Коли я з дружиною вертався з цього мітингу додому на Горького, весь квартал був зайнятий машинами з міліцією. Всі чекали сигналу.

Не було провокаторів?

Провокатори були. Хлопці стежили за ними. Ми попереджали своїх: нам треба нормально провести з'їзд. Бо якщо що, будемо винними ми, а не провокатори.

Як би змінилася історія, якби президентом обрали Чорновола, а не Кравчука?

Ніколи його не могли обрати. Час був такий, що не наросло ще серед народу стільки патріотів, щоб обрати Чорновола.

За Кравчука проголосували більше 50 відсотків, за Чорновола — до 25. Так само у Верховній Раді — 450 депутатів, із них у Народній раді, яку очолював Ігор Юхновський, було 120 чоловік. Це чверть. Я тоді так і визначив: Україна готова була до незалежності лише на чверть. Так і вийшло. Незалежність нам вдалося проголосити з міжнародною підтримкою – завдяки тому, що повалилася Берлінська стіна, завдяки демократичним рухам у Польщі і Прибалтиці. Ми використали вдало цю ситуацію.

Якби зараз прилетів сюди Путін і покликав до себе, то невідомо, хто з нинішньої влади побіг би до нього, а хто не побіг би. Ситуація дуже ще непевна. Я як ходжу вулицями, чую, як сичать ще стільки пенсіонерів, які ненавидять цю Україну і називають нікчемною державою, але з неї беруть пенсію

Незалежність нам упала в руки. Чи сильно змінилися люди за 26 років?

Важко сказати, чи змінилися. Якби зараз прилетів сюди Путін і покликав до себе, то невідомо, хто з нинішньої влади побіг би до нього, а хто не побіг би. Ситуація дуже ще непевна. Я як ходжу вулицями, чую, як сичать ще стільки пенсіонерів, які ненавидять цю Україну і називають нікчемною державою, але з неї беруть пенсію.

Які якісно хороші зміни відбулися за роки незалежності?

Ми бодай формалізувалися як держава. Бодай нас визнають як незалежну країну. Інша справа — як і чим наповнити цю незалежну державу — ото вже біда для нас.

Ви певний час працювали у Гуманітарній раді при Януковичі. Як знаходили з ним спільну мову?

Я був членом Шевченківського комітету. Тоді першу премію за публіцистику дали Михайлові Андрусяку за твір про УПА. Я був здивований, що Янукович не втрутився і не завадив цьому. Перший раз же дає премію — і за книжку про бендерівців. Я після вручення істав і кажу: "Правильно ви зробили, Віктор Федорович. Саме таким і повинен бути президент — шанувати і правих, і лівих, бо це його громадяни". Того ж вечора в Оперному театрі мене попросили сісти поруч з Януковичем на концерті. Думаю: ну чого ж не посидіти з президентом? Він сидів розчулений: "Ви знаєте, я перший раз на шевченківському концерті. Я ніколи таких пісень не чув", - зізнавався мені. Я собі подумав: це ж, мабуть, можна якимось чином потроху вилюднювати його.

Потім запросив мене на зустріч. Завів у кімнату поруч з робочим кабінетом, де чаркуються. Я побачив там ікону, а перед іконою портрет. Він каже: "Це мій друг, який загинув. Я його дуже люблю". Прочитав мені вірш, який він тому другові присвятив. Нормальна така розмова відбулась. Я думав, що можна буде з ним якось співпрацювати.

Але коли Ступка був тяжко хворий, я просив його помогти йому — не поміг, ще на якісь прохання не зреагував. Я побачив, що толку з цього мого приятелювання не виходить, і тоді коли він підписав указ про упослідження української мови у 2012, ми зі Ступкою демонстративно вийшли з цієї Гуманітарної ради. Такий мій "роман" із Януковичем був.

У вас не було бажання стати міністром культури?

Мені пропонували очолити Гуманітарну раду при президенгтові. Я тоді не ризикнув цього зробити. Бо багато моїх приятелів і так дивилися дуже косо на мої контакти з Януковичем. Павличко, коли побачив мене десь разом з ним, лаяв мене: " Ах ти сволоч така! Як ти смієш? Тебе люди прокленуть!" Я аж розсердився на нього і кажу: "Передай привіт Лаврентію Павловичу Берії!" Колись закидали, що Павличко був звязаний з Берією. Хоч правди не було в цьому. Берія просто якийсь час давав полегшу провінціалам, щоб самому прийти до влади — так загравав з ними. Але я тоді таке сказав Павличкові, щоб одшити його від себе. Він до сих пір дуже активний, кричить на всіх, вчить жити. Такий по натурі своїй.

Але дехто мене і підтримував: правильно робите, він президент. Хочемо ми цього чи ні — треба на нього якось впливати.

Автор: Сергій Старостенко

Українцям шкодить їхня м'якість?

Це правда. Був церковний діяч 18 століття Паїсій Величковський, він написав книжку "Основи добротолюбія". Але в нас ніхто не написав книжки "Основи ненависті до ворогів". Ми добрі дуже. Шевченко писав: "А де добрі люди, там і правда буде". Сковорода займався добротолюбієм. Довели нас до такого, що ми стали дуже добрі. Ми спершу думаєм, а чи ми чогось лихого не скажем. Нас б'ють, а ми краще одійдемо, ніж дамо відповідь. Це основа українського характеру.

Зараз вочевидь це не зовсім так.

Частина змінилася, а частина так же пиячить по ресторанах. На них війна не впливає. Люди живуть, як і жили.

Автор: Валерія Радзієвська

Таємна операція депортації українців "Запад".

  • 23.10.17, 00:50
Забирали всю родину і товарними вагонами везли у Сибір – маловідома операція «Запад»
20 Жовтень 2017, 23:58

Фото з виселення. Жовтень 1947 рік
Фото з виселення. Жовтень 1947 рік

Львів – До сьогодні жовтень 1947 року є маловідомою і недослідженою належно сторінкою історії України. Із 21 до 26 жовтня 1947 року радянська влада провела операцію «Запад», виселивши здебільшого у Сибір, а також і Казахстан, близько 27 тисяч родин, а це майже 80 тисяч осіб, у тому числі дітей і літніх людей, з терен Західної України. Досить складно нині віднайти живих свідків цієї трагедії українського народу. Залишились поодинокі старші люди, які пережили цю жахливу депортацію, і донині ці спомини наповнені болем і слізьми.

<a href="https://w.soundcloud.com/player/?url=//soundcloud.com/radiosvoboda/zabirali-vsyu-rodinu-tovarnimi-vagonami-vezli-u-sibr-malovdoma-operatsya-zapad">SoundCloud</a>

1947 рік, як і попередні – 1939-1941, 1944-1946 роки, коли СРСР окупував регіони Західної України, не вирізнявся навіть натяком на спокійне життя для українців. Тисячі людей були арештовані, засуджені, вислані у сибірські табори, вбиті, сотні безвісти зниклих. Людей тримали у страху. Кожен стукіт у двері викликав у сім’ях тривогу.

Наказ №00430 міністра держбезпеки СРСР Віктора Абакумова від 22 серпня 1947 року
Наказ №00430 міністра держбезпеки СРСР Віктора Абакумова від 22 серпня 1947 року
План операції у справі «Запад» по Львівській області
План операції у справі «Запад» по Львівській області

У родині 17-річної Іванни Арсенич нічого не чули про операцію «Запад», не знали, що готується масова депортація тих, хто підтримує національно-визвольний рух, чи у кого хтось воює в УПА. Жінка розповіла Радіо Свобода, що разом із батьками проживала тоді у гуцульському селі Нижній Березів (Івано-Франківщина). Її брат, молодий художник Болеслав служив в Українській повстанській армії. Мав псевдо «Лук». 87-річна Іванна Арсенич пригадує жовтень 1947 року.

Іванна Арсенич, жертва радянської депортації 1947 року в Західній Україні – операції «Запад»
Іванна Арсенич, жертва радянської депортації 1947 року в Західній Україні – операції «Запад»

Нас забрали, сказали, що через брата, який був в УПА. Я допомагала упівцям, як і все наше село
Іванна Арсенич

«Це точно вже не пригадую, чи було саме на Покрову, чи кілька днів після свята. Але це точно була друга половина жовтня 1947 року. Тоді випало дуже багато снігу. Нас забрали, сказали, що через брата, який був в УПА. Я допомагала упівцям, як і все наше село. Майже всі підтримували, бо багато пішло в УПА. Моя мама мала одного сина і весь час казала, що треба йти і допомагати. Там, де стояла сотня, ми носили їсти, переносили штафети (таємні матеріали). Першим арештували голову сільської ради, його єдиний син загинув в УПА, потім мене арештували, потім мого тата. Нас в пивницю кинули, бо була велика, як і наша хата. Туди звозили і звозили селян, потім нас до стодоли. Мама зранку ще подоїла корови, бабці був у той час 91 рік. Вона не знала, що нас до Сибіру везуть. На машини посадили, – каже Іванна Арсенич. – Я з жахом подумала про бабцю, мені було так її шкода, бо не вижила б. Ми її з машини зсадили, ті хлопці на постах якось чи не зауважили, чи просто пропустили, і бабця до рідних завернула в селі».

Розрахунок забезпечення спецперевезень вагонами, 30 вересня 1947 року
Розрахунок забезпечення спецперевезень вагонами, 30 вересня 1947 року

Нас привезли в Омську область. Спершу в баню відвели, поселили в порожні бараки. Голод був страшний. Мені звідти вдалось втекти. Це була зима 1948 року. У такий сильний мороз, сама, але отак і вижила
Іванна Арсенич

«Ми їхали товарними вагонами, нас всіх в Коломиї запакували. Десь чотири тижні у важких умовах, в холоді і голоді. Десь щось там давали по станціях, воду кип’ятили, хтось сушку мав, якийсь хліб. Ми могли з дому їсти взяти, але нам не дозволили, але люди мали дещо. Нас привезли в Омську область. Спершу в баню відвели, поселили в порожні бараки. Голод був страшний, ми нічого не мали, бо нам заборонили будь що брати. Там були лише всі наші люди, звідси з Коломийщини. Десь з Омської області через місяць нас забрали в ліс, за Іртиш, і мені звідти вдалось втекти. Це була зима 1948 року. Як я наважилась на втечу, не знаю. У такий сильний мороз, сама, але отак і вижила. Добралась до Коломиї. Спершу переховувалась по чужих людях, у горах, по селах, намучилась», – додає вона.

«По мені скакали і кричали: «бандерівка»

Львів’янці Катерині Пелехатій (з дому Василюка) у жовтні 1947 року було 14 років. Вона із сестрою проживала тоді у Дрогобичі, в дідуся. Там дівчата навчались у школі. А мама з татом жили неподалік, у селі Лішня. Брат Катерини Пелехатої належав до молодіжної підпільної оунівської організації «Крути». У лютому 1947 року разом зі своїми побратимами був арештований, засуджений і висланий на заслання в Казахстан. Майбутній чоловік Катерини – Микола Пелехатий був засуджений і виселений у Сибір.

Катерина Пелехата, жертва радянської депортації 1947 року в Західній Україні – операції «Запад»
Катерина Пелехата, жертва радянської депортації 1947 року в Західній Україні – операції «Запад»

Родина Катерини Пелехатої допомагала упівцям. Жінка пригадує, що дідусь мав власну крамницю посуду і завжди підтримував повстанців.

Карта проведення операції «Запад»
Карта проведення операції «Запад»

Загнали на вокзал в товарні вагони, без вікон, туалету, заґратовані, з металевими нарами. Нагнали так багато людей – старших, молоді, студентів, дітей, що ніде було сісти
Катерина Пелехата

«Вночі 21 жовтня 1947 року спершу забрали мого тата у селі. Маму і бабусю залишили. Зранку прийшли по них. Зробили це зумисно, щоб тато їм не допомагав збиратись. Коли мама вдягала бабусю, сама збиралась, у той час озброєні солдати ходили по хаті і забирали речі, в штани запихали вкрадені, шалянові хустки. Бабусю і маму посадили на підводу. Їх побачили хлопці, які йшли в Дрогобич у школу, і прибігли до нас, щоб попередити. Ми в школу не пішли, пішли до міста. По нас приїхали в обід, дідуся в помешканні не було. Тато був у супроводі конвою. Ми почали збиратись, я взяла книжки і макарони. Тато знайшов гроші, на щастя, і взяв. По дідуся прийшли в ніч на 22 жовтня. Ми навіть про це не знали. Нас везли Дрогобичем, люди бігли, прощались, загнали на вокзал в товарні вагони, без вікон, туалету, заґратовані, з металевими нарами. Нагнали так багато людей – старших, молоді, студентів, дітей, що ніде було сісти. Один чоловік зумів сховати малу сокиру і чоловіки вирубали в дерев’яній підлозі діру. Ми, заступаючи один одного, так могли піти в туалет. Їсти не приносили. Воду нам люди передали. Звозили людей з усіх районів, і на третій день товарний потяг рушив. На вагонах було написано «Пшениця». Дорогою ділились, хто що мав, по ковтку води пили, не вмивались, бо економили воду. Воші», – розповідає жінка.

Фото повстанців
Фото повстанців

Нас просто скинули в лісі. Чоловіки гілля натягнули для хворих, палили вогонь, топили сніг. Люди хворіли і вмирали, ховати не можна було, бо земля замерзла. Померла і моя бабуся. Хворіла і я. Дідусь втік в Україну
Катерина Пелехата

«Два дні їхали, і вже в Росії нас випустили на вулицю. Люди побігли по воду, конвоїри стріляли, але люди бігли. Принесли нам якоїсь «похльобки» і спеціально соленої риби, щоб ми пити хотіли. Татові на станції вдалось купити два відра води. За одне заплатив 25 карбованців підліткам, ті піднесли під вагон відра, і ременями чоловіки опустили посуд, щоб налили води. Дідусь їхав без їжі в іншому вагоні. Там ще була наша родина. Мамина мама з її братом теж їхала, і ми цього не знали. Всі – за зв’язки з УПА як «вороги народу». Спершу привезли нас на Урал, в місто Губаха. А там «жовтневі свята», 7 листопада. Аби ми не заважали, нас мали відвезти в ліс у піонерський табір. Втім, треба було через річку везти, а лід проламався. Нас просто скинули в лісі. Чоловіки гілля натягнули для хворих, палили вогонь, топили сніг. На другий день вже перевезли у піонерський табір, де не було опалення. Десь через тиждень звільнили табір від побутових злочинців, і нас там поселили в бараки. Клопи, воші… У грудні я пішла у 8-й клас в школу. У роздягалці мені ставили діти підніжки, накривали пальтом, по мені скакали і кричали: «бандерівка». Я не хотіла ходити в школу, але розуміла, що маю вчитись. Люди хворіли і вмирали, ховати не можна було, бо земля замерзла. Померла і моя бабуся. Хворіла і я. Дідусь втік в Україну – і для нас створили ще гірші умови: вивезли в Якутію, щоб звідти не змогли втекти», – пригадує зі сльозами Катерина Пелехата.

Важка праця на шахтах, в тайзі, відмова у навчанні в технікумі, бо «ворог народу», перевезення з місця на місце, у гірше і ще гірше. Кілька років молода дівчина не відвідувала школу, бо її не було. Але згодом, при черговому переїзді, закінчила вечірню школу. Після смерті Сталіна Катерині Пелехатій вдалось вступити у фармацевтичний технікум в Томську. Мала скерування у медінститут, але віддала товаришці, сама поїхала у Воркуту до свого нареченого. Згодом закінчила заочно інститут, як і її чоловік. Лише у 1979 році разом із чоловіком Миколою Пелехатим, теж засудженим підпільником, з двома дітьми приїхала у Львів.

Спецоперацію готували ретельно

Міністр держбезпеки УРСР генерал-лейтенант Сергій Савченко
Міністр держбезпеки УРСР генерал-лейтенант Сергій Савченко

Катерина Пелехата та її рідні також не знала, що ще у вересні 1947 року Рада Міністрів СССР ухвалила указ «Про виселення з західних областей УРСР в Карагандинську, Архангельську, Вологодську, Кемеровську, Кіровську, Молотовську, Свердловську, Тюменську, Челябінську і Читинську області членів сімей «оунівців» та активних бандитів, арештованих та вбитих у боях». Півроку готувались до реалізації задуманого. Вже на початку жовтня було сплановано виселення родин із областей Західної України. Спеціально на Львівщину, Тернопільщину, Івано-Франківщину, Волинь, Буковину скерували оперативні загони кадебістів і міліції з різних областей. Активно їм допомагали місцеві комуністи та комсомольці, були залучені близько 8 тисяч «стрибків» – учасників винищувальних батальйонів.

Штабом із проведення операції, що був розташований у Львові, згідно з архівними документами, керував заступник міністра внутрішніх справ УССР Микола Дятлов. Основним завданням радянської влади, тобто компартійного керівництва, було позбавити УПА підтримки активних людей, їхніх рідних. Власне, міцність УПА була суттєво послаблена. Операція отримала назву «Запад», яка розпочалась вночі 21 жовтня, а в окремих селах на кілька днів швидше, тривала до 26 жовтня.

Фрагмент карти проведення операції «Запад» у Тернопільській області. Синій колір – кількість «контингенту» (осіб, які підлягають депортації). Червоний – кількість військовослужбовців МГБ, залучених до проведення депортації. Жовтогарячі кружечки – місця дислокації оперативних груп військ МГБ
Фрагмент карти проведення операції «Запад» у Тернопільській області. Синій колір – кількість «контингенту» (осіб, які підлягають депортації). Червоний – кількість військовослужбовців МГБ, залучених до проведення депортації. Жовтогарячі кружечки – місця дислокації оперативних груп військ МГБ

Факт масової депортації, в першу чергу морально, послабив УПА. З того часу почався процес згасання українського визвольного руху
Руслан Забілий

«Звичайно, що факт масової депортації, в першу чергу морально, послабив УПА. З того часу почався процес згасання українського визвольного руху. Хоча наступного року, 1948-го, повстанці оговтались від такого удару, запекло продовжували боротьбу. Депортували найактивніших, це були переважно селяни, у яких хтось був причетний до підпілля, хто вирізнявся активною підтримкою підпілля.

Чому радянська влада ухвалила таке рішення про виселення? У березні того ж року, 1947-го, розпочалась акції «Вісла», коли 125 тисяч українців виселили з території Закерзоння на захід Польщі. Повстанці, які воювали на Закерзонні, не мали підтримки, бо населення не було. Частина їх перейшла на територію УРСР, а частина – в західні країни. Така боротьба з повстанцями, звісно, спонукала компартійців щось таке схоже провести і в західних областях України», – наголоує історик, директор музею «Тюрма на Лонцького» Руслан Забілий.

Карта вантажних станцій у справі «Запад»
Карта вантажних станцій у справі «Запад»

Радянська влада мала списки депортованих, складених на основі тієї інформації, яку здобула агентурним шляхом, попередніми арештами і допитами людей. Також чинився великий тиск і залякування жителів. Дехто здався самостійно і погоджувався на виселення. За даними дослідників, у жовтні 1947 року було депортовано понад 26 тисяч родин, а це майже 80 тисяч жителів Західної України, з яких понад 22 тисячі дітей. Найчисельніше вивезли населення з Львівщини і Тернопільщини.

Депортували у найвіддаленіші і найважчі для проживання регіони Росії. Для радянської влади це ще й була майже безкоштовна робоча сила. Багато хто з українців знайшов вічний спочинок у мерзлотах Сибіру, так ніколи не побачивши рідної землі...

НА ЦЮ Ж ТЕМУ:

Якби не було УПА, Сталін усе одно провів би депортацію – В'ятрович про операцію «Запад»

7 правил доглянутої жінки.

  • 23.10.17, 00:28
Правила ухоженной женщины: топ-7

Выглядеть красиво – это довольно простое искусство. Зная семь правил ухоженной женщины можно быть привлекательной в любом статусе, возрасте и при любых внешних данных.
По мнению психологов, мы передаем информацию всему внешнему миру о себе нашей внешностью с помощью скрытых паролей и посланий.

Каждая женщина однажды может быть неотразимой,а в другой раз вызывать только чувство жалости. При этом неважно насколько хороша ее внешность.

Выглядеть ухоженной и следить за собой – обязанность каждой из нас, а не роскошь или прихоть. Наша ухоженная внешность служит уважением ко всем, кто на нас смотрит и с нами общается.

Нельзя быть ухоженной женщиной впопыхах
Какой вы выберете стиль одежды, окраску волос или цвет туши для ресниц – личное дело. Однако некоторые правила нужно выполнять беспрекословно. Как это ни удивительно, но на уход за собой не обязательно тратить много денег, достаточно делать это регулярно.

Редко когда получается в экстренном порядке придать себе ухоженной и цветущий вид,если вы не занимаетесь своей внешностью в принципе. Но за заботу о себе нам всегда отплатят доброй монетой тело, волосы и лицо. И даже в такой ситуации, когда неожиданно нужно пойти на торжество или вечеринку и выглядеть там на все сто, наша внешность не подведет.

Привычки ухоженной женщины
Привычки ухоженной женщины никогда не поздно приобрести.Давайте начнем трудиться над собой, опираясь на советы, набравшись терпения и забыв об усталости и нехватке времени.

Важный совет: исходя из своих особенностей и ритма жизни, выработайте себе график обязательных посещений салонов красоты.

ухоженная женщина
1 привычка ухоженной женщины - чистота
Культ чистоты – это основа основ ухоженной женщины! В книгах по косметологии прошлого века описаны рекомендации по обязательному частому мытью себя любимого – не реже одного раза в две недели!!! Забавно, правда? Впрочем, что удивляться, если в средневековье купание считалось вредным…
Каким бы супердейственным и супердорогим не было косметическое средство,нанесите его на немытые волосы или грязную кожу и эффект будет нулевой. И даже самый хороший дезодорант не скроет застарелого запаха пота.
Современная мода возвращается к очищению лица с помощью воды. Обязательным должен быть душ ежедневно и пилинг тела и лица раз в неделю. Такие процедуры повысят эффективность воздействия кремов любых типов и назначений.
Очень важно правильно подобрать отшелушивающие средства, пенки и гели в зависимости от типа вашей кожи. Для ежедневного применения они должны обладать деликатным действием. Вы обязаны подойти серьезно даже к вопросу подбора мыла для рук, ведь процесс мытья должен приносить вам удовольствие.

ухоженная женщина
2 привычка ухоженной женщины - четкость линий
Четкость линий всего, что вы делаете себе самостоятельно – форма и длина ногтей, линия бровей, стрижка – должны быть безупречными всегда.

Ведь ногти разной длины и отросшие под надбровными дугами волоски не придадут вам ухоженный вид. При себе в косметичке и дома на туалетном столике постоянно должны находиться пинцет для бровей и пилочка для ногтей. А вот со стрижкой куда сложнее.

А если вы решили отрастить волосы – обязательно предупредите об этом своего мастера. Для поддержания хорошей формы стрижки корректируйте ее не реже одного раза в 3 месяца. А еще лучше – если есть возможность – раз в 28 дней. Когда делаете укладку самостоятельно хорошо зафиксируйте прическу с помощью геля и лаком закрепите результат.

Выбирайте те средства, которые позволяют сохранить подвижность и естественность ваших волос даже при сверхсильной фиксации.
ухоженная женщина
3 привычка ухоженной женщины - цвет
Внимание: цвет может придать стрижке динамику, добавить вашей внешности выразительности и даже изменить имидж. Однако волосы отрастая выдают ваш родной цвет у корней. И при мелировании, и при одноцветном окрашивании такие волосы выглядят слишком неаккуратно.

Важно - раз в месяц подкрашивать их корни.А при желании вернуть свой природный цвет нужно подобрать краску под цвет корней и покрасить ею все волосы. Не забывайте, что любая краска (даже щадящая) портит ваши волосы, поэтому нужно помогать им специальными ухаживающими шампунями, кондиционерами и масками.

4 привычка ухоженной женщины - "нет" ненавистным волоскам
Без единого волоса – это ваш девиз! Что выбрать – бритву, эпилятор, воск, крем для депиляции, электроэпиляцию или лазер – дело вкуса. Но! Ваша кожа должна быть гладкой независимо от времени года и не иметь ни единого лишнего волоска!

5 привычка ухоженной женщины - матовая кожа
Когда блеск лишний? Когда он есть на засаленных участках в Т-зоне. Ухоженная женщина - это женщина с матовой кожей лица. Однако помните и об обратной стороне подсушивающих процедур: они могут спровоцировать преждевременное появление морщин и истончение кожи.

Если вы ощущаете постоянную гиперфункцию сальных желез, то лучше обратиться за советом к дерматологу или косметологу. Если данная проблема временна, то для ее решения хорошо применять матирующие увлажняющие крема или маски.

6 привычка ухоженной женщины - идеальные ногти
До кончиков ногтей вы должны быть прекрасны!Процедуры маникюра и педикюра сравнимы с чисткой зубов – такие же обязательные и регулярные.

Неважно, какой цвет лака вы выберете для покрытия ногтей, важно, чтобы кутикула была ухоженной, а форма ногтей проработанной. Если вы применяете цветной лак, не забудьте положить его в сумочку, чтобы при появлении малейших дефектов можно было их моментально исправить.

7 привычка ухоженной женщины - "нет" разнообразию ароматов
Ухоженная женщина не должна пахнуть как ароматная фабрика.Уже давно многие косметические компании выпускают парфюмерные линии с сочетающимися запахами дезодоранта, геля для душа, духов и крема для тела. Если все эти средства будут обладать разными ароматами, то получившийся коктейль разгонит всех вокруг.

Однако при невозможности приобретения всей линейки одноименных товаров либо при страсти к частой смене духов старайтесь выбирать косметику без ароматических компонентов или с нейтральным запахом.

Текст - Анна Серебрякова

Дивовижні рецепти страв із домашнього сиру.

  • 23.10.17, 00:18
ТОП-5 рецептов блюд с творогом
ТОП-5 рецептов блюд с творогом
pixabay.com

Говорить о пользе творога можно бесконечно – он содержит большое количества белка, его жирность можно регулировать. Он незаменим в питании спортсменов и детей. Как разнообразить свое творожное меню?

Гуакамоле с творогом

Для приготовления соуса тебе нужно 450 грамм творога, 1 авокадо, полстакана красного нарезанного лука, 2 столовые ложки кинзы, 2 столовые ложки сока лайма, чайная ложка кумина, чайная ложка соли, пол чайной ложки сушеного чеснока.

Смешай блендером творог, лук, кинзу, сок, соль, тмин и чеснок. Взбивай до тех пор, пока консистенция не станет гладкой. Добавь почищенное и порезанное авокадо и снова взбей.

Мороженое с творогом

Возьми полтора килограмм нежирного творога, 300 грамм сливочного сыра, треть стакана меда, 2 столовые ложки сока лимона, 2 чайные ложки стевии, полкилограмма клубники, 4 штуки шоколадного печенья.

Смешай блендером творог, сыр до однородности. Добавь сок лимона, мед, стевию и продолжи взбивать. Поставь смесь в холодильник на пару часов. Сделай пюре из клубники, добавь к нему мед. В отдельную миску переложи творожную смесь, добавь пюре и кусочками поломанное печенье, красиво размешай полосами. Убери мороженое в морозилку до застывания.

Бананово-кокосовые оладушки

Тебе понадобится банан, столовая ложка кокосовой стружки, 3 столовые ложки творога, столовая ложка муки, яйцо, щепотка соли, горсть черники, столовая ложка масла.

Смешай банан, стружку, творог, муку, яйцо и соль до однородности. Добавь чернику – по сезону замени на изюм. Разогрей масло, столовой ложкой выкладывай тесто и жарь оладьи. Подавай с любым соусом.

Запеканка из киноа с двойным сыром

Читай также: ТОП-8 полезных продуктов для детей

Подготовь 2 стакана киноа, 2 стакана воды или овощного бульона, 2 чайные ложки специй, 2 столовые ложки сливочного масла, 2 столовые ложки муки, полстакана творога, стакан тертого пармезана, стакан моцареллы, 4 стакана помидоров черри, чайную ложку соли и чайную ложку молотого перца.

Прогрей духовку до 200 градусов и подготовь форму, смазав ее маслом. Свари киноа в бульоне на медленном огне в течение 15 минут, сними с огня и приправь. На сковороде разогрей сливочное масло. Добавь муку и быстро перемешай. Смешай блендером молоко и творог, добавь смесь на сковороду. Туда же отправляй пармезан и перемешай, когда сыр расплавится, снимай с огня. Добавь помидоры, киноа и моцареллу. Все перелей в форму, посыпь запеканку пармезаном и поставь в духовку на 20 минут.

Смузи «Клубничный чизкейк»

Тебе понадобится полстакана нежирного творога, 5 ягод клубники, столовая ложка подсластителя – стевии, меда, любого сиропа, стручок ванили, чайная ложка оливкового масла, четверть стакана воды, 8 кубиков льда.

Запеки ягоды клубники в духовке на оливковом масле до мягкости. Ванильную палочку раздели вдоль на 3 части, одну такую часть зачисти от семян. Взбей блендером творог, клубнику, подсластитель, воду, ваниль и лед, сразу разлей смузи по стаканам.

(с) Людмила Грищенко

Домашні шоколадні сирки.

  • 22.10.17, 23:45
Как приготовить творожные сырки
Как приготовить творожные сырки

Творожные сырки – вкусный продукт, но, увы, высококалорийный и часто является причиной пищевого отравления из-за неправильной транспортировки или хранения. Да и химии в них куда больше, чем в полезном десерте. Можно приготовить творожный сырок в домашних условиях.

Для их приготовления тебе понадобятся силиконовые формы – специальной формы или для кексов. Они нужны для того, чтобы готовые сырки легко вынимались.

Читай также: Как приготовить мюсли

Из продуктов понадобится творог и шоколад, а также сахар и сливочное масло. Творог необходимо хорошо взбить блендером или протереть через сито, чтобы сырки получились с однородной текстурой. К творогу добавить сахар или в идеале сахарную пудру, немного сливочного масла, растопленного до жидкого состояния – смесь вымесить и убрать в холодильник.

Шоколад нужно растопить на водяной бане и смазать им силиконовые формы – убрать в морозилку на 15 минут, чтобы шоколад схватился. Затем плотно заполнить формочки творожной массой, сверху смазать шоколадом – и снова убрать в морозильник до полного застывания сырков.

Аккуратно вынуть сырки из форм и хранить в дальнейшем в холодильнике.

Сахар можно заменить медом или вареньем, добавить в творог изюм и другие сухофрукты, кокосовую стружку, тертый шоколад или ваниль.

20 октября. Людмила Грищенко

Овочі для профілактики остеопорозу.

  • 22.10.17, 23:22
Главные продукты для здоровых костей
Главные продукты для здоровых костей
pixabay.com

Здоровье костей – основа твоего самочувствия, ощущения в пространстве, красоты зубов и построения стройного тела. Для крепости костной ткани необходимы кальций и витамин D, нехватка именно этих веществ является причиной возникновения и развития остеопороза.

Молоко

Молоко – это общеизвестный очевидный источник кальция и витамина D и если твой организм принимает лактозу, ежедневно выпивай стакан молока или какого-то кисломолочного продукта – кефира, ряженки, йогурта. Кусочек сыра – такая же альтернатива молоку.

Яйца

Яйца также являются основным источником белка, кальция и особенно витамина D – особенно в желтке. Но из-за повышения холестерина, которое влечет за собой употребление этого продукта, диетологи рекомендуют не увлекаться яйцами.

Бананы

Мы привыкли считать, что бананы – источник калия, но в этих сладких плодах содержится также масса других полезных веществ, среди которых – кальций. Бананы повышают иммунитет, способствуют метаболизму белка и задерживают кальций в организме, не давая ему вымываться.

Орехи

Читай также: Продукты, которые испортят первое свидание

Такие орехи, как миндаль и арахис, также содержат в своем составе много калия и предотвращают выход кальция из организма вместе с лишней жидкостью. В грецких орехах содержится рекордное количество омега-3 жирных кислот, которые помогают костной ткани правильно формироваться.

Сардины и лосось

И та, и другая рыба являются источником витамина D, поэтому в период, когда солнце высоко от земли, важно обязательно включать ее в свой рацион. Помимо этого, в сардинах присутствует много кальция, а в лососе полинасыщенных жирных кислот, которые также участвуют в значительном оздоровлении всей твоей костной ткани.

Зеленые овощи

Шпинат, все виды капусты, зеленый лук – источники кальция. А богатый витаминно-минеральный состав этих овощей способствует уплотнению костной ткани и ее восстановлению после травм и переломов.

Чернослив

Чернослив укрепляет кости при помощи инулина – вещества, которое способствует быстрому усвоению кальция в организме.

20 октября773Людмила Грищенко

Невдовзі китайози і рашистів тим же ж шляхом пошлють.

  • 21.10.17, 00:21
Субота, 21 жовтня 2017 07:08
 Історія Українців жорстоко депортували
  Українців жорстоко депортували Примусове виселення населення.

Українців жорстоко депортували

  21 жовтня 1947 року протягом одного дня виселили понад 76 тисяч осіб. Це була наймасштабніша депортація населення західноукраїнських земель у повоєнний час. Вона отримала назву "Захід". Місцеве населення депортували у віддалені регіони СРСР, зокрема в Сибір. Операція "Захід" розпочалася 21 жовтня о шостій ранку і тривала добу. Командував нею заступник міністра внутрішніх справ УРСР Дятлов. Людей розбудили військові, увірвавшись у домівки. Кілька хвилин на збори, потім вози, залізнична станція і потяг на Сибір.
 ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Депортація кримських татар - архівні фото Майно виселенців конфіскували й передали в державну власність – тобто в колгоспи. Виселяли насамперед родини учасників ОУН, пособників учасників ОУН та членів їхніх родин, "куркулів-націоналістів" та їхні родини. До списків осіб на виселення, поспіхом складених секретарями сільрад, потрапило багато й тих людей, які не були близькими родичами повстанців. За матеріалами заведених справ, "підривна" діяльність їх родичів часто взагалі не була встановлена. Для уникнення нападів з боку частин УПА війська МДБ патрулювали дороги, перехрестя та залізничні станції. Деякі сім'ї, попереджені підпіллям напередодні депортації, сховались у лісах. До акції з виселення було залучено автотранспорт та засоби зв'язку. Операція "Захід" таки послабила український визвольний рух. Після десятків років заслання дехто повернувся на рідну землю, а дехто прижився на чужій. І аж до часів "перебудови" мало хто знав про цю трагічну сторінку в історії України.

Увага, передайте львів'янам!

  • 20.10.17, 20:00
Сьогодні до Львова прибуває борт з 12-ма пораненими бійцями. Потрібна допомога у зборі необхідних речей

У Львівському військовому госпіталі очікують прибуття 12 поранених бійців. Про це повідомила координатор ГО “Волонтерська сотня Львів” Світлана Сидоренко, передає Форпост

За останньою інформацією, бійцям потрібна така допомога:

– Тапки;

– труси (бажано боксерки);

– штани спортивні;

– спідня білизна;

– толстовки;

– светри на змійку (застібку);

– наплічники/похідні сумки;

– станки для гоління;

крем для/після гоління;

– вологі серветки (великі пачки);

– папір туалетний;

– цукор;

– кава;

Від лабараторії: кров є.

Прошу терміновий репост. Завчасно дякую.

Ми те, що ми їмо.

  • 20.10.17, 01:03
Вадим Зеланд: «Люди не замечают, что болеют, и умирают глупейшим образом!»

Для того чтобы получить реальную пользу от своего, выбранного стиля питания, необходимо обладать элементарной культурой питания. Если исходить из примитивных представлений и привычек, типа, «купить пельменей, сварить, постелить газетку и быстренько съесть их», либо, «питаться овощами и фруктами, и все – и все будет», тогда, не будет ничего, никакого толку.

Надо понимать, что организм – не паровозная топка, и пихать туда все подряд без соображения и разбору, в надежде, что «все сгорит», ну просто глупо. В организме заложен определенный запас прочности, но не безграничный, поэтому соображение все-таки надо иметь. Если культура сводится к понятию «сникерснуть» чего-нибудь и как-нибудь, то неизбежно возникнут проблемы.

Пока уклад жизни на протяжении столетий оставался неизменным, культура питания существовала и передавалась естественно, из поколения в поколение. Но когда цивилизация вступила на техногенный путь развития, уклад начал стремительно меняться, а преемственность опыта перестала поспевать.

В подобных условиях культура питания не только теряется (значительная часть уже утрачена), а еще и уродуется – деградирует под воздействием факторов, не имеющих к питанию никакого отношения, таких например как химическая обработка и… реклама.

Что с этим делать, лично я не знаю. Здесь, спасение утопающих – дело рук самих утопающих. Если не хочешь знать, чем и как себя можно кормить, а чем и как нельзя, тогда отправляйся в больницу, или сразу на кладбище. Реально, именно так. Полагаться на опыт и здравый смысл человечества уже стало невозможно. Точка невозврата, похоже, пройдена.

С тех пор как человечество перешло на белую муку, маргарин и искусственные дрожжи, здравый смысл уже не работает. Маргарин, как чисто синтетический продукт, затуманивает сознание. А дрожжи, как чуждая форма жизни (по сути, монстр), встраивается в организм и управляет сознанием так, чтобы хотелось питаться именно тем, что потребно монстру.

Для справки. Белая мука – это кулинария, доведенная до абсурда. Самое ценное, что есть в зернах, находится в зародыше и оболочке. Белая мука высшего сорта получается путем очистки зерна пшеницы от оболочки и зародыша. Таким образом, все ценное удаляется, а остается лишь мертвая часть, состоящая в основном из крахмала. Печень засоряется мазутообразной массой, крахмал оседает в организме в виде слизи, стенки кишечника забиваются налетом.

Маргарин и спред (трансжиры) делают из рафинированного растительного масла второго отжима, которое производится с применением химических растворителей. Рафинированное масло вслед за этим нагревают и гидрогенизируют, пропуская через него водород. В результате получается смесь неизвестных природе трансизомеров, имеющая консистенцию мягкого пластилина, отвратительный запах и цвет.

Для того чтобы придать этому «продукту» товарные качества, туда добавляют еще кучу всевозможной химии. Трансжиры чрезвычайно токсичны и обладают свойством накапливаться в организме, вызывая целый ряд опасных недугов: стресс, атеросклероз, болезни сердца, рак, ожирение, больные дети, ослабление иммунитета, низкая потенция и т.д.

В чем состоит вред искусственных дрожжей:

– Это чуждые организму сущности – грибы.

– Представьте, в вашем организме живет гриб.

– Сами дрожжи при выпечке погибают, а их споры нет.

– Способны проникать в кровоток, а значит, в любые органы.

– В процессе своей жизнедеятельности выделяют микотоксины.

– Попадая в организм, начинают перестраивать всю среду под себя.

– Симбиотная (здоровая) микрофлора угнетается, а патогенная расцветает.

– Организм становится легкодоступным для чужеродных бактерий и вирусов.

– Создаются идеальные условия для развития раковых клеток.

Почему я так говорю, что человечеству в вопросах питания (как и во многих других вопросах), уже нельзя доверять? Если человеческое стадо в массовом порядке производит и потребляет то, что его убивает, значит, однозначно, доверять ему нельзя. Ну как можно доверять наркоману, например?

Человек, который в проблеме, проблемы не видит, или не хочет видеть. А проблемное общество – и подавно не хочет видеть своих проблем, или даже неспособно видеть, поскольку находится в иллюзии стадной безопасности. Вот, увидели, наконец, что «курение убивает», после того как в табак начали добавлять химию, и вследствие чего он стал убивать еще больше. Но ведь ту же надпись – «убивает» – можно уверенно клеить на всю супермаркетную синтетику. Иллюзия успокаивает лишь тем, что убивает медленно и незаметно.

Люди не замечают, что болеют и умирают глупейшим образом – по причине элементарного отсутствия культуры питания.

С того момента, как в рационе появились вот эти три основных составляющих – белая мука, маргарин, дрожжи – культура закончилась, и началась матрица.

Данные составляющие входят во всю самую распространенную и повседневную продукцию – выпечку. Это как бы основа матричной схемы (не культуры) питания. Главное – заложить фундамент, чтобы люди потеряли вменяемость, как в сказке про Синдбада-морехода. Тогда они не будут соображать, отчего болеют и умирают, и вообще, с какой целью все это. На ферме ведь скотина не соображает, чем и зачем ее кормят?

Ну и здесь так же, разница лишь в том, что не матрица, а люди сами строят себе ферму, и все больше изощряются в пищевых технологиях, чтобы телом и сознанием соответствовать матричным целям.

У матрицы на человека свои виды, в очередной раз напомню:

Ячейки должны быть заполнены послушными элементами. А элементы эти должны быть, во-первых, не вполне здоровыми, чтоб не имели свободной энергии, а во-вторых, слегка долбанутыми, чтоб не понимали, где находятся. Энергии и осознанной воли должно хватать ровно настолько, чтобы исправно исполнять свои функциональные обязанности – не больше, не меньше.

Переход с традиционного на живое питание вовсе не означает какого-то прорыва в культуре питания, если элементарные принципы не соблюдаются. Рассмотрим, какие там принципы нарушены.

1. Рацион должен быть постоянным, неизменным

Кухня (набор продуктов и способов их приготовления) должна быть некой устоявшейся константой. Рацион вообще нельзя менять резко, как например, без особой нужды перепрыгивать с одной национальной кухни на другую. Это связано, главным образом, с микрофлорой кишечника, которая приспособлена для переваривания той или иной пищи. Перестраивается она медленно, на адаптацию могут уйти месяцы. Поэтому, любой переход должен быть плавным, постепенным.

Если же речь идет о переходе на живое питание, то здесь тем более нельзя спешить, потому что добавляется еще один фактор – усиленное очищение организма. Нельзя доводить себя до состояния повышенной интоксикации. Так что, в современных условиях, а в особенности молодым людям, лучше настраиваться не на месяцы, а на годы.

2. Рацион должен быть максимально разнообразным.

В то же время, блюда должны быть максимально простыми и односложными, состоящими из подобных ингредиентов. Лучше съесть больше, но чего-то одного в один прием. Разнообразие требуется только в общем ассортименте. Одни лишь овощи и фрукты – это весьма бедный рацион. Если хочется съесть чего-нибудь этакого, значит, организму чего-то не хватает. Например, мозг потребляет более четверти всей энергии тела, для его работы нужен лецитин. В шоколаде лецитин есть, а в овощах и фруктах его нет – вот и хочется. Но зачем объедаться шоколадом, если того же лецитина полно в бобовых?

3. Еда должна доставлять удовольствие.

Мозг человека так устроен – он должен получать удовольствие. Если удовольствия нет, серотонин не вырабатывается, и тогда все плохо. Если удовольствия нет, мозг будет его искать, в том числе среди искусственных стимуляторов. Пища – одно из главных удовольствий, она должна быть вкусно приготовлена.

  • Если то, что вы едите, полезно, но невкусно, вам будет постоянно хотеться чего-нибудь непотребного, но вкусного, и это мытарство будет продолжаться до тех пор, пока мозг не получит свою порцию удовольствия.

Поэтому, не надо заниматься мазохизмом, не надо жевать зеленый салат, как корова, надо искать простые, но вкусные рецепты, и получать не только пользу, но и удовольствие – в этом заключается культура живого питания. Живая еда может и должна быть вкусной.

4. Искусственные стимуляторы и релаксанты исключить.

Расплачиваться все равно придется с процентами. То есть, от чего-то искусственного пользы всегда меньше, чем вреда. Отдача себя не оправдывает. Сначала полегчает, а потом станет еще хуже. Депрессия и панические атаки – болезни нового поколения. Вызваны они ничем иным как химическими компонентами в продуктах. Химия вызывает измененное состояние сознания, в той или иной степени, но всегда. А еще вызывает интоксикацию, несмотря на то, что токсины «упаковываются в бочки». Не все они упаковываются.

Но если лечить следствие его причиной, тогда ситуация будет только усугубляться.

Можно задать вопрос: а что искусственного в кофе и шоколаде? Если они экологически чистые, натуральные, то наверно ничего, если в меру. Только вот натуральные кофе и шоколад сейчас трудно отыскать. Это большой бизнес, все плантации обильно поливаются химией, не говоря уж о том, что добавляется в конечный продукт. Вред даже не в самом кофеине, а в сопутствующей химии. Самый лучший и безопасный стимулятор – дикие сырые какао бобы. Их можно просто жевать, делать какао или шоколад, конфеты. Эффект чувствуется сразу, и без последствий.

5. Главный принцип – продукты должны быть натуральными

Это значит, без ГМО, дрожжей, химии, синтетики.

В супермаркете едва ли наберется 1-5% того, что можно отнести к натуральным продуктам. (Хотя, реальность меняется, и прогресс уже есть.) Продукт, который «заключен и погребен» на долгий срок хранения, не может считаться натуральным. Добавки, которые мимикрируют под «идентичные натуральным» – тоже синтетика, как бы они ни рядились. Питаться «долгоиграющими» (долгохранящимися) овощами и фруктами из супермаркета – сущее безумие. Для организма нет ничего хуже синтетических (искусственно синтезированных) токсинов.

Природа за миллиарды лет эволюции предусмотрела все, кроме этого. Если бы организм умел говорить, он бы сказал: ты можешь морить меня голодом, мучить непомерными физическими нагрузками, бросать меня в жару или холод, можешь пускать кровь, можешь бить, истязать, и даже резать, я все снесу… но, если ты будешь меня травить, дурак, тебе и мне будет плохо, очень плохо – все просто очень плохо кончится.

© Вадим Зеланд