Из биографии Беллы Ахмадулиной.
- 01.12.10, 03:43
Белла Ахмадулина родилась 10 апреля 1937 года в Москве. Её отец — татарин, заместитель министра, а мать — русская итальянского происхождения, работавшая переводчицей в КГБ. Начала писать стихи ещё в школьные годы.
В 1957 г. подверглась критике в «Комсомольской правде». Окончила Литературный институт в 1960 г. Исключалась из института за отказ поддержать травлю Бориса Пастернака, потом была восстановлена.
В 1964 году снялась в роли журналистки в фильме «Живёт такой парень».
Первый сборник стихотворений, «Струна», появился в 1962 г. Далее последовали поэтические сборники «Озноб» (1968), «Уроки музыки» (1970), «Стихи» (1975), «Метель» (1977), «Свеча» (1977), «Тайна» (1983), «Сад» (Государственная премия СССР, 1989).
Для поэзии Ахмадулиной характерны напряжённый лиризм, изысканность форм, очевидная перекличка с поэтической традицией прошлого.
В 1970-е поэтесса посетила Грузию, с тех пор эта земля заняла в её творчестве заметное место. Ахмадулина переводила Н. Бараташвили, Г. Табидзе, И. Абашидзе и других грузинских авторов.
В 1979 г. Ахмадулина участвовала в создании неподцензурного литературного альманаха «Метрополь».
В 1993 году подписала «Письмо сорока двух».
Перу Ахмадулиной принадлежат воспоминания о поэтах-современниках, а также эссе о А. С. Пушкине и М. Ю. Лермонтове.
В 2006 г. Ахмадулина стала героем книги «Автограф века», в которой ей посвящена одна из глав.
Скончалась вечером 29 ноября 2010 года в машине «скорой помощи». По словам мужа поэтессы Бориса Мессерера, смерть наступила вследствие сердечно-сосудистого кризиса[1].
Прощание с Беллой Ахмадулиной состоится 3 декабря 2010 года в Центральном Доме литераторов в Москве[3].
Семья.Ахмадулина была первой женой Евгения Евтушенко, позже — женой Юрия Нагибина[4]. От сына балкарского классика Кайсына Кулиева — Эльдара Кулиева в 1973 году она родила дочку Лизу. В 1974 г. вышла замуж за театрального художника Бориса Мессерера.
Елизавета Кулиева пошла по стопам матери — окончила Литературный институт. В последние годы жила в Переделкино с мужем. Вторая дочка поэтессы, Анна, окончила Полиграфический институт, оформляет книги как иллюстратор.
(с Википедия).
Коментарі
Гість: KREILIS
11.12.10, 09:29
ab absurdo
21.12.10, 13:49
Ахматова второй половины 20-го века. Как по таланту, так и по благородству.
Лінулька
31.12.10, 13:53
Гість: Lulushka
41.12.10, 14:07
Богдан Бо
51.12.10, 14:14
Вічна їй пам*ять.
Я колись давно в молодості був на зустрічі з Беллою Ахмадулиною в Донецькому Будинку працівників култьтури, маю архівні світлини, які сам і знімкував. То була дійсно людина " не от мира сего" - поетеса в усьому.
Шана і печаль, що такі люди нас полишають, а заміни їм не помітно...
Romantik14
61.12.10, 14:15
Гість: taurus_ua
71.12.10, 14:21Відповідь на 2 від ab absurdo
Полностью согласен....настоящий Поэт....
Alter ego*
81.12.10, 14:33Відповідь на 5 від Богдан Бо
Я сама вже давно шукаю цієї "заміни"в україноморвній поезії (надто часто дорікають мене у використанні,так званої "мови окупанта"
,але чомусь всі хороші поети та прозаїки покидають цей грішний світ надто рано,а все хороше "прополене" нашими "браттями"з північного сходу,надто кволо проростає. 
Дякую за відгук.Ви ж знаєте,як я ціню Вашу думку?Було б цікаво побачити світлини,про котрі Ви згадали.
Богдан Бо
91.12.10, 14:49Відповідь на 8 від Alter ego*
Як відшукаю, то відсканую і завантажу.
А любов до російської поезії як і культури загалом говорить про ваш високий рівень свідомості, тому що це хворі на комплекс неповноцінності можуть ненавидіти поетів через те, що вони є москалі, ляхи чи жиди, або ще хтось - Вагнера за те, що його обожнював Гітлер.
Світова культура - дежрело для кожного справжнього інтелектуала, а фальшиві і своїй націїї не потрібні, що яскраво підтверджує "феномен Поплавського" та інших кітчевих шароварників.
Розуміння, хто така Ахмадулінна - це високоелітне осягнення культури як еманації того, що рятувало і рятує світ - краси життя!
Діду
101.12.10, 17:04