Український Наполеон без його комплексу та інтелектуальних даних

Така красива промова,що не втрималась її опублікувати.
Щодо прес-конференції Юлії Тимошенко 9 вересня 2010 року та Наполеона-Януковича.

  1. Це саме кореспондент „Свет и тени” запитав у ЮВТ про роль Росії у розбудові диктатури Януковича. 
 
Несподівано для мене ЮВТ дуже докладно стала відповідати на моє
запитання пильно вдивляючись мені в очі – і не ухиляючись від тверезої
оцінки ролі Росії в подіях в Україні. 
Це було несподіваним саме
тому, що одразу після „поразки” на президентських виборах Юлія
Володимирівна ухилилася від прямої відповіді на запитання на роль Росії в
українських подіях. Вона тоді ще не відійшла від власної ролі
прем’єр-міністра з притаманній такій посаді дипломатичній стриманості.
 
Цього разу вона вже психологічно відійшла від ролі прем’єр-міністра
– і була більш відкритою: роль опозиційного політика вимагає більшої щирості. 
  2. Отже – вона назвала режим Януковича „п’ятою
колоною” Росії, тим самим визначаючи повністю негативну роль путінської
Росії для України. Цим вона повернулася до власної статті в “Foreign
Affairs”. Але знову (правильно!) наголос зробила на те, що Росія має
свій національний інтерес – і це зрозуміло. Інша справа, що влада
Януковича цей інтерес зраджує. Усе залежить від нашого власного
суспільства, від дій громадянського суспільства та профспілок – як у
Франції, Німеччині, Греції... 
  3 Повертаючись до теми  прес-конференції – затрокнули проблему рейдерських атак
 на партію „Батьківщина” по усій Україні. З цією метою установи міністерства
юстиції не реєструють зміни у партійному керівництві осередків партії, а
міліція видає печатки партії керівникам, яких партія зняла з посад та
виключила з партії. 
  Більше того – Печерський суд (суддя Вовк)
заборонив партії „Батьківщина” проводити конференції партії та знімати з
посад керівників осередків. Цю нечувану річ втручання у внутрішні
справи партії суддя Вовк робить всупереч діючому закону та Конституції. 
 
4. Отже влада, втрачаючи вплив на виборців – вирішила взагалі
перейти на однопартійну систему по білоруському та російському проектам.
Але влада не бере до уваги, що могутня радянська влада теж не витримала
випробування часом – і впала навіть не від революційного руху народу –
а від тотальної неефективності самого режиму однопартійної тоталітарної влади. 
  5. Спостереження доводять, що протестні настрої
стрімко зростають – вже Львівська обласна Рада винесла резолюцію проти
уряду Януковича, закликавши населення голосувати проти уряду Януковича.
Більше, ніж 46 тис. членів партії „Батьківщина” на Львівщині підписалися
проти рейдерського захоплення обласного осередку партії „Батьківщина”.
До речі – Тернопільська обласна рада, очолювана свободівцями Тягнибока,
поки що не наважилися протестувати проти уряду Януковича. 
  6. Не втомлюємося попереджувати, що нахабний наступ на Україну та
українську душу викличе спротив такий, що навіть Тягнибок буде
видаватися „гнилим лібералом”... Якщо влада перекриває кисень зворотного
зв’язку – ми швидко згадаємо романтику „Народної Волі” Желябова та
Перовської, їх Виконавчого Комітету... 
  Адже партія регіонів НЕ має надихаючої ідеї, які мали навіть штурмовики Гітлера.
 Адже  гітлерівці НЕ зраджували Німеччину, не запрошували французькі окупаційні
війська на 20 років, не проголошували ідею відокремлення німецької
території на користь Польщі чи тієї ж Франції! Єдиний пафос регіоналів –
це зрада України та перетворення її на одну з областей Росії. 
А Януковича – перетворити з президента незалежної України – на призначеного Кремлем губернатора Малоросії. Дуже надихаюче! 
Друга надихаюча ідея – влити слов'янську кров у напівмусульманську Росію з її
православ’ям, більше схожим на іслам, ніж на європейське християнство. 
 
7. Отже головна мета – влити європейську кров українців у азіатське
середовище Росії з їх шануванням Малюти Скуратова та Івана Грозного зі
Сталіним. Росії, з огляду на її територію, не вистачає саме солдатів,
прикордонників, щоб розставити їх по периметру державного кордону. 
А поки що головна мета Януковича – Азарова – перетворити Україну на депресивний Донбас з його покірним населенням. 
Проте не помічають – що їх намагання створити „стабільність” – обертається наростаючим хаосом управління державою. 
Нахабно захопити владу можна – утримати неможливо. Крок за кроком грунт з-під
їх ніг буде розлазитися, танути як на болоті. Їх чекатиме всеохоплююче
відчуження від України – приблизно, як себе відчував Наполеон у
захопленій Москві 1812 року.  
Що Наполеон далі зробив – ніхто не пам’ятає? 



(Интересно,Георгий Тимофеевич тоже служил в 9 отделе...?)