Збоченці історії Донеччини.
- 02.05.13, 00:57
«Хохли» проти «шахтарів-заробітчан» у школах Донецької області…
Минулої п’ятниці у теленовинах на ТСН 1+1 і ТРК «Україна» промайнув матеріал про підручник «Історія рідного краю» для 9 класу, який надійшов у школи Донеччини у 2012 році.
Привернув увагу телевізійників він тим, що у схваленому Міністерством освіти посібнику історію Донецької області пропонують вивчати на прикладах протистояння в регіоні “шахтарів” і “хохлів”. Ми звернулися до нашого однопартійця, члена Дружківського осередку Європейської партії України, голови Донецького обласного товариства ім. О.Тихого - Євгена Шаповалова з проханням надати коментар з цього приводу. Ось яку відповідь він надіслав:
— Коли проаналізуєш це «видання» глибше, то складається враження, що на Донбасі начебто й не було нас, українців. Велика увага в підручнику приділяється переселенцям у наші землі, заробітчанам, колоністам, а от про українців, корінне населення, первопоселенців Донеччини, майже нічого... Та й сама наша територія зветься то Азовська губернія, то Катеринославське намісництво, то Малоросія... У хронографії навіть не вказана дата підступного руйнування Катериною Запорозької Січі, якій належали наші землі. У картах нема паланкового устрою та кордонів земель війська Запорозького. Колонізація краю й покріпачення наших вільних предків подається як благо й прогрес!
Про населення Донеччини написане так: «На території нашого краю мешкали представники численних етнічних груп, які мали різний соціальний статус». А далі йдеться про побут німців і греків… Знову ж постає питання: «А ми, українці де ж тоді були?». Може, нас не було? Або комусь дуже хочеться, щоб нас не було? А дитина, учень, прочитавши про це — що собі втямить?
У додатках до цієї теми такі документи: «Из истории заселения немецкими колонистами Екатеринославской губернии (конец XVIII — начало XIX вв.)», «О переселении Израильских христиан на территорию Александровского уезда. 1846 год». І тут нас знову немає…
В книзі є соціальний, конфесійний склад населення Донеччини, але повністю відсутній національний. Українців згадують у розділі про побут селянства як «українці нашого краю» (!). З українських особистостей в історії краю названі письменник, видавець, лінгвіст, автор «Словника української мови» Борис Грінченко (з коротеньким коментарем) і поети: Михайло Чернявський, вірш якого, чомусь, наданий російською мовою, і Михайло Петренко.
Нарешті, на сторінці 336 находжу у підручнику й про нас, українців, у «Документі № 7». Це уривки з нарисів «Підземне царство» Вікентія Вересаєва.
Ось витяги з цього нарису «Шахтарі-мужики» (назва у підручнику українською): «Так же относятся к шахте и местные хохлы…». «Если хохол работает в руднике, то исключительно «на поверхности», но и тут возьмет цену выше обыкновенной…».
А це нарис того ж Вересаєва «Невенчанная губерния» (назва нарису російською): «Спросите местного хохла, что это за «Невенчанная губерния», где она находится? Хохол угрюмо нахмурится и, глядя в сторону, скажет: «Не чулы мы про таку губернию…». «В сердцах отцов, мужей и братьев растет глухая, тяжелая ненависть к пришельцам шахтерам. И ненависть эта не остается без проявления: хохлы умеют жестоко мстить… Вообще вражда между местными хохлами и шахтерами крайне жестокая. Шахтеры при каждом удобном случае колотят хохлов, хохлы — шахтеров. Это два враждующих лагеря, не знающие перемирия».
Закріпляється сказане у підручнику контрольним питанням для учнів: «У чому полягали побутові підвалини ворожнечі між мужиками-хохлами та заробітчанами-шахтарями?».
Прочитавши таке, я уявив собі, як якийсь школяр з Донецька почувши, що поруч хтось спілкується українською, називає його «хохлом». А на зауваження, що це образа, каже, що так написане у шкільному підручнику…
Що тут можна сказати?
На згадку приходять слова нашого видатного земляка, вчителя Олекси Тихого: «Донеччина — це 1/6 всього населення Української РСР. Її культурний та національний розвиток може послужити або гарним прикладом для всієї України в разі її нормального розвитку, або ганебним, холероподібним…» Приклад з’явлення такого підручника і того, що в ньому є, я вважаю — холероподібним…
Як могли такі титуловані донецькі автори — два кандидата історичних наук, два відмінника освіти України — упорядкувати таке, а рецензенти — два кандидата історичних наук, два простих учителя дати позитивні рецензії? Літературні редактори — методист і член спілки журналістів України — так відредагувати? Начальник обласного відділу освіти й науки та ректор Донецького ОІПП науково обґрунтувати, а комісія з історії науково-методичної ради Міністерства освіти схвалити ТАКЕ?!
У інтерв’ю одному з телеканалів ректор Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти чесно признав, що допущена помилка і підручник треба перевидавати. Я згоден з ним, але це треба негайно робити.
Є багато письменників з світовим ім’ям, які писали про Донбас.
А скільки сучасних професійних дослідників історії Донбасу! Василь Пірко, професор ДонНУ, Роман Лях, Феня Пустова, Надія Темірова, Петро Лаврів, Вадим Оліфіренко, Віктор Урбан, Ярослав Гомза, Володимир Дєдов, Сергій Татарінов та інші. Чому не взяті їх дослідження?
У 2002 році вийшла книжка відомого японського дослідника Гіроакі Куромія «Свобода й терор у Донбасі 1870 — 1990», присвячена бурхливій історії Донбасу, козацького краю, де віками гуляв дух волі, де степ давав притулок тим, хто шукав кращого життя. У цій книжці більше тисячі посилань на джерела…
У 2011 році вийшла з друку книжка нащадка бельгійських колоністів, які будували заводи на Донбасі у кінці XIX — на початку XX століття Ваама Пітерса. Це безцінна збірка матеріалів, фото, свідчень про ті часи.
Всюди у ЗМІ, Інтернеті ми читаємо, що якість освіти в Україні падає (давайте хоча згадаємо, вчителька історії ОШ №14 розповідала учням, що Друга світова війна почалася у 1940 році). На прикладі цього донецького підручника я переконався, що це так… Стає питання: група людей виявила такий підручник і шляхом впливу через ЗМІ начебто добилася його ліквідації. А невже вчителі, які читають історію, не побачили того, що там є? А якщо побачили, то чого мовчали?
33
Коментарі
Гість: fedik777
12.05.13, 01:14
правильно даунетчины
Пробіотик
22.05.13, 01:18
о, які упорядники, всі проффесіонали як і атец межигорский. бачу такі відмінники відмічалися ще у совку
Francisk02
32.05.13, 02:37
Східняк
42.05.13, 03:42
Бредятіна!
На рівні твердження що українська мова вигадана в 1914 році германським генштабом.
Саме кацапи відрізняються на шахтах нехлюйством та сачковітістю. Ці науковці, як і всі з ПР, висмоктують інфомацію невідомо з якого пальця. Та я і сам належу до старовинної шахтарської дінастії, яка працювала на одній шахті близько 100 років.
Доречі, підчас шахтарських страйків, загальні збори колективу постановили, щоб делегати в Київі вимагали:
1) Уряд геть;
2) Цементне опудало з шахтного двору - геть (це про Леніна)... і таке інше...
Повернулись наші "революціонери" тоді з Київа:
"- Уррря, перемога! Нам дадуть мило душістоє і портянкі пушистьіє"
Тьху, гідота...
Yanagi Nagi
52.05.13, 05:05
Нестерцова, Шербинина, Ольхина - ни одной украинской фамилии. Интересно, есть ли ещё страны, где историю дают писать иммигрантам (или лучше сказать "потомкам оккупантов"
?
rutzit
62.05.13, 06:17
Кафедра истории славян - так обычно называю те кафедры, которы раньше назывались Кафедами истории СССР.
З.Ы. Про Стуса даже автор не вспомнил...
Гість: _Макс
72.05.13, 06:45
Европейская партия - это один из ее лидеров Катеринчук?
Саничок
82.05.13, 08:37
Натик_Н
92.05.13, 10:06
Lюмен
102.05.13, 10:10
Треба подавати скаргу до СБУ, щодо посягання на державний устрій України та розпалювання межнаціональної ворожнечі... Ми вже проходили таку кампанію з "Українським вибором" у Херсоні. Справу не порушили, але сам факт, що таке подання було - це вже прогрес у боротьбі з сволотою.