Справа на мільярд. Як купити заступника генпрокурора?

"Справа на мiльярд" — це справа, де ми, незважаючи на шалений тиск, називаємо речi своїми iменами.

Багато кому це дуже не подобається. Минулого тижня люди в чорних гольфах спробували органiзовано скуповувати газету, кiоскерам, якi щось запiдозрили, — погрожували.

Такi повiдомлення безперервно приймала редакцiя, ми перевiрили —факти пiдтвердились. Удруге в iсторiї газети друкарня додрукувала спецiальний тираж — бо знаємо, як дiяти у таких випадках.

Агресивна i нервова — саме так можна описати реакцiю головних фiгурантiв нового журналiстського розслiдування “Справа на мiльярд. Почерк мафiї” пiсля виходу у свiт його першої частини.

Вони не знайшли нiчого кращого, як обрати таку ж тактику захисту, яку застосував у першi днi пiсля свого арешту знаменитий аферист-псевдолiкар Слюсарчук, — велика брехня плюс заперечення очевидних фактiв.

Це тепер тактика i української мафiї. Так вона, купивши прокурорiв i суддiв, пробує захиститись вiд журналiстiв “Експресу”.

Отже, що було надруковано у першiй частинi журналiстського розслiдування, яку ми опублiкували минулого тижня?

Залiзнi факти. Покази людей, якi вони давали у рамках кримiнальної справи, що має усi шанси стати справою про найбiльшу фiнансову аферу в iсторiї нашої країни.
На допитах люди зiзнались, що очолюванi ними свого часу “фiрми”, якi начебто щось поставляли у рамках тендерiв структур Мiнiстерства транспорту, — це фiкцiя. Нiхто нiчого не виготовляв й нiкому не постачав, все було лише на паперi.

Вони розповiли, що реальними у тiй аферi були лише грошi. Їх переказували фiрмам-привидам здебiльшого з рахункiв ТзОВ “Корпорацiя “КРТ”. 
Грошi знiмав у банках Сергiй Онищенко, маючи на руках пiдписанi пiдставними директорами порожнi чеки. Таких грошей через фiрми-привиди за кiлька мiсяцiв пройшло декiлька мiльярдiв.

Усi свiдчення, якi зiбрали слiдчi, наводять на думку: у країнi дiє органiзована мафiозна група, яка має за основну мету добре продуманий грабунок держави. Грабунок кожної людини.

На початку лютого 2011 року одного з органiзаторiв цiєї мафiозної групи, Сергiя Онищенка, заарештовують. 
Справа, з огляду на її особливу важливiсть, перебуває на контролi особисто Рената Кузьмiна, заступника генерального прокурора, який посiв цю посаду три мiсяцi перед тим. Слiдство рухається швидко. Подiї розгортаються стрiмко. Лютий 2011 року запам’ятається багатьом фiгурантам “справи на мiльярд”.
У Днiпродзержинську вирiзають дверi автогеном. У квартирах Надiї Бенед, Дмитра Мазурчака, Наталiї Берези, Олександра Юршевича, Любовi Дубограй — “директорiв” фiрм-привидiв — проводять обшуки. Грошi, документи, печатки оперативники шукають в оселi 86-рiчної Анни Бойцової, яка вже кiлька рокiв не пiдводиться з лiжка i на квартиру якої оформлена фiрма-привид. Шукають i в хатi старої жiнки, яку знайшли мертвою, бо збожеволiла й викинулася з вiкна.
Проводять обшуки i у Львовi — у ТзОВ “Корпорацiя “КРТ” — одному з ключових елементiв “схеми” з участю фiрм-привидiв.

Пiд час обшукiв знаходять договори, печатки “лiвих” фiрм, бухгалтерськi документи. Слiдчi проводять судово-почеркознавчi експертизи, прослуховують телефони членiв цього мафiозного угруповання. Все, як книжка пише.

Свiтлана Козинець, директор ТзОВ “Корпорацiя “КРТ” — та сама, яка, за свiдченнями “директорiв” з Днiпродзержинська, разом з уже покiйною Гаранюк пiдписувала договори з їхнiми фiрмами-привидами, — втiкає свiт за очi. Її оголошують у розшук.

Старший слiдчий О. Бабiй, пiдполковник податкової мiлiцiї з Києва, видає постанову на проведення податкових перевiрок ТзОВ “Корпорацiя “КРТ”. 
На сьомий день першої перевiрки головний бухгалтер корпорацiї Лiдiя Гаранюк, що перераховувала грошi фiрмам-привидам, несподiвано йде на той свiт.
Пiд час цих перевiрок, що вiдбуваються у рамках кримiнальної справи, податкiвцi пiдтверджують документально: на фiрми-привиди корпорацiя перераховувала сотнi мiльйонiв гривень. Податкiвцi дiють за законом — на цi кошти... нараховують несплаченi податки на суму понад 200 мiльйонiв гривень.
Здавалось би, усе. Красива iсторiя якiсно проведеного слiдства завершується.

Станом на початок червня 2011 року слiдство встановлює, що до складу мафiозної групи входили десятки пiдприємств, її оборот перевищив кiлька мiльярдiв гривень. Усе це переважно були грошi, якi з рахункiв постачальника Мiнiстерства транспорту надходили на рахунки фiрм-привидiв i знiмались готiвкою.

Усе йшло до фiналу. Справедливiсть ось-ось мала восторжествувати, i все було б, як у Висоцького: “злодiй повинен сидiти в тюрмi”. Але раптом щось у правоохороннiй машинi надламалось. Справа, за якою студенти мали б вивчати схеми мафiї, починає буксувати.

Отже, з доступних нам матерiалiв зрозумiло, що на той момент слiдство у кримiнальнiй справi №78-00164 має усi необхiднi докази, щоб передавати справу до суду. У справi фiгурують три ключовi свiдки — сам Онищенко, Козинець та Гаранюк. Слiдство розумiє, що саме цi люди можуть дати вичерпну iнформацiю про замовникiв “схеми”. Або, iншими словами, можуть допомогти вiдкрити доступ до високопоставлених ешелонiв мафiї. Оскiльки Гаранюк загадково помирає, а Козинець — у розшуку, “золотим свiдком” стає Онищенко.

Як можна збагнути, розумiє це не лише слiдство. I саме це, мабуть, стає основною причиною того, що вже незабаром починають вiдбуватися дивнi речi. Справу витребує Генеральна прокуратура. Кримiнальну справу, яка була єдиним цiлим, раптом дiлять на частини. Одна кримiнальна справа безпосередньо проти Онищенка, друга — проти посадових осiб ТзОВ “Корпорацiя “КРТ” i ще пакет проти пiдставних директорiв фiрм-привидiв.

Хто i навiщо це робив?

Будь-який професiйний слiдчий скаже вам: цю справу дiлити не можна було нiяк. Адже йшлося про подiї, що вiдбувалися у рiзних областях, подiї, у яких були задiянi десятки людей, рiзнi державнi вiдомства. Навпаки, цю справу потрiбно було з’єднувати, як те, до речi, i зробили у справi доктора Пi, де справу взяло пiд свiй контроль центральне слiдче вiдомство.

Однак у планах невидимого режисера цiлi були своєрiднi. I цi цiлi, як показує подальший перебiг подiй, не мали нiчого спiльного з iнтересами держави.
Розбиту на друзки кримiнальну справу роздають новим слiдчим.

Сьогоднi ми на пiдставi вiдтворених фактiв маємо змогу зрозумiти, яким був кiнцевий задум режисера. 
Отже, справа №78-00164, справа “золотого свiдка” Онищенка. Людини, котра знає усе про те, що вiдбулося з мiльярдами гривень, якi створенi ним пiдприємства-привиди отримали з державних рахункiв. Вiн знає все про те, хто такi його спiльники — “братки Дубневичi”. Вiн знає усе про те, як на Укрзалiзницi, очолюванiй Костюком, списували матерiали, яких не iснувало й якi нiколи та нiкому не постачали фiрми-привиди. Вiн може розповiсти, кому i скiльки регулярно возив валiзами готiвку. Вiн може точно сказати, кому був призначений хабар — пiвмiльйона доларiв, з яким його затримують слiдчi.

Цiкаво, що Онищенко особисто контактував з усiма фiгурантами. Вiн також особисто пiдписав два фiктивнi контракти на понад 150 мiльйонiв гривень вiд iменi фiрм “Агробiзнес” та “Злагода Юг”.

Мафiя починає дiяти екстрено. Онищенка вiдправляють... у психiатричну клiнiку. 
7 червня 2011 року станцiо¬нарна судово-психiатрична експертиза видає висновок №211. У ньому йдеться про те, що “в даний час Онищенко виявляє ознаки тимчасового хворобливого розладу психiчного стану психiчної дiяльностi в формi помiрного депресивного епiзоду з соматичними симптомами реактивного генезу”. 
Далi лiкарi роблять однозначний висновок: Онищенко потребує застосування щодо нього заходiв примусового медичного характеру у виглядi госпiталiзацiї. У психiатричний заклад. До виходу з хворобливого стану. “Пiсля цього вiн може постати перед слiдством i судом”, — iдеться у документi.

Що цiкаво, лiкарi пiдтверджують, що погiршення, так би мовити, самопочуття пацiєнта вiдбулось досить несподiвано. “А в перiод часу, до якого стосуються iнкримiнованi дiяння, Онищенко не страждав яким-небудь психiчним захворюванням, мiг усвiдомлювати свої дiї та керувати ними”.

Отож, коли Онищенко пiдписував фiктивнi договори з панi Козинець, коли контрольованi ним фiрми-привиди начебто виготовляли “анкери” для Укрзалiзницi Мiнiстерства транспорту, коли вештався бiля держустанов iз пiвмiльйоном доларiв у валiзi, з якою його затримали, добре знав, що коїть.

Як розшифрувати цей фрагмент висновкiв лiкарiв? А лише так, що хтось там, “нагорi”, отримав повний контроль над “головним свiдком” . Хтось натякав комусь, що Онищенко може мовчати, жуючи галоперидол, або може заговорити будь-якої митi, називаючи прiзвища спiльникiв.

Хтось у такий спосiб робить спiльникам Онищенка i їхнiм високопоставленим покровителям пропозицiю, вiд якої неможливо вiдмовитись. Мафiя отримала можливiсть вийти з пастки. Хтось їй у цьому наполегливо допомагає. Усе вказує на те, що це мiг бути лише високопоставлений посадовець Генеральної прокуратури України.

Навiть не пробуйте шукати “золотого свiдка” Онищенка за цiєю адресою — безнадiйно.

Аби не бути голослiвними, простежмо, що вiдбувалося далi в життi Онищенка, головного потенцiйного свiдка у справi проти мафiї. Далi вiн начебто лiкується кiлька мiсяцiв у стацiонарi. Принаймнi на паперi.

У сiчнi 2012 року новi слiдчi звертаються з поданням у прокуратуру Святошинського району мiста Києва. Про що подання? Знову про необхiднiсть вирiшення питання про застосування примусових заходiв медичного характеру.

20 березня 2012 року суддя I.С. Бандура за участю прокурора Є. Дудка заслуховує на судовому засiданнi експерта, який проводив першу судово-психiатричну експертизу, а також двох його колег-психiатрiв. Усi одностайно запевняють, що стан здоров’я Онищенка погiршився, допитати його неможливо, “оскiльки останнiй не може давати показiв, його потрiбно лiкувати”. I додають: “хоч стан хворого не представляє суспiльної небезпеки”.

Суд вiрить їм на слово. Вiн навiть не вважає за потрiбне пересвiдчитись, чи головний свiдок i головний обвинувачений у багатомiльярдних аферах живий. Суд вiрить прокуроровi та психiатрам на слово. А далi, щоб журналiстiв не звинувачували в суб’єктивностi, пропонуємо завершальний фрагмент рiшення суду без будь-яких змiн:
“Хворий Онищенко С.М. потребує психiатричного лiкування у психiатра. Вiн також хворiє i на неврологiчнi захворювання i по неврологiчнiй частинi захворювання потребує лiкування у неврологiчному стацiонарi.

Хворий в контекстi сукупних хвороб адекватного лiкування не отримає у психiатричному вiддiленнi, оскiльки там не проводиться адекватна терапiя, спецiалiзована допомога.

Гострi порушення мозгового кровообiгу — це високоспецiалiзована допомога, i психiатричнi стацiонари до зазначеного не налаштованi, i знаходження Онищенка С.М. у психiатричному вiддiленнi при наявностi декiлькох супутнiх захворювань та вiдсутностi вiдповiдного медичного лiкування може призвести до подальшого погiршення його стану здоров’я.

Для того, щоб покращити психiчний стан хворого, не обов’язкове застосування примусових заходiв медичного характеру, для цього може бути достатньо лiкуватись у лiкаря-психiатра. Хворий може лiкуватися у будь-якому психiатричному стацiонарi, але зазначене буде в рамках Закону України “Про психiатричну допомогу”, i це не являється видом державного примусу на вiдмiну вiд примусових заходiв медичного характеру.

В даному випадку мова не може йти про суворий медичний нагляд, про посилений нагляд, тому що розлад є циклiчним, про стацiонар теж не може вестись мова, можна лише говорити про амбулаторне лiкування або взяття хворого на пiклування родичами. У хворого немає iдей розширеного суїциду, суспiльна небезпека є ключовим моментом медичного критерiю призначення примусових заходiв медичного лiкування i не вбачається даних, якi могли б свiдчити про можливiсть проведення повторної експертизи”.

Якщо ви не вiрите, що все написане правда, — перевiрте у Єдиному державному реєстрi судових рiшень. Номер судової справи — 2608/1871/12.
Дослiдивши матерiали справи, вислухавши думки прокурора, захисника, свiдкiв, експертiв, спецiалiстiв, суд вирiшує, що прокурорам слiд вiдмовити у застосуваннi примусових заходiв медичного характеру щодо Онищенка С.М.

А далi суд ухвалює небувале рiшення. Цитуємо: “звiльнити Онищенка С.М. вiд кримiнальної вiдповiдальностi за вчинення суспiльно небезпечного дiяння, передбаченого ст.ст. 27 ч. 3, 28 ч. 2, 205 ч. 2, 358 ч. 2, 358 ч. 3, 200 ч. 2, 27 ч. 5, 212 ч. 3 КК України i передати його на пiклування дружинi Леуськiй С.Ю., яка має медичну освiту з обов’язковим лiкарським наглядом”.

Нiхто цього разу не напише, що Онищенко перебуватиме на лiкуваннi “до виходу з хворобливого стану”. Не зазначає, що “пiсля цього вiн може постати перед слiдством i судом”. Нi, цього у постановi суду немає. Суд закриває провадження у справi! Мертвi, як кажуть, не пiтнiють.
Таким чином, людина, яка за матерiалами слiдства причетна до найбiльшої афери часiв незалежностi, опиняється на волi. Принаймнi якщо вiрити постановi суду. Слiдчим плюють в обличчя. Витирають об них ноги.

Цю постанову прокурори не оскаржують. Нiкого не обурює, що суд мав розглянути подання про примусове лiкування, а раптом усе закiнчилось казковим закриттям справи.

Прокурори не бiжать у прокуратуру, не телефонують своєму головному кураторовi пану Ренату Кузьмiну, заступнику генерального прокурора України, не пишуть апеляцiї. Не готують подання у Вищу раду юстицiї за порушення присяги суддi. Не порушують нової кримiнальної справи проти Онищенка, щоб унеможливити вихiд на волю головного свiдка багатомiльярдних махiнацiй. Усе шито-крито.

Чому все вiдбувається саме так?

Бо права рука Пшонки, пан Кузьмiн, знає правду? Знає про те, що в судi вiдбувалася вистава?

Прокурор Ренат Кузьмiн не змiг пояснити кореспондентовi “Української правди”, де ж вiн узяв мiльйони на вiллу в Пущi-Водицi.

Знає про те, що Онищенка на момент винесення судової постанови уже нема серед живих?

Чому мовчить заступник генерального прокурора Кузьмiн, головний слiдчий країни, головний куратор злочинiв на транспортi, головний борець iз корупцiєю у країнi?

I скiльки коштує це мовчання?

Свiтлана МАРТИНЕЦЬ, Iгор ПОЧИНОК
Фото Світлани МАРТИНЕЦЬ