... не вміючи ненавидіти, неможливо щиро любити...
- 20.09.10, 14:20
"Життя влаштоване так по-диявольському мистецьки, що, не вміючи ненавидіти, неможливо щиро любити. "
Максим Горький
Максим Горький
Судити правий чи ні Максим Горький важко, думаю як би запитати його він обов’язково ще щось додав до цієї фрази і щось обґрунтував. Зрештою це лише суб’єктивна думка конкретної людини, обумовлена власними спостереженнями чи пере життям. Тому залишається погоджуватись або ні лише з конкретним твердженням.
Є одна книжка, не пам’ятаю автора, якщо не помиляюсь називається “Правильні питання” . Суть книжки в тому, що в правильно сформульованому питанні міститься левова частка відповіді. Так от якщо сказати що світ не “... по-диявольському мистецьки...” а “ ...по-божому мистецьки...”, то й завершення фрази було іншим. І ця фраза мені була би ближча.
...загалом в цій фразі є певний сенс. Думаю всім відома фраза “Сварить - значить любить...”, але це аж ні як не аксіома, навіть не теорема, а так собі гіпотеза яка має право на існування. Ну і ясна річ сваритись не значить ненавидіти. Але є і інші твердження. Наприклад знайома одного разу сказала, що так любить хлопця, що аж ненавидить його за це. Як хтось сказав (не пам’ятаю хто) “Ми ненавидимо того кого любимо, за те що вони здатні принести нам найбільше страждань.” Також був свідком коли взаємна не приязнь переросла симпатію ну і далі вже по схемі:).
Основне що не в цій фразі на мою думку не витримує критики це формулювання. Любов і ненависть справді переплітаються. “Від любові до ненависть один крок.”, і цей крок “Наліво”))). А суть в тому, що саме від любові до ненависті - ненависть не породить любов. Звідси маємо, що любити можна і без ненависті. Хоча те що ми не ненавидимо ще не означає , що ми цього не ВМІЄМО. Особисто я колись нервувався, що не можу нервуватись і злитись на людину, яка навіть причинила мені кривду, принаймні довго.:) Хоча напевне це проблема того, що ненависть на відміну від любові ще більше потребує взаємності. Хто зна... Що на мою думку справді не підлягає сумніву то це те, що “Сама велика ненависть – породження самої сильної любові.”
Є одна книжка, не пам’ятаю автора, якщо не помиляюсь називається “Правильні питання” . Суть книжки в тому, що в правильно сформульованому питанні міститься левова частка відповіді. Так от якщо сказати що світ не “... по-диявольському мистецьки...” а “ ...по-божому мистецьки...”, то й завершення фрази було іншим. І ця фраза мені була би ближча.
...загалом в цій фразі є певний сенс. Думаю всім відома фраза “Сварить - значить любить...”, але це аж ні як не аксіома, навіть не теорема, а так собі гіпотеза яка має право на існування. Ну і ясна річ сваритись не значить ненавидіти. Але є і інші твердження. Наприклад знайома одного разу сказала, що так любить хлопця, що аж ненавидить його за це. Як хтось сказав (не пам’ятаю хто) “Ми ненавидимо того кого любимо, за те що вони здатні принести нам найбільше страждань.” Також був свідком коли взаємна не приязнь переросла симпатію ну і далі вже по схемі:).
Основне що не в цій фразі на мою думку не витримує критики це формулювання. Любов і ненависть справді переплітаються. “Від любові до ненависть один крок.”, і цей крок “Наліво”))). А суть в тому, що саме від любові до ненависті - ненависть не породить любов. Звідси маємо, що любити можна і без ненависті. Хоча те що ми не ненавидимо ще не означає , що ми цього не ВМІЄМО. Особисто я колись нервувався, що не можу нервуватись і злитись на людину, яка навіть причинила мені кривду, принаймні довго.:) Хоча напевне це проблема того, що ненависть на відміну від любові ще більше потребує взаємності. Хто зна... Що на мою думку справді не підлягає сумніву то це те, що “Сама велика ненависть – породження самої сильної любові.”
А якщо вже оперувати такими доволі абстрактними поняттями “справжня любов” чи “не справжня любов”, варто згадати Махатму Ганді: “Кохання ніколи не вимагає, воно завжди віддає. Кохання страждає, ніколи не шкодуючи при цьому й ніколи не намагаючись помститися за себе.”
А взагалі коли мова йде про почуття, у кожного буде власна думка, породжена власними пережиттями, і хоча кажуть, що важко приховати любов, ще важче байдужість і лиш ненависть легко приховати, проте:
“Не вам судить про силу почуттів моїх... лиш здогад дано вам, про існування...”
А взагалі коли мова йде про почуття, у кожного буде власна думка, породжена власними пережиттями, і хоча кажуть, що важко приховати любов, ще важче байдужість і лиш ненависть легко приховати, проте:
“Не вам судить про силу почуттів моїх... лиш здогад дано вам, про існування...”
2
Коментарі
N 47-ий
120.09.10, 15:56
Vir_GO
221.09.10, 12:21Відповідь на 1 від N 47-ий
є здогади а є самонавіювання що вони є
Гість: lelitka
323.09.10, 23:19
От, філософи!!!
Vir_GO
424.09.10, 12:28Відповідь на 3 від Гість: lelitka
люди люблять потріндєть)))))
Гість: lelitka
524.09.10, 12:33Відповідь на 4 від Vir_GO
Боже мій, хто ж тоді я?! Мені це так тяжко дається...
Vir_GO
624.09.10, 13:05Відповідь на 5 від Гість: lelitka
Vir_GO
724.09.10, 13:18Відповідь на 5 від Гість: lelitka
хтось каже що ми ті що миїмо))), хтось - ми ті що ми говоримо, або ми - це наші вчинки...смішно трохи з людей які кажуть що мене знають))))
Гість: lelitka
824.09.10, 13:24Відповідь на 7 від Vir_GO
Можна, напевно, і поплакати, бо мене справді чомусь знають. І вже навіть на ім'я, але я уже є... Я не буду колись, кимось і т.д. Я уже є... У мене вже є купа нагород і шматків ненависті, купа вчинків, купа невдач-удач і т.д. Я про себе взагалі не кажу, якщо чесно, бо інші, напевно, кажуть про мене за мене ж... Це так печально.
Vir_GO
924.09.10, 13:39Відповідь на 8 від Гість: lelitka
А я ніколи не турбувався що хтось мене знає, ніколи практично нічого не приховував, що запитали те й відповідав, а як не питали то й не казав)))) нас знають на стільки на скільки ми того хочемо...А якщо хочеш плакати то плач, варто давати хоть часом волю почуттям.
Гість: lelitka
1024.09.10, 13:40Відповідь на 9 від Vir_GO
А ще більше вигадують, а не знають...
