Ниють оголені нерви, мов перфоратором в зуби.
"Де ти, мій істиний Север ?". Холод в повітрі і в людях.
Темно, кружляють снiжинки, легко, мов хвилі у морі,
I сiрниками для жiнки хтось знов запалює зорi.
Він їй підживлює крила і пригощає надієй,
Він надає їй, прекрасній, віру у сонячні мрії.
Щоб до весни і тюльпанів, до сліз щасливих в обіймах
"Де ти, мій істиний Север ?". Холод в повітрі і в людях.
Темно, кружляють снiжинки, легко, мов хвилі у морі,
I сiрниками для жiнки хтось знов запалює зорi.
Він їй підживлює крила і пригощає надієй,
Він надає їй, прекрасній, віру у сонячні мрії.
Щоб до весни і тюльпанів, до сліз щасливих в обіймах
Жінка дійшла, дочекалась. Світла яскравого миру.