Ну що, вдуємо? всім труба
- 03.02.22, 17:37
-
-
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.
Сьогодні, день народження таланту, Висоцькому Володимиру Семеновичу.
25 січня 1938 року, на цей час йому було-б 84 роки.
Для мене він легенда, залізом по склу, і вся бунтівна юність.
PS. А ще сьoгодні Тетянин день, але ректор мені чомусь не наливав :)
Ви знаєте, як пам.ять працює?
Було мені років шість може сім.
Моя бабуся в платок загорнувши миску з кутьою , брала мене за руку, і ми йшли до моїх хрещених. Бабуся повчала, як зайдеш, кажи що батько і мати передали вечерю в Свят Вечір. Бажають Вам, здровля, достатків.
Що я пам,ятаю, дорослі люди, плакали і дякували, давали якісь цукерки і копійки.
Але я тепер розумію тих старих, десь 1912 року народження, які пережили першу імпераілістичну, і другу світову, зустрічали нас молодих дитинчат українців, з надією.
Дякую Богу, що я цю традицію зберіг,
З Святом Вас мої сосайтівці, з Свят Вечером.
Христос Народжається!
Таки ёпть вас уклонєнців, наріків,алкоголіків і хворих на всю зелену бошку.
Невже ви імєющєя яй…ця дозволите послати свою матір, свою жінку, свою дочку на війну?
Війна це чисто чоловіча справа, якось санітарки, радистки, я зрозумію.
За рівноправство полів, таки досі в шахту жінок не пускають, а в армію пжлста.
Ну що відкосивщі, хворі, плоскостопі, інваліди,наріки, алкаші , ви блеать підете реєструватись в воєнкомат?, чи ёрш його мєть пошлете замість себе, ваших жінок воювати?
Так що я пропоную, всіх відкосивши дятлів перевірити, і в армію ёпть, набереться ахуіїтельна маса уйлопанів. Тоді і жінок в армію призивати не потрібно.
Йшов я містечком шахтарським, і зустрів Петровича, 40 років відпрацювавшего під землею.
-Петрович привіт:
-Ти хто?
-Та ми з тобою колись для України вугілля рубали.
-Багато вас начальників було, але пам’ятаю, ти мене п’яним в шахту не пустив, потім, колись премію виписав, ще й рибу вдвох ловили.
-Та так, Петрович, дякую тобі за добуте вугілля, багато ми з тобою і зубами, і комбайном добували.
Петрович дуже хитро в вуса посміхнувся, і промовив:
- Ну що начальник, по «піссят»?
Таки зайшли ми до кафешки, замовили по «піссят» і по кухлю пива. Що таки дивно було, молоді шахтарі віталися з Петровичем, бо в маленькому шахтарському містечку, таки дуже поважний шахтар. Трохи посиділи, покурили, і я спитав чомусь:
-Петрович, а якщо війна?
-Та с…рав я на твою війну.
-Що таки не боїшся?
-Не боюсь, мені пох кого пиндити, якщо за діло, за свою жінку бив, за правила безпеки бив, хамла бив, рюського наглєца бив.
-Петрович, а якщо і справді москалі здуріють і підуть війною?
-Ех маладёж, поки збери тривожний чомойданчик. Багато не треба загрібати, документи, гроші, в сумочку під майку, в рюкзачок воду консерви, трохи ліків, води. І чекай що скажуть робити. От ти підеш воювати, я волонтерити, але Ураїну не віддамо, будуть зуби вибиті, будуть двохсоті, але ми Козацького роду, і навчені москалів пиндити.
Довів я Петровича до його оселі, довго потім думав і за чомойданчик, і за вибиті зуби, і таки за мою Вільну Незалежну Україну.
Шановні Українці, шановні сосайтівці, поздоровляю вас з Днем Збройних Сил України!
Дякую Українським Воїнам, що бережуть наше мирне життя!. З великою повагою підтримую нашу Армію. І таки, якщо що, знайте, підтримка вам буде, і ні одна кацапська сім,я проллє сльози за своїми двохсотими. Присягаюсь, стану в ряди тероборони, отримавши ліцензію на відстріл вбивць з мокшанії.