І знову нічна зміна, Петрович дає наряд- завдання на 300 тон добичі вугілля, і  правила безпеки зачитав, і за вчорашню зміну триндюлєй роздав всім, крім слюсаря, бо той спав на сухій теплій підстанції, поки всі  нішу, яка мать її завалилась, кріпили.

  Та щось було не так, Петрович бачив, як Сєрьога Гроз очі ховав. Відправив всіх в баню, перевдягатись, а Сєрьогу притримав :

-Що там Сєрьога?

-Да ну его нах начальник…

-Кажи вже.

-Да прихожу домой из гаража, ну пива выпил, а к Козачке (так він називав свою жінку) сестра приехала. Вобщем слово- за слово, я по привычке послал их, за высказывания в мой адрес, они драться полезли, тыць, тыць, увалили меня на кухне, лежу, обидно. И таки ещё и с довольствия сняли.

  Петрович пожалів Сєрьогу шахтьора, видав талончик на тормозок з столової, і пішов мотати портянки, щоб добувать те кляте вугілля в підземеллі.

Струменіє зоря, і за обрій упав
Місяць яблуком червонобоким.
Я – козачка твоя, я – дружина твоя,
Пане полковнику мій синьоокий.

В полі ватри горять, вартовії не сплять,
Ген, розвіявся спокій на попіл.
Я – козачка твоя, я – дружина твоя,
Пане полковнику мій синьоокий.

Руку дам на коня, хай стріла обмина,
Полетімо удвох в степ широкий.
Я – козачка твоя, я – дружина твоя,
Пане полковнику мій синьоокий.

Ти на мене чекай і надій не втрачай
На шляхах світової толоки.
Я – козачка твоя, я – дружина твоя,
Пане полковнику мій синьоокий.(с)