Мені тринадцятий минало
- 22.03.26, 17:23
Якось згадалося те тендітне безтурботне юнацьке життя. Батько шахтар, гарує в забої, добуває вугілля і гроші, життя в шахтарському містечку, все є, школа, друзі, але. Але таки є батьківська хата в селі, де є щирі люди дідусь і бабуся, і є теж друзі, не городські, сільські щирі і добрі. Десь в 1975 році, літом на канікулах пішов я в селі з друзями працювати в тракторну бригаду, ні не за гроші, просто за компанію. В шість ранку бабуся смажила яєчню і відправляла сонного онука кудись на роботу, розуміючи, що всі в селі з малечу працювали. Ідучі з холодком і туманом напівсонний , вдихав серцем рідний край, мукання корів нетерплячих до пасовиська, спів півнів, звуки відер тягнутих з криниці, запах силосу. І ось вона Бригада, і юрба шість нас молодих підлітків , дають наряд в Рублевому стягувати сіно в скирду. Стягувати це два трактори гусеничних метрів 50 сітка з тросів і поперечин, головне цією сіткою прихватити пару трійку копиць, далі трактористи як заправські риболови збирали солому по всьому полі. А ми в цей момент сиділи на підплигуючій соломі і чомусь раділи. Саме престижне завдання було попасти помічником комбайнера, але туди брали старших хлопців . Ще круто було попасти на нічне орання ріллі, треба було розводити багаття на краю поля, щоб тракторист бачив напрямок в темряві. А саме круте для мене була кузня, де я навчився кувати зубки на борони. От так в 13 я якось пізнавав життя в селі, цей досвід допоміг в подальшому становленню як інженера. До речі за два місяці я заробив десь 280 рублів. В міст,і теж мої дузі чомусь не розуміли моїх сільських робіт. До речі десь трьох моїх юних побратимів я зустрів в Гірничому інституті.
-
-
-
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.











