Пра тіатр
- 29.11.16, 17:38
Я вчилася на режисера, колись, в далекі часи, коли модні тьолки курили сігарєти море. Вечорами, коли ми репетірували. Ставили декорації і по сто разів товкмачили одне і те ж.- Вийди. Зайди. Куда ти дивишся. Більше легкості. Не стогни. Не гупай. Ларіса не спи. Чо ти ореш? Де твої руки? Мені однаково куди їх встромиш, хоч в сраку встроми. Сцена 2, він, вона, роги - поїхали.Заніматільні були часи. Коли ми увлікались, то репетиція затягувалась, тоді приходила уборщиця Ларіса і громко казала...