Куме (Чепинога)

Мій “хресник” Микита (6-ть років) називає мене “Куме”… В називному відмінку… Срєдній род… Тіпа: О, куме приїхав… В його уяві “куме” – це якесь таке странне существо неопрідільонного пола і предназначенія… “Куме!” Воно… Нєчто! Шось тіпа, як лох-неське чудовище… Я його тоже називаю “куме”… Навзаєм… Рівні отношенія…
Вчора грали з куме в рибалку… На лодці. Я грав скритого под толщей волн сома (на річці Козинці), а куме мене ловив на більєву вірьовку… Сначала хотіли мене поймать на рюмку, але я не клював - сознатєльно, вижидав… Кум (дорослий) каже: нє, на рюмку він не візьме, бутилку нада… На бутилку я клюнув… Сильно сражався, ну в конце-концов все одно заліз на борт лодки… Куме сміявся, понравилося… А потом на березі я бився об пісок як сильний, мужественний і незгібаємий риб…
- А ми тебе будемо жарить? - спитав куме… От етого точно не нада, - сказав я куме…
А увечері куме подарили нову сабаку… Це смєсь бернського зенненхунда і японської лайки. Мале, кумедне, товсте… Пробує бігать, ну падає поки-шо, перекидається. Сміщон центр тяжесті, із-за молодості… Сначала плакало, маму звало, мабуть… А потом до мене пригорнулося і заснуло… Сопіло і даже трохи хропло… Вранці прокинувся, а воно сидить цвіточки нюхає… Рібьонок ше…
Хотіли назвать його “Ізя”, але я кажу куму: "Ізя може обідиться"… А кум каже: і собака тоже може обідиться… То назвали “Боїнг”, бо куме (малий) марить літаками… Скорочено – Бо!
Рости великий, Бо!!!