У цей день 306 років тому Меньшиков жорстоко сплюндрував Батурин

13 листопада минає 306 років з часу загибелі Батурина – колишньої столиці гетьманської України та резиденції українських гетьманів.

1708 року в Батурині було знищено, за деякими оцінками, до 15 тисяч українців. Жорстокість, з якою було вчинено розправу над захисниками та мешканцями міста, вразила тогочасну Європу – про події в Батурині згадується в багатьох газетах того часу.

Мало хто після цих подій наважився підтримати Мазепу, адже це наражало на смертельну небезпеку. Таким чином, знищення Батурина заклало підвалини майбутньої поразки у битві під Полтавою та у війні з Росією, що спричинило до ще більшої залежності українських земель від Москви.

Мазепа лишив Батурин, аби зустрітися зі шведами

Трагедія сталася після того, як гетьман Мазепа остаточно вирішив перейти на сторону шведів.

29 жовтня 1708 року гетьман Іван Мазепа вирушає з Батурина на зустріч війська Карла ХІІ. Він остаточно приймає рішення перейти на бік шведського короля. У Батурині залишається залога.

Батурин був не лише адміністративним центром Гетьманщини та гетьманською резиденцією, але й одним із центрів духовного й культурного життя України.

У Батурині були визначні зразки церковної та світської палацової архітектури України того часу. Місто було також потужним фортифікаційним об'єктом.

Цю його особливість одразу відчуло російське військо, яке під командуванням Олександра Меншикова підійшло до Батурина швидше за Мазепу з Карлом ХІІ. Спроби взяти Батурин, наштовхнулися на стійкий опір його захисників.

Обороною фортеці керував відданий Мазепі сердюцький (сердюки були професійним регулярним військом, яке формувалося на добровільній і платній основі) полковник Дмитро Чечель.

Артилерією керував – прусський інженер Кенігсек. Вміло організований спротив деморалізував Меншикова, який майже втратив надію взяти місто і зібрався відступати.

Цитадель. Реконструкція 

Зрада

Фортеці, непіддатливі до сили зброї, були не здатні захиститись від підступів та зради. Саме це сталося в Батурині три століття тому.

Розказує історик Любов Кіяшко: "Наказний прилуцький полковник Ніс таємно вночі надсилає свою довірену людину до Олександра Меньшикова і ця людина показує один із підземних ходів. Через нього російські війська потрапляють на територію фортеці".

"Десь під ранок уже прийшло "войско заюшеноє", як пише літопис. Половина його була направлена на симуляцію чергового штурму, щоб відволікти оборонців Батурина, вже стомлених за три дні оборони. А решта, через підземний цей хід пройшли до Батуринської фортеці. І оскільки війська Меншикова переважали по чисельності втричі (їх було 21 тисяча, а гарнізон складався з 8 тисяч), то коли три на одного в рукопашному бою, довго не протримаєшся...", – розповідає Наталя Сердюк, науковий співробітник заповідника "Гетьманська столиця".

Помста

Щоб про взяття Батурина дізналося побільше людей, Меншиков наказав поприв'язувати частину козаків до дощок та пустити Сеймом. Кільком сотням захисників вдалося врятуватися, а чимало потрапило в полон – і їх або забрали у рабство в Московщину, або ж стратили. Когось четвертували, інші, також в муках, вмирали на палях. Тіло спійманого інженера Кенігсека, який від ран помер у дорозі, колесували в Конотопі, а голову з виколотими очима повісили на палі в Сумах.

За підрахунками дослідника історії Батурина Сергія Павленка, у ті дні загинуло близько 14 тисяч захисників та мешканців міста, включно з жінками та дітьми, яких також не жаліли.

Поворот в історії

Знищення Батурина стало поворотною віхою в історії українського народу, бо, як кажуть деякі фахівці, тут загинули сподівання на державність.

Історик Ольга Ковалевська вважає, що загибель Батурина, як мінімум, суттєво вплинула на подальший хід війни між союзниками Карлом ХІІ і Мазепою, з одного боку, та Петром Першим, з іншого: "Я вважаю, що це було ключовим моментом. Саме загибель Батурина. Фортеця, в якій було зосереджено запаси продовольства, певну кількість військ, які були вірні Мазепі. Це, зокрема, сердюцькі полки, компанійські і деякі інші. В даному випадку, Мазепа розраховував саме на свою столицю."

Налякані Батурином та вивішеними відтятими головами мазепинців, жителі інших міст Гетьманщини практично не мали вибору – і щоб подібне не сталося з ними – ставали лояльними до російського царя.

"Не дати можливості українцям підтримати свого гетьмана. Усе було спрямовано саме на це – якнайжахливіше все це зробити, щоб залякати людність і в такий спосіб вплинути на її свідомість", – Ольга Ковалевська, історик, автор книжки "Іван Мазепа у запитаннях і відповідях".

Навіть тих, хто уникнув смерті від шаблі, списа чи гарматного ядра, знищив вогонь і дим.

Про віднайдені рештки загиблих в Батурині 300 років тому розповідає археолог Юрій Ситий: "Вдалося на замку, на цвинтарі Воскресенської церкви, яка теж згоріла під час подій 1708 року, вдалося дослідити верхній шар поховань – дитячих поховань. Приблизно десь 40-50 немовлят було поховано навколо згорілої Воскресенської церкви. Напевно під час подій. Найменших дітей відправили у найбезпечніше місце – у замок, і там вони залишилися. І коли Мазепа повернувся з військом, вони їх позбирали і навколо згорілої церкви поховали."

источник