Когнітивні функції

Зміст до попередньої статті

Вступ - http://blog.i.ua/user/2222714/2384995/

Частина 1 (E/I) - http://blog.i.ua/user/2222714/2384997/

Частина 2 (S/N) - http://blog.i.ua/user/2222714/2385000/

Частина 3 (T/F) - http://blog.i.ua/user/2222714/2385001/

Частина 4 (J/P) - http://blog.i.ua/user/2222714/2385003/

Закінчення - http://blog.i.ua/user/2222714/2385005/

Когнітивні функції

Бонус! Для любителів ще погрузити себе я маю неймовірний смаколик. *_* тож пристебніться, бо я хочу розмістити все в одному блоці і більше ніколи до нього не вертатись!)))

Отже, що це за функції, які я весь час описую?

Почалось все з Карла Юнга, який написав «Психотипи», і, коротко кажучи, описує, що все, що коїться з людиною, визначається типом. Ви вже читали у мене багато про ці функції. Сприйняття (Perceiving) відповідає за те, як ми сприймаємо реальність, як визначаємо, що щось взагалі є реальним. Сприйняття буває Сенсорним (S) і Інтуїтивним (N). Тобто це 2 шляхи, якими ми збираємо інфу і організовуємо її. Сенсорика відповідає за факти, за конкретні речі, за деталі, за те, що можна довести - доволі матеріальна, реальна функція, що живе теперишнім. Коли Сенсорики щось описують, вони це роблять настільки конкретно, послідовно, реально, що ви ніби бачите перед собою цю річ. Хм, навряд чи ви прям бачите про що я кажу. Зате Інтуїція більше відповідає на: "Що стоїть за цими всіма фактами, конкретними словами? Яке реальне значення?". Інтуїція працює з концептами, ідеями, закономірностями і тим, що в принципі можливо – річ більше абстрактна  і живе скоріше в майбутньому. Рішення приймається Judging функціями  – Мислення (T) і Почуття (F). Чуття будує рішення базуючись на тому, що важливо, що зробить нас більш щасливими, що має цінність, не обов'язково це можуть бути логічні речі, а Мислення – на тому, що має сенс і що принесе результати. І, якщо ви мене читали раніше, то скажете: «Вітер, ми це все вже знаємо, нам нудно, я далі читати не буду, а збережу цю замітку на той час, коли не зможу заснути». Добре, я зрозуміла. Когнітивні функції беруть ці чотири літери S, N, T, F і кажуть: насправді ми можемо ці функції поділили на 2. Тому, що нема тільки одного типу Мислення. Є 2 типи Мислення – екстравертне і інтровертне. Так само і решта. Добре! І що це значить? Як Чуття може бути інтро чи екстра? Яка різниця? Отже, базово, якщо функція є екстравертною – вона спрямована назовні, вона не є чимось особистим, вона поширюється на всіх і вся, вона розширює коло пошуків, збирає інфу ззовні, легко приймає інформацію зовні, тож доволі гнучка і рухома. Якщо функція інровертна – вона направлена всередину, вона звужує коло пошуків, вона заглиблюється у щось більш ґрунтовно, вона організовує та впорядковує, вона незрушна. Екстравертна - приймає багато хаотичної інформації так, як є, і так само легко викидає, інформація об'єктивна. Інтровертна - приймає інформацію селективно, це те, що має якесь особисте значення, впорядковує її згідно якоїсь своєї системи, суб'єктивний підхід.

І тепер більш детально: є екстравертна Сенсорика (Se) і інтровертна Сенсорика (Si). З’являється така маленька буквочка біля великої S.

Так як Сенсорика – це факти, то інтровертна Сенсорика (Si для крутих діток) організовує факти і навіть допомагає організовувати речі у фізичному світі, як, наприклад, розставити книжки на поличці по-алфавіту. Si вчитись може тільки покроково, по інструкції. Екстравертна Сенсорика - це мультизадачність, це функція отримання миттєвого результату в фізичному світі (зазвичай спортивна риса), направлена на пошук нових фактів, нового досвіду, вона цінує більше дії, ніж слова, і, як показує практика, постійно влазить в якісь пригоди. Фактично – це люди-енерджайзери. Сенсу в інструкціях вони не розуміють і вчаться вже по ходу роботи, на практиці. Вони не зрозуміють, поки самі не забруднять руки.

Інтуїція швидше схоплює інфу: "Ок, я зрозумів ідею, зрозумів принцип роботи. Я готовий", але це не значить, що вони зрозуміли прям все, всі деталі справи. Інтровертна Інтуїція (Ni) намагається скомпресувати всю наявну інформацію в якусь есенцію загального значення, ідеї, копає глибоко та ґрунтовно, розвертає одне і те ж під різними кутами, а Ne вважає доволі поверховою рисою, в той час як екстравертна Інтуїція (Ne) весь час хоче шукати щось нове і додавати до загального концепту нові і нові приклади, обмінюватись досвідом з такими ж та буде дивуватися з закритого розуму Ni і їхньої зацикленості.

Тепер про фунції, що відповідають за прийняття рішень.

Інтровертне Мислення (Ti) звертається до логіки і остаточним суддею вважає себе. Екстравертне Мислення (Te) направлене назовні і базується на логіці, що прийшла з зовнішніх джерел, таким чином їхня логіка об’єктивна. Все так скорочено подаю.

А ще є екстравертне Чуття (Fe) і інтровертне Чуття (Fi). Екстравертне Чуття слідкує за цінностями всього племені, тим, що людям треба, що інші цінують. Інтровертне Чуття каже: «Забудь про плем’я, про всіх інших. Подумай про себе. Що не всі, а особисто ти вважаєш правильним? Слідуй за своїм серцем» або вони ж «Не розумію, як воно може іншим подобатись».

Як бачите, шляхи в екстравертних і інтроверних функціях протилежні. Все стало зрозуміло? Я маю надію.

Тепер, як воно працює? Уявіть собі, що ці всі літери – це атоми, і кожен з нас має повний набір цих атомів. Вони входять в одну молекулу, яка складає нашу персоналію, і вони не висять в вакуумі та не розкидані хаотично. Кожна з цих функцій певною мірою прикріплена до своєї протилежності. А ви всі: «Типу ЩО?!». Ну, у магніта є дві сторони. А ви тут же: «Вітер, ми ніколи не бачили магніт, ми не знаємо, як він працює. Розкажи зрозуміліше» Ок, є протилежні поля, що притягуються, так і тут – протилежні функції завжди ходять поруч. Тобто я кажу, що не просто Чуття є протилежне Мисленню, але ще й екстраверсія є протилежна інтроверсії. Це значить, що якщо на першому місці для вас є Si, то протилежним є Ne, що також десь лежить у вашому функціональному арсеналі. Сподіваюсь, зрозуміло. Ви спитаєте: «А чи можуть бути в парі Fi та Fe, чи Si і Ni?». Ні. В одній людині – не можуть. 

Когнітивні функції завжди працюють в зв’язці. І от є щось із цієї зв’язки на першому місці. Тобто якщо ви використовуєте інтровертну Інтуїцію як домінантну функцію – ви її оверюзаєте, забагато використовуєте, а функція, якій не віддають перевагу, є подавленою і чим більше займає інтровертна Інтуїція місце у вашому житті, тим більшим джерелом смутку і болі є екстравертна Сенсорика. Вона є, але ви її стараєтесь весь час ігнорувати і в результаті, з цією функцією завше якісь проблеми. Шо, весело? Ха-ха. Далі.

В якому порядку читати ці літери? Раніше я коротко згадувала, тож зараз трохи математики. Для наочності візьмемо ESTJ. Перша і остання літера говорять тільки як читати цю комбінацію, сама людина – це дві середні літери.

Отже спершу читаємо останню літеру в ESTJ. Тут це J. Вона вказує на функцію яка є екстраверною - Judging чи Perceiving. В даному випадку це функція обробки інфи прийняття рішення J – Judging. Отже екстраверною фунцією є Мислення (Te). Відповідно, інша літера буде інтровертною – Si. Далі читаємо в ESTJ першу літеру – це E. Вона говорить, що людина є екстравертом, отже на перше місце з цих двох літер ставимо ту, що екстравертна – Te. Це домінантна функція. І ви тепер такі круті, що знаєте це слово та можете вражати всіх своїх знайомих глибоким словниковим запасом. Друга функція зветься допоміжною. Тут допоміжна – Si. Протилежна їй функція буде на третьому місці – це Ne. Чим більше ми використовуємо одну функцію, тим менше використовуємо протилежну, тому четвертою функцією є протилежна до Te, а саме Fi. Такими є чотири функції цієї людини, якими вона може впевнено користуватись по життю. Ви спитаєте: чи значить це, що у ESTJ нема Se чи Fe? Відповідь: є. Але вони знаходяться в тіньових функціях – це 5, 6, 7 та 8-ма (Te, Si, Ne, Fi, Ti, Se, Ni. Fe). У всіх є все. За Юнгом тіньові функції лежать поза межею нашої свідомості, вони протистоять нашому его, тобто тому, ким ми себе ідентифікуємо, і входять в несвідоме. Назовні виходять, коли основний склад не справляється. Тоді інші починають говорити: «Був сам на себе не схожий», або ви: «Нащо я це сказав чи зробив?»

Значить, ESTJ можна було б записати як TeSi – і це означало б те саме. Якби було SiTe – то це ISTJ. 

Чи треба в цьому більше покопатись? Я страждаю над тим, щоб не дати занадто багато і не занадто мало. Тут було до хріна словника і визначень, які я думаю, ніхто того не зрозуміє і взагалі - більше заплутаєтесь. Якби так коротко переписати? Хм...

Фунція 1 домінантна «Герой» - те, що людині найлегше розвивати та контролювати. Функція взагалі працює на автоматі і не треба навіть напрягатись, вона настільки природньо вписується у абсолютну більшість випадків, що ми не задумуючись віддаємо команду: "Домінантна, вперед". Так само як не задумуємось як правильно писати літери, якщо вже їх знаємо. Це суперзірка нашого шоу. Якщо побачили, що людина використовує якусь функцію для атаки, і робить це впевнено та майстерно, так, що навіть може повести за собою інших - то це яскрава ознака функції-героя. Але якою б класною та розвиненою не була перша функція, її все рівно не достатньо, щоб функціонувати як повноцінна людина і тому у нас є ще інші. Самого розуму замало, самої сили замало, самих цінностей замало, самої магії замало.

Ф2 допоміжна "Батько/Мати" - є потужною підтримкою домінантної і зазвичай, це те, чим ми втішаємо чи виховуємо інших. Функція балансує ектраверсію і інтроверсію. Коли вона перетягує на себе занадто багато, то стає овер-протективною, починає «виховувати» інших навіть там, де це недоцільно, або навпаки розводить вседозволеність.  Насправді функція Батько/Мати приглядає за функцією Дитя, яке хоче вічно кудись втекти чи набешкетувати. В реальності, коли людина щось скаже з функції Дитя, вона одразу поправляється, щоб все було у відповідності як Батько/Мати дозволяє. Також, у фільмах є якийсь наставник, який як батько чи мати направляють головного героя (а тут функцію Герой). Потім буває момент, коли герой не слухає наставника і потрапляє в халепу, а пізніше згадує настанови - і все стає на місця. Якщо ж в реальності функція Батько/Мати вимикається, людина впадає в те, що прийнято називати петлею. Не забувайте про свою другу функцію, бо вона вас зрештою дістане, а буває дістане і розчавить, як танк.

Ф3 полегшення «Дитя» - чим ми можемо бути втішені і що використовуємо в грайливий, дослідницький чи творчий спосіб. Ми насолоджуємось граючи з цією функцією і даємо відпочинок першим двум. В одну хвилину дозволяє собі бути "королем світу", в іншу - "пораненою душею", коли це доречно, тобто здоровим чином. Проте це не та функція, яку ми можемо використати відповідально. Ми ніколи не можемо навантажити її серйозною роботою.

Ф4 прагнення «Аніма/Душа» - збалансовує домінантну функцію. Вона є найслабшою, часто з нею проблеми і її соромляться. Ми схильні захоплюватись людьми, які цією для нас четвертою функцією добре володіють, але особисто для себе її розвиток вважаємо "марною тратою часу". Проте без неї людина розвинена однобоко. Використовувати її важко, незручно, стомливо, ми тикаємо на інших пальцями типу: "Гей, я не маю цю функцію використовувати", зате якщо з нею все пройшло добре, то ми потім дуже з того пишаємось. Десь так:

Аніма, мені подобається слово "душа", бо вона наділяє душею Героя. Вона робить щось, що робить персонаж живим. За Юнгом, функція Аніма - це саме життя.

Тепер по Тіням. Ще коротше. Ми її не бачимо, інші - бачать. Це про те, що не можна заправляти електрокар бензином. Так, навіть найвищої якості. Не можна. Вважається, що Тінь за межею нашого контролю і тому, частіше всього проявляється в нездоровий спосіб. Бо найлегше, що можна зробити - це піти найлегшим шляхом. Ми схильні критикувати себе по цим тіньовим функціям, сумніватись в собі, або накидуватись на інших та робити пасивно-агресивні зауваження, в цілому демонізувати іншу людину. Розвиток тіньових функцій за MBTI вважається марною тратою часу. Тіньові функції ви могли бачити, коли хтось вливається в нову компанію і дуже хоче всім сподобатись, і робить те, що думає, інші від нього чекають, і веде себе зовсім не як та людина, якою є, а потім приходить до дому злий, бо, по-перше, сидіти на нерозвинених функція вимагає дуже багато енергії, а, по-друге, вони важко піддаються контролю, не можуть адекватно себе захистити і людина буде мучитись: "Чому я дозволив іншим зі мною так себе поводити?" Але далеко не факт, що так має бути. Цілком можливо, що ці функції стануть джерелом самоактуалізації. Залежить від людини. Тобто, якщо стрінеться людина, що використовує ті ж методи що й ми, але в якийсь інший спосіб, тобто, наприклад замість нашого Si якесь Se, то є два варіанти: 1) «Це якась зла людина і у неї приховані мотиви», 2) «А що, так можна було?». Особливо, якщо у неї домінантною рисою є протилежна функція нашій четвертій (тобто функції, з якою ми весь час страждаємо і використовуємо тільки коли є крайня необхідність щоб тільки відчепились), а приходить хтось, хто юзає це, юзає взагалі незрозумілим чином і не просто юзає, а в нього ще й виходить: «Ну, демон, не інакше!». І тут є два варіанти: або накинутись на людину за те, що вона не відповідала вашим очікуванням, або посміятись з тих дивних ситуацій, що між вами відбуваються. Просто корисно знати, що бувають такі випадки і різні функції.

Хм, все одно забагато вийшло. Це зрозуміло? Ви зрозуміли? Ха-ха, ви не зрозуміли.))

 В цілому, тут не стоїть питання використовувати мені, наприклад, АБО NT, АБО SF. Навпаки, одне має збалансовуватись протилежним. Питання - як гармонійно використовувати І NT, І SF. (З кіно: "А куди?.. Туди, сюди?" - "Все в себе")

Розвиток з віком

Психотип – це те, з цим людина народжується, воно є спадковим і ми його не вибираємо. Коли дитина тільки народжується, вона користується всім підряд навмання поки в один момент не з’ясовує, що у неї є домінантна функція (з'ясовує, що ходити на ногах зручніше, ніж на руках), дещо пізніше усвідомлює допоміжну функцію і цього вже достатньо, щоб функціонувати. Перші дві функції – це те, що працює на ура. Це все я описую здоровий розвиток. В принципі, з третьою функцією теж все в порядку. З чим вічно проблеми – це з четвертою.  Взагалі, рекомендую знайти свою четверту функцію і перевірити чи все з нею ок.

Знаєте, що таке свідоме використання своєї функції? Це не тільки розуміння, що вона існує, це ще усвідомлення за неї відповідальності. Тобто мала дитина може розбити чашку і не розуміти, а дорослий, якщо захоче розбити чашку, знатиме що він робить, для чого, і розумітиме, що залишиться без чашки, а не "просто тому, що це весело".

Отже:

1-ша функція – починає проявлятись в ранньому віці, десь в 5 років

2-га функція – в 10-12 років

3-тя функція – з 20 років і до 30 вже має бути повністю розвинена, якщо все пройшло добре

4-та функція – стартує десь в 40-50 років або взагалі ніколи

Орієнтовно в 70 років люди починають потроху злізати з наркотика домінантної функції: «Ок, народ, я зрозумів, що воно не працює».

 У мене все. Окремі питання - всі ґуґляться. На цьому закінчу. Вивчайте вже щось інше =)

Хм, чула, що тут блоги буває видаляють. Буде сумно, якщо таке трапиться з моїм, бо версії на компі чи ще десь у мене нема.